17 квітня 2025 року м.Дніпросправа № 340/1795/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 340/1795/24 (суддя Казанчук Г.П., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні з позивачем;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 лютого 2023 року по 07 березня 2024 року в розмірі 977 020,31 грн..
В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що він проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , з якої був звільнений на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», його було направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 21.02.2023 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення. У день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку. Відповідач повністю розрахувався з позивачем лише 07.03.2024 року, перерахувавши грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рів у розмірі 146 223,76 грн. на виконання рішення суду в адміністративній справі №340/2812/23. Позивач стверджує, що в день розрахунку відповідач, всупереч вимогам статті 117 КЗпП України, не виплатив йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Так, судом:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 22.02.2023 по 07.03.2024;
- стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 394 333,08 грн.
У задоволені решти позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, проведення судом неправильного обрахунку суми, заявленої позивачем до стягнення, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що Велика Палата Верховного суду притримується послідовної позиції, про те, що при присудженні середнього заробітку необхідно покладатись не принципи права, серед яких і справедливість, і розумність, і співмірність, та послідовно вказується на те, що сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум, момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. Позивачем у судовому порядку не доведено право на нарахування та виплату середнього заробітку. Вимоги позивача, щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку, що в 50 разів перевищує суму коштів, сплачених відповідачем відповідно до рішення суду у справі № 340/2812/23, можуть бути задоволені лише в частині, що рівноцінна сумі коштів, раніше присудженій чи сплаченій.
Відповідач також зазначає про неправильний обрахунок судом середньоденного заробітку позивача, що призвело до неправильно визначеної до стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався. В свою чергу, позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід зміни, враховуючи наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 (надалі позивач), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 25.02.2022 по 21.02.2023 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (надалі відповідач).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №53 від 21.02.2023 позивача 21.02.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.14).
У травні 2023 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , оскаржуючи бездіяльність відповідача щодо не виплати при звільненні з військової служби грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік та компенсації вартості речового майна.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 у справі №340/2812/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, судом зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 року у справі №340/1795/24 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року скасовано в частині задоволених вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. В цій частині позовні вимоги позов залишено без розгляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання рішення суду у справі №340/2812/23 на картковий рахунок позивача 07.03.2024 відповідачем виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік у розмірі 21165,03 грн., яка не була виплачена при звільнені (а.с.20).
Оскільки розрахунки належних позивачу від військової частини НОМЕР_1 сум відповідач провів не в день звільнення позивача, позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової допомоги на оздоровлення за період з 22.02.2023 по 07.03.2024, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що період затримки остаточного розрахунку з позивачем охоплюється з 22.02.2023 по 07.03.2024, відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в спірному випадку становить 394333,08 грн., які суд обрахував як 65 722,18 грн. середньомісячне грошове забезпечення х 6 місяців.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме вважає, що судом неправильно здійснено розрахунок суми, що підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 31.10.2019 у справа № 2340/4192/18.
Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, яким внесено зміни до статті 117 КЗпП України, за змістом яких роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 22.02.2023 по 07.03.2024 роки.
На час звільнення позивача зі служби вже діяла нова редакція статті 117 КЗпП України, тобто спірний період регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22, від 10.04.2024 у справі № 360/380/23.
Згідно статті 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі, коли середньомісячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
В матеріалах справи наявна довідка, надана військовою частиною НОМЕР_2 на вимогу суду, відповідно до якої розраховано середньоденне грошове забезпечення позивача із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Так, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 473,04 грн., його середньомісячне грошове забезпечення складає 14 664,19 коп..
За період з 22.02.2023 по 07.03.2024 сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить: 379 дні х 473,04 грн (середньоденне грошове забезпечення) = 179 282,16 грн..
Період затримки розрахунку при звільненні позивача, за який може бути визначено відшкодування (з урахуванням чинної редакції ст. 117 КЗпП), становить 183 дні. З урахуванням середньоденного заробітку позивача (473,04 грн.) сума відшкодування становить 86 566,32 грн. (183 дні х 473,04 грн.) і така сума не підлягає зменшенню.
Таким чином, загальна сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні позивача за спірний період, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 складає 86 566,32 грн..
Таким чином висновки суду щодо частково задоволення позовних вимог позивача є правильними, проте сума до стягнення судом розрахована не вірно, а отже в цій частині рішення суду першої інстанції слід змінити. В іншій частині доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.
Апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 - задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 340/1795/24 - змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення наступним чином:
«Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 86 566,32 грн. (вісімдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят шість гривень тридцять дві копійки).»
В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 340/1795/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак