Провадження № 22-ц/803/4727/25 Справа № 175/4405/24 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
30 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного сулу Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Журавель Т.С.),
У грудні 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулась до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідачки на користь Товариства суму заборгованості 92660,00 грн., нараховані відсотки за 60 календарних дів 28500,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2147,20 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Рішенням Дніпропетровського районного суду від 03 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та через свого представника Авраменка А.В., подала апеляційну скаргу, в якій зазначило, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження обставин справи.
Скаргу мотивує тим, що позивач до позовної заяви не долучив доказів на підтвердження зарахування відповідачу кредитних коштів, а долучена Позивачем довідка про успішність операції коштів на банківську картку не є первинним документом у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також вказує, на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки щодо відсутності доказів виконання Позивачем зобов'язання за Договором факторингу в частині його оплати.
ОСОБА_2 просив рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Від представника ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - Крюкової М.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання зазначила, що кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Вказує, що право позивача на стягнення заборгованості з Відповідача підтверджено належними та допустимими доказами, що і встановив суд першої інстанції.
ОСОБА_3 просила оскаржуване рішення залишити без змін та стягнути з відповідачки на користь Товариства витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити у повному обсязі.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2022 року ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» на веб-сайті https://www.creditplus.ua, заповнивши заявку в особистому кабінеті, уклала електронний договір №5506302 про надання споживчого кредиту, який підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «A942444».
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало шляхом зарахування кредитних коштів у сумі 25000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Згідно відповіді Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» від 07.01.2025 року №20.1.0.0.0/7- 250106/7058-БТ, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ), на яку 08.02.2022 року здійснено переказ коштів на суму 25000 UAH.
Відповідно до п. 1.4. договору, строк кредиту становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Пунктом 1.5.1.кредитного договору визначена стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.
Згідно п. 1.5.2. знижена процентна ставка складає 0,796 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 10.03.2022 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в рафіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
10.03.2022 року ОСОБА_1 не здійснила оплату відсотків згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, що складається з 25000 грн - тіло кредиту та 67660 грн - нараховані відсотки за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості.
29.05.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №29-05/2023-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до п.п. 3 п. 4.1 договору, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
29.05.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» повідомило ОСОБА_1 про укладення договору факторингу, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» стало новим кредитором за кредитним договором №5506302.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу №29-05/2023-Ф від 29.05.2023 року), ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за кредитним договором №5506302 на суму 92660 грн.
ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» нарахувало відсотки за 60 календарних днів за період 08.11.2022 року по 06.01.2023 року в межах строку договору за ставкою 1,90 %, що складає 28500 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вказав про те, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , яка належним чином не виконала свої зобов'язання.
Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту №5506302, відповідно до якого Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 25 000 грн., строк кредиту 360 днів.
Відповідно до п. 1.5 договору, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору.
Згідно п. 2.1 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Вказаний договір підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А942444, 08 лютого 2022 року о 00:36:16 год. (а.с.11 зворот).
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов'язання.
На підтвердження зазначених в позовній заяві обставин, позивачем долучено до матеріалів справи Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), з якого також вбачається, що сума кредиту становить 25 000 грн., строк кредитування 360 днів. Вказаний Паспорт споживчого кредиту також підписано відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А942444, 08 лютого 2022 року (а.с.12 зворот).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачка підсписавши за допомогою електронного одноразового ідентифікатора кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, погодилась з усіма істотними умовами кредитування, які були передбачено у вказаному договорі.
Відповідно до листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №2786 від 05 червня 2023 року, останнім було успішно перераховано кошти у розмірі 25 000 грн. на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що є підтвердженням виконання позивачем обов'язків щодо передачі коштів відповідачу згідно договору про надання споживчого кредиту №5506302 (а.с.39).
Враховуючи п. 2.1. кредитного договору колегія суддів вважає вказаний доказ належним доказом, який підтверджує факт виконання кредитором своїх зобов'язань щодо перерахування кредитних коштів позичальнику, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності доказів зарахування кредитних коштів на її картковий рахунок. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні докази підтвердження інформації факту належності платіжної картки № 5168757399627407 ОСОБА_1 ,а також доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на вказану картку у сумі 25 000,00 грн. (а.с.101).
При цьому, відповідач відповідачка не була позбавлена можливості самостійно подати докази на підтвердження того, що картковий рахунок на який перераховано кредитні кошти не належить їй на спростування доводів позивача, однак, не зробила цього.
29 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) було укладено договір факторингу №29.05/2023-Ф відповідно до якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.п. 3 п. 4.1 договору, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
29.05.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» повідомило ОСОБА_1 про укладення договору факторингу, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» стало новим кредитором за кредитним договором №5506302.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу №29-05/2023-Ф від 29.05.2023 року), ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за кредитним договором №5506302 на суму 92660 грн.
ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» нарахувало відсотки за 60 календарних днів за період 08.11.2022 року по 06.01.2023 року в межах строку договору за ставкою 1,90 %, що складає 28500 грн.
За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб'єкта - кредитора, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачкою своїх зобов'язань за вказаним договором.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» щодо стягнення тіла кредиту у розмірі 25000 грн.
Сторонами в договорі було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач за користування кредитними коштами у межах строку кредитування з 08 лютого 2022 року та протягом 360 календарних днів, тобто до 03 лютого 2023 року.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період з 08.02.2022 року по 03.02.2023 року нараховано відсотки відповідачу за користування кредитом.
З урахування вище вказаного, позивач набув право вимоги в тому числі щодо майбутніх вимог, зокрема щодо відсотків в розмірі 28500 грн нарахованих за період з 08.11.2022 року по 06.01.2023 року, тобто в межах строку дії договору.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми процентів підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, оскільки, матеріалами справи підтверджено факт укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів, а також невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань, колегія суддів дійшла висновки, що оскаржуване рішення було ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає залишенню без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «ФК» - Крюкова М.В., просила стягнути з відповідачка на користь Товариства витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Так, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про наданняправової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17 звернув увагу на наступне. Враховуючи положення ст.28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У разі недотримання вимог ч.4ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження своїх доводів, позивачем до відзиву було долучено: договір про надання правової (правничої) допомоги №07/07-2022 від 07 липня 2022 року від 17 липня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В.
акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №07/07-2022 від 07.07.2022 року, з якого вбачається, що адвокатом Крюковою М.В. у суді апеляційної інстанції було надано правову допомогу у виді правової експертизи документів та складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість якої складає 8000 грн.
На підтвердження оплати вказаної суми, адвокатом Крюковою М.В. було надано платіжну інструкцію №4356 від 01.04.2025 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», 4000 грн., витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказана сума документально підтверджена та є співмірною зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Доводи апеляційної скарги не створюють висновок про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного сулу Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Халаджи