за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення
01 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9380/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
На розгляді Волинського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №140/9380/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2024, яке набрало законної сили 16.01.2025, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №423 від 20.08.2024 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу за мобілізацією» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби.
Ухвалою суду від 03.04.2025 задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 в строк тридцять днів з дня отримання ухвали суду подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №140/9380/24 разом з доказами надіслання копії звіту позивачу.
21.04.2025 до суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №140/9380/24.
У даному звіті зазначено, що 05.02.2025 ОСОБА_1 звернувся із рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 з вимогою звільнити з військової служби на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/9380/24 від 11.11.2024. Військовою частиною НОМЕР_1 листом №1042 від 10.02.2025 повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо звільнення з військової служби на підставі судового рішення та було вказано, що вказане рішення не містить обґрунтування та зазначення відповідної норми (підстави) статті 26 Закону, згідно якої військовій частині НОМЕР_1 належить звільнити ОСОБА_1 з військової служби (не встановлено підстав, порядку для звільнення з військової служби), а правові норми ст. 26 Закону не містять такої підстави для звільнення з військової служби як «у зв'язку із скасуванням наказу начальника ТЦК та СП про призов військовозобов'язаних на військову службу за мобілізацією».
Оскільки мотивувальною частиною рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/9380/24 від 11.11.2024 військову частину НОМЕР_1 було зобов'язано лише прийняти рішення про звільнення з військової служби, та не вказано на підставі якої частини статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», то останньою було виконано згадане рішення, шляхом вручення ОСОБА_1 листа №1042 від 10.02.2025. Згаданий лист, на переконання представника відповідача, є прийнятим рішенням військової частини НОМЕР_1 про звільнення позивача з військової служби.
Щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 в користь позивача 1211,20 грн судового збору зазначає, що 17.03.2025 проведено безспірне списання коштів згідно виконавчого листа №1122/2025, виданого 12.02.2025 Волинським окружним адміністративним судом по справі №140/9380/24 в сумі 1211,20 грн., з рахунку військової частини НОМЕР_1 . Відтак рішення суду по справі №140/9380/24 від 11.11.2024 в частині відшкодування позивачу судового збору, виконане в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у прийнятті звіту з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Тлумачення положень Основного Закону щодо обов'язковості виконання судових рішень неодноразово здійснювалося Конституційним Судом України у прийнятих ним рішеннях.
Так Конституційний Суд України зокрема зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, крім іншого, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява №30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні приписи містять положення частин другої та третьої статті 14 та статті 370 КАС України.
Отже, обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України, статтею 13 Закону №1402-VIII. Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Як установлено частиною першою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Частиною п'ятою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що суд може застосувати заходи реагування у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду (керівника суб'єкта владних повноважень).
У звіті від 18.04.2025 (надійшов на адресу суду 21.04.2025) про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №140/9380/24 Військова частина НОМЕР_1 вказала, що 05.02.2025 ОСОБА_1 звернувся із рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 з вимогою звільнити з військової служби на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/9380/24 від 11.11.2024. Військовою частиною НОМЕР_1 листом №1042 від 10.02.2025 повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо звільнення з військової служби на підставі судового рішення та було вказано, що вказане рішення не містить обґрунтування та зазначення відповідної норми (підстави) статті 26 Закону, згідно якої військовій частині НОМЕР_1 належить звільнити ОСОБА_1 з військової служби (не встановлено підстав, порядку для звільнення з військової служби), а правові норми ст. 26 Закону не містять такої підстави для звільнення з військової служби як «у зв'язку із скасуванням наказу начальника ТЦК та СП про призов військовозобов'язаних на військову службу за мобілізацією».
Разом з тим суд звертає увагу, що у січні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 в порядку, визначеному ст. 254 КАС України, зверталася до Волинського окружного адміністративного суду із заявою щодо роз'яснення рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №140/9380/24.
Ухвалою від 28.01.2025 про роз'яснення судового рішення суд зазначив, що: «стаття 26 Закону №2232-XII встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності). У даному ж випадку, звернувшись до суду, ОСОБА_1 оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації, оскільки за приписами пункту 1 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, скасував наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №423 від 20.08.2024 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу за мобілізацією» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, правовим наслідком скасування рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2024 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №423 від 20.08.2024 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу за мобілізацією» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , є те, що вказаний наказ не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану».
Як свідчить звіт Військової частини НОМЕР_1 та додані да нього документи, рішення суду у справі №140/9380/24 на день розгляду звіту не виконано. ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу в даній військовій частині.
Лист Військової частини НОМЕР_1 за №1042 від 10.02.2025 не свідчить про виконання даним відповідачем рішення суду, оскільки як слідує із його змісту ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби.
Отже, вчинені Військовою частиною НОМЕР_1 дії, спрямовані на фактичне виконання судового рішення, не призвели до його повного виконання, а тому відсутні правові та фактичні підстави для прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду.
З огляду на те, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є кінцевий результат - факт його повного виконання, суд вважає за необхідним встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 11.11.2024 у справі, який подати суду протягом одного місяця з дня отримання цієї ухвали.
Керуючись статтями 248, 256, 382 КАС України, суд
У прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №140/9380/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Встановити відповідачу (боржнику) Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) новий строк для подання до суду звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №140/9380/24 разом з доказами надіслання копії звіту позивачу - один місяць з дня отримання цієї ухвали.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали надати до суду інформацію про особу (осіб), яка була керівником (які були керівниками) Військової частини за період з 16.01.2025 по день отримання копії даної ухвали, а саме:
прізвище, ім'я та по батькові,
реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта,
службова адреса.
Попередити керівника Військової частини НОМЕР_1 про відповідальність, передбачену статтею 382-3 КАС України, а саме накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у разі постановлення судом наступної ухвали про відмову у прийнятті звіту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н. В. Стецик