Провадження № 22-ц/803/1249/25 Справа № 207/408/22 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т. Ю. Доповідач - Макаров М. О.
29 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Сахарові Д.О.
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пипи Альони Олегівни на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Дніпровського міського округу Римської Анастасії Вікторівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекртум Ессетс», про визнання незаконним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення запису про державну реєстрацію права власності, -
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного нотаріуса Дніпровського міського округу Римської А.В., Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекртум Ессетс», про визнання незаконним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення запису про державну реєстрацію права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» був укладений Кредитний договір № 014/14112/2/15141, відповідно до умов якого, Кредитор надав Позичальнику кредит в розмірі 30 000,00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 11 травня 2028 року (включно), із сплатою відсотків 12,5 річних.
Цільовим використанням кредитних коштів за Кредитним договором було придбання нерухомого майна - житла, а саме: будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, був укладений Договір іпотеки № 014/14112/2/15141/1, відповідно до умов якого, предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав позивачці.
Позивачка зазначає, що наприкінці 2021 року до будинку, який є предметом іпотеки та де фактично вона мешкає, прийшли невідомі особи, які повідомили, що хотіли б оглянути будинок, оскільки в мережі інтернет розміщено оголошення про його продаж.
Позивачка вказує, що в ході аналізу відповідних документів, перевірки електронних реєстрів та інформації з офіційних державних сайтів було встановлено факт зміни власника житлового будинку.
Так, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка № 287815268 від 01 грудня 2021 року) з'ясувалось, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 61166039 від 26 жовтня 2021 року, номер запису про право власності: 44669423; дата державної реєстрації: 22 жовтня 2021 року, згідно з яким новим власником житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс».
Позивачка зазначає, що товариство задовольнило забезпечені іпотекою вимоги, шляхом набуття права власності на Предмет іпотеки, а державним реєстратор прийнято рішення та здійснено державну реєстрацію права власності на спірний будинок.
Позивач вважає, що її права, як власника спірного майна порушені, що вищевказана державна реєстрація права власності на спірний будинок за у «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» була проведена з численними порушеннями вимог чинного законодавства, а отже є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки для такої реєстрації в дійсності були відсутні правові підстави.
Враховуючи викладене, позивачка просила визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з Відкриттям розділу), індексний номер: 61166039 від 26 жовтня 2021 року, прийняте Державним реєстратором Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Римською А.В. на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2488677812040 - житловий будинок, загальною площею 74,3 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (шість). Припинити запис про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 2488677812040 - житловим будинок, загальною площею 74,3 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., за адресою. Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Житомирська, будинок № 6 (шість) за Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС», здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу), індексний номер: 61166039 від 26 жовтня 2021 року, прийняте Державним реєстратором Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Римською А.В..
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Пипа А.О. посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка не отримувала вимог про усунення порушення зобов'язань. Крім того, апелянт вказує на відсутність в матеріалах реєстраційної справи Звіту про визначення ринкової вартості майна, що є підставою для скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилаючись на законність рішення суду першої інстанції просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, врахувавши наданий товариством відзив, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 12 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» був укладений Кредитний договір № 014/14112/2/15141, за умовами якого позивачка отримала кредит в розмірі 30 000,00 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 11 травня 2028 року (включно), із сплатою відсотків 12,5 річних.
Цільовим використанням кредитних коштів за Кредитним договором було придбання нерухомого майна - житла, а саме: будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, був укладений Договір іпотеки № 014/14112/2/15141/1, за яким предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка № 287815268 від 01 грудня 2021 року) державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 61166039 від 26 жовтня 2021 року, номер запису про право власності: 44669423; дата державної реєстрації: 22 жовтня 2021 року, згідно з яким новим власником житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивачки про недотримання відповідачем порядку реєстрації права власності, є необґрунтованими та безпідставними.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним.
Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення .
Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав , визнання недійсними чи скасування документів , на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства ( за наявності таких прав).
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам .
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст.. 37 Закону України «Про іпотеку»: право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.
Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц(провадження № 14-501цс18), акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23) зазначено, що: «чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 (в редакції чинній на момент вчинення реєстраційної дії) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, у пункті 61 Порядку № 1127 наведено перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Колегією суддів встановлено, що у відзиві на позовну заяву приватний нотаріус Римська А.В. підтвердила той факт, що при проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем, останнім були надані всі документи, передбачені пунктом 61.
При цьому, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи містяться копії документів, на підставі яких була проведена державна реєстрація права власності за іпотекодержателем, а саме: Договір іпотеки від 12 травня 2008 року, Довідка про стан кредитування, в якій безпосередньо товариство посилається на Звіт про оцінку майна №18-211021-028 від 21 жовтня 2021 року, Повідомлення, договір про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, вимоги про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, поштові квитанції з описом про направлення вказаної вимоги боржнику.
Крім того, відповідачем на спростування заявлених позовних вимог, в суді апеляційної інстанції була надана копія Звіту про оцінку майна №18-211021-028 від 21 жовтня 2021 року.
Вказане свідчить про те, що товариство виконало вимогу закону, який зобов'язує його, як іпотекодержателя, при прийнятті рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки замовити звіт про оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, на підставі якого в подальшому він і набуватиме право власності на іпотечне майно.
Натомість позивачка не скористалася своїм правом, визначеним статтею 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензію таких звітів про оцінку іпотечного майна не замовляла; оцінку такого майна не оскаржувала.
Встановивши вказані обставини справи, а також надавши належну оцінку зазначеним вище доказав, колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачкою вимог щодо порушення порядку реєстрації права власності, є законним та обґрунтованим.
Доводи апелянта в скарзі про те, що позивачка не отримувала вимог про усунення порушення зобов'язань, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Водночас, за змістом ч. 1 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».
Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов'язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання.
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення чи підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного.
Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство у встановленому умовами іпотечного договору порядку і за місцем реєстрації (яке обумовлене умовами іпотечного договору), і за місцем розташування іпотечного домоволодіння, надсилало на адресу позивача вимоги про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак на копіях конвертів наявні відмітки поштового відділення щодо повернення листів «За закінченням терміну зберігання».
З огляду на те, що у справі відсутні докази повідомлення позивачем відповідача про зміну адреси свого проживання, такі відмітки можуть свідчити про недбалість позивача або його ухилення від отримання вимоги про виконання основного зобов'язання з метою недопущення звернення стягнення на належне йому майно.
Крім того, колегія суддів враховує, що саме на позивачку покладено обов'язок спростувати презумпцію належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, що ним зроблено не було.
Твердження апелянта про відсутність в матеріалах реєстраційної справи Звіту про визначення ринкової вартості майна, колегія суддів також вважає необґрунтованими, так як реєстраційна справа містить довідку про стан кредитування в якій, окрім зазначення суми заборгованості, міститься посилання на Звіт про оцінку майна №18-211021-028 від 21 жовтня 2021 року та який був наданий товариством та долучений до матеріалів справи під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Встановлені колегією суддів обставини справи свідчать про те, що при проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем, останнім були надані всі документи, передбачені пунктом 61.
Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність рішення.
Суд першої інстанції чітко вказав підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, які відповідають нормам чинного законодавства та з якими погоджується колегія суддів.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскаржуване рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пипи Альони Олегівни - залишити без задоволення.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова