просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 травня 2025 року м.Харків Справа № 922/276/25
Провадження № 14/913/70/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп», с. Святопетрівське, Бучанський район, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юляна», м. Сєвєродонецьк, Луганська область
про стягнення 169113,11 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» (далі - позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юляна» (далі - відповідач) про стягнення 177073,04 грн, з яких: 137012,93 грн - основний борг, 326,36 грн - 3% річних, 39733,75 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання № 208з, укладеного між сторонами 12.07.2021. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 у справі № 922/276/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юляна» разом з усіма додатками передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Луганської області.
18.02.2025 матеріали позовної заяви надійшли на адресу Господарського суду Луганської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» залишено без руху. Суд ухвалив Товариству з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» протягом 10 (десяти) днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: уточнити позовні вимоги (предмет позову); надати належні докази, що підтверджують факт передачі на зберігання відповідачу товару на суму 137012,93 грн відповідно до договору зберігання № 208з від 12.07.2021 та у зазначений строк подати заяву про усунення недоліків.
04.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.03.2025), в якій він просить долучити до матеріалів справи позовну заяву в новій редакції № 03/03/25-1 від 03.03.2025; прийняти до розгляду позовну заяву ТОВ «Мета-Груп» до ТОВ «Юляна» про стягнення заборгованості № 03/03/25-1 від 03.03.2025 в новій редакції та відкрити провадження по справі.
Позивач в новій редакції позовної заяви, доданої до заяви про усунення недоліків, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юляна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» вартість неповернутого майна в сумі 126203,81 грн та неустойку в розмірі 42909,30 грн. Всього 169113,11 грн.
Крім того, просить стягнути суму понесених судових витрат у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того, вказаною ухвалою суд зобов'язав позивача невідкладно направити копію позовної заяви у новій редакції на електронну адресу відповідача: seversnab1@gmail.com, докази надати суду.
07.03.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2025 року були надані докази направлення копії позовної заяви про стягнення грошових коштів (в новій редакції) на електронну адресу відповідача по справі: seversnab1@gmail.com.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті судової влади, що підтверджується роздруківкою.
Також електронний примірник ухвали від 06.03.2025 направлявся відповідачу на його електронну адресу: ylyana_sd@ukr.net, яка зазначена в договорі зберігання № 208з від 12.07.2021, а також на електронну адресу відповідача: seversnab1@gmail.com, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розділі «Інформація для здійснення зв'язку». Зазначене підтверджується довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача від 06.03.2025.
Відповідно до ч.2 ст.121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 93408, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 70 В, яке зараз є тимчасово окупованою територією.
За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення в м. Сєвєродонецьк Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до вказаного населеного пункту наразі є неможливим.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» (далі поклажодавець, ТОВ «Мета-Груп») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юляна» (далі - зберігач, ТОВ «Юляна») було укладено договір зберігання № 208з (далі - договір).
На умовах цього договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар, адреса зберігання та перелік переданого товару зазначається в акті приймання-передачі товару або видатковій накладній, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору приймання товару на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі або видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього договору.
Право власності на товар до зберігача не переходить (п. 1.3. договору).
За умовами п. 1.4. договору товар не може бути задіяний в господарському обороті зберігача або бути переданий ним третім особам.
Згідно з п. 2.1. договору строк зберігання товару вказується в акті прийому-передачі.
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору ціна послуг, строк оплати зазначається в рахунках-фактурах (видаткових накладних або в інших аналогічних документах) з урахуванням положень цього договору. Зазначені документи є невід'ємною частиною даного договору.
В договорі сторони домовились, що зберігач, зокрема, приймає товар на зберігання (без передачі права власності) через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю (п. 4.1.1. договору); забезпечує повне зберігання товару, а після закінчення повертає поклажодавцю той самий товар. Товар повинен бути повернутий в тому самому стані, у якому він був прийнятий на зберігання (п. 4.1.2. договору); повертає товар поклажодавцю повністю або частково за власний рахунок, за першою вимогою поклажодавця, не пізніше 7 днів з дня одержання такої вимоги. Товар має бути повернуте поклажодавцю в такому стані, в якому він був прийнятий на зберігання (п. 4.1.8. договору); повертає товар повністю за власний рахунок після припинення дії даного договору. Товар має бути повернутий поклажодавцю в такому стані, в якому він був прийнятий на зберігання (п. 4.1.9. договору).
У пункті 5.1. договору сторони домовились, що сторона, яка зазнала збитків від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов'язань за даним договором, має право вимагати відшкодування завданих їй збитків.
Згідно з п. 5.3. договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення поклажодавцю. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані.
Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодження товару, відшкодовується зберігачем в повному обсязі згідно виставлених поклажодавцем рахунків (п. 5.4. договору).
У випадку неповернення майна замовнику за першою вимогою, виконавець повинен виплатити замовнику неустойку в розмірі 1% від вартості товару за кожен день затримки (п. 6.4. договору).
Сплата неустойки не звільняє сторони від виконання зобов'язань за даним договором (п. 6.5. договору).
Відповідно до п. 8.1. договору строк дії договору обумовлений строком фактичного зберігання товару.
27.08.2021 ТОВ «Мета-Груп» та ТОВ «Юляна» склали та підписали акт приймання-передачі майна № МГ-00001000 за договором № 208з від 12.07.2021, відповідно до якого зберігач прийняв, а поклажодавець передав майно на зберігання на загальну суму 126203,81 грн.
В акті приймання-передачі майна № МГ-00001000 від 27.08.2021 сторони зазначили, що майно передається зберігачу на термін 90 календарних днів з моменту передачі майна.
Позивач у позовній заяві зазначає, що по закінченню даного строку відповідач не повернув передане йому на зберігання майно.
У зв'язку з порушенням строків повернення переданого на зберігання товару, позивач звернувся до відповідача з претензією № 514 від 23.12.2024, в якій просив повернути переданий по договору зберігання № 208з від 12.07.2021 товар, або компенсувати його вартість на підставі виставленого рахунку на оплату № 5138 від 26.11.2024.
Враховуючи те, що поштові відділення в м. Сєвєродонецьк тимчасово не функціонують, вищевказана претензія № 514 від 23.12.2024 була надіслана позивачем на адресу електронної пошти відповідача (ylyana_sd@ukr.net), яка вказана останнім у договорі зберігання № 208з від 12.07.2021.
Вимога позивача не була виконана. Відповідач передане йому на зберігання майно позивачу не повернув та не відшкодував його вартість.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості неповернутого майна в сумі 126203,81 грн та неустойки в розмірі 42909,30 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно приписів ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Зобов'язання в силу вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Згідно приписів ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Статтею 953 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав на зберігання відповідачу майно на загальну суму 126203,81 грн, що підтверджується актом приймання-передачі майна № МГ-00001000 від 27.08.2021 за договором № 208з від 12.07.2021, підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Відповідно до акту приймання-передачі майна № МГ-00001000 від 27.08.2021 майно передається зберігачу на термін 90 календарних днів з моменту передачі майна.
Проте, відповідач по закінченню зазначеного в акті строку передане йому на зберігання майно позивачу не повернув.
Позивач направив відповідачу претензією № 514 від 23.12.2024, в якій просив повернути переданий по договору зберігання № 208з від 12.07.2021 товар, або компенсувати його вартість.
Відповідач товар не повернув та не відшкодував його вартість.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості неповернутого майна в сумі 126203,81 грн є законними, обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 42909,30 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Згідно приписів ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем нараховано неустойку в сумі 42909,30 грн за період з 25.12.2024 по 27.01.2025.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений період нарахування неустойки, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У пункті 6.4. договору сторони домовились, що у випадку неповернення майна замовнику за першою вимогою, виконавець повинен виплатити замовнику неустойку в розмірі 1% від вартості товару за кожен день затримки.
Відповідно до п. 4.1.8. договору зберігач повертає товар поклажодавцю повністю або частково за власний рахунок, за першою вимогою поклажодавця, не пізніше 7 днів з дня одержання такої вимоги. Товар має бути повернуте поклажодавцю в такому стані, в якому він був прийнятий на зберігання.
Отже, виходячи з умов договору зберігач повинен виконати вимоги поклажодавця та повернути товар у семиденний строк з дня одержання вимоги про повернення товару. Лише після спливу даного строку та в разі невиконання вимоги, у зберігача виникає обов'язок сплатити поклажодавцю неустойку.
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на те, що претензія (вимога) про повернення товару була надіслана відповідачу 24.12.2024, то останнім днем строку на виконання вимоги є 31.12.2024.
Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач не повернув позивачу товар до 31.12.2024 включно, правомірним є нарахування неустойки за період з 01.01.2025 по 27.01.2025.
За підрахунками суду неустойка за вказаний період складає 34075,03 грн (126203,81 х 1х 27 : 100).
Отже, стягненню з відповідача підлягає неустойка в сумі 34075,03 грн.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юляна» про стягнення 169113,11 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юляна» (93408, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 70 В, ідентифікаційний код 36804161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Груп» (08141, Київська обл., Бучанський р-н, село Святопетрівське, вулиця Зоряна, будинок, 22, ідентифікаційний код 33440592) вартість неповернутого майна в сумі 126203,81 грн, неустойку в сумі 34075,03 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2295,86 грн, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки передбачені ст. 256 ГПК України та порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 01.05.2025.
Суддя Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ