ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.05.2025Справа № 910/1913/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Михайловича Рівненської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармі" м. Києва
про відшкодування збитків, ціна позову 23508,33 грн.,
Суддя Паламар П.І.
Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
у лютому 2025 року Фізична особа-підприємець Шевчук Олег Михайлович звернувся в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що між ним і відповідачем був укладений договір про надання послуг № 28-08/2023 від 28 серпня 2023 р., згідно з яким відповідач зобов'язався надавати йому послуги на земельних ділянках, перелік яких зазначено у Специфікаціях, а він - прийняти та оплатити надані послуги на умовах договору.
На виконання указаного договору він перерахував відповідачу 141050 грн. з урахуванням ПДВ 23508,33 грн. в рахунок оплати за надані послуги по обприскуванню (внесенню ЗЗР) сільськогосподарських культур.
Відповідач не зареєстрував податкову накладну № 2 від 6 вересня 2023 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило його права на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість по даній операції до складу податкового кредиту у розмірі 23508,33 грн.
Також вказував, що згідно інформації сайту "Судова влада України" відповідач оскаржував рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 6 вересня 2023 р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 р. № 320/24484/24 позовну заяву ТОВ "Фармі" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії було повернуто заявнику.
За таких обставин позивач на підставі ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 22 ЦК України просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на його користь заподіяні збитки у розмірі 23508,33 грн., а також покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про розгляд судом справи щодо нього повідомлений в установленому порядку.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 28 серпня 2023 р. між позивачем і відповідачем був укладений договір про надання послуг № 28-08/2023, згідно з яким відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги на земельних ділянках, перелік яких зазначено у Специфікаціях, а позивач - прийняти та оплатити надані послуги на умовах договору.
Згідно розділу 5 договору вартість послуг за обробку 1 гектара складає 350 грн. з урахуванням ПДВ 20% 58,33 грн. Орієнтовна вартість залежить від кількості оброблених гектарів та складає 141050 грн. з урахуванням ПДВ 23508,33 грн. Остаточна загальна вартість послуг визначається на підставі фактично наданих виконавцем послуг за договором, що зазначається в акті.
Після початку обробки земельних ділянок виконавцем замовник сплачує 20% від орієнтовної вартості послуг за договором, що складає 28210 грн. в т.ч. ПДВ 20% 4701,66 грн., але не пізніше ніж через 1 день з початку надання послуг.
Остаточна оплата за фактично надані послуги проводиться на підставі актів, не пізніше ніж через 5 банківських днів з дати завершення робіт.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копією вищевказаного договору.
На підставі квитанції від 6 вересня 2023 р. позивач сплатив відповідачу 141050 грн. в рахунок оплати наданих йому послуг згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 06-09/2023-1 від 6 вересня 2023 р. за вищевказаним договором.
Як слідує з пояснень позивача відповідач всупереч вимог ст. 201 Податкового кодексу України податкову накладну № 2 від 6 вересня 2023 р. на указану господарську операцію не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, що унеможливило віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Заявлені вимоги стосуються відшкодування позивачу збитків у вигляді втраченого права на формування податкового кредиту.
Відповідно до вимог п. 14.1.181 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 3 серпня 2018 р. у справі № 917/877/17.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
З наведеного вище вбачається, що не реєстрація відповідачем податкової накладної за договором про надання послуг № 28-08/2023 від 28 серпня 2023 р. призвела до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 23508,33 грн. до податкового кредиту позивача.
Отже, відповідач не виконав належним чином обов'язку, встановленого ПК України.
Згідно з ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2021 р. у справі № 904/982/19, від 21 липня 2021 р. у справі № 910/12930/18, від 21 вересня 2021 р. у справі № 910/1895/20, від 18 жовтня 2022 р. у справі №922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем.
Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Всупереч вимог ст. 74 ГПК України належних доказів вжиття усіх передбачених Законом заходів для реєстрації податкової накладної та відсутність своєї вини у завданих позивачу збитках відповідач не надав.
Згідно інформації сайту "Судова влада України" відповідач оскаржував рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 6 вересня 2023 р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 р. № 320/24484/24 позовну заяву ТОВ "Фармі" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії (з підстав не усунення ТОВ "Фармі" недоліків позовної заяви - сплати судового збору) було повернуто заявнику.
При цьому, суду не надано доказів оскарження указаної ухвали суду або ж повторної подачі до суду позовної заяви з усуненням її недоліків (сплати судового збору за подачу позовної заяви).
Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.
Доказів відшкодування відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення збитків суду не надано.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 22 ЦК України підлягає стягненню 23508,33 грн. збитків.
У разі якщо, згодом внаслідок дій відповідача (оскарження рішення податкового органу про відмову або зупинення в реєстрації податкової накладної, тощо) відповідна комісія прийме рішення про реєстрацію податкових накладних, то відповідач не позбавлений можливості звернутися за захистом свого права з позовом про повернення безпідставно одержаних коштів.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі судового витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Михайловича Рівненської області задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармі" (02147, м. Київ, набережна Русанівська, 10/1, кв. 116, код 44794724) на користь Фізичної особи-підприємця Шевчука Олега Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 23508,33 грн., 3028 грн. витрат по оплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар