01 травня 2025 року ЛуцькСправа № 640/20222/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозовького О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
19.07.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.04.2020 №0048424204 та від 27.04.2020 №0073604204.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 12.04.2017 отримала статус фізичної особи - підприємця, про що були внесенні відповідні данні до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань.
23.04.2018 позивач припинила підприємницьку діяльність та здійснила державну реєстрацію щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про що був внесений відповідний запис №20690060002039585 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань.
Згідно інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 за кодом платежу 71010000 обліковувалась штрафна санкція в сумі 19996,62 грн та пеня в розмірі 5 773,39 грн, за кодом платежу 71040000 обліковувалась штрафна санкція в сумі 1496,98 грн та пеня в розмірі 466,50 грн за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
ГУ ДПС у м. Києві на підставі вказаних даних були сформовані та прийняті рішення №0048424204 від 10.04.2020 та №0073604204 від 27.04.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Позивач вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржувані рішення є протиправні і підлягать скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/20222/21 та постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання відповідно до статей 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
15.11.2021 від представника ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) та кодом платежу 71010000 (єдиний внесок нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності) обліковується нарахування згідно рішення управління податкового аудиту фізичних осіб від 10.04.2020 №0048424204 та від 27.04.2020 №0073604204.
ФОП ОСОБА_1 було прийнято рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Дата проведення державної реєстрації припинення платника податків 23.04.2018, номер проведення державної реєстрації припинення платника податків 20690060002039585.
Представник відповідача зауважує, що на час подання відзиву на позовну заяву платник податків ОСОБА_1 має стан «11»- припинено, але не знято з обліку.
Тобто, відповідач діяв у спосіб визначений законом та у межах наданих законом повноважень, а тому підстави для задоволення позовних вимог позивача - відсутні.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 29 КАС України у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі- Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16.07.2024 № 3863-IX (далі - Закон №3863-ІХ), який набрав чинності 26.09.2024) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом №3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом №3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №640/220222/21 передана на розгляд та вирішення Волинському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 цю справу передано для розгляду судді Лозовському О.А.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 о провадження адміністративну справу №640/20222/21. Замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
23.04.2018 позивачем була припинена підприємницька діяльність та була здійснена державна реєстрація про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про що був внесений відповідний запис №20690060002039585 до Державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб - підприємців, громадських формувань.
Під час здійснення підприємницької діяльності, позивачем до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС міста Києва подавалися заяви про перерахування помилково сплачених коштів зокрема:
- заява від 02.10.2017 за №02/10-1 на суму 48 395,78 грн, яка отримана контролюючим органом 04.10.2017, про що свідчить відповідна відмітка державного органу;
- заява від 02.10.2017 за №02/10-2 на суму 3 520,00 грн, яка отримана контролюючим органом 04.10.2017, про що свідчить відповідна відмітка державного органу про отримання;
- заява від 22.02.2018 за №22/02-1на суму 44 156,45 грн, яка отримана контролюючим органом 22.02.2018, про що свідчить відповідна відмітка державного органу про отримання.
Разом з тим, жодних дій контролюючий орган щодо перерахування помилково сплачених коштів не вчинив.
Після припинення підприємницької діяльності, 17.05.2018, позивачем до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві, був поданий «ліквідаційний» звіт за 2018 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Зазначений звіт, був отриманий контролюючим органом, про що свідчить відповідна відмітка фіскального органу безпосередньо на самому звіті.
На момент подання ліквідаційного звіту, як зазначає позивач, податковий орган в установленому законом порядку не повідомляв про наявність в ОСОБА_1 будь-яких не виконаних зобов'язань по сплаті податків чи обов'язкових платежів, про що не заперечує представник відповідача у відзиві на позовну заяву.
Таким чином позивач стверджує, що ним були виконані всі вимоги діючого законодавства для зняття його з обліку як платника податків.
У зв'язку з цим 17.03.2021 позивач направила до відповідача лист про надання податкової інформації з проханням надати наступну інформацію:
1) інформацію про те на підставі яких даних я обліковуюсь в реєстрах контролюючих органах, як фізична особа платник податків. яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, та мас забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та/або в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, тощо із обов'язковим зазначенням правових підстав наявності в мене такого правового статусу.
2) У разі відсутності даних та правових підстав для обліку мене як фізичної особи платника податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, та має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та/або в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, тощо - зняти ОСОБА_1 з такого обліку.
На лист про надання інформації, відповідач, надав відповідь за вих. №36620/6/26-15-07-09-03-27 від 05.04.2021. Відповідно до зазначеної відповіді, позивача було повідомлено про те, що для вжиття заходів щодо здійснення податкового контролю та проведення процедури по зняттю з податкового обліку, ГУ ДПС у м. Києві пропонує сплатити заборгованість, яка значиться в облікових картках платника податків, а саме:
- єдиний податок, код платежу 18050400 в сумі 220,96 грн;
- єдиний внесок, код платежу 71040000 в сумі 1704,39 грн;
- єдиний внесок, код платежу 71010000 в сумі 25770,01 грн.
Крім того, до даного листа були наданні рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску №0048424204 від 10.04.2020 та 0073604204 від 27.04.2020.
Позивач вважає рішення №0048424204 від 10.04.2020 та 0073604204 від 27.04.2020 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду заданим адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
В силу ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.4 ч.1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частин 5, 6, 7 статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Згідно з абзацом 3 ч.8 статті 9 Закону №2464-VI зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі (ч.10 ст. 9 Закону №2464-VI).
Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI визначено, за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до ч.6 статті 25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до частин 10, 11 статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Згідно з п.п.2 п.2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених п.п 1 - 4 п. 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Перевіряючи спірні рішення на предмет їх відповідності положенням частини 2 статті 2 КАС України , суд зазначає наступне.
В ході судового розгляду матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем надавалися заяви про перерахування помилково сплачених коштів зокрема:
- заява від 02.10.2017 за №02/10-1 на суму 48 395,78 грн, яка отримана контролюючим органом 04.10.2017 , про що свідчить відповідна відмітка державного органу;
- заява від 02.10.2017 за №02/10-2 на суму 3 520,00 грн, яка отримана контролюючим органом 04.10.2017, про що свідчить відповідна відмітка державного органу про отримання;
- заява від 22.02.2018 за №22/02-1на суму 44 156,45 грн, яка отримана контролюючим органом 22.02.2018, про що свідчить відповідна відмітка державного органу про отримання.
При виявленні помилки за заявою позивача кошти перераховуються на вірний рахунок, отже дана помилка позивача не призвела до ненадходження коштів до бюджету.
Враховуючи наведене суд зауважує, що вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні (квитанції) під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк, а відтак і для застосування на підставі статті 25 цього Закону штрафних санкцій, і відповідно для нарахування пені.
Позивач вказував, що ним вчасно сплачені суми ЄСВ за роки підприємницької діяності, а здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України), має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Отже, відповідачу для підтвердження факту несплати позивачем сум ЄСВ необхідно встановити, що у передбачений законом строк платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання, а відтак і застосування грошових санкцій.
Суд з зазначеними твердженнями погоджується та вказує, що зазначене в повній мірі відповідає висновкам Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 14.11.2018 року ( справа № 805/3665/16-а), від 25.03.2019 року ( справа №823/567/17), які підлягають врахуванню на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.
Суд звертає увагу, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, а також щодо перерахування помилково сплачених коштів, що було підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи. А тому, суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, перерахування коштів на невідповідний рахунок не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.
Разом з цим, суд зауважує, що з 12.04.2017 по 23.04.2018 позивач займалась підприємницькою діяльністю та була зареєстрована як ФОП.
23.04.2018 позивачем була припинена підприємницька діяльність та була здійснена державна реєстрація про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про що були внесений відповідний запис №20690060002039585 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань.
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 починаючи з 2016 року та станом на день подачі даного позову, позивач постійно була офіційно працевлаштована.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону №2464-VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, можливо сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Дана правова позиція узгоджується із постановою Верховного суду від 04.12.2019 по справі №440/2149/19.
З огляду на вищенаведене, можливо констатувати, що позивач маючи статус фізичної особи - підприємця та будучи працівником перебувала в особливому правовому режимі відповідно до якого первинною особою, яка відповідала за своєчасність нарахування та сплати ЄСВ був насамперед роботодавець, а тому застосовування до мене будь-яких видів санкцій за несплату чи не своєчасну сплату ЄСВ суперечить сутті Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 28.05.2021.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві області слід стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.04.2020 №0048424204 та від 27.04.2020 №0073604204.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський