79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.04.2025 Справа № 914/2735/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Федак В. В., розглянувши матеріали справи за позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова, м. Львів;
до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів;
до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт», с. Рясне-Руське, Яворівський район, Львівська область;
про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:11:014:0013.
За участю представників сторін:
від прокуратури: Леонтьєва Наталія Теодорівна;
від відповідача-1: Ковела Марта Володимирівна - представник;
від відповідача-2: Медвідь Юлія Олегівна - представник.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова до Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:11:014:0013.
Ухвалою суду від 18.09.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Процесуальний хід розгляду справи визначено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
На адресу суду від відповідача-1 20.09.2023р. надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 22795/23.; у відповідач-2 12.10.2023р. подав відзив на позовну заяву за вх. № 24741/23; на електронну адресу суду 19.10.2023р. від відповідача-2 надійшла заява за вх. № 4182/23 про зупинення провадження у справі ; через систему «Електронний суд» прокурор 20.10.2023р. подав відповідь на відзив відповідача-2 за вх. № 25507/23, відповідь на відзив відповідача-1 за вх. № 25511/23 та заперечення за вх. № 25515/23 на заяву про зупинення провадження у справі; прокурор 20.11.2023р. подав заперечення за вх. № 28339/23 на заяву про зупинення провадження у справі; відповідач-1 13.09.2024р. подав письмові пояснення у справі за вх.№22397/24; відповідач-2 21.09.2024р. подав додаткові пояснення у справі за вх.№23048/24 від 23.09.2024р.; прокурор 25.09.2024р. подав письмові пояснення у справі за вх.№23346/24; відповідач-2 07.10.2024р. подав заяву за вх.№24355/24 про залишення позову без розгляду; прокурор 11.10.2024р. подав заперечення за вх.№24760/24 на клопотання про залишення позову без розгляду; відповідач-1 25.10.2024р. подав заперечення за вх.№25957/24 на клопотання про залишення позову без розгляду; від відповідача - 2 25.11.2024р. надійшли додаткові пояснення за вх. № 28550/24; відповідач-2 03.01.2025р. подав додаткові пояснення у справі за вх.№245/25 від 06.01.2025р.; прокурор 07.01.2025р. подав пояснення за вх.№562/25 від 08.01.2025р. та 24.01.2025р. подав додаткові пояснення за вх.№2089/25 від 27.01.2025р.; відповідач - 2 17.03.2025р. подав клопотання про врахування судової практики Верховного Суду в подібних правовідносинах; прокурор 24.03.2025р. подав додаткові пояснення за вх.№ 7579/25.
Ухвалою суду від 01.04.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.04.2025р.
Прокурор в судове засідання 29.04.2025р. з'явився, надав усні пояснення щодо предмета спору, підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача-1 в судове засідання 29.04.2025р. з'явився, надав усні пояснення щодо предмета спору.
Представник відповідача-2 в судове засідання 29.04.2025р. з'явився, надав усні пояснення щодо предмета спору, заперечив проти позовних вимог.
Позиції учасників справи.
Позиція прокурора.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4405 від 22.10.2020р. земельну ділянку площею 0,1231 га (кадастровий №4610137500:11:014:0013) незаконно передано у приватну власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» для будівництва та обслуговування гаражів за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.
Прокурор вказує, що згідно з містобудівною документацією м. Львова, а саме Генпланом м. Львова територія, на якій розміщена спірна земельна ділянка, відноситься до території вулиць та доріг місцевого значення в червоних лініях, а за планом зонування - території багатоповерхової житлової забудови. В межі діючого генплану с. Рясне-Руська Яворівського району Львівської області спірна земельна ділянка не входила, відтак і план зонування та детальний план території розроблені не були. Відтак, спірне рішення про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято за відсутності встановлення такої можливості у затвердженій містобудівній документації, а тому всупереч ст. 41 Земельного кодексу України.
Прокурор стверджує, що гаражно-будівельним кооперативам, в порядку ст. 41 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови. Водночас, оскаржуваним рішенням Рясне-Руської сільської ради № 4405 від 22.10.2020р., відповідачу-2 передано у власність для будівництва та обслуговування гаражів земельну ділянку за категорією земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з кодом КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що прямо суперечить ст. 41 Земельного кодексу України.
Прокурор зазначає, що з систематичного тлумачення Статуту та відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача-2 - обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт», слідує, що останній не має на меті здійснення виключно гаражного будівництва для забезпечення потреб його членів, а є юридичною особою, створеною з метою отримання прибутку.
Прокурор вказує, що документація із землеустрою, яка повинна містити в тому числі, належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі - відсутня, звернення кооперативу та оспорюване рішення Рясне-Руської сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення 3 членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей, площею 0,1231 га (по 0,041 га для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу, а з урахуванням інших рішень Рясне-Руської сільської ради, якими передано у власність кооперативу загалом 6,8 га, тобто по 2,3076 га на кожного члена кооперативу), а звернення не містить навіть прохання відведення земельної ділянки для здійснення гаражного будівництва. Наведене свідчить про порушення оспорюваним рішенням ради ст. 41 Земельного кодексу України.
Прокурор звертає увагу на те, що рішеннями Рясне-Руської сільської ради упродовж 2020 року передано безоплатно у власність гаражно-будівельним кооперативам понад 60 га земель, що беручи до уваги величину Рясне-Руської сільської ради, очевидно не є необхідним та співрозмірним.
Прокурор стверджує, що з огляду на наведене, оскільки рішення Рясне-Руської сільської ради № 4405 від 22.10.2020, прийняте з порушеннями зокрема вимог ст.ст. 41, 116, 134 ЗК України, положень ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема статті 24, таке у відповідності до ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним та враховуючи факт незаконності прийняття рішення Рясне-Руської сільської ради N9 4405 від 22.10.2020, то державна реєстрація права власності Відповідача-2 на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:014:0013 - підлягає скасуванню.
Щодо залучення Львівської міської ради у статусі відповідача прокурор зазначив, що з 29.11.2020р. повноваження Рясне-Руської сільської ради закінчились, а її правонаступником стала Львівська міська рада. Оскільки прокурором заявлено дві позовні вимоги про визнання недійсними рішень Рясне- Руської сільської ради то Львівську міську раду залучено в даній справі в статусі відповідача-1 як правонаступника Рясне-Руської сільської ради.
Щодо представництва прокурором інтересів держави, прокурор зазначає, що порушення інтересів держави в даному випадку полягає в незаконній передачі Рясне-Руською сільською радою у приватну власність земельної ділянки площею 0,1231 га.
Необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю та всупереч чинному законодавству незаконно безоплатно передана у приватну власність юридичної особи. В даному випадку, наявна необхідність захисту як інтересів територіальної громади, незаконно позбавленої права власності на землю, так і права кожного громадянина на користування об'єктами права власності народу, так і публічного, суспільного інтересу, як складової державного інтересу. Такий інтерес полягає у забезпеченні: економічних інтересів держави, зокрема можливості відчужити спірну земельну ділянку у власність чи користування на конкурсних умовах, а відтак і наповнити відповідний бюджет; соціальних інтересів держави, зокрема можливості забезпечити громадян земельними ділянками; екологічних інтересів держави, зокрема з урахуванням розміщеного неподалік заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», а також не встановлення на даний час охоронної зони останнього, потребі забезпечити безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації, використанні власності не на шкоду людині і суспільству, збереженні природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтриманні загального екологічного балансу та забезпеченні фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
Прокурор вказує, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада. Однак, враховуючи те, що позивач та відповідач в даній справі збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем, то з огляду на предмет спору Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.
При цьому, будь-який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.
Вказаним прокурор обґрунтовує відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, та наводить підставу для представництва інтересів держави, що передбачено у п. п. 29, 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020р. у справі № 698/119/18.
У відповіді на відзив відповідача - 2 прокурор зазначив, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, як і вимога про визнання недійсним рішення ради, в цій справі не мають однозначних ознак майнових вимог та що скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень та припинення права приватної власності, з огляду на підстави позову, є двома немайновими позовними вимогами та являються різними способами захисту прав.
Прокурор вказує, що звертаючись до суду з позовом у даній справі обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок, а тому має бути відповідачем у такій справі.
Прокурор стверджує, що Львівська міська рада в силу визначених законом повноважень не може оскаржити в суді законність власних рішень у сфері земельних відносин, а тому вона не є органом, до компетенції якого віднесені повноваження на захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах та звертає увагу на відсутність повноважень виконавчого органу Львівської міської ради в частині здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства у спірних правовідносинах.
Прокурор зазначає, що позов у цій справі поданий не в межах заходів, які належать до державного контролю за використанням і охороною земель, передбачених ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а в межах спору щодо законності розпорядження земельною ділянкою комунальної власності несільськогосподарського призначення, що свідчить про те, що органи Держгеокадастру, згідно з ч. 4 ст. 122 та ст. 15-1 Земельного кодексу України, не уповноважені державою здійснювати захист її інтересів в спорі, що виник внаслідок прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.
Прокурор вказує, що за наслідками визнання недійсним оскаржуваного рішення як документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності, і скасування державної реєстрації права власності ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку, буде припинено речове право відповідача 2 і відбудеться повернення до стану, що існував раніше та стверджує, що задоволення позову, навіть не у спосіб витребування майна, призведе до досягнення мети позову та захисту прав і інтересів у ситуації, що виникла.
Враховуючи вищенаведене, прокурор просить суд визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4405 від 22.10.2020р. «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки» та скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:11:014:0013, площею 0,1231 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2080877646101, номер запису відомостей про речове право: 39326885.
Позиція відповідача - 1.
У відзиві на позовну заяву відповідач - 1 зазначив, що вважає підставним позов керівника Франківської окружної прокуратури в інтересах держави до Львівської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» про визнання недійсним рішення сільської ради № 4405 від 22.10.2020р., скасування державної реєстрації права власності, з огляду на наступне.
Відповідач - 1 вказує, що спірна земельна ділянка хоча і була передана у власність Рясне-Руської сільської ради, однак це не змінило факт її місцезнаходження в межах території міста Львова, що підтверджується і Генпланом міста Львова, і самою радою в спірному рішенні і кадастровим номером спірної ділянки, і тим, що первинно вказаною земельною ділянкою розпорядилась саме Львівська міська рада, що ніким оскаржено не було.
Відповідач - 1 стверджує, що згідно з інформацією Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:11:014:0013, відповідно до відкоригованого генерального плану міста Львова, розташована в межах території вулиць та доріг місцевого значення в червоних лініях. Відповідно до плану зонування території Шевченківського району вказана земельна ділянка розташована у межах функціональної зони Ж-4 - зони багатоквартирної житлової забудови. Згідно з Генпланом міста Львова, територія, на якій розміщена спірна земельна ділянка, відноситься до території вулиць та доріг місцевого значення в червоних лініях. В межі діючої генплану с. Рясне-Руська Яворівського району Львівської області спірна земельна ділянка не входила, відтак і план зонування та детальний план території розроблені не були.
Відповідач - 1 зазначає, що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року, для будівництва індивідуальних гаражів та для колективного гаражного будівництва надаються земельні ділянки з кодом КВЦПЗ 02.05 та 02.06 відповідно, що належать до земель категорії - землі житлової та громадської забудови.
Відповідач - 1 вказує, що гаражно-будівельним кооперативам, в порядку статті 41 Земельного кодексу України, земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови.
Відповідач - 1 стверджує, що оскаржуваним рішенням Рясне-Руської сільської ради № 4405 від 22.10.2020 року, відповідачу-2 передано у власність земельну ділянку за категорією земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, за кодом КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що прямо суперечить статті 41 Земельного кодексу України.
Відповідач - 1 зазначає, що проект відведення земельної ділянки кооперативу - відсутній, технічна документація щодо поділу та оспорюване рішення Рясне-Руської сільської ради не містять жодних даних щодо необхідності забезпечення 3 членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» умовами для зберігання транспортних засобів (їх наявності, кількості тощо), а також обґрунтувань розміру земельної ділянки, яка необхідна для цих цілей площею 0,1231 га(по 0,041 га для гаражного будівництва на кожного члена кооперативу), а звернення не містить навіть прохання відведення земельної ділянки для здійснення гаражного будівництва. Наведене свідчить, про порушення оспорюваним рішенням ради статті 41 Земельного кодексу України.
Враховуючи вказане, Львівська міська рада у відзиві на позовну заяву зазначає, що позов керівника Франківської окружної прокуратури в інтересах держави є підставним та просить задоволити позов в повному обсязі.
Позиція відповідача - 2.
Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» заперечив в повному обсязі щодо заявлених позовних вимог, вважає такі вимоги необґрунтованими, безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами у справі, та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідач - 2 зазначає, що спірна земельна ділянка, як об'єкт цивільних прав сформована із дотриманням вимог законодавства України, на підставі затвердженої містобудівної документації із наявністю плану зонування території. Земельна ділянка хоча і перебувала у комунальній власності Рясне-Руської сільської ради, проте місцезнаходження спірної земельної ділянки - м. Львів. Відтак при передачі земельної ділянки у власність повинна застосовуватись містобудівна документація м. Львова, а саме: генеральний план міста Львова, план зонування території, на підставі яких виготовлена та затверджена технічна документація, якою сформовано земельну ділянку як об'єкт цивільних прав.
Відповідач - 2 вказує, що відповідна технічна документація була затверджена ухвалою ЛМР від 14.02.2019 року №4647 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова». Така документація була розроблена відповідно до містобудівної документації, ніким не оскаржувалася, а рішення про її затвердження не оскаржувалося та не було скасоване.
На думку відповідача-2 не заслуговують на увагу доводи позивача щодо відсутності містобудівної документації, оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:11:014:0013 не розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньо-квартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення) та не віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, що унеможливлює передачу такої земельної ділянки із земель комунальної власності до земель приватної власності.
Відповідач - 2 стверджує, що цільове призначення спірної земельної ділянки встановлено технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Львова площею 209,0 га за адресою, м. Львів (території що межують із Рясне-Руською сільською радою), в подальшому затверджене ухвалою ЛМР від 14.02.2019 року №4647. З моменту формування земельної ділянки з кадастровим №4610137500:11:015:0010 до утворення шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим №4610137500:11:014:0013 та передачі її у приватну власність відповідачу-2 цільове призначення такої земельної ділянки залишалося незмінним - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідач - 2 зазначає, що згідно з вимогами законодавства обслуговуючий кооператив може здійснювати господарську діяльність з метою виконання мети та завдань, визначених статутом кооперативу. Позивач (прокурор) безпідставно у поданому позові ототожнює поняття «здійснення господарської діяльності» та «отримання прибутку». Відповідач-2 вважає, що твердження позивача про те, що ОК ГБК «Автосвіт» створений не з метою гаражного будівництва, а з метою отримання прибутку є помилковим та таким, що суперечить вимогам законодавства та статутним документам кооперативу. Відповідно до п.2.2. Статуту первинним завданням кооперативу є будівництво та експлуатація гаражних комплексів, про що у позові прокурор не згадує, свідомо уникаючи його та вказуючи на іншу діяльність. Окрім того, на думку відповідача-2 покликання позивача на норми ст. 121 ЗК України до спірних правовідносин є безпідставними, оскільки ст. 121 ЗК України має назву «Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам», а тому з самої назви статті вбачається, що нею регламентовано правовідносини, що виникають між розпорядниками земельних ділянок (органами державної влади або органами місцевого самоврядування) та громадянами (фізичними особами).
Відповідач - 2 вказує, що жодним нормативно-правовим актом не заборонено надання земельної ділянки кооперативу у власність для будівництва гаражів за рахунок (категорії) земель транспорту з КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.
Також відповідач - 2 звертає увагу суду на те, що прокурором не заявлено вимог, які відповідали б характеру порушення, зазначеного у позовній заяві. Зокрема, не подано вимогу про повернення земельної ділянки, що, на думку відповідача, унеможливлює кваліфікацію заявленого позову як негаторного. Відповідач зазначає, що ефективність обраного способу захисту є обов'язковою умовою для задоволення позову, а в даному випадку спосіб захисту не відповідає характеру правовідносин та не здатен відновити заявлене порушене право.
З огляду на вказане, відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Обставини, встановлені судом.
Львівською міською радою беручи до уваги ухвали міської ради від 16.11.2017р. № 2588 «Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою» та від 07.12.2017р. № 2677 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015 №4968 та від 01.10.2015 № 5143», звернення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району від 17.12.2018р. №1132, 14.02.2019р. прийнято ухвалу №4647 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова», згідно з якою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), у тому числі земельної ділянки №2 площею 7,6991 га (кадастровий номер №4610137500:11:015:0010), у тому числі площею 2,2757 га у межах червоних ліній вулиці, (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 1.2).
Пунктом 3 вказаної ухвали вирішено передати, зокрема, зазначену у пункті 1.2 цієї ухвали земельну ділянку № 2 площею 7,6991 га (кадастровий номер №4610137500:11:015:0010) комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності та пунктом 5 - рекомендувати Львівській обласній державній адміністрації розглянути питання прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.03.2019р. зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:11:015:0010.
Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019р. № 916/0/5-19 «Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність», до земель державної власності із земель комунальної власності Львівської міської ради прийнято, зокрема, земельну ділянку площею 7,6991 га (кадастровий номер № 4610137500:11:015:0010, КВЦПЗ - 16.00) (пункт 1.2 Розпорядження).
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.11.2019р. зареєстровано право державної власності за Львівською обласною державною адміністрацією на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:015:0010.
Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 13.12.2019р. № 1483/0/5-19 «Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність», передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельні ділянки державної власності, серед яких, зокрема, земельна ділянка площею 7,6991 га (кадастровий номер № 4610137500:11:015:0010, КВЦПЗ - 16.00).
Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019р. № 3365 «Про прийняття земельних ділянок з державної у комунальну власність» прийнято у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:11:015:0010, та 19.12.2019р. зареєстровано право комунальної власності.
03.01.2020р. Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області прийнято рішення № 3432 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (при поділі)», яким надано дозвіл зокрема на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим № 4610137500:11:015:0010 площею 7,6991 га на 6 земельних ділянок, зокрема земельну ділянку № 3 площею 0,1231 га (пункт 2 Рішення).
Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3693 від 28.04.2020р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 7,6991 га на 6 земельних ділянок, зокрема земельну ділянку № 3 площею 0,1231 га №4610137500:11:014:0013.
13.05.2020р. зареєстровано право комунальної власності Рясне-Руської сільської ради на земельну ділянку за кадастровим № 4610137500:11:014:0013.
21.10.2020р. до Рясне-Руської сільської ради надійшло звернення Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» за вх. № 1481 про передачу у власність обслуговуючого кооперативу земельної ділянки за кадастровим №4610137500:11:014:0013, площею 0,1231 га.
22.10.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4405 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки» земельну ділянку площею 0,1231 га (кадастровий № 4610137500:11:014:0013), Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.
19.11.2020р. зареєстровано право приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку з кадастровим №4610137500:11:014:0013.
Вищевказане підтверджується інформацією Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області, наданою листом №32-13-0.91-1389/15-23 від 08.05.2023р.
Відповідно до інформації Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР, земельна ділянка з кадастровим номером №4610137500:11:014:0013 розташована в межах м. Львова, відповідно до відкоригованого Генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради 30.09.2010р. № 3924, знаходиться в межах території вулиць та доріг місцевого значення в червоних лініях.
Відповідно до Плану зонування території Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015р. №4657 вказана земельна ділянка розташована в межах функціональної зони Ж - 4 - зона багатоповерхової квартирної забудови (9-16 пов.)
Ухвалою Львівської міської ради № 6 від 29.12.2020р. вирішено визначити Львівську міську територіальну громаду правонаступником усього майна, прав та обов'язків, зокрема Рясне-Руської територіальної громади, територія якої включена до території Львівської міської територіальної громади.
Ухвалою Львівської міської ради № 7 від 29.12.2020р. ухвалено припинити шляхом приєднання до Львівської міської ради юридичні особи, зокрема Рясне-Руську сільську раду (п. 1.10 Ухвали).
Враховуючи наведене, прокурор звернувся до суду із позовною заявою до Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» про визнання недійсним рішення сільської ради №4405 від 22.10.2020р. та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Позиція суду.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).
Звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №916/749/17).
Необхідність захисту інтересів держави у цій справі полягає в тому, що спірна земельна ділянка, на думку прокурора, є комунальною власністю та всупереч чинному законодавству незаконно безоплатно передана у приватну власність юридичної особи. В цьому випадку, наявна необхідність захисту як інтересів територіальної громади, незаконно позбавленої права власності на землю, так і права кожного громадянина на користування об'єктами права власності народу, так і публічного, суспільного інтересу як складової державного інтересу. Такий інтерес полягає у забезпеченні економічних інтересів держави, зокрема, можливості відчужити спірну земельну ділянку у власність чи користування на конкурсних умовах, а відтак і наповнити відповідний бюджет; соціальних інтересів держави, зокрема, можливості забезпечити громадян земельними ділянками. Львівська міська рада орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України. Тобто, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада. Проте, у спірній ситуації позивач і відповідач в справі поєднуються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем або відповідачем.
У п.8.8 постанови від 05.07.2023р. у справі 912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у прокурора були повноваження звернутися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику, що він і зробив. Та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи. Орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади.
У постанові від 28.09.2022р. у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).
У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.06.2024р. у справі № 925/1133/18).
Вищенаведене свідчить про законність пред'явлення прокурором самостійно позову у даній справі, оскільки відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру») випадків, коли прокурор може звертатися до суду, як позивач.
Щодо суті спору.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом яких звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021р. у справі № 903/1030/19.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 зазначено таке: Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).
Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2025 року у справі №922/985/24.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36))".
Згідно із частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 52 Земельного кодексу України).
Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3693 від 28.04.2020р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 7,6991 га на 6 земельних ділянок, зокрема земельну ділянку № 3 площею 0,1231 га №4610137500:11:014:0013, на яку 13.05.2020р. було зареєстровано право комунальної власності.
Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4405 від 22.10.2020 року «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки» земельну ділянку площею 0,1231 га (кадастровий № 4610137500:11:014:0013), Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
19.11.2020р. зареєстровано право приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку з кадастровим №4610137500:11:014:0013.
Таким чином, особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння. Суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем такого нерухомого майна (принцип реєстраційного володіння). Отже, фактичним володільцем земельної ділянки з кадастровим №4610137500:11:014:0013 є Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт». А тому, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов. Такий спосіб захисту є найбільш ефективним засобом (способом), про що неодноразово наголошував Верховний Суд.
Однак, у даній справі прокурором не заявлено позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки, натомість, прокурор у цій справі заявив позовну вимогу про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4405 від 22.10.2020 року «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності відповідача - 2 на спірну земельну ділянку.
Оскільки на момент звернення прокурора з позовом до господарського суду рішення Рясне-Руської сільської ради №4405 від 22.10.2020 року було реалізоване шляхом реєстрації за ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» права власності на спірну земельну ділянку, то визнання незаконним і скасування зазначеного рішення саме по собі, без заявлення позовних вимог, спрямованих на відновлення володіння майном, не зможе забезпечити ефективного захисту прав та інтересів держави, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 18.02.2025р. у справі № 914/1334/22.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (пункт 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21; пункт 9.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).
Суд бере до уваги останню правову позицію в питанні визначення способу захисту у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024р. у справі № 917/1212/21. Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, враховуючи мету позову про витребування та підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна.
Враховуючи зазначене, спірна земельна ділянка може бути повернута лише за позовом власника про її витребування на підставі статей 387, 388 ЦК України, якщо для цього є правові підстави. За таких обставин всі заявлені прокурором вимоги спрямовані, на його думку, на захист права власності держави (про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності відповідача-2) є неналежними.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 127).
Крім того, варто зазначити, що Львівська міська рада (відповідач 1) попередньо не була власником спірної земельної ділянки, речові права на земельну ділянку з кадастровим № 4610137500:11:016:0010 за нею не були зареєстровані, а тому скасування державної реєстрації прав власності за відповідачем 2 (припинення відповідних прав) не відновлює право власності Львівської міської ради на спірне майно. Отже, позовна вимога про скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки, не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, а тому в цьому випадку така позовна вимога не є ефективним способом захисту права держави. Подібний висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись до суду із цим позовом, обрав такий спосіб захисту, який не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, надані пояснення, суд дійшов висновку, що обставини які підлягають доказуванню, позивачем не доведені, позовні вимоги необґрунтовані та не підтверджені належними доказами, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.74,76,77,86,129,233,236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 01.05.25р.
Суддя Іванчук С.В.