30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4080/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., ., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року в адміністративній справі №160/4080/24 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 04.05.2022 по 27.05.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 27.11.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 04.05.2022 по 27.05.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 27.11.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із 22.07.2022 по 25.07.2022, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із 22.07.2022 по 25.07.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 22.07.2022 по 25.07.2022.
Зобов'язав НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ 26632252, 49035, м.Дніпро, шосе Криворізьке, 2) нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 22.07.2022 по 25.07.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Позивач, не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині якою відмовлено у задоволені позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позов.
Скаржник у скарзі зазначає, що відповідно до вимог пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил на період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн необхідно встановити такі обставини, як: перебування у відносинах військової служби у період дії воєнного стану; несення військової служби у статусі військовослужбовця Збройних Сил.
Водночас, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил на період дії воєнного стану у розмірі, збільшеному до 100 000 грн (тобто доплати у розмірі 70 000 грн) необхідно встановити такі обставини, як: перебування у відносинах військової служби у період дії воєнного стану; несення військової служби у статусі військовослужбовця Збройних Сил; безпосередня участь в бойових діях/ забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; - перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
У період з 04.05.2022 по 27,05.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 27.11.2022 р., позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи Дніпропетровській області. Підстава: Довідка в/ч НОМЕР_4 № 3743 від 02.07.2022; Довідка в/ч НОМЕР_4 від 02.07.2022 № 003744; Довідка в/ч НОМЕР_4 від 04.11.22, № 4761; Довідка в/ч НОМЕР_4 від 16.12.22 №4962
Судом першої інстанції не було взято до уваги, що проблеми, які виникають підчас створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.
Враховуючи, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, у порушення наведених норм, судом першої інстанції було безпідставно встановлено для Позивача надзвичайні та заздалегідь недосяжні стандарти доказування, що призводить до порушення права на справедливий суд, що встановлено ч. 1 ст. 2 КАС України.
Вважаємо, що така позиція суду першої інстанції повністю нівелює інститут судового захисту та можливість звернення до суду за захистом своїх прав, адже відразу презюмує неможливість відповідача вчиняти будь-які протиправні дії у відношенні позивача по справі.
Більш того, у спорах із суб'єктом владних повноважень, фізична особа є більш слабкою стороною правовідносин та наділена меншою кількістю прав, ніж Відповідач, так як останній є безпосереднім видавником відповідних наказів, розпоряджень та інших документів, пов'язаних із несенням служби Позивачем.
В оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд мав враховувати, що до відповідача, а саме командира військової частини встановлені ст. 6 Дисціплінарного статуту ЗСУ, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 551, вимоги до рівня розумності є вищими ніж до його підлеглого військовослужбовця. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. .
Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що 22.07.2022 внаслідок ракетного удару з боку військ російської федерації по пункту дислокації підрозділу у м. Апостолове Криворізького' району Дніпропетровської області, позивач отримав поранення. У зв'язку із отриманням бойового поранення, позивач проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.07.2022 № 160 військовослужбовця ОСОБА_2 було направлено на лікування до МКЛ № 2 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Загальний термін лікування військовослужбовця ОСОБА_2 складав з 22.07.2022 по 05.09.2022.
Період з 22.07.2022 по 25.07.2022 був повністю нарахований та сплачений позивачу, про що свідчить довідка про доходи від 25.07.2024 № 3.29/2662 з додатком у вигляді додаткової розшифровки виплат.
За період лікування внаслідок поранення в липні 2022 року позивачу було нараховано 32258 гри. 06 коп. (тобто це період з 22.07.2022 по 31.07.2022, виходячи із розрахунку 100000:31=3225,80645*10=32258,06), тобто збільшеної грошової винагороди. Також варто враховувати, що період з 01.07.2022 по 21.07.2022 позивачу також нараховувалась грошова винагорода у розмірі 30000 грн. на місяць пропорційно кількості днів військової служби і також була нарахована та сплачена позивачу у розмірі 20322 грн. 59 коп.
Керуючись вищевикладеним, на думку апелянта права позивача щодо виплати йому грошової винагороди у спірний період з 22.07.2022 по 25.07.2022 була сплачена та врахована у загальну кількість його лікування у липні 2022 року.
Судом вірно встановлено, що згідно довідки про доходи №109 від 25.01.2023 року, ОСОБА_2 нараховано додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, березень 2022 - 30000,00 грн., квітень 2022 - 30000,00 грн., травень 2022 - 30000,00 грн., червень 2022 - 30000,00 грн., липень 2022 - 52580,65 грн., серпень 2022 - 100000,00 грн., вересень 2022 - 39333,33 грн., жовтень 2022 - 30000,00 грн., листопад 2022 - 51000,00 грн., грудень 2022 84193,55 грн.
Також згідно довідки від 10.10.2023 №29/1830 військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 нараховано в липні 2023 року доплату винагороди за грудень 2022 року в розмірі 49688,42 грн.
Інших доказів стосовно неоримання позивачем вказаних вище сум до суду не надавалося.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_2 з 27.02.2022 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
До списків особового складу військової частини НОМЕР_1 зарахований 27.02.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №2 від 27.02.2022, що підтверджується Записом у військовому квитку Позивача, довідкою (Форма - 5) Військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 №356.
Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 21.01.2023 №713/45 Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , дійсно в період з 01.04.2022 по 01.04.2022, з 03.04.2022 по 05.04.2022, з 12.04.2022 по 14.04.2022, з 18.04.2022 по 19.04.2022, з 04.05.2022 по 27.05.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 27.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області. Зазначена довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05.09.2022 №1438 Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 22.07.2022 року одержав бойову травму мінно-вибухова: вогнепально-осколкове поранення м'яких тканин обох ступней (осколки вилучено).
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №221113488, ОСОБА_2 з 22.07.2022 по 25.07.2022 перебував на стаціонарному лікуванні.
29.12.2022 року адвокат позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, в якому просив зокрема надати відповідь із документальним підтвердженням про підстави і причини не нарахування та не виплати за березень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2022 року щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022р.
Листом від 26.01.2023 №517 Військової частини НОМЕР_1 розглянула адвокатський запит від 20.01.2023 №74 та повідомило, що відповідно до п.3 окремого доручення Міністерства оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
А саме підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Наразі до військової частини НОМЕР_1 , надійшла довідка про безпосередньо участь військовослужбовця за періоди з 01.04.2022 по 01.04.2022; 03.04.2022 по 05.04.2022; з 12.04.2022 по 14.04.2022; з 18.04.2022 по 19.04.2022; з 04.05.2022 по 27.05.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.22 по 27.11.2022, військовослужбовцю було здійснено перерахунок додаткової винагороди та відповідно до наказів військової частини НОМЕР_1 виплачена в повному обсязі, що підтверджується довідкою про доходи від 25.01.2023 №109.
Згідно довідки про доходи №109 від 25.01.2023 року, ОСОБА_2 нараховано додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022, березень 2022 - 30000,00 грн., квітень 2022 - 30000,00 грн., травень 2022 - 30000,00 грн., червень 2022 - 30000,00 грн., липень 2022 - 52580,65 грн., серпень 2022 - 100000,00 грн., вересень 2022 - 39333,33 грн., жовтень 2022 - 30000,00 грн., листопад 2022 - 51000,00 грн., грудень 2022 84193,55 грн.
Також згідно довідки від 10.10.2023 №29/1830 військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 нараховано в липні 2023 року доплату винагороди за грудень 2022 року в розмірі 49688,42 грн.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування йому 100 000 грн. додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за безпосередню участь у бойових діях в періоди: з 04.05.2022 по 27.05.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 27.11.2022; перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, в періоди з 22.07.2022 по 25.07.2022.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.
Крім того, Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов'язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Кабінет Міністрів України на виконання цих указів Президента України ухвалив Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згодом, цей пункт Постанови № 168 був змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 217, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 квітня 2022 року № 400, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793.
Зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 (яка, згідно з пунктом 2, набирає чинності з дня її опублікування (19 липня 2022 року) та застосовується з 24 лютого 2022 року) у пункті 1 (Постанови № 168): « 1) в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;
2) доповнити пункт після абзацу 1 новим абзацом такого змісту: “Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.» ;
2. Абзац 6 пункту 2 після слів “під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану» замінити словами “у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів».
3. Доповнити постанову пунктом 2-1 такого змісту: “2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів»».
Згідно з наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98 (який, як у ньому зазначено, застосовується з 24 лютого 2022 року) внесені зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Для врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав, зокрема, Окреме доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298, Окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29 (доведено до відома кожної окремої військової частини (установи) телеграмами).
За пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 (яке діяло до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
Згідно з пунктом 2 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
За пунктом 3 Окремого доручення від 25 березня 2022 року № 248/1298 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Згідно з пунктом 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно з пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 (яке, згідно з пунктом 14, має застосовуватися з 01 червня 2022 року (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовуються з 24 лютого 2022 року) під терміном «безпосередня участь Військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; .
У пункті 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Генеральному штабу Збройних Сил України довести до військ затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України перелік органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право видавати довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців за формою, наведеною в додатку № 4 до цього доручення».
Верховний Суд звертає увагу, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.
У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.
Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
З наведеного висновується, що ключовою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168, є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 липня 2024 року справа № 340/5934/23, від 06 серпня 2024 року справа № 400/10311/23, від 05 вересня 2024 року справа № 380/4308/23, від16 грудня 2024 року справа № 420/20311/23.
Позивач наголошує на тому, має право на отримання винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000 грн, посилаючись на те, що він згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України від 21.01.2023 №713/45 Військової частини НОМЕР_1 , у період з 01.04.2022 по 01.04.2022, з 03.04.2022 по 05.04.2022, з 12.04.2022 по 14.04.2022, з 18.04.2022 по 19.04.2022, з 04.05.2022 по 27.05.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 27.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області.
Колегія суддів наголошує, що як зазначалось, ключовою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
Водночас, Суд погоджується з висновками судів першої інстанції, що несення позивачем служби перебуваючи в Дніпропетровській області не є безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки, як встановили суди, у спірних правовідносинах бойове розпорядження про участь позивача у здійсненні таких заходів не видавалося.
Матеріали справи не містять доказів та позивачем не доведено належними доказами тих обставин, що у спірний період він перебував на територій бойових дій або можливих бойових дій.
При цьому, позивачем не надавались Журнал бойових дій тощо, які підтверджують залучення позивача та здійснення ним заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Відповідач доводив, що доказів, які б вказували на залучення позивача до означених дій та заходів не існує.
Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях (виконання бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах, з урахуванням фактично виплачених сум. за період з 04.05.2022 по 21.05.2022; з 01.10.2022 по 31.10.2022; з 01.11.2022 по 27.11.2022.
Зазначене обумовлює відмову в задоволені позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням фактично виплачених сум, колегія судді зазначає наступне.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Пунктом 1 постанови №168 встановлено, зокрема що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Як встановлено судом, позивач у періоди з 22.07.2022 по 25.07.2022 перебував на стаціонарному лікуванні.
Згідно довідки про доходи №109 від 25.01.2023 року, ОСОБА_2 нараховано додаткову винагороду відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, березень 2022 - 30000,00 грн., квітень 2022 - 30000,00 грн., травень 2022 - 30000,00 грн., червень 2022 - 30000,00 грн., липень 2022 - 52580,65 грн., серпень 2022 - 100000,00 грн., вересень 2022 - 39333,33 грн., жовтень 2022 - 30000,00 грн., листопад 2022 - 51000,00 грн., грудень 2022 84193,55 грн.
Також згідно довідки від 10.10.2023 №29/1830 військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 нараховано в липні 2023 року доплату винагороди за грудень 2022 року в розмірі 49688,42 грн.
Також матеріали справи містять довідку про доходи від 25.07.2024 № 3.29/2662 з додатком, яка також підтверджує нарахування позивачу у липні 2022 року додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 - 52580,65 грн
Отже, позивачу у липні 2022 року нараховано додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 - 52580,65 грн.
Матеріали справи підтверджують, що позивачу у липні 2022 року нараховувалась грошова винагорода у розмірі 30000 грн. на місяць пропорційно кількості днів військової служби і також була нарахована та сплачена позивачу у розмірі 20322 грн. 59 коп. та збільшена грошова винагорода за період лікування внаслідок поранення з 22.07.2022 по 25.07.2022 - 32258 гри. 06 коп.
Таким чином позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із 22.07.2022 по 25.07.2022, що обумовлює відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення частково допустив порушення норм матеріального права та невірно надав оцінку обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню у відповідній частині.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року в адміністративній справі №160/4080/24 - скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у з задоволені позовних вимог.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року в адміністративній справі №160/4080/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко