Провадження № 22-ц/803/3910/25 Справа № 205/5653/24 Суддя у 1-й інстанції - Костромітіна О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
01 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року у складі судді Костромітіної О.О. у цивільній справі №205/5653/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення фактично понесених додаткових витрат на дитину,-
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, пред'явленою до ОСОБА_2 , на предмет збільшення розміру аліментів, стягнутих з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дитини рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року у розмірі 1500 грн до 4000 грн. Також ставить питання про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 12771,75 грн, збільшивши позовні вимоги у цій частині у травні 2024 року, де просила про стягнення з відповідача на свою користь фактично понесених додаткових витрат на суму 23 927,75 грн. Позивачка обґрунтувала це тим, що з відповідача, як з батька їх спільної дитини, за рішенням суду стягуються аліменти, визначені судом у твердій грошовій сумі 1500 грн щомісяця, однак, враховуючи підлітковий вік доньки, такого розміру аліментів не вистачає на покриття необхідних потреб доньки відповідно її віку, а відповідач має можливість сплачувати аліменти у збільшеному розмірі, адже є працездатною та здоровою людино, що, на думку позивача, є підставою для збільшення розміру аліментів. Також зазначила, що додаткові її витрати на дитину виразились у офтальмологічному лікуванні доньки та придбанні окулярів, що у період з 04 квітня 2024 року по 30 травня 2024 року становили 5412 грн; стоматологічному ортодонтичному лікуванні дитини (встановлення брекет системи на верхню щелепу) у той же період у розмірі 12 950 грн; в оплаті освітніх послуг щодо вивчення донькою французької мови на курсах Школи французької мови Cotе d'Аzur ФОП ОСОБА_3 у той же період у розмірі 3950 грн. За таких обставин, позивач вважає законним та справедливим, що розмір участі відповідача в додаткових витратах на дитину має складати 1/2 від фактично понесених витрат позивача та справедливий розмір на який мають бути збільшені фактично понесені додаткові витрати, що мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача складає 11 156,00 грн (а.с.1-6, 44-,45).
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі та стягнення фактично понесених додаткових витрат на дитини, задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська №205/6096/19 від 17 жовтня 2019 року, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 15 896,49 грн.
В частині позовних вимог про збільшення розмірі аліментів до 4000 гривень та додаткових витрат на вивчення іноземної у розмірі 8031 грн, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Вирішено стягувати аліменти в збільшеному розмірі з дати набрання рішенням суду законної сили (а.с. 107-116).
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів покращення матеріального стану відповідача, збільшення його доходу з моменту судового рішення про стягнення з нього аліментів, що надавало б підстави для збільшення розміру стягуваних аліментів до 4000 грн, однак, враховуючи визнання відповідачем збільшення розміру аліментів, суд вважав за можливе збільшити такий розмір до 2000 грн. Разом з цим суд першої інстанції вважав доведеним, що в період з серпня 2021 року по травень 2024 року позивачка дійсно понесла додаткові витрати на дитину, які були викликані особливими обставинами, що зумовлені хворобами дитини та мають загальний розмір у 31 793,49 грн. При цьому суд першої інстанції врахував усі витрати, які позивачем здійснено на лікування доньки у повному обсязі, що складає для відповідача 1/2 частини витрат у розмірі 15 896,75 грн. Разом з цим суд першої інстанції вважав, що витрати на оплату навчання на курсах французької мови у розмірі 8031 грн (1\2 від 16062 грн - витрати на навчання французькою мовою в цілому) не можуть бути віднесені до додаткових витрат, які викликані обставинами у вигляді розвитку здібностей, які сплачуються матір'ю за її бажанням, оскільки наявність здібностей дитини до вивчення іноземних мов нічим не підтверджено. Сам факт навчання дитиною французькою мовою без будь-яких досягнень в цьому розвитку дитини, не є особливими обставинами, які є підставами для відповідальності батька щодо несення додаткових витрат в цій частині.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення додаткових витрат на навчання дитини іноземної мови та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволенні такі вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково вважав витрати на навчання дитини французької мови такими, що не відносяться до додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, оскільки при навчанні також учню з іноземної мови встановлюється рівень знань, який оцінюється за системою шкали Рекомендацій Ради Європи з мовної освіти, що використовується для опису досягнень тих, хто вивчає європейські мови як іноземні, де існує класифікація шести рівнів володіння іноземною мовою. На думку скаржника, це є досягнення дитини та таке навчання, що не входить до складу аліментних зобов'язань відповідача, належить визнати додатковими витратами на дитину зі встановлення для відповідача такої відповідальності, як половина вартості фактично понесених витрат позивача на ці цілі (а.с. 121-124).
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України не скористався, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на навчання дитини іноземної мови, суд першої інстанції вважав, що такі витрати не можуть бути віднесені до додаткових витрат, які викликані обставинами у вигляді розвитку здібностей, які сплачуються матір'ю за її бажанням, оскільки наявність здібностей дитини до вивчення іноземних мов нічим не підтверджено. Позивач не надала суду на підтвердження здібностей дитини у вивченні французької мови дипломи, грамоти, свідоцтва, подяки тощо, які б підтверджували наявність особливих обставин, які потребують додаткових витрат на дитину. Не надано документ про успішність у школі. Сам факт навчання дитиною французькою мовою без будь-яких досягнень в цьому розвитку дитини, не є особливими обставинами, які є підставами для відповідальності батька щодо несення додаткових витрат в цій частині.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народилась донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 07, в якому в графі «батьки» зазначені: батько ОСОБА_2 , та мати ОСОБА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року в цивільній справі № 205/6096/19 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн щомісячно, яка підлягає щорічній індексації відповідно до закону, до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи стягнення з 12 липня 2019 року (а.с.13).
Постановою державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сидоріна Д.М. від 14 січня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП №60961055 при примусовому виконанні виконавчого листа №205/6096/19 від 26 листопада 2019 року, за яким з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач не заперечував той факт, що неповнолітня ОСОБА_4 мешкає разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції також встановив, що на підставі консультаційних висновків офтальмолога від 27 серпня 2021 року, 01 жовтня 2021 року, 11 лютого 2022 року, 11 листопада 2022 року, 15 червня 2023 року, 04 квітня 2024 року, що донька сторін - ОСОБА_4 мала погіршення зору, у зв'язку із чим з 06 жовтня 2021 року носить окуляри. 09 листопада 2021 року дитині було проведено оперативне втручання на лівому оці. Для проведення операції та післяопераційного догляду позивач купувала медичні товари та медичні препарати на підставі проведеної 31 жовтня 2021 року діагностики дитині, з проведенням дитині 04 листопада 2021 року лабораторних досліджень.
Крім того, відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №92 від 09 лютого 2024 року судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 знаходиться на стоматологічному ортодонтичному лікуванні у лікаря ортодонта з діагнозом «Звуження верхньої і нижньої щелеп, косметичний дефект» і з'являється до лікаря ортодонта на лікування - корекцію ортодонтичиих апаратів 1 раз на місяць.
Судом першої інстанції досліджені надані позивачем чеки на придбання медичних препаратів, квитанції про переказ коштів, акти про надані медичних послуг для пацієнта, довідки, якими підтверджено додаткові витрати позивача на дитину за лікування. Загальна сума витрат на лікування становить 31 793,49 грн.
Також судом першої інстанції досліджені надані позивачем довідки, квитанції за навчання на курсах Школи французької мови Cote d'azur Ф0П ОСОБА_3 . Всього сума фактично понесених додаткових витрат позивача на послуги навчання французької мови для дитини у період жовтня 2023 року по лютий 2024 року склала 12 112 грн. За період з 04 квітня 2024 року по 30 травня 2024 року - 3 950 грн, а всього 16 062 грн.
Колегія суддів наголошує, що з'ясовуючи характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли між сторонами, зокрема, щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину.
Разом з цим суд першої інстанції вірно з'ясував норми матеріального права ст.ст.180-182,185,192-193 Сімейного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Однак, оскаржуючи рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача додаткових витрат, пов'язаних з вивченням їх спільною донькою іноземної мови, скаржник наголошує, що такі витрати також відносяться до додаткової освіти дитини, її розвитку відповідно віку та додаткових досягнень у вивченні європейської мови, що не входить до шкільної програми та оцінюється рівнями від нижчого до вищого за шкалою Рекомендацій Ради Європи, що безпосередньо відноситься до таких витрат, які пов'язані з особливими обставинами розвитку здібностей дитини, що є її досягненням, в розумінні ч.1 ст. 185 Сімейного кодексу України.
Колегія суддів такі доводи скаржника не приймає до уваги з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 колегія суддів погодилася з рішеннями судів попередніх інстанцій про те, щоб стягнути додаткові витрати на навчання у приватному навчальному закладі дитини, та вказала, що обрання навчального закладу здійснювалося обома батьками. Доповідачка у зазначеній справі звернула увагу, що в цьому випадку йдеться не лише про усну згоду відповідача на навчання дитини в приватному закладі, а й підписання ним із закладом певних документів.
Верховний Суд зауважив, що не всі бажання того з батьків, із ким проживає дитина, можна вважати додатковими витратами на дитину, та резюмував, що у відповідній категорії справ: потрібно зосередитися на доказуванні існування особливих обставин, тут не може бути шаблонів, необхідно детально доводити особливості дитини (зокрема, можливо надавати висновки психолога, інших спеціалістів щодо схильності дитини до спорту, малювання, музики тощо); можна просити стягнення додаткових витрат на дитину (як уже понесених, так і наперед, якщо вони прогнозовані та доведені); такими стягненнями можуть бути одноразові суми або щомісячні платежі на конкретний період; необхідно враховувати думку дитини: чи бажає вона сама розвиватись у певній сфері, чи це більше бажання одного з батьків (тут також може бути корисним висновок психолога про інтереси дитини).
Колегія суддів наголошує, що згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно вимог частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції вірно встановлено недоведеність позивачем особливих обставин при навчанні донькою сторін іноземної мови, які належить вважати як додаткові витрати, в розумінні ст. 185 Сімейного кодексу України, адже позивач не наводила обставин про погодження із відповідачем, як батьком дитини, ані закладу навчання, ані вартості такого навчання. Також належить врахувати і те, що позивач не просила опитати доньку судом першої інстанції, якій вже виповнилось 14 років, щодо її прихильності до такого навчання, її досягнень у цій сфері навчання, як і не надавала будь-яких доказів таких досягнень. Також скаржник не заявляла клопотання про проведення в рамках судової справи опитування дитини психологом, за для встановлення інтересів дитини та за для виключення бажання лише матері дитини у вивченні нею іноземної мови, що спростовує доводи скаржника.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що такі доводи скаржника, як наявність класифікації рівнів володіння іноземною мовою за шкалою Рекомендацій Ради Європи з мовної освіти, що скаржник вважає досягненнями дитини, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки це не підтверджує обопільність прийнятого батьками дитини рішення такого навчання та підписання будь-яких документів, зокрема, відповідачем з приватною школою іноземної мови, як це зазначено в розумінні висновків Верховного Суду, щоб породжувало у відповідача відповідальність у взятті участі у додаткових витратах на навчання дитини та уникнення свідомої думки про особисте бажання однієї матері дитини на вивчення донькою французької мови без доведення дійсних інтересів самої дитини.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів чинним законодавством не передбачена.
Отже, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував обставини справи в оскаржуваній частині, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні вимог щодо додаткових витрат на навчання іноземної мови дитиною та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Разом з тим, належить наголосити, що належить врахувати усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Скаржник не скористалася наданими їй правами, не обґрунтувала свої доводи апеляційної скарги, не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскаржуваній частині - не встановлено, тому колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року в частині оскарження відмови у задоволенні позовної вимог про стягнення додаткових витрат на вивчення дитиною іноземної мови - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено “01» травня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна