29 квітня 2025 рокуСправа №640/31503/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.11.2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990368) щодо не проведення своєчасного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 ;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22990368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки при звільненні, а саме з 06 вересня 2021 року до 06 жовтня 2021, в розмірі 27 900,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу за контрактом у Головному управлінні логістики Генерального штабу Збройних Сил України та перебував на грошовому утриманні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил сраїни. 06.09.2021 року позивач був виключений із списків особового складу, всіх видів забезпечення. Проте, повний розрахунок при звільнені із позивачем було проведено лише 06.10.2021. Отже, позивач, з посиланням на статті 116, 117 КЗпП України, вважає, що він має право на виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку належних йому при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку.
04.11.2021 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 19.02.2025 року адміністративну справу №640/31503/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до свого провадження та постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем подано до суду відзив, у якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав про відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, щодо виплати позивачу середнього заробітку та про безпідставність посилання позивача на приписи законодавства України про працю стосовно поняття, нарахування та виплати працівникам, в тому числі, військовослужбовцям середнього заробітку. Зауважив, що згідно із ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ), грошове забезпечення це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця, а відповідно до статті 94 КЗпП, заробітна плата - це винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, то очевидним є те, що ототожнювати такі поняття, як грошове забезпечення та заробітна плата - неможливо. При цьому, положення Закону № 2011-ХІІ не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплату середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також, даний акт не містить відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.
Позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій він зауважив, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Головному управлінні логістики Генерального штабу Збройних Сил України, та перебував на грошовому утриманні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України.
На підставі наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 06.09.2021 року №170, полковника ОСОБА_1 , начальника відділу планування забезпечення матеріально-технічними засобами управління планування забезпечення військовим майном Головного управління лоігістики (47 тарифний розряд, посадовий оклад 8320 гривень), звільненого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 серпня 2021 року №322 у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я), відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, з 06 вересня 2021 року виключено зі списків особового сладу, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.10.2021 року представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо надання дати проведення повного розрахунку при звільнені позивача, довідки про розмір грошового забезпечення за два останні місяці, що передували місяцю звільнення зі служби із зазначенням середньоденного грошового забезпечення з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100, довідки про виплачену суму грошового забезпечення при звільнення із зазначенням дати виплати грошового забезпечення та суми.
Листом від 23.10.2021 року №305/2031 відповідачем повідомлено представника позивача про те, що Фінансовим управлінням був здійснений повний розрахунок при звільнення з військової служби ОСОБА_1 - 06.10.2021. Направлено довідка про виплачену суму грошового забезпечення та довідка про нараховане грошове забезпечення за два повних календарні місяці служби перед звільненням ОСОБА_1 .
Вважаючи, що з боку відповідача мало місце порушення строків розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Вiдповiдно до п. 242 Положення про проходження громадянами України вiйськової служби у Збройних Силах України, особа, звiльнена з вiйськовоi служби, на день виключення зi спискiв особового складу вiйськової частини має бути повнiстю забезпечена грошовим, продовольчим i речовим забезпеченням.
Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність військових частин за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю всіх належних сум. Тому застосовуються норми Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивача звільнено зі служби 06.09.2021, проте, повний розрахунок із позивачем при звільненні з військової служби проведено 06.10.2021.
Наведене свідчить, що відповідачем проведено фактичний розрахунок із позивачем щодо виплати грошового забезпечення у повному обсязі при звільненні поза межами строку, установленого статтею 116 КЗпП України.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Приписи частини першої статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Положення частини другої статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Отже, відповідач протиправно не нарахував позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2021 по 06.10.2021.
Згідно з абз. 2 п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
З матеріалів справи, а саме, довідки про нараховане грошове забезпечення № 305/704 від 23.10.2012 вбачається, що ОСОБА_1 за два повних календарні місяці служби перед звільненням було нараховано 57 662,01 грн.
Отже, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 як військовослужбовця вираховується шляхом ділення суми грошового забезпечення за два місяці перед звільненням на кількість календарних днів в цих місяцях, і становить: 57 662,01 грн./62 = 930,03 грн.
Таким чином, сума належного позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 27 900,90 грн. (930,03 х 30).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для задоволення позову.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо проведення своєчасного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 .
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме: за період з 06.09.2021 по 06.10.2021 у розмірі 27 900,90 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник