01 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/1017/24 пров. № А/857/7121/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, головуючий суддя - Гудима Н.С., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом Пенітенціарної Академії України до ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство юстиції України, про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-
Позивач - Пенітенціарна Академія України звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство юстиції України, в якому просила стягнути витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 385 737,92 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що відповідач на підставі укладеного контракту був слухачем академії, де здобував освіту за спеціальністю правоохоронної діяльності за кошти державного бюджету. Повідомлено, що відповідач звільнився зі служби в Державній установі «Городищенська виправна колонія (№96)» за власним бажанням до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання, внаслідок чого у нього виник обов'язок відшкодувати витрати на утримання під час навчання у вищому навчальному закладі. Вказано, що оскільки такі витрати не сплачені відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення таких коштів в судовому порядку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної Академії України витрати пов'язані з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 385737,92 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що контракт №366 від 22.10.2018 року підписаний ним невигідних умовах і такий є нікчемним. Вказаний контракт не може поширюватися на правовідносини в період з 15.06.2016 року по 20.04.2017 року, оскільки в цей період діяв інший порядок. Для держави не завдано жодних майнових збитків, оскільки після звільнення з Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» він продовжує працювати у правоохоронних органах.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Наказом ректора Академії Державної пенітенціарної служби України від 22.07.2017 року №252/ОД ОСОБА_1 з 15.08.2017 року зараховано курсантом 1 курсу денної форми навчання за спеціальністю «право» за державним замовленням.
22 жовтня 2018 року між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавцем) з однієї сторони, Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та ОСОБА_1 з третьої сторони укладено Контракт №366 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України.
Згідно із умовами цього контракту відповідач зобов'язувався, зокрема, у разі звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання у вищому навчальному закладі відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані із його утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до ч.4 ст.74 Закону України "Про національну поліцію". При цьому, зазначено, що витрати відшкодовуються особою у повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Наказом ректора Академії Державної пенітенціарної служби України від 17.06.2021 року №97/ОС "Про випуск фахівців, які навчалися за освітньо-професійними програмами "Правоохоронна діяльність" та "Психологія" на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти, з числа курсантів денної форми навчання Академії Державної пенітенціарної служби" ОСОБА_1 присуджено ступінь вищої освіти "бакалавр" у галузі знань 08 «Право» за спеціальністю 081 "Право" та видано диплом державного зразка.
Зазначеним наказом ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Академії Державної пенітенціарної служби, знято з речового, котлового та грошового забезпечення 18.06.2021 року. Повідомлено про обов'язок прибути 19.06.2021 року у розпорядження начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для подальшого проходження служби.
Наказом ректора Академії Державної пенітенціарної служби №346/ОД від 12.08.2021 року ОСОБА_1 з 01.09.2021 року зараховано до Академії Державної пенітенціарної служби слухачем 1 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» за кошти державного бюджету.
28.10.2021 року між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавцем) з однієї сторони, Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (замовником) з другої сторони та ОСОБА_1 , з третьої сторони, укладено контракт №861 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України.
Наказом Академії Державної пенітенціарної служби №36/ОС від 09.02.2023 «Про випуск здобувачів ступеня вищої освіти магістра денної форми навчання за державним замовленням Академії Державної пенітенціарної служби» ОСОБА_1 присуджено 10.02.2023 року ступінь вищої освіти "магістра" за спеціальністю 262 "Правоохоронна діяльність" та видано диплом державного зразка
Даним наказом ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Академії Державної пенітенціарної служби, знято з усіх видів забезпечення з 11.02.2023 року. Повідомлено про обов'язок прибути 11.02.2023 року у розпорядження начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та начальників міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для подальшого проходження служби.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України №3548/5 від 06.10.2023 року Академію Державної пенітенціарної служби перейменовано у Пенітенціарну Академію України.
Після закінчення навчання ОСОБА_1 продовжив проходження служби в Державній установі «Городищенська виправна колонія (№96)».
Наказом начальника Державної установи «Городищенська виправна колонія (№96)» №178/ОС-23 від 22.11.2023 року (по особовому складу) старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 інспектора відділу нагляду і безпеки звільнено зі служби на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , №5/1639 від 18.06.2021 року, загальна сума визначених до відшкодування витрат за період навчання з 15.08.2017 року по 18.06.2021 року становить 116475,47 грн, у тому числі: грошове забезпечення з нарахуваннями 61951 грн; продовольче забезпечення 35310,01 грн; речове забезпечення 7827,86 грн; медичне забезпечення 1161,93 грн; оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії 10224,67 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , №5/390 від 10.02.2023 року, загальна сума визначених до відшкодування витрат за період навчання з 01.09.2021 року по 10.02.2023 року становить 269262,45 грн (грошове забезпечення з нарахуваннями).
Згідно з повідомленнями від 24.11.2023 року ОСОБА_1 був проінформований про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі за весь період фактичного навчання протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що жодних доказів добровільного відшкодування зазначених витрат відповідач суду не надав і матеріали справи таких не містять. Отже такі суми підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Згідно із ч.1 ст.6 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.14 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
Згідно з частиною 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 74 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:
- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (пункт 1).
Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС (пункт 2 Порядку № 261).
Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло -, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється, виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи (пункт 3 Порядку № 261).
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку № 261).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 261 передбачено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
У відповідності до положень п.2 Указу Президента України № 77/96 від 23.01.1996 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням). Особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до умов укладеного ним контракту на здобуття освіти, в нього, як у особи, яка звільнилась зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, виник обов'язок відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з його утриманням у вказаному вищому навчальному закладі.
Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , №5/1639 від 18.06.2021 року, загальна сума визначених до відшкодування витрат за період навчання з 15.08.2017 року по 18.06.2021 року становить 116475,47 грн, у тому числі: грошове забезпечення з нарахуваннями 61951 грн; продовольче забезпечення 35310,01 грн; речове забезпечення 7827,86 грн; медичне забезпечення 1161,93 грн; оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії 10224,67 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , №5/390 від 10.02.2023 року, загальна сума визначених до відшкодування витрат за період навчання з 01.09.2021 року по 10.02.2023 року становить 269262,45 грн (грошове забезпечення з нарахуваннями).
Також з матеріалів справи слідує, що повідомленнями від 24.11.2023 року ОСОБА_1 був проінформований про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі за весь період фактичного навчання протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення.
Таким чином, враховуючи зазначене вище в сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені Пенітенціарною Академією України позовні вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в академії є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №460/1017/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич