01 травня 2025 рокуСправа №160/31558/24
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Воскресенська, 24, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845), в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
установив:
Позивач 27 листопада 2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075768 від 23 жовтня 2024 року, прийняту в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитром Дяденчуком, якою стягнуто з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що він є власником вантажного автомобіля Mercedes-Benz Atego, але не здійснює перевезень самостійно. 26 вересня 2024 року водій ОСОБА_2 перевозив вантаж і був зупинений інспекторами Укртрансбезпеки. За результатами перевірки складено акт про відсутність заповнених тахокарт або бланків підтвердження діяльності за період 12.09.2024 - 14.09.2024. На підставі цього акту винесено штрафну постанову № 075768 від 23.10.2024. Як зазначає позивач, відповідальність несе перевізник або водій, а не власник транспортного засобу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024р. у заяві представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, цією ухвалою суду залучено в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті до участі у справі №160/31558/24, у якості другого відповідача. Зобов'язано в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті надати до суду всі матеріали, які були підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 075768 від 23 жовтня 2024 року.
18 грудня 2024 року від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначив, що водій вантажного транспорту повинен мати посвідчення, реєстраційні документи, товарно-транспортну накладну та інші документи, передбачені законодавством. Автобуси (міжміські понад 50 км) та вантажівки понад 3,5 т мають бути обладнані діючими тахографами. Водій повинен правильно їх використовувати, зберігати записи та мати протокол перевірки тахографа. Якщо водій не керував транспортом у певний період, перевізник має оформити бланк підтвердження діяльності, який є обов'язковим для контролю. ? Відсутність необхідних документів під час перевірки є підставою для адміністративно-господарського штрафу відповідно до ст. 60 Закону «Про автомобільний транспорт».
24 грудня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому підтримав позовні вимоги їх задовольнити їх у повному обсязі. Зазначив, що водій надав тахокарти за період 12.09.2024 - 14.09.2024, що підтверджується матеріалами перевірки, наданими самим відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.
Суд встановив, що власником автомобільного транспорту MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2 є громадянин України - ОСОБА_1 .
За змістом Акта проведення перевірки № 062584 від 26.09.2024 встановлено, що посадовою особою виявлено порушення ОСОБА_2 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: ст. 34 ЗУ "Про автомобільний транспорт" перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_2 або бланк підтвердження діяльності за період з 12.09.2024р. по 14.09.2024р. чим порушено п.3.3. НМТЗУ №385 від 24.06.2010, п.6.4. НМТЗУ №340 від 07.06.2010. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48, 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» а саме відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_2 або бланк підтвердження діяльності за період з 12.09.2024р. по 14.09.2024р. Пояснення водія про отримання порушень: нічого не порушував.
При цьому, водій транспортного засобу від підпису акту відмовився, про що посадовими особами відповідно до вимог пункту 22 Порядку № 1567 зроблено відповідну відмітку в акті.
23.10.2024 за результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідач прийняв постанову № 075768 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон № 2344-III.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (частина чотирнадцята статті 6 Закону України № 2344-III).
За правилами статті 48 Закону України № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Тобто, перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним.
Нормативно-правовим актом, який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, є Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
За правилами статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Пунктом 1.3. Положення № 340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Пункт 6.4 Положення № 340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з пунктом 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Інструкція № 385) визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385 ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385:
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу
цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
За приписами пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
7 вересня 2005 прийнято Закон України № 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.
З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Зазначена поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС від 15.03.2006 № 561/2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.
Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
У спірному випадку посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення перевірки на дорозі встановлено, що у водія відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_2 або бланк підтвердження діяльності за період з 12.09.2024р. по 14.09.2024р.
Також у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що «Так, матеріали справи містять фотокопії наданих в момент проведення первірки тахошайб, серед яких відсутні тахокарти за період з 12.09.2024 по 14.09.2024.».
Відповідно до наданих Відповідачем фотокопій документів, у водія на момент перевірки були в наявності тахошайби, що охоплюють періоди з 12.09.2024 по 13.09.2024, з 13.09.2024 по 14.09.2024 та з 14.09.2024 по 15.09.2024, що свідчить про дотримання вимог законодавства щодо обліку режиму праці та відпочинку.
Таким чином, суд зазначає, що на момент проведення рейдової перевірки позивач забезпечив водія повним комплектом документів, що передбачений законодавством, у зв'язку з чим інспектором безпідставно зафіксовано в акті перевірки порушення вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ.
Відтак зважаючи на зафіксовані в акті перевірки порушення, за наслідками розгляду справи відповідачем неправомірно винесено оскаржувану постанову.
Доказів того, що саме позивач здійснював перевезення вантажу, як автомобільний перевізник відповідачем суду не надано. А також, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт того, що позивач не є автомобільним перевізником в даному випадку.
Суд зауважує, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України "Про автомобільний транспорт"), а не власник/користувач транспортного засобу.
Автомобільний перевізник визначається на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом в Постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності висновків акта перевірки та прийнятого на підставі його висновків рішення щодо суб'єкта відповідальності, з огляду на що, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті не має статусу юридичної особи, та є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845).
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд, -
вирішив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Воскресенська, 24, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39816845), в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.10.2024 р. №075768 винесену в.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.
Стягнути Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Фізкультури 9, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко