Справа № 503/270/25
Провадження № 2/503/402/25
01 травня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Вдовиченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач подав до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що 27.07.2020 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» (надалі за текстом - АТ «АЛЬФА-БАНК»), договір про надання кредиту № 500836428, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит на споживчі потреби у сумі 33066,78 грн на строк 72 місяці з відсотковою ставкою 32%. Позивач зазначає, що виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти. В свою чергу відповідач не виконала свого обов'язку, не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені вищезазначеним договором, внаслідок чого станом на 20.12.2021 року має заборгованість в сумі 46408,75 грн. 20.12.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (надалі за текстом - ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС») було укладено договір факторингу № 4, згідно умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» передало (відступає) ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» за плату, а останнє приймає належні АТ «АЛЬФА-БАНК» права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі боржників, в якому була грошова вимога до боржника ОСОБА_1 договором про надання кредиту № 500836428 від 27.07.2020 року. У зв'язку з чим позивач пред'явив до відповідача позов шляхом подання до суду через свого керівника позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 46408,75 грн, а також понесені ним судові витрати у вигляді судового збору та витрат, пов'язані з розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу, у розмірі 9200,00 грн.
Також в змісті позовної заяви керівник позивача, у відповідності до положень ч.1 ст. 276 ЦПК України, заявив клопотання, в якому просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
27.03.2025 року ухвалою суду (а.с.42-43) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно роз'яснено відповідачу її право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Кодимського районного суду Одеської області клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відзив на позовну заяву. Копію ухвали направлено сторонам та отримано позивачем, у порядку встановленому пунктом 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом її доставки до його електронного кабінету 27.03.2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.46), а відповідачу, яка з 15.10.2020 року не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, у порядку, передбаченому ч.11 ст. 128 ЦПК України, через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.44), в якому одночасно роз'яснено відповідачу її право подати у 5-денний строк подати заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив). Окрім того судом додатково було направлено відповідачу копію ухвали разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів, у порядку встановленому пунктом 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою її місця проживання, зазначеною позивачем в позовній заяві (а.с.2) на виконання положень пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, яка також є останнім відомим місцем її проживання зареєстрованим у встановленому законом порядку, згідно відповідної інформації ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області від 27.02.2025 року № 5188/323 (а.с.35), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 0610242519984, яке 02.04.2025 року було повернуто поштою до суду із відміткою в довідці про причини повернення (Ф.20) про відсутність адресата за вказаною адресою.
У встановлений судом строк відповідач не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, зокрема клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (відзив) не подала. У зв'язку з чим та після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу, згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ураховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини:
27.07.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» з офертою на укладення угоди про надання кредиту №500836428 (а.с.5), предметом якої було надання кредиту у розмірі 33066,78 грн під процентну ставку 32,00 % річних строком на 72.
Крім того, 27.07.2020 року ОСОБА_1 підписала Додаток № 1 до угоди про надання кредиту № 500836428 від 27.07.2020 року - графік платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с.6), а також паспорт споживчого кредиту (а.с.5 на звороті).
Відповідно до меморіального ордера № 159222 від 28.07.2020 року (а.с.9) позивачем 28.07.2020 року було переведено на рахунок відповідача ОСОБА_1 суму 33066,78 грн, із зазначенням в призначенні платежу «Надання кредиту за кредитним договором №500836428 від 27.07.2020».
Таким чином між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір, який в сукупності становлять вище згадані документи.
20.12.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 4 (а.с.10-14), на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги, зокрема за кредитним договором № 500836428 від 27.07.2020 року, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , що також підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до Договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року (а.с.16) та випискою з додатку до договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року (а.с.15).
З матеріалів справи слідує, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї станом на 20.12.2021 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 46408,75 грн, з яких 32910,75 грн - заборгованість за кредитом, а 13498,00 грн - заборгованість по відсоткам, про що свідчить виписка по особовим рахункам за період з 27.07.2020 року по 20.12.2021 року (а.с.18-23), а також розрахунок заборгованості за кредитом у гривні (а.с.24).
Нормативно-правове застосування
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1-2 ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В свою чергу ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В свою чергу, ч.2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, ч.1 ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В свою чергу відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Водночас ч.2 ст. 1054 ЦК України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Висновки суду
- щодо обґрунтованості позову
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 500836428, укладеним з АТ «Альфа-Банк» від 27.07.2020 року, а також враховуючи те, що відповідач не надала відзив на позовну заяву (відзиву) та/або доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача, то суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та укладених договорах, а відтак є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню.
- щодо судових витрат
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено повністю, то відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3028,00 грн, сплаченого останнім за подання до суду позовної заяви, згідно платіжної інструкції АБ «УКРГАЗБАНК» від 12.02.2025 року № 602 (а.с.1).
Стосовно витрат, пов'язаних з розглядом справи, - на професійну правничу допомогу, судом встановлені наступні обставини.
Згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2020 року справа № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).
Відповідно до договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги, укладеного 03.07.2024 року між позивачем ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О.І. (а.с.25-26), акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року (а.с.26 на звороті) та платіжної інструкції АБ «УКРГАЗБАНК» від 01.10.2024 року № 4954 (а.с.29), згідно яким вартість наданих юридичних послуг становить 9200,00 грн.
Таким чином матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме надання первинної консультації, правовий аналіз наявних документів та підготовка та подання позовної заяви.
Водночас із цим від відповідача ОСОБА_1 до суду не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку передбаченому ч.5 ст. 137 ЦПК України.
Ураховуючи зазначене вище суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» підлягають стягненню також судові витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 9200,00 грн.
Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС»; місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40340222, до ОСОБА_1 ; останнє відоме місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 500836428 від 27.07.2020 року у розмірі 46408 (сорок шість тисяч чотириста вісім) грн 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 12228 (дванадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко