Провадження № 22-ц/803/2325/25 Справа № 185/6957/24 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Доповідач - Макаров М. О.
29 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Сахарові Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, -
У червні 2024 року позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що позивач працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність. Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 255 000.00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 120000.00 гривень без відрахування податків та інших обов'язкових платежів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що з врахуванням розумності та справедливості, приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства та працівника в заподіянні шкоди, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, а саме 60% втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди до 60 000 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті.
Загальний стаж роботи 37 років 04 місяців, за професією 19 років 01 місяць, у шкідливих умовах 19 років 02 місяці.
На підставі медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 13.06.2023 р. № 640, Позивачу було встановлено професійне захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня.
Радикулопатія попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня).
Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступення (з помірним зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І. Пономарьової. - Захворювання професійні.
Згідно з п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.08.2023 р, умови праці Позивача на посаді гірника підземний дільниці конвеєрного транспорту ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Палоградвугілля», віднесені:
- по вмісту аерозолів фібро генної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу З ступеню «Шкідливі»;
- по рівню шуму - до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі»;
- за показниками мікроклімату - до 2 класу «Допустимі»;
- за показниками освітлення - до 3 класу 2 ступеню «Шкідливі»;
- за показниками важкості праці - до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі»;
- за показниками напруженості праці - до 3 класу 2 ступеню «Шкідливі»;
- загальна оцінка - до 3 класу 3 ступеню «Шкідливі».
п. 17 Акту, професійне захворювання виникло в результаті тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту.
Причинами виникнення професійного захворювання Позивача (п. 18 Акту) слугували наступні чинники:Хімічні фактори: концентрація пилу вуглецю: інші копалини вуглецю і вуглепородні ПИЛИ З ВМІСТОМ 8ІО2 ВІД 5% до 10% в повітрі робочої 31,167мг/м , при ГДК - 4 мг/м відповідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.2020 № 1596. Важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 19,5 кг; періодичне перебування в незручній позі 46,94% часу зміни; нахили корпусу 186 разів за зміну; зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м'язів рук, тулуб, ніг) становило 2059,2 кг/м, при регіональному навантаженні (за участю м'язів рук та плечового суглоба) становило 69,6 кг/м; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладання зусиль двома руками 13680 кг/м, за участю м'язів тулуба та ніг становило 35100 кг/с; переміщення у просторі (переходи, обумовлені технологічним процесом протягом зміни) по горизонталі становило 4,4 км. Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму - 85 дБА.
Таким чином, комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено, що внаслідок тривалої праці в шкідливих умовах ОСОБА_1 втратив своє здоров'я та працездатність і набув професійне захворювання.
За довідками МСЕК від 25.09.2023р. серії 12 ААГ № 552257 та серії 12 ААА № 141798, Позивачу була первинно встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 60% (з яких: 35% - радикулопатія з ДПА, 15% - ХОЗЛ, 10% туговухість) та 3 група безстроково. Відповідно до рекомендацій МСЕК Позивач потребує: «лікування медикаментозне, санаторно-курортне», рекомендовано лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стац. Лікування.
Внаслідок отримання професійного захворювання Позивач став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується.
Позивач відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, епізоди утрудненого дихання до 1-2 р/добу, які ініціїруються частіше фіз. навантаженнями, рідше - виникають спонтанно вранці або в нічний час, сильний приступоподібний сухий кашель на протязі дня, біль у грудях та між лопатковій ділянці, загальну слабкість, підвищену втому, запаморочення, головний біль, постійні стійкі болі та обмеження рухів у шийному і поперековому відділі хребта з іррадіацією в праві руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових і колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих, погіршення розбірливості мови, зниження слуху на обидва вуха, шум у голові та у вухах. Задишка за шкалою ММРД - два бали; ТОХ - 18 балів.
Факт зазначених фізичних страждань документально підтверджується висновками спеціалістів. Настання негативних змін у житті Позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров'я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя Позивача. Через хворобу ОСОБА_1 втратив роботу, оскільки йому було заборонено працювати в шкідливих умовах праці. Не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його близьким особам, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих. Внаслідок набутого професійного захворювання, систематично виникає необхідність отримання медичної допомоги. ОСОБА_1 постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням розумності та справедливості, приймаючи до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства та працівника в заподіянні шкоди, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, а саме 60% втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується щодо стягнення моральної шкоди у визначеному судом розмірі, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнувши компенсацію в сумі 120000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Доводи відповідача про те, що ушкодження здоров'я позивача відбулось саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, з врахуванням того, що підприємство щорічно виділяє фінансування на виконання заходів з охорони та безпеки праці працівників безпідставні.
При цьому, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність проводити стягнення моральної шкоди без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди відповідачем виникло з дня первинного встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати працездатності - 25 вересня 2023 року.
Отже, ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду 25 вересня 2023 року - дата встановлення висновком МСЕК непрацездатності, тобто після набрання чинності нової редакції ст. 164.2.14 Податкового кодексу України, а тому вказані зміни поширюються на оподаткування сум (моральна шкода), що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди позивачеві у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання та сума моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути стягнута з відрахуванням податків на інших обов'язкових платежів.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року підлягає в цій частині зміні, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «з відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази «без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року підлягає залишенню без змін.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг та зміни рішення місцевого суду в частині застосування норм Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини:“з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази “без відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова