вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3398/24
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом фізичної особи-підприємця Филенко Віри Іванівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «Олімп»
про стягнення 702 706,95 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Панченко О.О.;
від відповідача: не з'явився;
Фізична особа-підприємець Филенко Віра Іванівна звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «Олімп» про стягнення 702 706, 95 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 13/06/23-2 від 13.06.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 296 116, 13 грн основного боргу, 413 873, 56 грн пені, 49 707, 64 грн інфляційних втрат, 23 009, 62 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2024 відкрито провадження у справі № 911/3398/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 29.01.2025.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.12.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «Олімп» 25.12.2024 о 11:11.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 25.12.2024.
28.01.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява на виконання вимог п. 3 ухвали суду від 24.12.2024, в якій повідомлено суд, що договір поставки № 13/06/23-2 від 13.06.2023 був підписаний уповноваженими представниками сторін за допомогою ЕЦП, рахунки були підписані позивачем за допомогою ЕЦП, видаткові накладні були підписані сторонами за допомогою ЕЦП. З використанням відтиску печатки та власноручного підпису ФОП Филенко В.І. та ТОВ «ВАК «ОЛІМП» були підписані товарно-транспортні накладні, які будуть надані для огляду в судовому засіданні.
29.01.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/3398/24 на 12.03.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 29.01.2025 та доставлено останню відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
04.02.2025 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог п. 3 ухвали суду від 24.12.2024, до якої долучено оригінали документів, доданих до позовної заяви у копіях, для огляду.
13.02.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, до якої також долучено оригінали документів, доданих до позовної заяви у копіях.
12.03.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
12.03.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/3398/24 до судового розгляду по суті на 02.04.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 12.03.2025 та доставлено останню відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
02.04.2025 в судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином.
Під час встановлення обставин справи та дослідження наявних в матеріалах справи доказів суд поставив на обговорення питання щодо розрахунку позивача штрафних санкцій та можливих допущених описок у розрахунку пені та інфляційних втрат. Представник позивача усно клопотав про відкладення судового засідання з метою з'ясування питань, які виникли під час судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2025 відкладено судове засідання у справі № 911/3398/24 на 23.04.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 02.04.2025 та доставлено останню відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
03.04.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява вх. № суду 3148 про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог), в якій позивач зазначив, що під час судового засідання, яке відбулося 02.04.2025, були виявлені описки у періодах розрахунку, що в свою чергу потягнуло за собою помилки у розрахунку. У зв'язку із цим, як зазначив позивач, провівши перерахунок, що додається до заяви, з відповідача підлягають стягнення 266 068, 33 грн пені, 23 009, 62 грн 3 % річних та 38 981, 01 грн інфляційних втрат. Також, як зазначив позивач, на даний час основна сума заборгованості в сумі 296 116, 13 грн залишається непогашеною. У зв'язку із чим, до стягнення підлягає загальна сума 624 175, 09 грн. Враховуючи вказане, позивач просить суд прийняти відмову позивача від частини позовних вимог в сумі 158 531, 86 грн, з яких 147 805,23 грн пені та 10 726, 63 грн інфляційних втрат, закрити провадження у справі № 911/3398/24 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог ФОП Филенко В.І. до ТОВ «ВАК «Олімп» про стягнення 147 805, 23 грн пені та 10 726, 63 грн інфляційних втрат та стягнути з відповідача на користь позивача (враховуючи відмову позивача від частини позовних вимог) основну заборгованість в сумі 296 116, 13 грн, пеню в сумі 266 068, 33 грн, 3% річних в сумі 23 009, 62 грн та інфляційні втрати в сумі 38 981, 01 грн. Також позивач просив суд повернути йому з Державного бюджету України надміру сплачений судових збір в розмірі 1 148, 12 грн у зв'язку із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
23.04.2025 в судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору.
23.04.2025 судом оголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали, якою заяву ФОП Филенко В.І. вх. № суду 3148 від 03.04.2025 про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог) задоволено. Прийнято відмову позивача від частини позовних вимог в сумі 158 531, 86 грн, з яких 147 805, 23 грн пені та 10 726, 63 грн інфляційних втрат. Закрито провадження у справі № 911/3398/24 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог ФОП Филенко В.І. до ТОВ «ВАК «Олімп» про стягнення 147 805,23 грн пені та 10 726, 63 грн інфляційних втрат. Повернуто ФОП Филенко В.І. з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1 148, 12 грн, який було сплачено на підставі платіжної інструкції № 1796 від 17.12.2024.
В судовому засіданні 23.04.2025 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд (враховуючи відмову позивача від частини позовних вимог) стягнути з відповідача 296 116, 13 грн основного боргу, 266 068, 33 грн пені, 23 009, 62 грн 3% річних та 38 981, 01 грн інфляційних втрат.
У свою чергу представник відповідача в судове засідання 23.04.2025 вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином.
Щодо неявки відповідача в судове засідання суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що представник позивача не з'явився в судове засідання без поважних причини, про причини неявки суд не повідомив, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України.
В судовому засіданні 23.04.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
13.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАК «Олімп» (далі - покупець, відповідач) та фізичною особою-підприємцем Филенко Вірою Іванівною (далі - постачальник, позивач) та укладено договір поставки № 13/06/23-2 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію, вказану у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно та в повній мірі здійснити його оплату.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
За змістом пп. 2.1-2.4 договору, поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 р.) СРТ (склад покупця). Адреса складу покупця: Київська область, м. Васильків, вул. Гончарна, 75. В окремих випадках за домовленістю сторін базисом поставки товару може бути склад постачальника. Одночасно з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, а саме: - видаткова накладна; - рахунок-фактура: - товарно-транспортна накладна, - документ, що підтверджує якість партії товару. Цей перелік документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Згідно з пп. 3.1-3.6 договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка визначена у видатковій накладній Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній. Факт отримання парти товару покупцем, а також документів, передбачених п. 2.4 даного договору, засвідчується відписом та печаткою покупця на видатковій накладній. Після отримання товару та підписання видаткової накладної покупець зобов'язаний направити постачальнику підписану і скріплену печаткою видаткову накладну шляхом факсимільного зв'язку. Оригінал видаткової накладної покупець зобов'язаний направити поштою на адресу постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту її підписання. Невиконання Покупцем зобов'язань з підписання та повернення постачальнику видаткової накладної у встановлені договором строки або неотримання постачальником від покупця мотивованої відмови від підписання, є згодою покупця з даними, зазначеними у видатковій накладній без додаткового оформлення такої згоди.
Відповідно до пп. 4.1, 4.2 договору, загальна кількість товару вимірюється в тонах або в кілограмах. Остаточна кількість товару в кожній конкретній партії вказується постачальником у видатковій накладній та зазначається в рахунку-фактурі. Покупець зобов'язаний оплатити фактично поставлену йому кількість товару, якщо кількість відповідає встановленим в п. 4.1 цього договору критеріям.
Пунктами 6.1-6.4 договору визначено, що постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що зазначені у видатковій накладній постачальника. Ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
За змістом п. 6.5 договору, загальна ціна договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору.
Розрахунки за товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах відтермінування платежу на 14 робочих днів оплати кожної конкретної партії товару з дня отримання такої партії товару.
У випадку існування у покупця перед постачальником неоплаченої заборгованості, за поставлений товар, то кожне перерахування грошових коштів від покупця на поточний рахунок постачальника, незалежно від цільового призначення, зараховується насамперед на погашення самої давньої заборгованості, яка існує перед постачальником (п. 6.7 договору).
Відповідно до пп. 7.1-7.3 договору, у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. У разі прострочки покупцем виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині зобов'язань за договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами цих зобов'язань за договором. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін письмово не заявить про свій намір його розірвати, договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.
У пункті 10.8 договору сторони погодили можливість використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складенні первинних документів. Сторонами погоджено можливість використання кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України. Сторони погодили, що цей договір, додаткові угоди до цього договору, додатки, специфікації, заявки, які є невід'ємною частиною цього договору, а також первинні документи на виконання цього договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. При складенні таких документів у електронному вигляді та підписання їх з використанням кваліфікованого електронного підпису застосовуються кваліфіковані електронні печатки сторін (за наявності).
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов, поставив на користь відповідача товар - ячмінь в кількості 244, 62 тонн на загальну суму 1 551116, 13 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 62 від 14.06.2023 на суму 626 539, 67 грн, № 63 від 19.06.2023 на суму 307 604, 08 грн, № 65 від 28.06.2023 на суму 616 972, 38 грн.
Суд встановив, що вказані вище видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін з використанням кваліфікованого електронного підпису, відповідно до п. 10.8 договору, без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними протоколами підпису.
На підтвердження здійснених поставок позивач також долучив до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних № 128, 129, 130, 131 від 14.06.2023, № 132, 133 від 19.06.2023, № 134, № 135, № 250, 251 від 28.06.2023, які підписані власноручними підписами уповноважених представників сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Як зазначив позивач, згідно видаткової накладної № 62 від 14.06.2023 кінцевий строк оплати - 03.07.2023, згідно видаткової накладної № 63 від 19.06.2023 кінцевий строк оплати - 06.07.2023, а також згідно видаткової накладної № 65 від 28.06.2023 кінцевий строк оплати - 17.07.2023.
Проте, як зазначив позивач, відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав лише частково, та протягом липня-листопада 2023 року сплатив на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 770 000, 00 грн, що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви платіжними інструкціями № 197 від 13.07.2023 на суму 100 000, 00 грн, № 201 від 14.07.2023 на суму 100 000, 00 грн, № 207 від 17.07.2023 на суму 100 000, 00 грн, № 210 від 18.07.2023 на суму 100 000, 00 грн, № 214 від 25.07.2023 на суму 100 000, 00 грн, № 282 від 08.09.2023 на суму 50 000, 00 грн, № 308 від 26.09.2023 на суму 100 000, 00 грн, № 337 від 09.10.2023 на суму 50 000, 00 грн, № 376 від 09.11.2023 на суму 40 000, 00 грн.
В подальшому, згідно пояснень позивача, 20.12.2023 на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу № 110 з прохання досудового врегулювання спору, погашення боргу в сумі 781 116, 23 грн та проведенням звірку взаєморозрахунків.
Відповідач провів звірку взаєморозрахунків та 22.12.2023 перерахував постачальнику грошові кошти в загальній сумі 190 000, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 452 від 22.12.2023 на суму 190 000, 00 грн.
Також, в матеріалах справи наявна копія акта звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2023 - 11.12.2023, за змістом якого станом на 11.12.2023 заборгованість ТОВ «ВАК «Олімп» перед ФОП Филенко В.І. складає 781 116, 23 грн. Вказаний акт підписаний власноручними підписами уповноважених представників сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Надалі, позивач зазначив, що 18.01.2024 вдруге надіслав відповідачу лист-вимогу № 15 про погашення заборгованості в сумі 591116, 23 грн та проведення звірки взаєморозрахунків.
Відповідач провів звірку взаєморозрахунків та здійснив часткову оплату заборгованості на загальну суму 295 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 45 від 02.02.2024 на суму 105 000, 00 грн, № 59 від 12.02.2024 на суму 70 000, 00 грн, № 88 від 23.02.2024 на суму 40 000, 00 грн, № 93 від 28.02.2024 на суму 20 000, 00 грн, № 143 від 19.03.2024 на суму 20 000, 00 грн, № 196 від 19.04.2024 на суму 20 000, 00 грн, № 284 від 06.06.202 на суму 20 000, 00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.
Також, в матеріалах справи наявна копія акта звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2023 - 12.01.2024, за змістом якого станом на 12.01.2024 заборгованість ТОВ «ВАК «Олімп» перед ФОП Филенко В.І. складає 591 116, 23 грн. Вказаний акт підписаний власноручними підписами уповноважених представників сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
За ствердженням позивача, загальна сума отриманих постачальником грошових коштів від покупця складає 1 255 000, 00 грн.
Проте, як зазначив позивач, станом на дату звернення до суду із даним позовом відповідач зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару не виконав належним чином, у зв'язку із чим заборгованість відповідача по договору поставки № 13/06/23-2 від 13.06.2023 складає 296 116, 13 грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 296 116, 13 грн основного боргу, а також внаслідок порушення грошового зобов'язання нараховано та заявлено до стягнення (враховуючи відмову позивача від частини позовних вимог) 266 068, 33 грн пені, 23 009, 62 грн 3% річних та 38 981, 01 грн інфляційних втрат.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 13/06/23-2 від 13.06.2023 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пп. 3.1-3.6 договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка визначена у видатковій накладній Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній. Факт отримання парти товару покупцем, а також документів, передбачених п. 2.4 даного договору, засвідчується відписом та печаткою покупця на видатковій накладній. Після отримання товару та підписання видаткової накладної покупець зобов'язаний направити постачальнику підписану і скріплену печаткою видаткову накладну шляхом факсимільного зв'язку. Оригінал видаткової накладної покупець зобов'язаний направити поштою на адресу постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту її підписання. Невиконання Покупцем зобов'язань з підписання та повернення постачальнику видаткової накладної у встановлені договором строки або неотримання постачальником від покупця мотивованої відмови від підписання, є згодою покупця з даними, зазначеними у видатковій накладній без додаткового оформлення такої згоди.
Відповідно до п. 4.1 договору, загальна кількість товару вимірюється в тонах або в кілограмах. Остаточна кількість товару в кожній конкретній партії вказується постачальником у видатковій накладній та зазначається в рахунку-фактурі.
При цьому, у пункті 10.8 договору сторони погодили можливість використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складенні первинних документів. Сторонами погоджено можливість використання кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України. Сторони погодили, що цей договір, додаткові угоди до цього договору, додатки, специфікації, заявки, які є невід'ємною частиною цього договору, а також первинні документи на виконання цього договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису. При складенні таких документів у електронному вигляді та підписання їх з використанням кваліфікованого електронного підпису застосовуються кваліфіковані електронні печатки сторін (за наявності).
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов, поставив на користь відповідача товар - ячмінь в кількості 244, 62 тонн на загальну суму 1 551 116, 13 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 62 від 14.06.2023 на суму 626 539, 67 грн, № 63 від 19.06.2023 на суму 307 604, 08 грн, № 65 від 28.06.2023 на суму 616 972, 38 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін з використанням кваліфікованого електронного підпису, відповідно до п. 10.8 договору, без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними протоколами підпису.
Заперечень відповідача щодо підписання вказаних вище видаткових накладних з використанням кваліфікованого електронного підпису матеріали справи не містять.
Здійснення позивачем поставок товару за вказаними вище видатковими накладними також підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних № 128, 129, 130, 131 від 14.06.2023, № 132, 133 від 19.06.2023, № 134, № 135, № 250, 251 від 28.06.2023, які підписані власноручними підписами уповноважених представників сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Претензій щодо кількості та якості поставленого товару, оформлення видаткових та товарно-транспортних накладних матеріали справи не містять.
Отже, суд встановив, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до п. 4.2 договору, покупець зобов'язаний оплатити фактично поставлену йому кількість товару, якщо кількість відповідає встановленим в п. 4.1 цього договору критеріям.
За змістом п. 6.5 договору, загальна ціна договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору.
Розрахунки за товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах відтермінування платежу на 14 робочих днів оплати кожної конкретної партії товару з дня отримання такої партії товару.
У випадку існування у покупця перед постачальником неоплаченої заборгованості, за поставлений товар, то кожне перерахування грошових коштів від покупця на поточний рахунок постачальника, незалежно від цільового призначення, зараховується насамперед на погашення самої давньої заборгованості, яка існує перед постачальником (п. 6.7 договору).
Позивач стверджує, що згідно видаткової накладної № 62 від 14.06.2023 кінцевий строк оплати - 03.07.2023, згідно видаткової накладної № 63 від 19.06.2023 кінцевий строк оплати - 06.07.2023, а також згідно видаткової накладної № 65 від 28.06.2023 кінцевий строк оплати - 17.07.2023.
Проте, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено кінцевий строк оплати товару за вказаними вище видатковими накладними, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 251 ГК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як було зазначено судом вище та передбачено у пункті 6.5 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах відтермінування платежу на 14 робочих днів оплати кожної конкретної партії товару з дня отримання такої партії товару.
Враховуючи дати поставки товару за видатковими накладними, пункт 6.5 договору, а також приписи ст. 253 ЦК України, за змістом якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, відповідач буз зобов'язаний здійснити оплату товару за видатковими накладними:
- № 62 від 14.06.2023 у період з 15.06.2023 до 04.07.2023 включно;
- № 63 від 19.06.2023 у період з 20.06.2023 до 07.07.2023 включно;
- № 65 від 28.06.2023 у період з 29.06.2023 до 18.07.2023 включно.
Отже, з огляду на наведені вище приписи законодавства, умови договору та дати поставки товару, суд дійшов висновку, що строк оплати товару за спірними видатковими накладними є таким, що настав.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання за договором не виконав належним чином та лише частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на загальну суму 1 255 000, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Також в матеріалах справи наявна копія акта звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2023 - 11.12.2023, за змістом якого станом на 11.12.2023 заборгованість ТОВ «ВАК «Олімп» перед ФОП Филенко В.І. складає 781 116, 23 грн, та копія акта звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2023 - 12.01.2024, за змістом якого станом на 12.01.2024 заборгованість ТОВ «ВАК «Олімп» перед ФОП Филенко В.І. складає 591 116, 23 грн. Вказані акти підписані власноручними підписами уповноважених представників сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Проте, станом на дату звернення до суду із даним позовом відповідач зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав належним чином, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки № 13/06/23-2 від 13.06.2023 складає 296 116, 13 грн (1551116,13 грн - 1255000,00 грн). Протилежно суду не доведено. Доказів повної оплати поставленого товару до суду не надано.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 296 116, 13 грн основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача (враховуючи відмову позивача від частини позовних вимог) 266 068, 33 грн пені, 23 009, 62 грн 3% річних в сумі та 38 981, 01 грн інфляційних втрат, розраховані за загальний період прострочення з 04.07.2023 до 16.12.2024 з урахуванням здійснених поставок та часткових оплат.
Водночас суд зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунків невірно визначено період прострочення зобов'язання, з огляду на наступне.
За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як було зазначено судом вище, враховуючи дати поставки товару за видатковими накладними, пункт 6.5 договору, а також приписи ст. 253 ЦК України, за змістом якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, відповідач буз зобов'язаний здійснити оплату товару за видатковими накладними:
- № 62 від 14.06.2023 у період з 15.06.2023 до 04.07.2023 включно, а відтак, прострочення почалось з 05.07.2023;
- № 63 від 19.06.2023 у період з 20.06.2023 до 07.07.2023 включно, а відтак, прострочення почалось з 08.07.2023;
- № 65 від 28.06.2023 у період з 29.06.2023 до 18.07.2023 включно, а відтак, прострочення почалось з 19.07.2023.
Позивачем при здійснені розрахунку не враховано, що за змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на наведене, у разі повних/часткових оплат поставленого товару за видатковими накладними, якщо період нарахування припиняється повною/частковою оплатою поставленої партії товару, то фактична дата оплати не враховується у період нарахування штрафних санкцій.
Суд також зазначає, що за змістом п. 6.7 договору, у випадку існування у покупця перед постачальником неоплаченої заборгованості, за поставлений товар, то кожне перерахування грошових коштів від покупця на поточний рахунок постачальника, незалежно від цільового призначення, зараховується насамперед на погашення самої давньої заборгованості, яка існує перед постачальником.
Отже, у разі здійснення відповідачем часткових оплат та існування у покупця перед постачальником неоплаченої заборгованості за поставлений товар, кожне перерахування грошових коштів від покупця на поточний рахунок постачальника, незалежно від цільового призначення, зараховується в першу чергу на оплату товару за видатковою накладною № 62 від 14.06.2023, в другу чергу - за видатковою накладною № 63 від 19.06.2023, та в третю чергу - за видатковою накладною № 65 від 28.06.2023.
Відповідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.1 договору, у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки.
Позивач за прострочення строків оплати товару, керуючись п. 7.1 договору, нарахував та просить стягнути відповідача пеню в сумі 266 068, 33 грн за загальний період заборгованості з 04.07.2023 до 16.02.2024 з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.
При дослідженні розрахунку позивача сум пені суд встановив, що останнім здійснено нарахування пені на прострочену заборгованість із перевищенням шестимісячного терміну, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. З приводу цього суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Умови договору про сплату пені за кожний день затримки оплати, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16.
Водночас ч. 6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
Таким чином, умови даної статті застосовуються, якщо, зокрема у договорі сторони не погодили та не встановили чіткі межі щодо строку нарахування штрафних санкцій.
Крім того, у пунктах 88-94 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, на яку позивач також посилався у заяві про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог), вказано, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, «до повного виконання зобов'язання», «до дати фактичного виконання», «до повної сплати заборгованості / погашення боргу», «протягом року / усього періоду існування заборгованості» тощо.
Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України. Формулювання, яке містить ч. 3 ст. 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснує, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування «за кожен день прострочення», тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Відповідно до п. 7.1 договору, у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки.
Дослідивши пункт 7.1 укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що сторони погодили інший строк щодо нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, відмінний від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки сторони узгодили як механізм нарахування пені «за кожний день прострочення виконання», так і граничні строки її нарахування «за весь період прострочки».
У разі не застосування положень п. 7.1 договору відбудеться нівелювання волевиявлення сторін, що були викладені та погодженні у договорі, у зв'язку із чим суд вважає правомірним нарахуванням позивачем пені на підставі п. 7.1 договору за весь час прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
З урахуванням зазначеного вище, здійснивши власний перерахунок пені за кожною видатковою накладною окремо, з урахуванням дат поставки товару та здійснених відповідачем часткових оплат, умов договору та порядку розрахунків, погодженого сторонами, враховуючи встановлені судом дати прострочення оплати товару, враховуючи п. 6.7 договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 265 097, 46 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Крім того, у пункті 7.2 договору передбачено, що у разі прострочки покупцем виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
З урахуванням зазначеного вище, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних по кожній видатковій накладній окремо, з урахуванням дат поставки товару та здійснених відповідачем часткових оплат, умов договору та порядку розрахунків, погодженого сторонами, враховуючи встановлені судом дати прострочення оплати товару, враховуючи п. 6.7 договору, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 38 879, 78 грн, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню повністю в сумі 23 009, 62 грн.
Суд також наголошує на тому, що судом було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач заявлені до стягнення суми не спростував, розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних не оспорив, контррозрахунку до суду не подав.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 7 477, 24 грн.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу в сумі 20 000, 00 грн, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано наступні копії:
- договір про надання правничої допомоги № 01-06/12/24 від 06.12.2024, укладений між Адвокатським бюро «Олени Панченко» та ФОП Филенко Вірою Іванівною, пунктом 2.1 якого передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Адвокатському бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу становить 20 000, 00 грн;
- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 17.12.2024 на суму 20 000, 00 грн згідно договору про надання правничої допомоги № 01-06/12/24 від 06.12.2024;
- рахунок № 68/24 від 06.12.2024, виставлений Адвокатським бюро «Олени Панченко» позивачу, на оплату послуг за надання правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги № 01-06/12/24 від 06.12.2024 на загальну суму 20 000, 00 грн;
- платіжна інструкція № 1795 від 17.12.2024 на суму 20 000, 00 грн із призначенням платежу: «оплата за надання правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги № 01-06/12/24 від 06.12.2024 року, згідно рахунку № 68/24 від 06.12.2024 року, без ПДВ»;
- ордер на надання правничої (професійної) допомоги серії ВІ № 1201317 від 06.12.2024, виданий на ім'я адвоката Панченко Олени Олександрівни на підставі договору № 01-06/12/24 від 06.12.2024.
- посвідчення адвоката Панченко О.О. № 471 від 26.06.2024;
- свідоцтво адвоката Панченко О.О. про право на заняття адвокатською діяльністю № 471 від 27.06.2006.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було; клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи викладене вище у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/3398/24, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 19 965, 65 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАК «Олімп» (місцезнаходження: вул. Гончарна, буд. 75, м. Васильків, Київська обл., 08600; код ЄДРПОУ 40173610) на користь фізичної особи-підприємця Филенко Віри Іванівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 296 116, 13 грн основного боргу, 265 097, 46 грн пені, 38 879, 78 грн інфляційних втрат, 23 009, 62 грн 3% річних, 7 477, 24 грн судового збору та 19 965, 65 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 01.05.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко