про відмову у задоволенні клопотання
01 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3045/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого просить суд:
1) визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення позивачу ОСОБА_2 за період проходження ним військової служби з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити позивачу ОСОБА_2 поточну індексацію грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, згідно з «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплаченої відповідачем на виконання рішення суду від 31 березня 2020 року у справі №140/665/20 суми у розмірі 4503,21 гривні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
3) визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу ОСОБА_2 щомісячної індексації різниці грошового забезпечення у розмірі 4 068,52 грн. за період проходження служби з 01 березня 2018 року по 05 липня 2018 року розрахованої відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
4) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити здійснити нарахування та виплатити позивачу ОСОБА_2 індексацію різницю грошового забезпечення у розмірі 4068,52 грн. за період проходження служби з 01 березня 2018 року по 05 липня 2018 року, розрахувавши її відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
5) визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неврахуванні індексації різниці грошового забезпечення у розмірі 4068,52 грн., під час нарахування та виплати позивачу ОСОБА_2 грошової допомоги при звільненні, передбаченої наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2014 року №559, нарахованої та виплаченої йому згідно наказу №152 від 05.07.2018, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років;
6) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахування та здійснити доплату позивачу ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2014 року №559, нарахованої та виплаченої позивачу згідно наказу №152 від 05.07.2018 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням при визначенні її розміру індексації різниці грошового забезпечення у розмірі - 4068,52 грн., враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
7) визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_2 , з якого обчислена одноразова грошова допомога на оздоровлення за 2015-2017 роки - поточної індексації розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; та щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена одноразова грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік (виплачена у квітні 2018 року) - індексації різниці грошового забезпечення у розмірі 4 068,52 грн;
8) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки - з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для визначення її розміру поточної індексації грошового забезпечення, розрахованої із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для визначення її розміру індексації різниці грошового забезпечення у розмірі 4068,52 грн., враховуючи раніше виплачені суми, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.03.2025 24 податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
До суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву. Крім того, відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв'язку із пропуском позивачем встановленого частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) тримісячного строку звернення до суду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 05 липня 2018 року, а звернувся до суду лише в березні 2025 року без надання доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Розгляд клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як слідує із змісту позовної заяви, спір стосується виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 (за період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2018 року).
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, з вимогою про стягнення належних працівникові сум останній міг звернутись до суду в будь-який час, який не обмежувався строком звернення до суду.
Разом з тим, Законом №2352-ІХ, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції.
Так частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
За змістом позовних вимог позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 05 липня 2018 року.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 сформував правовий висновок, за яким правовідносини, які стосуються виплати грошового забезпечення і мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у попередній редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Отже, відповідач помилково покликається на редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент звернення до суду із позовом.
З огляду на викладене доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом за змістом спірних правовідносин відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Суд також звертає увагу, що КАС України не містить положень, за якими відповідач - суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без руху. Відповідач на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України може порушувати питання про залишення позову без розгляду, якщо вважає, що такий позов поданий з пропуском строку звернення до суду, й застосування наслідків, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Однак у цій справі відсутні правові підстави для застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду та залишення позову без розгляду, оскільки позивач такий строк не пропустив.
З огляду на наведене клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 122, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Ф.А. Волдінер