30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2679/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №340/2679/24 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України (далі - відповідач, Комісія), в якому просив: визнати протиправними дії Комісії щодо відмови у надані статусу учасника бойових дій; зобов'язати Комісію надати статусу учасника бойових дій.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України від 08.02.2024 № 27, що оформлене протоколом від 08.02.2024 № 5, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язав Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2023 року про надання статусу учасника бойових дій та прийняти за наслідками такого розгляду відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Позивач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати, та прийняти постанову, якою задоволено позовні вимоги.
В обґрунтування скарги зазначено, що особи, які належать до учасників бойових дій визначено нормою статті 6 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Скаржник зазначає, що особа має право подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, а також додати копії відповідних документів, засвідчені підписом суб'єкта звернення (за наявності).
У порушення положень Закону № 3551 ОСОБА_1 подано лише копії наступних документів: паспорт громадянки України на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , наказу про звільнення ОСОБА_1 від 21.02.2023 №10/ ОС-23, Довідки до акта догляду медико-соціальною експертною комісією, Наказу про оголошення простою установою виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній України території.
Додаток 6 Порядку № 413 передбачає форму довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Скаржник зазначає, що за вимогами законодавства, особа повинна подати, зокрема, довідку за формою згідно з додатком 6.
Пунктом 11 Положення про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 4324/5 від 18 грудня 2023 року, передбачено випадки при яких Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі, зокрема, відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій.
Скаржник зазначає, що здійснивши системний аналіз, зокрема, абзацу 10 пункту 4 Порядку, абзацу 5 пункту 6 Порядку, пунктів 9, 10, 11 Положення із яких вбачається, зокрема, що особа, яка має намір отримати статус учасника бойових дій, зобов'язана до відповідної Комісії подати довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, форма якої визначена додатком 6 Порядку та яка являється підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали поранення, контузії, каліцтва. Таке зобов'язання визначено абзацом 5 пункту 6 Порядку. При наявності таких поданих документів - довідки та інших, комісія здійснює їх розгляд та у разі потреби в отриманні додаткових відомостей надсилає запити до відповідних архівних установ, інших органів і установ тощо.
Для звернення Комісії за отриманням додаткових відомостей (у разі потреби) вона в першу чергу повинна отримати від особи, яка має намір отримати статус учасника бойових дій довідку (за формою встановленою додатком 6 Порядку), яку позивачем не було надано, при тому, що обов'язок її надання покладено саме на особу, яка має намір отримати статус учасника бойових дій.
Комісія діяла, в межах повноважень, з дотриманням вищезазначених норм права, зокрема, абзацу 3 пункту 11 Положення, яка прямо зазначає, що Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази, які • є підставою для надання статусу учасника бойових дій - довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а відтак рішення Комісії № 27 від 08.02.2024 є законним та таким, що відповідає вимогам та принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та не підлягає скасуванню.
Також скаржник посилається на безпідставний вихід судом за межі позовних вимог, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
При цьому, судом ухвалою від 25.04.2024 зобов'язано позивача уточнити позовні вимоги (в частині визнання протиправними дій чи рішення Комісії). Позивачем ухвалу суду у вказаній частині не виконано. Однак, суд, не зважаючи на те, що позивачем не уточнено позовні вимоги, що свідчить про не бажання останнього їх уточнити, при розгляді справи вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасував рішення Комісії від 08.02.2024 № 27, що оформлене протоколом від 08.02.2024 № 5.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено, що Комісія не діяла в межах своїх повноважень та перешкоджала позивачу в отриманні статусу учасника бойових дій затягуючи розгляд заяви у зв'язку з оскарженням неправомірної відмови.
Приймаючи рішення від 08.02.2024 № 27 про відмову в наданні статусу учасника бойових дій відповідно до абзацу третього пункту 11 Положення (у разі відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій) відповідачем не виконано вимоги Закону № 3551-ХІІ та не було витребувано в уповноваженого органу або в особи у рамках міжвідомчої взаємодії суб'єктів владних повноважень відомостей (документів), що підтверджують (спростовують) безпосередню участь позивачки у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач вважає рішення суду законним і обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, відповідає завданню адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
21.09.2023 позивачем до Комісії подано заяву від 21.09.2023 (вх.№ Г-33256 від 28.09.2023) про розгляд матеріалів та надання їй статусу учасника бойових дій.
До вказаної заяви позивачкою долучено наступні документи: копію паспорта; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків; копію витягу з наказу ДУ "Голопристанська виправна колонія (№7)" від 21.02.2023 № 10/ОС-23 "Про звільнення ОСОБА_1 ; копію довідки МСЕК від 30.01.2024 серії 12ААГ № 398522; копію наказу Мін'юсту "Про оголошення простою установ….." (а.с.51-56).
Рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Міністерстві юстиції України від 08.02.2024 № 27, згідно до протоколу засідання Комісії № 5 від 08.02.2024, позивачці відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій відповідно до абзацу третього пункту 11 Положення (а.с.57, 58).
При розгляді поданих документів Комісією було встановлено, що позивачкою не додано довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, яка є підставою для надання статусу учасника бойових дій відповідно до Порядку № 413.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3551-XII), цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Статтею 5 Закону №3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час*.
* Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 19 частиною 1 статті 6 Закону України №3551-XII, учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України;
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву (звернення) в паперовій або електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг та/або Єдиного державного реєстру ветеранів війни в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із зазначенням відомостей, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, або додати копії відповідних документів (за наявності), засвідчені підписом суб'єкта звернення. У разі відсутності таких документів (відомостей) вони витребовуються в уповноваженого органу або в особи у рамках міжвідомчої взаємодії суб'єктів владних повноважень у формі документів або відомостей не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення). Уповноважений орган або особа зобов'язані надати запитувані документи (відомості) або повідомити обґрунтовану причину їхньої відсутності не пізніше ніж через 15 календарних днів з дати надходження такого запиту. Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит комісія з питань розгляду матеріалів про надання статусу учасника бойових дій приймає рішення про надання відповідного статусу;
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, (далі - Порядок № 413).
Згідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно з пунктом 2-1 Порядку №413 (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією чи Об'єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (об'єднаним командним пунктом об'єднаних сил), а також які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва), що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Пунктом 3 Порядку №413 визначено, що райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначаються Антитерористичним центром при СБУ.
Відповідно до абзацу 10 пункту 4 Порядку №413 (в редакції на час перебування позивача в зоні АТО), підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України: для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
Особи, зазначені в абзаці десятому цього пункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.
За положенням абзацу 2, 5 пункту 5 Порядку №413, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісії), - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку.
Положення про міжвідомчу комісію затверджується Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії включаються фахівці Міноборони, МВС, Мін'юсту, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісу Генерального прокурора, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС. Також можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.
Згідно з п. п. 6, 8 Порядку № 413, для надання статусу учасника бойових дій: особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.
Особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій після закінчення 30 календарних днів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 4 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.
Наказом Міністерства юстиції України від 18.12.2023 № 4324/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2023 за № 2201/41257, затверджено Положення про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України (далі Положення).
Пунктом 2 Положення визначено, що основними завданнями Комісії є прийняття рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, звільненим зі служби, які набули право на отримання статусу учасника бойових дій під час проходження служби у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до пункту 9 Положення Комісія, зокрема: розглядає в місячний строк подані керівниками Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, державних установ «Центр пробації» та «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі - органи і установи) або особою самостійно документи, передбачені пунктом 10 цього Положення; у разі потреби в отриманні додаткових відомостей надсилає запити до відповідних архівних установ, інших органів і установ тощо; заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи, свідків та представників органів державної влади, інших установ та організацій; досліджує інші докази особистої участі осіб, зазначених у пункті 2 цього Положення, відповідно до яких можливо зробити висновок про наявність підстав для визнання їх учасниками бойових дій; приймає рішення про надання, відмову у наданні, позбавлення статусу учасника бойових дій в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації); доводить рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій до відома особи, яка звернулася щодо надання статусу учасника бойових дій, керівників органів і установ, які подали документи, а також роз'яснює порядок його оскарження;
За положенням пункту 5 Положення, Голова Комісії, зокрема: підписує запити до відповідних органів та установ (за потреби).
Підпунктом 8 пункту 10 Положення визначено, що Комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) на підставі довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових завдань) (абзац другий підпункту 8 пункту 10 Положення).
Згідно пункту 11 Положення Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: відсутності підстав, які підтверджуються документами, для надання особам, зазначеним у пункті 2 цього Положення, статусу учасника бойових дій; відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій; подання документів державними органами, військовими частинами (органами, підрозділами) або підприємствами, установами та організаціями, матеріалів службових перевірок та інших документів, що встановлюють факт недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або подання недостовірних даних про особу; надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 2 цього Положення та з інших підстав.
Згідно до пункту 12 Положення у разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі відповідного статусу може повторно виноситися на розгляд Комісії за рішенням Міністра юстиції України (особи, яка виконує його обов'язки).
Пунктами 15, 16 Положення передбачено, що формою роботи Комісії є засідання, що проводяться у місячний строк з дня надходження документів для розгляду.
Засідання Комісії веде її голова.
У разі відсутності голови Комісії на її засіданнях роботу Комісії очолює заступник голови Комісії.
У разі відсутності голови Комісії та його заступника роботу Комісії на її засіданнях очолює член Комісії, якого головуючим обирає склад Комісії.
Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях Комісії, приймаються простою більшістю голосів у присутності не менше половини її членів.
У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Комісії або особи, яка очолює засідання Комісії.
Рішення з усіх розглянутих Комісією питань оформлюється протоколом.
Протокол підписується головою Комісії або особою, яка очолювала засідання комісії, заступником голови Комісії, присутніми на засіданні членами Комісії і секретарем Комісії.
Рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України, форма якого наведена в додатку до цього Положення, підписується головою або особою, яка очолювала засідання Комісії, і секретарем Комісії та скріплюється гербовою печаткою Міністерства юстиції України.
Рішення Комісії про позбавлення статусу учасника бойових у одноденний строк надсилається до служби персоналу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.
Рішення Комісії щодо надання, відмови в наданні або позбавлення статусу учасника бойових дій може бути оскаржено в судовому порядку.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави стверджувати про те, що статус учасника бойових дій надається особі, який брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що має підтверджуватися відповідними документами. Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, є, зокрема, відповідна довідка.
Законодавством передбачено два альтернативні варіанти можливості отримання особами, що безпосередньо приймали участь у заходах захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, статусу учасника бойових дій, зокрема: шляхом подання відповідних документів на розгляд комісії командуванням військових частин або керівниками інших підприємств, установ та організацій, так і шляхом безпосереднього звернення особи до відповідної комісії.
При цьому, Закон №3551 передбачає, що у разі подання особою заяви щодо надання статусу самостійно та відсутності документів (відомостей), вони витребовуються в уповноваженого органу або в особи у рамках міжвідомчої взаємодії суб'єктів владних повноважень у формі документів або відомостей не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення).
Матеріали справи свідчать, що приймаючи рішення від 08.02.2024 № 27 про відмову в наданні позивачці статусу учасника бойових дій відповідно до абзацу третього пункту 11 Положення (у разі відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій) відповідачем не виконано вимоги Закону № 3551-XII та не було витребувано в уповноваженого органу або в особи у рамках міжвідомчої взаємодії суб'єктів владних повноважень відомостей (документів), що підтверджують (спростовують) безпосередню участь позивачки у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення відповідача не відповідає вимогам та принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк прийняте суб'єктом владних повноважень необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття; недобросовісно; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Що стосується обраного позивачем та судом способу захисту, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Таким чином, статтею 245 КАС України не передбачено прийняття рішення судом в разі задоволення позову про стягнення коштів.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а).
Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18).
У постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов'язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
Суд зауважує, що відповідач має виключну компетенцію в питаннях розгляду заяви позивача, яка, як встановлено судом у межах цієї справи, не була розглянута відповідачем належним чином.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2023 про надання статусу учасника бойових дій та прийняти за наслідками такого розгляду відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 30.04.2013 у справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11) вказав на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №340/2679/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко