05 лютого 2025 рокуСправа №160/29847/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/29847/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 33; ЄЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
08.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 047050028870 від 23.09.2024, про відмову у призначені мені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 20.01.2009 по 02.01.2018, з 14.06.2019 по 02.08.2021 рік, що складає - 11 років 1 місяць 2 дні в Публічному акціонерному товаристві “Дніпровський металургійний комбінат», призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, враховуючи загальний пільговий стаж - 14 років 2 місяці 15 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач протиправно відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім цього, позивач наголошує, що відповідач протиправно не врахував до пільгового стажу позивача періоди роботи з 20.01.2009 по 02.01.2018, з 14.06.2019 по 02.08.2021. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 означену позовну заяву залишено без руху. Позивачеві встановлено строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом надання до суду належним чином посвідченої копії трудової книжки позивача у кількості відповідно до кількості учасників справи.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та на виконання вимог ухвали суду долучено належним чином посвідчені копії трудової книжки у кількості відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
16.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №50641/24).
В обґрунтування відзиву представником відповідача-2 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 16.09.2024 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 до Управління та надала відповідні документи. Аналіз наданих документів показує, що пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 03 роки 08 місяців 07 днів (з урахуванням стажу роботи по Списку №1 - 1 рік 2 місяці 20 днів), якого недостатньо для призначення дострокової пенсії за віком. Загальний страховий стаж роботи складає 29 років 04 місяці 15 днів. До пільгового стажу роботи не зараховано періоди згідно довідки від 22.08.2024 №М-21/2-09/1234 з 20.01.2009 по 02.01.2018, з 14.06.2019 по 02.08.2021, оскільки довідка видана архівним відділом Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, рішення комісії ГУ щодо зарахування вищезазначених періодів роботи до пільгового стажу не надано. За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за принципом екстериторіальності, прийнято вмотивоване рішення №047050028870 від 23.09.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №2.
23.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 та рішенням за №047050028870 відмовило в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та недосягненням пенсійного віку.
Також в даному рішенні зазначено, що, страховий стаж заявниці становить 29 років 04 місяці 15 днів, а пільговий стаж за «Списком № 2» - 03 роки 08 місяців 07 днів.
До пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2, не зараховано періоди роботи згідно довідки від 22.08.2024 №М-21/2-09/1234 з 20.01.2009 по 02.01.2018, з 14.06.2019 по 02.08.2021, оскільки довідка видана архівним відділом Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, рішення комісії ГУ щодо зарахування вищезазначених періодів роботи до пільгового стажу не надано.
Згідно розрахунку РС-право вбачається, що до пільгового стажу позивача по Списку №2 не зараховано періоди роботи з 20.01.2009 по 02.01.2018, з 14.06.2019 по 02.08.2021.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 судом встановлено наступні періоди роботи позивача (далі мовою оригіналу):
- 20.01.2009 - в связи с совершенствованием структуры управления комбинатом переведена там же участок заливки сменного оборудования машинистом крана (крановщиком 4 разряда);
- 01.07.2011 - в связи с совершенствованием структуры управления комбинатом переведена там же участок обрубки литья машинистом крана (крановщиком 4 разряда);
- рабочее место аттестовано по Списку № 2 раздел XIV подраздел 1 позиция 14.1а, утвержденному постановлением КМУ от 16.01.2003;
- 16.09.2013 - в связи с совершенствованием структуры управления комбинатом переведена в ремонтно-сервисный центр ремонтно-механический цех отделение литейного производства участок обрубки литья машинистом крана (крановщиком 4 разряда);
- 01.12.2014 - в связи с совершенствованием структуры управления комбинатом переведена там же отделение литейного производства участок формировки литья и заливки металла, горячий участок работ машинистом крана (крановщиком 5 разряда);
- 02.01.2018 - звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України;
- 14.06.2019 - прийнятий в прокатний цех машиністом крана металургійного виробництва 4 розряду за терміновим договором;
- робоче місце атестоване за Списком №2;
- 13.02.2020 - переведена в прокатний цех машиністом крану металургійного виробництва 4 розряду;
- 02.08.2021 - звільнена у зв'язку з переведенням за п. 5 ст. 36 КЗпП.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року, (далі - Порядок №442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 року, (далі - Методичні рекомендації) атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Крім цього, суд зазначає, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.
Судом встановлено, що позивач в період з 20.01.2009 по 02.01.2018, з 14.06.2019 по 02.08.2021 працювала машиністом крану, що передбачено Списком №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1290 від 17.11.1997 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці».
Таким чином судом підтверджено факт, що посада, яку позивач займала в період з 20.01.2009 по 02.01.2018, з 14.06.2019 по 02.08.2021 відноситься до Списку №2.
Таким чином суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оскарженим рішенням протиправно не враховало періоди роботи позивача з 20.01.2009 по 02.01.2018, з 14.06.2019 по 02.08.2021 до пільгового стажу по Списку №2.
При цьому, суд зазначає, що вирішення позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію неможливе без вирішення питання щодо зобов'язання зарахувати спірний період до пільгового стажу позивача.
Отже, з метою відновлення порушених прав позивача суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (як орган, який розглядав заяву позивача про призначення пенсії та прийняв оскаржуване рішення) зарахувати позивачу періоди роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 20.01.2009 по 02.01.2018, з 14.06.2019 по 02.08.2021.
Як вже встановлено судом зі змісту оскарженого рішення страховий стаж заявника становить 29 років 04 місяці 15 днів, а пільговий стаж за «Списком №2» - 03 роки 08 місяців 07 днів.
З урахуванням встановлених та підтверджених судом періодів роботи позивача, пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком №2 становить 14 років 09 місяців 09 днів.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.
Пунктом 2 частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Тому відмова пенсійного органу в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 52 років, мала страховий стаж роботи 29 років 04 місяці 15 днів, у тому числі на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду в даному рішенні - 14 років 09 місяців 09 днів.
А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 047050028870 від 23.09.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та, в свою чергу, не набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже суд доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (орган, який приймав оскаржене рішення) призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, з метою відновлення порушених прав позивача суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (як орган, який розглядав заяву позивача про призначення пенсії та прийняв оскаржене рішення) призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 33; ЄЄДРПОУ 13967927), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №047050028870 від 23.09.2024, про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 20.01.2009 по 02.01.2018, з 14.06.2019 по 02.08.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільговий умовах за Списком №2, з 16.09.2024.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 33; ЄЄДРПОУ 13967927) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений 05.02.2025.
Суддя О.В. Царікова