Справа № 716/513/25
01.05.2025 м. Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючої судді Шевчук Р.М.,
при секретарі Шпаковській К.В.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павалюк Галина Василівна до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовом про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №4297187 від 18.03.2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Посилається на те, що 18 березня 2025 року відносно нього працівником поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності, винесена поліцейським з грубим порушенням вимог актів законодавства України, оскільки причиною його зупинки стало нібито порушення ним правил дорожнього руху. Зазначає, що будь-яке порушення правил дорожнього руху ним не вчинялося. Вказує, що поліцейські в оскаржуваній постанові посилалися як доказ який підтверджує вчинення ним адміністративного правопорушення відеозапис з бодікамери за № 476504, однак вказаного відеозапису йому пред'явлено для ознайомлення не було, він заперечує технічну несправність керованого ним автомобіля вважає, що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки його транспортного засобу та в подальшому не мали законних підстав для вимог про пред'явлення ним документів.
Крім того, вказував, що порушення ПДР він не допускав і відповідно працівник поліції не мав законних підстав для зупинки його авто. Просив суд визнати постанову серії ЕНА № 4297187 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП протиправною та скасувати її, а справу про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також просив стягнути з відповідачів на його користь судові витрати в розмірі 4605,60 грн..
Ухвалою судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав, просив скасувати постанову серії ЕНА № 4297187 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП з підстав наведених в ній. При цьому пояснив, що 18 березня 2025 року під час руху по вул.Каштановій в м.Чернівці його зупинили працівники поліції, вказавши, що на керованому ним транспортному засобі не працює задній лівий стоп-сигнал та відсутні бризковики. Працівники поліції попросили його пред'явити документи. На його вимогу надати докази підстав зупинки не відреагували. В ході спілкування з боку працівників поліції на його адресу звучали «неадекватні погрози», зокрема: «…або ви надаєте документи, або буде складено протокол за ст.. 126 КУпАП». Через таку поведінку він зателефонував на «102» та викликав працівників відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП, яким написав скаргу на дії працівників поліції, які його зупинили, щоб ті (працівники відділу моніторингу) звернули увагу на роботу поліцейських, оскільки при складанні оскаржуваної постанови ними не було пред'явлено доказів правомірної зупинки та було порушено його право на захист. На початку розгляду працівник поліції роз'яснив йому процесуальні права, однак не взяв до уваги ту обставину, що він (позивач) мав намір заявити клопотання, а сказав «пізно» та вручив постанову про накладення адміністративного стягнення.
Вказував, що документи: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс в нього завжди при собі, в той день також були, однак він не надав їх працівнику поліції, оскільки, на його думку, був зупинений неправомірно. Крім того, зазначив, що наявність бризковиків на його транспортному засобі не передбачена заводом виробником. Просив задоволити його позов.
Представники відповідачів Управління патрульної поліції в Чернівецькій області та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в судове засідання не з'явилися. Представник УПП в Чернівецькій області ДПП України Маланчук М.В, до суду направив відзив на позовну заяву, у якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що поліцейський патрульної поліції мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, пред'явив законну та обґрунтовану вимогу щодо надання документів передбачених законодавством, ним дотримана процедура та порядок складання постанови.
Оскаржувана постанова винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, оскільки в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі та наданий відзив, на основі всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Судом встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №4297187 від 18.03.2025 року, винесена інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Карагозовим М.О.
З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 , 18.03.2025 о 12:34 год в м.Чернівці по вулиці, Каштанова, 78, керував транспортним засобом марки «Nubira», д.н.з. НОМЕР_1 , з технічною несправністю, а саме «не працював задній лівий стоп сигнал та були відсутні задні бризковики, а при перевірці документів не пред'явив документи передбачені в п.п. 2.1 ПДР України , чим порушив п.2.4.а ПДР України.
Згідно диспозиції ч.1 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Позивач в позовній заяві оспорює правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, вказуючи на відсутність у нього обов'язку надавати інспектору поліції посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, з огляду на те, що будь-яких правил дорожнього руху він не порушував, при цьому, інспектор поліції не надав йому доказів вчинення ним(позивачем) правопорушення, яке стало причиною зупинки.
Тобто ним не заперечується той факт, що він не пред'явив працівникам поліції для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль та поліс обов'язкового страхування ці вільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. 2.4.а ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Так, відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищенаведені приписи законодавства щодо збирання доказів обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладається законом на відповідача.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що, працівником поліції 18.03.2025 в ході виявленого порушення ПДР України, а саме керування ОСОБА_1 , транспортним засобом марки « Daweoo Nubira», д.н.з. НОМЕР_1 із технічною несправністю, в якому не працював задній лівий стоп сигнал та були відсутні задні бризковики, проведено перевірку виконання останнім вимог п.2.1.а ПДР України, відповідно до яких водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, однак позивач на вимогу патрульного поліцейського не пред'явив жодного документа, що стало підставою винесення постанови та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
До відзиву було надано відеозапис з нагрудного відеореєстратора працівників поліції, які здійснювали безперервну фіксацію процесу розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та складання відповідної постанови серії ЕНА № 4297187.
З відеозапису вбачається, що 18.03.2025 року на місці зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , інспектор поліції ознайомив позивача із причиною зупинки та неодноразово звертався до останнього з вимогою пред'явити посвідчення водія на право користування транспортним засобом та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, однак, останній категорично відмовився пред'являти запитувані документи, тому після неодноразових попереджень позивача про те, що за дані дії передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП, поліцейським встановлено особу водія, ознайомлено із правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та винесено постанову. Отже, предметом спору в цій справі є, саме, законність вимоги інспектора про надання документів.
Отже підставою для зупинки, транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , стала виявлена працівником поліції технічна несправність, а саме: «несправність заднього лівого стоп-сигналу та відсутність задніх бризковиків».
Таким чином, дії інспектора поліції щодо зупинки керованого позивачем автомобіля та його вимога щодо пред'явлення водієм відповідних документів, в тому числі посвідчення водія, ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото - i кінозйомки, відеозапису, засобів фото - i кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до норм ч.1 ст.32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до ст.23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Положення вказаної статті регламентуються з приписами п.3 ч.1 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», якими визначено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На думку позивача, він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною.
Вказане твердження позивача не ґрунтується на вимогах законодавчих актів та не має відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки вищезазначені документи.
Посилання позивача як судову практику у спірних правовідносинах на постанову Касаційного адміністративного суду від 25.03.2019 року, є хибним, оскільки у постанові Касаційного адміністративного суду від 25.03.2019 (справа №127/19283/17) Верховним судом зазначено наступне:
«Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи».
«Окремо варто зауважити, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог знаку пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.»
Виходячи з вищезазначених правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Зазначене узгоджується із висновком наведеним у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17.
З огляду на вище вищевикладене, правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з обов'язком водія пред'явити поліцейському посвідчення водія на право керування транспортним засобом та документи на транспортний засіб.
Отже, порушення позивачем ПДР України, стало підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» та вимоги відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух» пред'явлення документів: реєстраційного документу на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, поліса обов'язкового страхування.
Таким чином, дослідженими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку доведено ігнорування вимоги працівника поліції щодо пред'явлення водієм реєстраційного документу на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії та поліса обов'язкового страхування, а тому суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КупАП.
Суд вважає, що в ході розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 126 ч.1 КУпАП відсутні будь-які порушення прав позивача з боку працівників поліції.
Незгода позивача з притягненням його до відповідальності не є підставою для скасування оскаржуваної постанови та звільнення від адміністративної відповідальності.
За вказаних обставин, постанова від 18.03.2025 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень є законною та обґрунтованою.
Підстави для її скасування та закриття провадження відсутні.
В судовому засіданні також встановлено, що позивачем ОСОБА_1 , при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 605,60 гривень, , а також 4000 грн на оплату послуг за договором про надання правової допомоги від 25.03.2025, що підтверджується квитанціями (а.с. 14,15).
Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають, оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 246, 250, 286 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павалюк Галина Василівна до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення суду.
Суддя Шевчук Р.М.