Постанова від 19.03.2025 по справі 912/2404/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2025 року м. Дніпро Справа № 912/2404/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.

при секретарі судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2024 у справі № 912/2404/23

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Знам'янської міської ради Кіровоградської області, вул. Грушевського, 19, м. Знам'янка, Кіровоградська область, 27400

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_4 , АДРЕСА_2

про визнання незаконними та скасування рішень, стягнення 1 225 694,32 грн збитків та 150 000,00 грн моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Знам'янської міської ради Кіровоградської області, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Знам'янської міської ради № 448 від 23 вересня 2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 )";

- визнати незаконним та скасувати рішення Знам'янської міської ради № 499 від 21 жовтня 2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 )";

- стягнути з відповідача збитки (упущену вигоду) у сумі 1 181 500,00 грн;

- стягнути з відповідача збитки в розмірі 44 194,32 грн, які позивач сплатила згідно постанови Третього апеляційного адміністратвиного суду від 28 червня 2022 року у справі №340/4597/20 за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб за 2018, за земельні ділянки за Договором 3 та Договором 4, що були вилучені у позивача;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що позивач на підставі двох договорів оренди землі набула право користування двома земельними ділянками. У подальшому позивач та ОСОБА_5 уклали Інвестиційний договір від 21 вересня 2016 року з метою забудови цих земельних ділянок. Під час дії Інвестиційного Договору Знам'янська міська рада Кіровоградської області прийняла протиправні рішення № 448 від 23 вересня 2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками № 4 та АДРЕСА_4 )" та № 499 від 21 жовтня 2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 )", внаслідок чого Інвестиційний Договір не був належним чином виконаний сторонам. Протиправними рішеннями відповідача заподіяно позивачу збитки у виді упущеної вигоди, а також заподіяно позивачу та Савельєву Ігорю Миколайовичу моральну шкоду, яку вона просить стягнути.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2024 у справі №912/2404/23 позовні вимоги задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення Знам'янської міської ради № 448 від 23.09.2016 "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 )"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто зі Знам'янської міської ради Кіровоградської області в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 294,40 грн.

Стягнуто з Савельєвої Ірини Станіславівни в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено законних та обґрунтованих підстав для винесення оскаржуваних рішень про розірвання договорів оренди землі та вилучення земельних ділянок із користування у ОСОБА_1 .

Однак, з огляду на те, що договір оренди земельної ділянки площею 720 кв.м. від 27.01.2009, укладений між Знам'янською міською радою та Савельєвою І.С., який зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської області регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 23.02.2009 року за №040937100005, кадастровий номер земельної ділянки 3510600000501380032, розірваний і рішення суду набрало законної сили 06.12.2018, господарський суд прийшов до висновку, що скасування рішення № 499 від 21.10.2016 не призведе до захисту права позивача на повернення цієї земельної ділянки.

На підставі викладеного суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги лише в частині визнання незаконним та скасування рішення Знам'янської міської ради № 448 від 23.09.2016 "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками № 4 та АДРЕСА_4 )".

Окрім цього, господарський суд вказав, що зважаючи на подані докази, позивач не довів належними доказами вимоги про відшкодування збитків та упущеної вигоди, та моральної шкоди, у зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають також.

Не погодившись з рішенням суду, Савельєва Ірина Станіславівна звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Знам'янської міської ради № 499 від 21.10.2016 «Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками №1 та АДРЕСА_6 )»; про стягнення з відповідача, Знам'янської міської ради Кіровоградської області на користь позивача, ОСОБА_1 збитків (упущеної вигоди) у сумі 1181500,00 грн; про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 44194,32 грн., які позивач сплатила згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі № 340/4597/20, за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб за 2018, за земельні ділянки за Договором 3 та Договором 4, що були вилучені у позивача; про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 150000,00 грн.

Також апелянт просить ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Знам'янської міської ради № 499 від 21.10.2016 «Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками №1 та АДРЕСА_6 )»; стягнути з відповідача на користь позивача збитки (упущену вигоду) у сумі 1181500,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 44194,32 грн, які позивач сплатила згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі № 340/4597/20, за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб за 2018, за земельні ділянки за Договором 3 та Договором 4, що були вилучені у позивача; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт наголосив, що суд першої інстанції не врахував пояснення позивача про те, як скасування рішення Знам'янської міської ради №499 від 21.10.2016 відновить його права. Скаржник вказує, що у цій справі вимоги позивача до відповідача стосовно скасування двох ідентичних рішень та стягнення відповідних коштів є однаковими.

Однак, як вважає апелянт, варто зосередитись на рішенні №499 від 21 жовтня 2016 року «Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками №1 та АДРЕСА_6 )», що стало підставою для розірвання договору оренди землі та спричинило низку порушень:

- збитки: позивач сплатила орендну плату (44 194,32 грн) за вже вилучені ділянки. Скасування рішення підтвердить протиправність дій відповідача та утворить підставу для стягнення з відповідача збитків у вигляді сплаченої орендної плати у загальної сумі 44194,32 грн., та відновлення матеріальної складової сімейного бюджету позивача;

- завдання моральної шкоди позивачу. Скасування оскаржуваного рішення не лише уможливить стягнення моральної шкоди з відповідача, але й стане важливим кроком до часткового відновлення репутації позивача як підприємця та фізичної особи в соціальному контексті, зокрема у колі таких сторін, як депутати, підприємці, працівники міської ради та родина інвестора. Це відновлення репутації, яке є суттєвим аспектом відновлення порушеного права позивача на честь та добре ім'я, відповідає принципам, які Європейський суд з прав людини ретельно захищає, розглядаючи репутацію як фундаментальний аспект особистісних прав, особливо для підприємців, для яких честь та ділова репутація є вирішальними у їхній професійній та особистій діяльності. Це відновлення не просто юридичний акт, а крок, що сприяє відновленню справедливості та посиленню довіри до правової системи, відповідно до загальноєвропейських норм і стандартів прав людини;

- упущена вигода: рішення відповідача призвело до припинення виплат за Інвестиційним договором у 2017 році, задовго до розірвання договору оренди в 2018 році. Скасування оскаржуваного рішення стане законною підставою для стягнення з відповідача компенсації у вигляді упущеної вигоди, згідно з умовами Інвестиційного Договору. Це не тільки відновить право позивача на отримання доходів, але й підтвердить відновлення його прав згідно з високими стандартами, які визначено Європейським судом з прав людини. Крім того, відновлення цих прав гарантує мою можливість вільно розпоряджатися коштами, одержаними відповідно до Інвестиційного договору, забезпечуючи повне дотримання її фінансових інтересів;

- судовий збір: скасування рішення дозволить позивачу компенсувати сплачений судовий збір (2147,2 грн).

- відновлення оренди: після скасування оскаржуваного рішення, позивач має намір ініціювати процес укладення з відповідачем нового Договору оренди землі, який було розірвано раніше в судовому порядку.

Окрім цього, скаржник зазначила, що згідно з рішенням суду першої інстанції, з відповідача було стягнуто судовий збір: «Так як суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законних та обґрунтованих підстав для винесення обох оскаржуваних рішень, відтак у цій частині судовий збір покладається на відповідача з урахуванням коефіцієнта 0,8». Проте, судом першої інстанції було відмовлено позивачу у скасуванні оскаржуваного рішення відповідача. Тут виникає очевидна суперечність: якщо дії відповідача були визнані протиправними, то і рішення, яке ґрунтується на цих діях, також має бути визнано незаконним і скасованим. Неприпустимо, щоб в одному рішенні співіснували дві протилежні позиції. Якщо судовий збір стягується за протиправну поведінку, то і саме рішення, яке ґрунтується на цій поведінці, має бути скасоване.

Таким чином, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування оскаржуваного рішення підпадає під дію всіх чотирьох пунктів статті 277 ГПК України, що є підставою для його скасування повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/2404/23. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 912/2404/23.

01.07.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі №912/2404/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2024 у справі № 912/2404/23; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 23.10.2024 о 11 год. 20 хв.

15.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в яких третя особа підтримала апеляційну скаргу позивача та просила її задовольнити в повному обсязі з аналогічних підстав апеляційної скарги позивача.

23.07.2024 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Знам'янської міської ради на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2024 у справі № 912/2404/23.

У відзиві відповідачем зазначено, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2024 у справі № 912/2404/23 відповідає вимогам матеріального та процесуального права та в обґрунтування заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач вказав таке:

- позивач обраховує упущену вигоду за період з 01.06.2022 (з моменту розірвання Інвестиційного Договору за рішенням суду), та до 31.12.2033 (строк дії Інвестиційного договору) 139 місяців * 8500 (сума платежу згідно п. 11.1 Інвестиційного договору) = 1181500,00 грн. Позивачем прийнято до уваги розрахунок грошових коштів в сумі 8500 грн. в місяць за період з 01.06.2022 по 31.12.2033 (строк дії договору) на загальну суму 1 181 500 грн. та не враховано інші умови інвестиційного договору від 21.09.2016, відповідно яких інвестування здійснюється у формі капітальних вкладень інвестора в об'єкт інвестування, у вигляді грошових коштів - орієнтовний розмір складає 500 000 грн., обсяг інвестицій визначається поетапно після розробки проектно - кошторисної документації на будівництво і закріплюється в додатках до договору, строк будівництва погоджений сторонами і складає 5 років з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт (пункти 2.1, 2.2, 3.2 договору). Відповідач вважає, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які могли бути реально отримані. Тож суд не повинен приймати до уваги розрахунки теоретичного характеру, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який могла і повинна була отримати позивачка, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії;

- щодо позовної вимоги позивача про стягнення 44 194,32 грн збитків, які виникли через необхідність сплати податку з фізичних осіб за 2018 рік за земельні ділянки, якими позивач не міг користуватися через протиправні дії відповідача (ППР № 2692644-5302-1126 від 18.04.2018 - 16 070,68 грн (договір № 3). ППР № 32006-5302-1126 від 19.04.2018 - 28 123,64 грн (договір № 4), то з розрахунків сум збитків вбачається, що нарахування позивачу спірних сум зобов'язань з орендної плати за землю здійснено податковим органом, виходячи з бази оподаткування (нормативної грошової оцінки). Тобто, за умови чинності договорів оренди, податковим органом були здійснені відповідні нарахування. Наявність оскаржуваних рішень відповідача не впливала на існування договірних відносин та нарахування з орендної плати;

- факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань нічим не підтверджується. Крім того, враховуючи, що вимога позивача про стягнення суми відшкодування моральної шкоди є похідною від позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, в такій слід відмовити.

16.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли пояснення третьої особи, ОСОБА_3 . Третя особа вважає апеляційну скаргу позивача обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 клопотання позивача ОСОБА_1 у справі № 912/2404/23 задоволено. Вирішено судове засідання у справі № 912/2404/23 провести в режимі відеоконференції. Доручено Знам'янському міськрайонному суду Кіровоградської області, що знаходиться за адресою: 27401, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. Маяковського, 30 забезпечити проведення відеоконференції за участю позивача Савельєвої Ірини Станіславівни з Центральним апеляційним господарським судом 23.10.2024 року об 11:20 год.

23.10.2024 в судове засідання з'явився ОСОБА_2 ; не забезпечили явку представників позивача, відповідача та третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2024 у справі № 912/2404/23 відкладено на 19.03.2025 о 10:00 годині.

19.03.2025 сторони наданим процесуальним правом не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

19.03.2025 в судовому засіданні проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частину постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

З досліджених судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції матеріалів справи встановлено, що між Савельєвою Іриною Станіславівною та Знам'янською міською радою в особі її голови укладені договори оренди землі, щодо наступних земельних ділянок:

1) вул. Матросова, 45-А, площею 109,35 м.кв., для розміщення магазину, кадастровий номер земельної ділянки №3510600000:50:053:0009, договір б/н 2009 року, зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.04.2009 за № 040937100007, строк дії договору до 01.03.2057 (далі Договір - 1 (т. 1 а.с. 27 - 33);

2) вул. Матросова, 45-А, площею 98,1 м.кв., для розміщення магазину, кадастровий номер земельної ділянки № 3510600000:50:053:0008, договір б/н 2009 року, зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.04.2009 за № 040937100008, договір укладено до 01.03.2057 (далі Договір 2) (т. 1 а.с. 34 - 37). Між сторонами 29.12.2018 до договору 2 укладено додаткову угоду щодо орендної плати (т. 1 а.с. 47);

3) вул. Привокзальна (між будинками №1 та №11) загальною площею 720,0 кв.м для будівництва та обслуговування соціально-побутово-торгівельного комплексу з дитячим майданчиком, кадастровий номер земельної ділянки № 3510600000:50:138:0032, договір б/н від 27.01.2009, зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.02.2009 за № 040937100005, договір укладено до 01.12.2033 (далі Договір 3) (т. 1 а.с. 38 - 41);

4) вул. Привокзальна (між будинками №4 та №12) загальною площею 1260,0 кв.м. для будівництва та обслуговування соціально-побутово-торгівельного комплексу з дитячим майданчиком, кадастровий номер земельної ділянки № 3510600000:50:153:0047, договір б/н від 27.01.2009, зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.02.2009 за № 040937100004, договір укладено до 01.12.2033 (далі Договір 4) (т. 1 а.с. 42 - 45).

01.08.2016 позивач звернулася до Знам'янської міської ради за погодженням на надання земельної ділянки загальною площею 1260 кв.м. (Договір 4) в суборенду учасникам АТО безкоштовно без зміни цільового призначення (т.1 а.с. 50 на звороті).

Листом від 31.08.2016 міською радою повідомлено позивача про заперечення щодо передачі орендованої земельної ділянки в суборенду (т. 1 а.с. 51).

17.03.2017 позивач звернулася до міської ради із заявою про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок, які перебувають в неї в оренді відповідно до договорів №3-4. На свою заяву отримала відповідь про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок з кадастровими номерами № 3510600000:50:138:0032 та № 3510600000:50:153:0047 через вилучення в неї даних земельних ділянок відповідно до рішень міської ради від 21.10.2016 за № 499 та від 23.09.2016 за №448 відповідно (т. 1 а.с. 52 - 54).

Так, згідно з рішенням Знам'янської міської ради Кіровоградської області №448 від 23.09.2016 "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками № 4 та АДРЕСА_4 )" у зв'язку з тим, що у орендаря відсутні дозвільні документи для проведення будівництва, що земельна ділянка протягом трьох років з моменту укладення договору оренди не була забудована, існує заборгованість з орендної плати, керуючись ст. 12, 141, 189 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міською радою вирішено:

1. Вилучити земельну ділянку у гр. ОСОБА_1 по вул. Привокзальній (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ) площею 1260 кв.м. з кадастровим номером 3510500000501530047, наданої для будівництва та обслуговування соціально-побутово-торгівельного комплексу з дитячим майданчиком.

2. Розірвати договір оренди землі від 27.01.2009, укладений між Знам'янською міською радою та гр. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 52).

Згідно з рішенням Знам'янської міської ради №499 від 21.10.2016 "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ) у зв'язку з тим, що у орендаря відсутні дозвільні документи для проведення будівництва, що земельна ділянка протягом трьох років з моменту укладення договору оренди не була забудована, існує заборгованість з орендної плати, керуючись ст. 12, 141, 189 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міською радою вирішено:

1. Вилучити земельну ділянку у гр. ОСОБА_1 по вул. Привокзальній (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ) площею 720 кв.м з кадастровим номером 3510600000:50:138:0032 наданої для будівництва та обслуговування соціально- побутово-торгівельного комплексу з дитячим майданчиком.

2. Розірвати договір оренди землі від 23.02.2009 №040937100005, укладений між Знам'янською міською радою та гр. ОСОБА_1 .

Оскаржувані рішення приймались за зверненнями мешканців та депутата Знам'янської ради (т. 2 а.с. 130, 131).

21.09.2016 між ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_5 (Інвестор) укладений Інвестиційний договір посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковською О.І., зареєстровано в реєстрі за № 1257.

Пунктами 1.1 та 1.2 договору передбачено інвестування Інвестором коштів в будівництво об'єкту інвестування соціально-побутових торгівельних комплексів приблизною площею 900,00 кв.м. та 500,00 кв.м. на земельних ділянках, які знаходяться в оренді у Замовника та розташовані за адресами: земельна ділянка площею 1260,00 кв. АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ); земельна ділянка площею 720,00 кв. місто Знам'янка вул. Привокзальна (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ).

Земельні ділянки перебувають в оренді у замовника відповідно до договорів оренди землі від 27.01.2009, зареєстрованих у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 23.02.2009 за № 040937100005; №040937100004.

Інвестування здійснюється у формі капітальних вкладень "Інвестора" в Об'єкт інвестування, у вигляді грошових коштів - орієнтовний розмір складає 500 000,00 грн (п. 2.1. Інвестиційного договору).

Відповідно до п. 6.1 інвестиційного договору, за виконання обов'язків, визначених цим договором з дня підписання Акта розподілу площі Об'єкту інвестування (Акт приймання-передавання частин Об'єкту інвестування):

6.1.1. "Замовник" отримує право на 25% площ приміщень Об'єкту інвестування;

6.1.2. "Інвестор" отримує право власності на 75% площ приміщень Об'єкту інвестування.

Відповідно до п.7.1 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до дня його остаточного виконання, але не пізніше терміну дії Договорів оренди земельних ділянок, а саме до 31.12.2033.

Також однією із умов Інвестиційного договору (п.11.1) є сплата Інвестором Замовнику щомісячної грошової суми в розмірі 8500,00 грн., яку вона використовує на власний розсуд як свій прибуток. З жовтня 2016 року і до березня 2017 року інвестор виконував свої зобов'язання за Інвестиційним договором, та вчасно сплачував кошти Замовнику згідно умов Інвестиційного договору, що підтверджується копіями наданих рахунків та квитанцій про сплату коштів.

Відповідно до п.11.3, 11.4 Інвестиційного договору даний договір достроково підлягає розірванню за взаємною згодою сторін або у порядку порушення однією із сторін зобов'язань по даному договору за заявою іншої сторони. Всі суперечки сторін з предмету даного договору, неврегульовані шляхом переговорів, належать розв'язанню в судовому порядку згідно чинного законодавства України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (Інвестор за договором), а його спадкоємці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 28.09.2021 звернулись до ОСОБА_1 із нотаріально посвідченою заявою про розірвання інвестиційного договору, укладеного між нею та ОСОБА_5 21.09.2016. Згоди не досягнуто.

ОСОБА_1 не погодилася із рішеннями Знам'янської міської ради № 448 від 23 вересня 2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 )", № 499 від 21 жовтня 2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 )", у зв'язку з чим звернулася до суду про визнання їх незаконними та скасування, що і є предметом позову у даній справі.

Судові провадження.

Ухвалою від 02 жовтня 2019 року суддею Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Українським В.В. відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Знам'янської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень Знам'янської міської ради № 448 від 23 вересня 2016 року "Про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_1 (між будинками АДРЕСА_2 4 та № АДРЕСА_3 )", та рішення Знам'янської міської ради № 499 від 21 жовтня 2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вул АДРЕСА_1 (між будинками АДРЕСА_5 та № АДРЕСА_4 )" (Провадження №2-а/389/101/19).

Ухвалою від 24.09.2021 відмовлено представнику відповідача в задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю на розгляд Кіровоградського окружного адміністративного суду

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Знам'янської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень відповідача закрито.

Роз'яснено позивачеві, що розгляд такої справи проводиться в порядку цивільного судочинства.

02 вересня 2021 року (тобто до закриття провадження у справі №2-а/389/101/19) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред'явили позов до Знам'янської міської ради Кіровоградської області та ОСОБА_3 , вказавши як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування збитків у формі стягнутої орендної плати та упущеної вигоди, стягнення коштів за інвестиційним договором, відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29 жовтня 2021 року, яка надійшла до суду 02 листопада 2021 року, позивачі просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення Знам'янської міської ради Кіровоградської області від 23 вересня 2016 року № 448 "Про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 )";

- визнати протиправним та скасувати рішення Знам'янської міської ради Кіровоградської області від 21 жовтня 2016 року № 499 "Про вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 )";

- стягнути зі Знам'янської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 146891,93 грн. за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 340/4597/20, яким задоволено адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу та стягнуто податкову заборгованість з орендної плати з фізичних осіб за 2018, 2019, 2020 роки в сумі 118768,10 грн в т. ч. 117768,10 грн основного зобов'язання та 1000 грн штрафних (фінансових) санкцій, та згідно з повідомленням-рішенням за 2021 рік на суму 28123,51 грн за оренду землі;

- стягнути зі Знам'янської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн;

- стягнути зі Знам'янської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 25500,00 грн за період з 02 вересня 2018 року по 05 грудня 2018 року за інвестиційним договором від 21 вересня 2016 року;

- стягнути зі Знам'янської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 за період з 06 грудня 2018 року по 11 грудня 2033 року кошти в розмірі 1538500,00 грн неотриманого прибутку (упущеної вигоди), які ОСОБА_1 могла отримати щомісяця у розмірі 8500,00 грн за звичайних умовах за Інвестиційним договором від 21 вересня 2016 року.

18.10.2021 ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про розірвання інвестиційного договору від 21.09.2016.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2022 року у справі № 389/2534/21, з урахуванням ухвали Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 липня 2022 року про виправлення описки у мотивувальній частині рішення суду, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Знам'янської міської ради Кіровоградської області та ОСОБА_3 задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував рішення Знам'янської міської ради № 448 від 23 вересня 2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вулиці Привокзальній (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 )" й рішення № 499 від 21 жовтня 2016 року "Про вилучення земельної ділянки по вулиці Привокзальній (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 )".

Суд стягнув зі Знам'янської міської ради на користь ОСОБА_1 неотриманий прибуток (упущеної вигоди) за період з 06 грудня 2018 року по 11 грудня 2033 року в розмірі 1538500,00 грн, які ОСОБА_1 могла отримати щомісяця у розмірі 8500,00 грн. за звичайних умовах за інвестиційним договором від 21 вересня 2016 року, а також стягнув відшкодування завданої їй моральної шкоди в розмірі 25000,00 грн та судовий збір в сумі 13320,36 грн.

Суд стягнув зі Знам'янської міської ради на користь ОСОБА_2 відшкодування моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн та судовий збір в сумі 154,36 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 суд задовольнив, розірвав інвестиційний договір від 21 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 908,00 грн.

Ухвалою від 08.07.2022 Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області, виправлено описку, допущену в рішенні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2022 року в справі 389/2534/21 провадження 2/389/555/21.

Постановлено в реченні мотивувальної частини рішення - "У судовому засіданні оглянуто матеріали адміністративної справи 2-а/389/101/19 за позовом ОСОБА_2 до Знам'янська міської ради Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень міської ради №448 від 23.09.2016, та №499 від 21.10.2016 встановлено, що вперше ОСОБА_2 звернулася за захистом порушеного свого права 27.09.2019…" виправити дату 27.09.2019 на правильну 21.09.2019.

В апеляційному порядку це рішення переглядалось лише в частині задоволених позовних вимог позивачів за первісним позовом.

Так, постановою Кропивницького апеляційного суду від 27.12.2022 рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2022 рок в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Знам'янської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування збитків (упущеної вигоди), моральної шкоди та судового збору скасовано, а провадження у справі у цих частинах закрито, судові витрати покладено на позивачку.

Роз'яснено ОСОБА_1 її право звернення з позовом до Знам'янської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування збитків та моральної шкоди до господарського суду.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2022 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 до Знам'янської міської ради про відшкодування моральної шкоди та судового збору скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Знам'янської міської ради про відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю, судові витрати покладено на позивача.

Додаткове рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2022 рок скасовано, в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Федорова Захара Федоровича про стягнення компенсації витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Вимоги апеляційної скарги Знам'янської міської ради на додаткове рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2022 року задоволено, вказане додаткове рішення суду скасовано.

Верховний Суд постановою від 22 вересня 2023 року постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року залишив без змін.

Щодо інвестиційного договору суд першої інстанції у цій справі (№389/2534/21) визначив наступне:

"21.09.2016 між ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_5 (Інвестор) укладений Інвестиційний договір посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковською О.І., зареєстровано в реєстрі за № 1257. Пунктами 1.1 та 1.2 договору передбачено інвестування Інвестором коштів в будівництво об'єкту інвестування соціально-побутових торгівельних комплексів приблизною площею 900,00 кв.м. та 500,00 кв.м. на земельних ділянках, які знаходяться в оренді у Замовника та розташовані за адресами: земельна ділянка площею 1260,00 кв.м. місто Знам'янка вул. Привокзальна (між будинками № 4 та АДРЕСА_4 ); земельна ділянка площею 720,00 кв. м. Знам'янка Кіровоградської області вул. Привокзальна (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ). Земельні ділянки перебувають в оренді у замовника відповідно до договорів оренди землі від 27.01.2009, зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.02.2009 за № 040937100005; від 27.01.2009, зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.02.2009 за № 040937100004.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Згідно з ст.9 ЗУ "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

З квітня 2017 року Інвестор припинив виконання всіх своїх зобов'язань, в тому числі в частині щомісячної оплати ОСОБА_1 коштів у розмірі 8500,00 грн. відповідно до п. 11.1. Інвестиційного Договору. Відповідач вказує причину припинення зобов'язань саме те, що у ОСОБА_1 вилучені земельні ділянки на підставі рішення Знам'янської міської ради №448 та рішення Знам'янської міської ради №499 від 21 жовтня 2016 р. "Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ), які були у неї в оренді і які були підставою для укладання Інвестиційного Договору.

21.02.2021 ОСОБА_5 (Інвестор) помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть.

Спадкоємці ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулися 28.09.2021 до ОСОБА_1 із нотаріально посвідченою заявою про розірвання інвестиційного договору, укладеного між нею та ОСОБА_5 21.09.2016.

Взаємної згоди сторін на розірвання інвестиційного договору не досягнуто.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.11.2018 в справі 389/578/18 договір оренди землі розміром 720,0 кв.м. від 27 січня 2009 року укладений між Знам'янською міською радою та ОСОБА_1 , який зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської області регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 23.02.2009 року за №040937100005, кадастровий номер земельної ділянки 3510600000501380032 розірваний. Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 06.12.2018.

Натомість у відповідності до положень інвестиційного договору, земельні ділянки, на яких інвестувалося будівництво, знаходилися у замовника в користуванні, в тому числі відповідно до договору оренди від 27 січня 2009 року укладений між Знам'янською міською радою та Савельєвою Іриною Станіславівною, який зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської області регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 23.02.2009 року за №040937100005, кадастровий номер земельної ділянки 3510600000501380032 та який рішенням суду розірваний.

Таким чином, замовник порушив свої договірні зобов'язання, визначені Інвестиційним договором, внаслідок чого інвестиційна привабливість інвестиційного проекту суттєво знизилась для позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи набрання рішенням суду про розірвання договору оренди земельної ділянки, яка була предметом інвестиційного договору, законної сили, що виключає істотну умову договору та можливість в повному обсязі виконання даного договору, отримання очікуваного результату та прибутку від договору на який розраховував інвестор укладаючи договір, суд вважає вимога про розірвання інвестиційного договору підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає відмовити в задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 коштів за інвестиційним договором з 02.09.2018 по 06.12.2018 враховуючи те, що в даний період рішення Знам'янської міської ради про вилучення земельних ділянок не оскаржувалися та були чинними, що виключало також виконання інвестиційного договору. Замовник втратила можливість забудови земельних ділянок, та, як наслідок, виконання в повному обсязі умов інвестиційного договору".

Заочним рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі № 389/578/18 (номер у ЄДРСР 77638660, адреса в мережі Інтернет - https://reyestr.court.gov.ua/Review/77638660) позов Знам'янської міської ради Кіровоградської області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено, розірвано договір оренди землі розміром 720,0 кв.м. від 27 січня 2009 року, укладений між Знам'янською міською радою та ОСОБА_1 , який зареєстрований у Знам'янському міськрайонному відділі Кіровоградської області регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 23 лютого 2009 року за № 040937100005, кадастровий номер земельної ділянки 3510600000501380032. Це заочне рішення суду не скасовувалося і не оскаржувалося, набрало законної сили 06 грудня 2018 року.

В рішенні, зокрема зазначено: "Відповідно до листа Знам'янського відділення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 08.02.2018 за №170/10/11-26 на 2016 рік (тобто на день прийняття рішення міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки) ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 визначено до сплати орендну плату за 4 земельні ділянки загальною сумою 47129,52 грн., щомісячно нараховувалося по 3927,46грн. Станом на 01.01.2018 за ФОП ОСОБА_1 по сплаті орендної плати за землю рахується заборгованість в сумі 26401,43грн. Крім того, в судовому засіданні встановлено використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, так як земельна ділянка надана в оренду саме для будівництва та обслуговування соціально - побутово - торгівельного комплексу з дитячим майданчиком, який до даного часу не побудований та у Орендаря навіть відсутні дозвільні документи для проведення будівництва, що свідчить про відсутність наміру забудови земельної ділянки та використання її в комерційних цілях.

Аналіз наведених обставин в їх сукупності, свідчить про істотне порушення ОСОБА_1 умов договору оренди землі від 27 січня 2008 року в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням та сплати орендної плати за використання земельної ділянки, передбачені договором орендної плати. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі".

Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Знам'янка Кіровоградської області податкову заборгованість з орендної плати з фізичних осіб за 2018, 2019, 2020 роки в сумі 118 768,10 грн., а саме основного зобов'язання в розмірі 117 768,10 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі винесених податкових повідомлень - рішень. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення з відповідача заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку не сплачений.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (справа №340/4597/20), ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у справі № 340/4597/20, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року в адміністративній справі №340/4597/20 - скасовано та ухвалено нове рішення.

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Кіровоградській області - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 49 969 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 80 копійок.

ОСОБА_1 було оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення - рішення: № 2692644-5302-1126 від 18 квітня 2018 р.; № 2692649-5302-1126 від 18 квітня 2018 р..; №32006-5302-1126 від 19 квітня 2018 р.; № 2692647-5302-1126 від 18 квітня 2018 р.; № 0104415306 від 16 листопада 2018 р.; № 6130575-5306-1128 від 27 травня 2019 р., №6130574-5306-1128 від 27 травня 2019 р.; № 6130570-5306-1128 від 27 травня 2019 р.; №141619-5308-1128 від 25 травня 2020 р.; № 141618-5308-1128 від 25 травня 2020 р.; №141617-5308-1128 від 25 травня 2020 р.

У постанові від 28 червня 2022 року зазначено:

"Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року в адміністративній справі №340/434/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №6130575-5306-1128, № 6130574-5306-1128, № 6130570-5306-1128 від 27 вересня 2019 р., № 141619-5308-1128, № 141618-5308-1128, № 141617-5308-1128 від 25 травня 2020 р. на загальну суму 67 798,30 грн.

Викладене свідчить про узгодженість суми податкового боргу ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб в частині суми 49 969,80 грн. (117 768,10 грн. - 67 798,30 грн.).

Враховуючи відсутність доказів самостійної сплати ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 49 969,80 грн., наявні підстави для його стягнення з неї в примусовому порядку".

У справі № 340/434/21, в якій Савельєвою І.С. оскаржувались податкові повідомлення-рішення: № 2692644-5302-1126 від 18.04.2018, № 2692649-5302-1126 від 18.04.2018, № 32006-5302-1126 від 19.04.2018, № 2692647-5302-1126 від 18.04.2018 за 2018 рік, а також податкові повідомлення рішення, якими визначено грошове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік та за 2020 рік.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області № 2692649-5302-1126 від 18.04.2018, № 6130575-5306-1128 від 27.09.2019, № 141619-5308-1128 від 25.05.2020, № 0104415306 від 16.11.2018 у повному обсязі, а також податкові повідомлення-рішення:

- № 2692644-5302-1126 від 18.04.2018 в частинні нарахування орендної плати з фізичних осіб у розмірі 1 359, 65 грн.;

- № 6130570-5306-1128 від 27.09.2019 в частинні нарахування орендної плати з фізичних осіб у розмірі 0,14 грн.;

- № 141617-5308-1128 від 25.05.2020 в частинні нарахування орендної плати з фізичних осіб у розмірі 0,14 грн.;

- № 2692647-5302-1126 від 18.04.2018 в частинні нарахування орендної плати з фізичних осіб у розмірі 0,31 грн.;

- № 6130574-5306-1128 від 27.09.2019 в частинні нарахування орендної плати з фізичних осіб у розмірі 0,31 грн.;

- № 141618-5308-1128 від 25.05.2020 в частинні нарахування орендної плати з фізичних осіб у розмірі 0,31грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 жовтня 2021 року у справі № 340/434/21 позов в частині позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0104415306 від 16.11.2018, № 2692644-5302-1126 від 18.04.2018, № 2692649-5302-1126 від 18.04.2018, № 32006-5302-1126 від 19.04.2018, № 2692647-5302-1126 від 18.04.2018 залишив без розгляду.

Постановою від 27.10.2021 Третій апеляційний адміністративний суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області № 6130575-5306-1128 від 27.09.2019, № 6130574-5306-1128 від 27.09.2019, № 6130570-5306-1128 від 27.09.2019, № 141619-5308-1128 від 25.05.2020, № 141618-5308-1128 від 25.05.2020, № 141617-5308-1128 від 25.05.2020.

Підставою для скасування зазначено: "З огляду на це, колегія суддів погоджується з твердженням ОСОБА_1 щодо не доведення податковим органом розміру бази оподаткування та, відповідно, правомірності обрахунку розміру земельного податку, що узгоджується з судовою практикою Верховного Суду (постанови від 26.04.2021 по вправі № 806/996/16, від 26.02.2019 по справі № 826/17070/16)".

Колегія суддів зазначає, що апелянтом рішення Господарського суду Кіровоградської області оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про: визнання незаконним та скасування рішення Знам'янської міської ради № 499 від 21.10.2016 «Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками №1 та №11)»; стягнення з відповідача Знам'янської міської ради Кіровоградської області на користь позивача Савельєвої Ірини Станіславівни збитків (упущеної вигоди) у сумі 1181500,00 грн; стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 44194,32 грн., які позивач сплатила згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі №340/4597/20 за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до Савельєвої Ірини Станіславівни про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб за 2018, за земельні ділянки за Договором 3 та Договором 4, що були вилучені у позивача; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 150000,00 грн.

В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції на час прийняття оспорюваних рішень, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 3 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Пунктом "в" статті 12 ЗК України встановлено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Підстави для припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 Земельного кодексу України. Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

При цьому в оскаржуваних рішеннях міститься посилання на ст. 141 ЗК України, але не вказано пункт статті, на підставі якого вилучається земельна ділянка.

Крім цього, ст. 143 ЗК України передбачає лише судовий порядок для примусового припинення прав на земельну ділянку, а також вичерпний перелік підстав для такого припинення, серед яких:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" (далі Закон, в редакції на час прийняття оспорюваних рішень) передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 31 Закону України "По оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ) та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі, застосуванню також підлягають положення ЦК.

У ч.1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити та користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог п.п. 1, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з п. 38, 39 Договорів №3-4, дія договорів припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

В Договорах оренди землі №3-4 відсутні терміни забудови земельних ділянок, лише вказано цільове призначення земельних ділянок комерційне використання (п. 16 договорів), земельні ділянки передаються для обслуговування соціально-побутово-торгівельного комплексу з дитячим майданчиком (п.15 договорів).

Щодо існування заборгованості по оплаті орендної плати за земельні ділянки відповідно до Договорів 3-4 станом на час винесення оспорюваних рішень, встановлено наступне.

Відповідно до п. 9 Договорів оренди землі 3-4, орендна плата вноситься орендарем у формі грошової орендної плати в гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності, а за земельні ділянки державної або комунальної власності також із зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку. Щомісячна орендна плата за Договором 3 складає 298,80 грн., за Договором 4 складає 522,90 грн.

Пунктом 10 Договорів оренди землі 3-4 визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Матеріали справи № 389/2534/21, в яких наявні квитанції про сплату орендної плати з квітня 2009 року по листопад 2016 року, свідчать про сплату позивачем орендної плати за користування земельними ділянками єдиним платежем без розмежування за яку саме земельну ділянку та відповідно до якого саме договору здійснюється оплата. Заборгованості зі сплати орендної плати станом на час винесення оскаржуваних рішень судом не встановлено.

Наявність заборгованості відповідачем не доведено.

Також така підстава, як земельна ділянка протягом трьох років з моменту укладення договору оренди не була забудована, для припинення права оренди не передбачена ні договором оренди, ні законодавством.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено законних та обґрунтованих підстав для винесення оскаржуваних рішень про розірвання договорів оренди землі та вилучення земельних ділянок із користування у Савельєвої І.С.

Однак, доводи апеляційної скарги, що скасування рішення відповідача №499 від 21 жовтня 2016 року «Про вилучення земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками №1 та №11)», на підставі якого надалі було розірвано в судовому порядку Договір оренди землі, відновлять права позивача - колегія суддів вважає хибними.

Судова колегія апеляційного суду зазначає, що скасування рішення Знам'янської міської ради № 499 від 21.10.2016 не забезпечує реального захисту прав позивача, оскільки орендні відносини щодо спірної земельної ділянки по вул. Привокзальній (між будинками №1 та №11) вже припинені на підставі судового рішення, що набрало законної сили 06.12.2018.

Відтак, у разі скасування спірного рішення Знам'янської міської ради № 499 від 21.10.2016, повернення земельної ділянки у користування позивача є неможливим через відсутність чинного орендного договору.

Реальний захист порушеного права можливий лише шляхом застосування такого способу захисту, який або поновлює право, або надає компенсацію за його втрату, що відповідає принципам процесуальної економії, ефективності правосуддя та верховенства права.

Щодо вимоги позивача про стягнення 44 194,32 грн. збитків, то судова колегія зазначає наступне.

Позивач зазначає, що була вимушена понести збитки та сплатити нарахований податковим органом податок з ФО за 2018 рік за земельні ділянки, які у неї були вилучені, та якими вона не могла користуватись в зв'язку з протиправними діями відповідача, це:

- ППР № 2692644-5302-1126 від 18.04.2018, орендна плата з ФО за 2018 рік у сумі 16070,68 грн, земельна ділянка за договором № 3;

- ППР № 32006-5302-1126 від 19.04.2018, орендна плата з ФО за 2018 рік у сумі 28123,64 грн, земельна ділянка за договором 4.

Як вказує апелянт, сплачені кошти за вилучені земельні ділянки є його збитками, які підлягають стягненню з відповідача, так як за протиправних дій відповідача, позивач не зміг використовувати земельні ділянки згідно договорів 3 та 4.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі є в т.ч. і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі") .

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (стаття 21 Закону України "Про оренду землі").

У постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 340/434/21 зазначено:

"Згідно п.п. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.п. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні".

Також в цій постанові підставою для скасування податкових повідомлень-рішень за 2019 та 2020 роки зазначено:

"На вимогу суду першої інстанції, ГУ ДПС у Кіровоградській області були надані детальні розрахунки орендної плати з фізичних осіб платника податків ОСОБА_1 по спірним податковим повідомленням-рішенням (т. 1 а.с. 192-197).

З вказаних розрахунків вбачається, що нарахування ОСОБА_1 спірних сум зобов'язань з орендної плати за землю здійснено податковим органом виходячи з бази оподаткування (нормативної грошової оцінки).

Проте, будь-яких відомостей з Державного земельного кадастру, які стали підставою для здійснення вказаних розрахунків та, відповідно, нарахування ОСОБА_1 податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом до суду не надано.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з твердженням ОСОБА_1 щодо не доведення податковим органом розміру бази оподаткування та, відповідно, правомірності обрахунку розміру земельного податку, що узгоджується з судовою практикою Верховного Суду (постанови від 26.04.2021 по вправі № 806/996/16, від 26.02.2019 по справі № 826/17070/16)".

Тобто, за умови чинності договорів оренди, податковим органом були здійснені відповідні нарахування.

Наявність оскаржуваних рішень відповідача не впливала на існування договірних відносин та нарахування з орендної плати.

Відтак, апеляційний суд погоджується з судом попередньої інстанції, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 1 181500,00 грн. упущеної вигоди, то з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довела наявності реальної можливості отримання доходу за Інвестиційним договором.

Це обумовлено тим, що станом на 01.06.2022 один із договорів оренди вже було розірвано, інвестиційний договір передбачав єдиний фіксований платіж у 8 500,00 грн для обох земельних ділянок, а також тим, що інвестор припинив платежі ще у 2017 році та у 2021 році помер. Враховуючи зазначені факти, причинно-наслідковий зв'язок між оскаржуваними рішеннями міської ради та припиненням фінансування Інвестиційного договору належними доказами не підтверджено.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас норми статті 1173 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів місцевого самоврядування, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності та полягають у тому, що наявність вини таких органів не є обов'язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення шкоди.

Отже, у контексті спірних правовідносин необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: протиправної поведінки цього органу, наявність матеріальної шкоди (упущеної вигоди) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою.

При цьому, тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, у той час як відсутність хоча б однієї з них виключає настання відповідальності.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії/бездіяльність відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Таким чином, підстави для покладання відповідальності на міську раду за припинення фінансування за Інвестиційним договором відсутні.

Дії міської ради не були прямою та визначальною причиною припинення інвестиційних платежів, що унеможливлює встановлення причинно-наслідкового зв'язку між оскаржуваними рішеннями та заявленими позовними вимогами.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з пунктом 1 частини першої статі 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов'язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статі 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 ГПК України).

Водночас слід зазначити, що належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

Верховний Суд зазначав про необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Також, апеляційний суд зазначає, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту завдання моральної шкоди та її розміру у заявленій сумі 150 000,00 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 280 ЦК України визначено, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом (ч. 2).

З урахуванням критеріїв доказування, наведених вище, апеляційний суд оцінює зазначені обґрунтування на підтвердження понесення моральної шкоди, як не доведені належними доказами.

Колегія суддів вважає, що частина обґрунтувань взагалі стосується трудових відносин і діяльності Савельєва І.М.

Згідно ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивачем лише 28.12.2022 було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності.

Обґрунтування щодо всіх наведених позивачем судових проваджень, не стосуються дій відповідача.

Доказів, які б підтверджували протиправну поведінку відповідача, що спричинила душевні страждання чи інші види моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України, не подано.

Враховуючи це, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2024 у справі № 912/2404/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.05.2024 у справі № 912/2404/23 - залишити без змін.

Стягнути з Савельєвої Ірини Станіславівни ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3220,80 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Повна постанова складена 01.05.2025.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Попередній документ

127019107

Наступний документ

127019109

Інформація про рішення:

№ рішення:	127019108
№ справи:	912/2404/23
Дата рішення:	19.03.2025
Дата публікації:	05.05.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (17.05.2024)
Дата надходження:	21.12.2023
Предмет позову:	визнання незаконними та скасування рішень, стягнення 1 375 694,32 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (11)

23.01.2024 11:00	Господарський суд Кіровоградської області
12.02.2024 12:00	Господарський суд Кіровоградської області
14.03.2024 12:00	Господарський суд Кіровоградської області
15.04.2024 11:30	Господарський суд Кіровоградської області
24.04.2024 14:00	Господарський суд Кіровоградської області
07.05.2024 13:45	Господарський суд Кіровоградської області
17.05.2024 12:00	Господарський суд Кіровоградської області
23.10.2024 11:20	Центральний апеляційний господарський суд
19.03.2025 10:00	Центральний апеляційний господарський суд
23.09.2025 12:00	Касаційний господарський суд
30.09.2025 14:00	Касаційний господарський суд