24 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 369/3812/22
провадження № 61-2768ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу малолітнього ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Старовойтова Дарина Андріївна, на постанову Київського апеляційного суду
від 06 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 21 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про усунення перешкод власнику в користуванні та володінні житловим будинком,
У травні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про усунення перешкод власнику в користуванні та володінні житловим будинком.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2024 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня
2024 року скасовано та постановлено нове рішення. Позов ОСОБА_3 задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_3 у володінні та користуванні житловим будинком шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком з відповідними господарськими будівлями та спорудами
на АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_2 з житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим будинком
з відповідними господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_1 з житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_4 з житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року заяву Отрішка М. М. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 7 443,00 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 4 962,00 грн.
04 березня 2025 року адвокат Старовойтова Д. А., яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року і передати справу на новий розгляд
до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року касаційну скаргу малолітнього ОСОБА_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , в інтересах якого
діє адвокат Старовойтова Д. А., на постанову Київського апеляційного суду
від 06 лютого 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 21 лютого 2025 року залишено без руху та запропоновано адвокату, яка діє
в інтересах заявника, надати уточнену касаційну скаргу разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити відомості про наявність у неї електронного кабінету або існування обставин, зазначених в абзаці 3 частини шостої статті 14 ЦПК України, та надати відповідні докази.
У квітні 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла уточнена редакція касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи,
в якій зазначено відомості про наявність у адвоката Старовойтової Д. А. електронного кабінету, та надано відповідні докази.
Таким чином, недоліки касаційної скарги представником заявника усунуто.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно
до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно із частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
У касаційній скарзі представник заявника посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 391 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц,
від 22 листопада 2018 року у справі № 591/4595/16-ц, від 16 грудня 2020 року
у справі № 204/4028/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду
від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17;
- на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає,
що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою
та третьою статті 411 ЦПК України (справу розглянуто за відсутності будь-кого
з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).
Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Крім того, у касаційній скарзі міститься клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року до закінчення їх перегляду
в касаційному порядку.
Клопотання мотивоване тим, що позивачем здійснюються дії, спрямовані
на примусове виконання оскаржуваних судових рішень щодо виселення відповідачів та їх малолітнього сина ОСОБА_1 , та стягнення коштів,
що підтверджується доданими до касаційної скарги документами, зокрема, відомостями з АСВП про відкриття виконавчих проваджень у справі 369/3812/22, де боржниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції
за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання
про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення,
які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод
(далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного
і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади
не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно
до пункту 1 статті 8 Конвенції передбачає кожній особі гарантії, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло,
не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ
від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі «Larkos v. Cyprus»).
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення ЄСПЛ від 13 травня
2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, пункт 50).
Верховний Суд враховує наведені у касаційній скарзі доводи, які дають підстави для висновку про необхідність зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року до закінчення касаційного провадження у цій справі для забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі.
Витребувати з Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/3812/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба
у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про усунення перешкод власнику в користуванні та володінні житловим будинком.
Зупинити дію постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року
та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2025 року
до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська