ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2025Справа № 910/14203/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеза-Груп»
про стягнення 24 276 633,40 грн.
за участю представників:
від позивача: Касяненко Д.М.;
від відповідача: не з'явився;
Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеза-Груп» про стягнення 24 276 633,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань відповідачем за договором підряду № USE -24.1-48-Д/Г-21 від 16.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.12.2024.
Підготовчі засідання неодноразово відкладалися через клопотання відповідача про відкладення та надання додаткового часу для подачі відзиву на позовну заяву.
Відповідачем 04.03.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, яким заперечено проти позовних вимог. За твердженнями відповідача, позивачем не враховані надані відповідачем електротехнічні роботи на суму 566 368,00 грн. та закуплене обладнання вартістю 1 647 351,60 грн.
Для надання позивачу можливості скористуватися своїми процесуальними правами та надати відповідь на відзив, судом відкладено підготовче засідання на 04.03.2025.
Позивачем 18.03.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відповідь на відзив, якою спростовано заперечення відповідача. За твердженнями позивача, акти наданих послуг на загальну суму 2 213 720,40 грн., на які посилається відповідач, ним не отримано, спірні роботи не прийнято, що спростовує доводи відповідача.
У підготовчому засіданні 25.03.2025 судом ухвалено закрити підготовче провадження, судове засідання призначено на 29.04.2025.
У судове засідання 29.04.2025 з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Станом на 09:50 29.04.2025 відповідач будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Позивачем та відповідачем 16.02.2021 укладено договір підряду № USE-24.1-48-Д/Г-21, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався розробити проектно-технологічну документацію з організації будівництва та виконання робіт, виконати будівельні роботи з капітального ремонту приміщень першого поверху офісної будівлі позивача (надалі - об'єкт), оформити виконавчу документацію, а позивач - прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пунктів 1.2 - 1.5 договору, проектно-технологічна та виконавча документація, зазначені у підпункті 1.1.1 пункту 1.1 договору мають бути складені відповідачем відповідно до вимог ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва». Місцезнаходження об'єкта позивача: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36. Склад та обсяг робіт, що зобов'язався виконати відповідач, визначені у проектній документації на капітальний ремонт приміщень першого поверху офісної будівлі позивача- (додаток № 1 до договору). Склад та обсяг робіт можуть бути уточнені у процесі виконання робіт шляхом підписання відповідних додаткових угод до договору.
Умовами пунктів 2.1 -2.3 договору визначено, що відповідач зобов'язався розпочати виконання робіт не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати письмового повідомлення позивача про отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт. Строк виконання робіт - 317 календарних днів з дати письмового повідомлення позивача про отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору), розробленого відповідачем та підписаного сторонами. Роботи вважаються виконаними з дати підписання сторонами акта готовності об'єкта до експлуатації, акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КВ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та акта приймання-передачі проектно-технологічної та виконавчої документації.
Ціна робіт визначається на основі твердого кошторису (додаток № 3 до договору) і складає 63 743 163,00 грн. Порядок розрахунку ціни робіт здійснюється на підставі ДСТУ Б.Д. 1.1-1-2013 «Правила визначення вартості будівництва» із урахуванням фактичних обсягів виконаних робіт. Ціна робіт за договором включає відшкодування витрат відповідача та плату за виконані роботи (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пунктів 2 - 5 додаткової угоди від 18.11.2021 № 2, позивач, з метою підтвердження своїх зобов'язань за договором забезпечує їх виконання завдатком у розмірі 20 000 000,00 грн., який сплачується в рахунок належних із позивача платежів, для закупівлі відповідачем обладнання та матеріалів, передбаченої додатком № 3 до договору, відповідно до специфікації (додаток № 4 до даної угоди) та виконання робіт, передбачених локальним кошторисом на будівельні роботи № Z-1-2 «На загальнобудівельні роботи. Хол» (додаток № 3 до договору).
Сума завдатку, зазначена в пункті 2 даної угоди, сплачується позивачем на рахунок відповідача, вказаний у договорі, протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами даної угоди.
Оплата робіт за договором після набрання чинності даною угодою буде здійснюватися з урахуванням суми завдатку, зазначеної в пункті 2 даної угоди. При цьому, при здійсненні розрахунків між сторонами, відповідач зобов'язався відображати використання завдатку за цільовим призначення, зазначеним в пункті 2 даної угоди, та суму його залишку у відповідних актах виконаних робіт, передбачених договором.
У разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених пунктом 2 цієї угоди, він зобов'язався повернути позивачу завдаток та додатково сплатити суму розміру завдатку протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної вимоги позивача.
Розділ 7 договору визначає порядок розрахунків між сторонами. Зокрема, оплата здійснюється щомісячно за фактичний обсяг виконаних робіт після завершення. Позивач здійснює оплату на підставі наданих відповідачем наступних документів: акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та завірених належним чином копій видаткових накладних/відповідних актів, оформлених під час придбання матеріалів/обладнання тощо, необхідних для виконання робіт за договором.
Позивач зобов'язаний підписати подані відповідачем акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), що підтверджують виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 10 робочих днів з наступного дня після їх одержання.
Оплата виконаних щомісячно робіт здійснюється позивачем у національній валюті України на рахунок відповідача, зазначений у договорі, протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3).
Оплата виконаних робіт за договором здійснюється позивачем у національній валюті України на рахунок відповідача, зазначений у договорі, протягом 10 (десяти) робочих дні з дати підписання сторонами акта готовності об'єкта до експлуатації, акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та акта приймання-передачі проектно-технологічної та виконавчої документації.
Умовами пункту 8.6 договору встановлено, що датою приймання-передачі виконаних робіт за договором вважається дата підписання сторонами акта готовності об'єкта до експлуатації, акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та акта приймання-передачі проектно-технологічної та виконавчої документації.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Зміни договору здійснюється на підставі додаткових угод до договору. Додаткові угоди до договору є невід'ємною частиною договору (пункти 11.1-11.2 договору).
У подальшому, сторонами укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до основного договору (копії долучено до матеріалів справи).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами пунктів 2.1 - 2.3 договору визначено, що відповідач зобов'язався розпочати виконання робіт не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати письмового повідомлення позивача про отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт. Строк виконання робіт - 317 календарних днів з дати письмового повідомлення позивача про отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору), розробленого відповідачем та підписаного сторонами. Роботи вважаються виконаними з дати підписання сторонами акта готовності об'єкта до експлуатації, акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КВ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та акта приймання-передачі проектно-технологічної та виконавчої документації.
Судом встановлено, що позивач листом від 23.06.2021 повідомив відповідача про отримання дозволу № КВО 12210622235 на виконання будівельних робіт та передав відповідачу будівельний майданчик (фронт робіт) для виконання капітального ремонту приміщень першого поверху, офісної будівлі за адресою місто Київ, вулиця Дегтярівська, 36 (акт від 23.06.2021 прийому-передачі будівельного майданчика (фронту робіт)).
Позивачем перераховано відповідачу завдаток у розмірі 20 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.11.2021 № 4511.
Відповідач, у межах дії договору та додаткових угод до нього, виконав певні роботи, що підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт: від 30.06.2021 № 1 на суму 283 401,80 грн., від 15.09.2021 № 2 на суму 950 633,26 грн., від 29.10.2021 № 3 на суму 643 346,36 грн., від 19.10.2021 № 3/1 на суму 20 825,26 грн., від 31.01.2022 № 4 на суму 1 166 208,90 грн., від 31.01.2022 № 4/1 на суму 300 265,37 грн., від 31.01.2022 № 4/2 на суму 102 348,00 грн., від 21.10.2022 № 5 на суму 664 171,62 грн.,від 21.10.2022 № 5/1 на суму 551 901,16 грн., від 21.10.2022 № 5/2 на суму 57 988,96 грн., від 30.04.2024 № 6.1. на суму 27 566,40 грн., від 30.04.2024 № 6.2. на суму 10 630,80 грн., від 30.04.2024 № 7 на суму 43 503,60 грн., від 30.04.2024 № 7.1. на суму 73 173,60 грн., від 30.04.2024№ 8 на суму 432 003,60 грн., від 30.04.2024 № 9 на суму 716 104,80 грн., від 15.07.2024 № 10 на суму 940 287,60 грн., від 15.07.2024 № 11.1 на суму 1 064 206,80 грн., від 15.07.2024 № 11.2. на суму 165 997,20 грн., від 15.07.2024 № 12 на суму 470 385,60 грн., від 15.07.2024 № 13.1. на суму 144 630,00 грн., від 15.07.2024 № 13.2. на суму 10 580,40 грн., від 15.07.2024 № 13.3. на суму 90 658,80 грн., від 30.08.2024 № 14 на суму 1 324 786,80 грн., від 30.08.2024 № 15 на суму 443 548,54 грн., від 30.08.2024 № 16 на суму 99 976,49 грн., від 30.08.2024 № 16.1. на суму 8 683,62 грн., від 30.08.2024 № 16.2. на суму 151 870,44 грн., 30.08.2024 № 16.3. на суму 53 630,40 грн.
Крім того, здійснив купівлю устаткування, що підтверджується актами вартості устаткування від 31.01.2022 № 4/2 на суму 4 795 300,80 грн., від 30.04.2024 № 6.1. на суму 453 204,00 грн., від 30.04.2024 № 6.2. на суму 221 486,40 грн., від 30.04.2024 № 7.1. на суму 2 917 708,80 грн., від 15.07.2024 № 11.1.1. на суму 37 423,42 грн., від 15.07.2024 № 12.1. на суму 510 295,05 грн.
Всі вище наведені акти підписані сторонами.
Позивачем, окрім перерахованого завдатку (20 000 000,00 грн.), здійснено оплати у межах дії договору 12.07.2021 у розмірі 283 401,80 грн., 17.09.2021 у розмірі 950 633,26 грн., 04.11.2021 у розмірі 664 171,62 грн. та 09.02.2022 у розмірі 1 268 556,90 грн. (т.2 а.с. 3 - 7).
З огляду на домовленості сторін, останніми було укладено ряд додаткових угод (№№ 1-4), якими погоджено зміну цільового використання оплаченого позивачем завдатку у рахунок виконаних відповідачем робіт, придбаного ним устаткування, меблів та інвентаря.
Також, сторонами погоджено у пункті 3.3 додаткової угоди № 4, що станом на дату укладення сума надлишково сплачених коштів, що підлягає поверненню відповідачем позивачу, у розмірі 57 997,08 грн. зараховується в рахунок вартості виконаних відповідачем робіт, придбаного ним устаткування, меблів та інвентаря, що підлягає сплаті позивачем, яка визначена пунктом 2.2 цієї додаткової угоди.
Враховуючи обсяг та вартість виконаних відповідачем робіт, а також, здійснені позивачем оплати, 06.09.2024 сторонами узгоджено у додатковій угоді № 4, що залишок непідтвердженої частини суми завдатку становить 4 546 372,17 грн.
Крім того, за проведеною звіркою розрахунків між сторонами, станом на 01.09.2024 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 4 546 372,17 грн. (акт звірки взаєморозрахунків від 01.09.2024).
Поряд із цим, враховуючи прострочення відповідачем виконання робіт за договором, 23.02.2024 позивач, посилаючись на пункт 5 додаткової угоди № 2, направив останньому претензію № USE-13.3-1766, якою вимагав повернення невикористаного завдатку.
З огляду на неповернення відповідачем 4 546 372,17 грн. завдатку, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Відповідач проти позовних вимог заперечив частково, стверджує, що позивачем, при зверненні із даним позовом, не враховано акт на електротехнічні роботи на суму 566 368,80 грн. та акт на обладнання та турнікети, пульти, камери на загальну суму 1 647 351,60 грн., які пройшли перевірку у спеціаліста з Технічного нагляду та були повторно направлені ДК «Укрспецекспорт» листом від 23.04.2024 № 31. Загальна сума не врахованих узгоджених актів - 2 213 720, 40 грн. Таким чином, відповідач стверджує, що розмір невикористаного завдатку на дату подачі позовної заяви становить 2 332 651, 77 грн. Також, відповідач посилається на неможливість виконання умов договору належним чином через дії форс-мажорних обставин.
Суд відхиляє заперечення відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 8.1 договору (у редакції додаткової угоди № 1), за фактом виконання робіт відповідач щомісячно до 1 числа місяця надає позивачу проект акта приймання виконаних будівельних робіт у форматі моделі для програмного комплексу АВК5, по 2 примірники підписаного підрядником проекту акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та завірені належним чином копії видаткових накладних/відповідних актів, оформлених під час придбання матеріалів/обладнання тощо, необхідних для виконання робіт за договором.
Лист від 23.04.2024 № 31, на який посилається відповідач, як на доказ направлення позивачу спірних актів виконаних робіт на загальну суму 2 213 720, 40 грн., не є належним та допустимим доказом виконання відповідачем умов пункту 8.1 договору у частині направлення даних актів. Зазначений лист відповідача має виключно інформативний характер щодо стану робіт та ні яким чином не підтверджує фактичної наявності готових актів та їх безпосереднього направлення на адресу позивача. Доказів на спростування зазначеного відповідачем не надано, протилежного суду не доведено.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що до матеріалів справи не долучено акт на електротехнічні роботи на суму 566 368,80 грн. та акт на обладнання та турнікети, пульти, камери на загальну суму 1 647 351,60 грн., на які відповідач посилається у відзиві.
Доводи позивача на спростування заперечень відповідача, стосовно не погодження спірних актів групою інженерів технічного нагляду на будівництві судом враховані, проте означені відомості не впливають на встановлені висновки суду щодо відсутності на момент звернення позивачем із даним позовом зданих відповідачем та прийнятих позивачем робіт за актами на електротехнічні роботи на суму 566 368,80 грн. та на обладнання та турнікети, пульти, камери на суму 1 647 351,60 грн.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В пункті 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Всі інші заперечення відповідача не мають належного обгрунтування і тому не беруться судом до уваги.
З огляду на вищенаведене, судом встановлено порушення відповідачем умов договору та наявність у позивача права на стягнення з останнього 4 546 372,17 грн. завдатку.
Враховуючи обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у розмірі неповернутого завдатку, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач, посилаючись на пункт 5 додаткової угоди № 2 та частину 1 статті 571 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 4 546 372,17 грн.
Відповідно до пункту 5 додаткової угоди № 2, у разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених пунктом 2 цієї угоди, він зобов'язується повернути позивачу завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку протягом 7 (семи) робочих днів з дати направлення відповідної вимоги позивача.
Згідно з частиною 1 статті 571 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Враховуючи висновки суду про наявність порушення відповідачем зобов'язань за договором та задоволення позовної вимоги про стягнення невикористаної частини завдатку у розмірі 4 546 372,17 грн., та з огляду на передбачену умову договору про додаткову сплату відповідачем суми завдатку у разі порушень, Господарський суд міста Києва вважає належним чином обґрунтованою та доведеною позовну вимогу про стягнення з відповідача 4 546 372,17 грн., яка підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, за прострочення повернення завдатку, нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 825 438,78 та 3 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 321 799,33 грн., нарахованих за період часу з 18.12.2023 по 12.11.2024.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, у межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, у частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають повному задоволенню.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт, в тому числі графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору) та гарантійних зобов'язань, відповідач зобов'язується сплатити позивачу неустойку у розмірі 0,1 % від ціни робіт разом з ПДВ за кожен день прострочення, а за порушення строків виконання робіт/гарантійних зобов'язань понад 30 (тридцять) календарних днів відповідач додатково зобов'язується сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від ціни робіт разом з ПДВ.
Позивачем нараховано до стягнення за прострочення відповідачем виконання робіт 10 152 992,59 грн. пені та 3 883 658,36 грн. штрафу.
Додатком № 2 «Графік виконання робіт» до додаткової угоди № 2 сторонами узгоджено кінцеву дату виконання відповідачем робіт - 05.05.2022. Загальна ціна робіт складає 63 743 163,60 грн. (пункт 3.1 договору).
Судом встановлено, що відповідач у межах дії договору мав виконати роботи на загальну суму 63 743 163,60 грн. до 05.05.2022. Разом із тим, станом на 05.05.2022 матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем робіт на загальну суму 8 262 329,75 грн.
Отже, здійснивши перерахунок пені та штрафу, у межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, у зазначеній частині підлягають повному задоволенню.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій, яким останній, посилаючись на критичний фінансово-господарський стан, відсутність працівників (пов'язану в тому числі з мобілізаційними процесами), наявністю заборгованості у субпідрядників перед відповідачем за основним договором, значним зростанням цін, потреби залучення коштів для виконання зобов'язань та продовженням ремонтних робіт, передбачених договором, просить суд зменшити розмір нарахування штрафних санкцій.
Що стосується посилань позивача на наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, Господарський суд міста Києва вказує, що право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено у статті 551 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 року у справі № 910/10675/21.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Господарський суд міста Києва звертає увагу відповідача, що сам факт дії воєнного стану в Україні не вважається обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставини)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинні поставитись товари, знищення безпосередньо товарів та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігалися (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товарів) товари для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.
У той же час, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не є безумовною підставою вважати, що форсмажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Наведений лист є загальним, який стосується невизначеного кола осіб, та не є таким, що звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 та від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22.
Також, відповідачем на підтвердження інших обставин неможливості виконання умов договору, наведених у клопотанні не подано до суду наказів про звільнення співробітників саме відповідача, доказів збитковості товариства тощо.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про недоведеність відповідачем підстав для зменшення розміру пені та штрафу.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеза-Груп» (02068, місто Київ, вулиця Ревуцького, 25, квартира 133; ідентифікаційний номер 35944692) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36; ідентифікаційний номер 21655998) 9 092 744,34 грн. завдатку, 10 152 992,59 грн. пені, 3 883 658,36 грн. штрафу, 825 799,33 грн. інфляційних втрат, 321 799,33 грн. трьох відсотків річних та 291 319,61 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.05.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк