01 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 757/25796/22
провадження № 61-877ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 45»
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку,
У вересні 2022 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 45» (далі - ОСББ «Анни Ахматової 45») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку в розмірі 115 447,83 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року позов ОСББ «Анни Ахматової 45» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Анни Ахматової 45» заборгованість за житлово-комунальні послуги,
які полягають у вигляді внесків на утримання будинку у розмірі 115 447,83 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року змінено. Зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Анни Ахматової 45» заборгованості за житлово-комунальні послуги - внески на утримання будинку з 115 447,83 грн до 61 714,86 грн. Зменшено розмір стягнутого
з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Анни Ахматової 45» судового збору
з 2 481,00 грн до 1 326,09 грн. В решті рішення суду залишено без змін. Стягнуто
з ОСББ «Анни Ахматової 45» на користь ОСОБА_1 судовий збір
за подання апеляційної скарги в розмірі 1 989,14 грн.
20 січня 2025 року ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу
на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року
та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року
та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року та закрити провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано направити на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копією відповідно до кількості учасників справи, у якій уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги
та викласти її відповідно до вимог статті 409 ЦПК України.
На виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 направив уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій уточнив вимоги прохальної частини касаційної скарги.
Таким чином, недоліки касаційної скарги заявником усунуто.
В уточненій редакції касаційної скарги заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року в частині стягнення з нього внесків за утримання будинку та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних
на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією
з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Верховним Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права
на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 115 447,83 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 250 = 757 000,00).
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами
а, б, в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Заявник вважає, що наявні випадки, передбачені підпунктами а, б, в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для нього виняткове значення.
Верховний Суд в ухвалі від 05 квітня 2021 року у справі № 420/8512/20 зазначив, що у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Заявником не доведено, а колегією суддів не встановлено виняткового значення цієї справи для особи, яка подає скаргу.
Також колегією суддів не встановлено фундаментального значення справи, судові рішення в якій оскаржено, для формування єдиної правозастосовчої практики.
Заявником не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права.
Незгода відповідача із встановленими судами обставинами та наданою оцінкою доказам сама по собі не свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання
та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено,
а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій,
то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц).
Посилання ОСОБА_1 на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи, є безпідставним, оскільки касаційна скарга не містить інформації про те, при розгляді якої саме іншої справи (відсутні відомості про унікальний номер справи, сторін і стадію розгляду такої справи судом) він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням в цій справі. Також скаржником не зазначено, які саме обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, йому необхідно спростувати.
Отже ОСОБА_1 , вказуючи на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи, а також те, що справа має для нього виняткове значення, належним чином не обґрунтовує зазначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України винятки, а лише формально посилається на них та вказує на свою незгоду
з судовим рішенням.
Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти,
що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження
у малозначній справі.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд враховує Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після
їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення
у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу
на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року
у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Анни Ахматової 45» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська