23 квітня 2025 року м. Харків Справа № 917/2247/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
позивача (в режимі відеоконференції) - Константинов Р.Д., діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ№1340401 від 02.12.2024 року;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" (вх.№703Х/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 року (повне рішення складено 05.03.2025 року, суддя Ківшик О.В.) у справі №917/2247/24,
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Союз-Дніпро", м. Дніпро,
до Приватного акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра", м. Полтава,
про стягнення 654610,83 грн,
Товариство з додатковою відповідальністю "Союз-Дніпро" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" 654610,83 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.06.2021 року між сторонами договору доручення №Д0017732, з яких: 601975,68 грн основного боргу, 11543,91 грн 3% річних від простроченої суми за період з 18.02.2024 року по 02.12.2024 року та 41091,24 грн інфляційних втрат за період з березня 2024 року по листопад 2024 року.
17.01.2025 року позивач надав до суду заяву (вх.№630) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 482774,48 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.06.2021 року між сторонами договору доручення №Д0017732, з яких: 437395,28 грн основного боргу, 8306,85 грн 3% річних від простроченої суми за період з 18.02.2024 року по 02.12.2024 року та 37072,35 грн інфляційних втрат за період з березня 2024 року по листопад 2024 року, яку прийнято судом першої інстанції та розглянуто позовні вимоги в редакції даної заяви.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 року у справі №917/2247/24 позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" (вул. Колективна, 10, м. Полтава, Полтавська область, 36019, ідентифікаційний код 21870998) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Союз-Дніпро" (вул. Юліуша Словацького, 14, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 35341947) 437395,28 грн основного боргу, 8306,85 грн 3% річних від простроченої суми, 37072,35 грн інфляційних втрат та 7241,61 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить дослідити, як нові докази документи, що додані до апеляційної скарги; апеляційну скаргу задовольнити; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 року у справі №917/2247/24.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неналежним чином проаналізовано та оцінено обставини, пов'язані з особливим правовим станом товариства (відповідача), зумовленим запровадженням тимчасової адміністрації. Рішенням Правління Національного банку України №166-рш від 14.05.2024 року "Про застосування до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг" прийнято рішення про відкликання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг з 14.05.2024 року. Рішенням Правління Національного банку України №273-рш від 25.07.2024 року достроково припинено повноваження тимчасового адміністратора ПрАТ "СК "Саламандра" ОСОБА_1 та призначено тимчасовим адміністратором незалежного експерта Лукашука Віталія Васильовича. Важливим є те, що у зв'язку з запровадженням тимчасової адміністрації у відповідача строк на подання відзиву було пропущено. Однак суд першої інстанції формально підійшов до оцінки цих обставин, повністю знехтувавши реальними причинами затримки процесуальних дій.
Запровадження тимчасової адміністрації фактично паралізувало звичайну діяльність товариства, унеможливило своєчасне реагування на судові документи та підготовку належних процесуальних заперечень. Зміна тимчасових адміністраторів створила додаткові ускладнення в управлінні та комунікації, що об'єктивно унеможливлювало дотримання встановлених процесуальних строків. У той час, суд безпідставно та формально відхилив клопотання відповідача про поновлення процесуального строку, не взявши до уваги виключні обставини, спричинені втручанням регулятора в діяльність товариства.
Відповідач вказує, що 01.06.2021 року між ПрАТ "СК "Саламандра" (довіритель) та ТДВ "СК "Союз-Дніпро" (повірений, ) укладено договір доручення №Д0017732 про надання страхових агентських послуг (агентський договір). Разом з тим повірений, прийнявши на себе зобов'язання щодо своєчасного перерахування отриманих страхових премій, систематично порушував фінансову дисципліну та умови договору доручення. Зокрема, було допущено несвоєчасне перерахування страхових премій, отриманих від страхувальників, повне ігнорування вимог щодо термінів перерахування коштів. Внаслідок таких систематичних порушень з боку повіреного утворилась значна заборгованість у розмірі 159674,00 грн. Дана сума заборгованості підтверджується реєстром несплачених страхових полісів, актами приймання-передачі взаєморозрахунків.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025 року апеляційна скарга у справі №917/2247/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" на рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 року у справі №917/2247/24. Встановлено строк на протязі якого позивач має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2247/24.
Вказана ухвала була направлена та доставлена зареєстрованим учасникам через підсистему Електронний суд до електронного кабінету користувача 01.04.2025 року.
10.04.2025 року матеріали справи №917/2247/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4607 від 14.04.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач вказує, що суд апеляційної інстанції не повинен приймати та оцінювати докази, які надані апелянтом до апеляційної скарги, оскільки такі докази не були подані до суду першої інстанції та не надано доказів неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції вчасно у встановленому процесуальним законодавством порядку.
З приводу позиції відповідача, що позивач має заборгованість перед відповідачем у розмірі 159674,00 грн, то позивач зазначає, що відповідач не довів належними, допустимими і достовірними доказами факт наявності такої заборгованості позивача перед відповідачем. У суді першої інстанції, у відзиві на позов, відповідач заявляв первинно про те, що наявна зустрічна заборгованість позивача перед відповідачем становить суму у розмірі 142500,00 грн, а в апеляційні скарзі дана сума змінилась на 159674,00 грн, при цьому актів чи підписаних між сторонами реєстрів відповідач не надає. До апеляційної скарги додана таблиця - реєстр несплачених полісів, на якій відсутні підписи сторін. Дана таблиця містить інформацію про поліс, ПІБ та суму, але такий доказ не є належним і допустимим у розумінні положень ГПК України, який би підтверджував саме наявність заборгованості позивача перед відповідачем.
Позивач наполягає на тому, що викладена відповідачем у апеляційні скарзі правова позиція не підтверджена належними і достатніми доказами, є голослівною та необґрунтованою, ґрунтується лише на домислах та припущеннях.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Здоровко Л.М., для розгляду справи №917/2247/24 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
У судовому засіданні 23.04.2025 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд в ухвалі від 01.04.2025 року повідомив, що участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою; неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності відповідача.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
01.06.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" (довіритель, відповідач у справі) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" (повірений, позивач у справі) укладено договір доручення №Д0017732 про надання страхових агентських послуг (агентський договір, далі - договір, а.с. 10-12).
26.10.2023 року між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, згідно якої у зв'язку із зміною найменування повіреного перший абзац преамбули договору викладено у наступній редакції: "Товариство з додатковою відповідальністю "Союз-Дніпро", (далі - повірений), в особі …" (а.с. 13).
Так сторони у договорі узгодили, зокрема, наступне:
- повірений діє в якості страхового агента від імені за дорученням довірителя і зобов'язується виконувати частину страхової діяльності довірителя, пов'язану з укладенням договорів страхування, в межах повноважень, зазначених цим договором, а довіритель зобов'язується створювати необхідні умови і роботи повіреного, передбачені цим договором, та сплачувати йому грошову нагороду на визначених цим договором умовах (п. 1.1 договору);
- повірений за цим договором має право реалізовувати страхові продукти довірителя, вказані в додатку №1 до цього договору, за видами страхування, на які довіритель має відповідну ліцензію (п. 1.2 договору);
- повірений має право на отримання від довірителя грошової винагороди відповідно до розділу 4 цього договору (підп. 2.2.1 договору);
- довіритель зобов'язується вчасно оплачувати послуги повіреного відповідно до умов цього договору (підп. 3.1.3. договору).
- за здійснення діяльності, що є предметом цього договору, повірений має право на грошову винагороду. Агентська винагорода за укладеними договорами страхування розраховується, виходячи з вартості фактично укладених повіреним договорів страхування за відповідний звітний період, погоджених сторонами тарифів за укладеними договорами страхування, а також нормативних та інших обмежень стосовно розміру винагороди повіреного - та фіксується сторонами у акті наданих послуг за відповідний період (місяць), форма якого наведена в додатку №4 до цього договору, що складається на підставі зведеного звіту (додаток №3) (п. 4.2. договору);
- перерахунок грошової винагороди повіреному здійснюється протягом 10 (десяти) днів з дати підписання сторонами акту наданих послуг за відповідний звітний період (п. 4.3. договору);
- договір набирає чинності з дати його підписання та діє безстроково (п.5.1 Договору).
У додатку до договору сторони підписали перелік страхових продуктів довірителя, що реалізуються повіреним.
29.12.2023 року між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору, згідно п.1 якої з 01.01.2024 року погоджено розмір агентської винагороди повіреного за перелік страхових продуктів, що реалізуються повіреним: ОСАГО становить 16%.
Договір, додаток до нього та додаткові угоди підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.
На виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором позивач протягом лютого-травня 2024 надав відповідачу послуги на загальну суму 601975,68 грн, що підтверджується:
- актом наданих послуг №Д0017732 від 07.02.2024 року за яким повірений надав, а довіритель прийняв надані послуги, за які цим актом встановлюється грошова винагорода повіреного у розмірі 115357,28 грн;
- актом наданих послуг №Д0017732 від 07.03.2024 року за яким повірений надав, а довіритель прийняв надані послуги, за які цим актом встановлюється грошова винагорода повіреного у розмірі 126557,44 грн;
- актом наданих послуг №Д0017732 від 09.04.2024 року за яким повірений надав, а довіритель прийняв надані послуги, за які цим актом встановлюється грошова винагорода повіреного у розмірі 139412,00 грн;
- актом наданих послуг №Д0017732 від 10.05.2024 року за яким повірений надав, а довіритель прийняв надані послуги, за які цим актом встановлюється грошова винагорода повіреного у розмірі 145330,56 грн;
- актом наданих послуг №Д0017732 від 14.05.2024 року за яким повірений надав, а довіритель прийняв надані послуги, за які цим актом встановлюється грошова винагорода повіреного у розмірі 75318,40 грн.
Вказані акти наданих послуг підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 15-19).
Жодних зауважень щодо наданих послуг матеріали справи не містять.
Позивач зазначає, що в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором відповідач кошти за надані послуги сплатив не у повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків, а саме :
- послуги отримані за актом наданих послуг №Д0017732 від 07.02.2024 року, які відповідач повинен був оплатити позивачу 115357,28 грн до 17.02.2024 року, оплачені відповідачем частково 07.02.2024 року у розмірі 36049,15 грн. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції;
- послуги отримані за актом наданих послуг №Д0017732 від 07.03.2024 року, які відповідач повинен був оплатити позивачу 126557,44 грн до 17.03.2024 року, оплачені відповідачем частково 19.03.2024 року у розмірі 39549,20 грн. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції (а.с. 43, зі звороту);
- послуги отримані за актом наданих послуг №Д0017732 від 09.04.2024 року, які відповідач повинен був оплатити позивачу 139412,00 грн до 19.04.2024 року, оплачені відповідачем частково 11.04.2024 року у розмірі 43566,25 грн. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції (а.с. 44);
- послуги отримані за актом наданих послуг №Д0017732 від 10.05.2024 року, які відповідач повинен був оплатити позивачу 145330,56 грн до 20.05.2024 року, оплачені відповідачем частково 14.05.2024 року у розмірі 45415,80 грн. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції (а.с. 43, зі звороту);
- послуги отримані за актом наданих послуг №Д0017732 від 14.05.2024 року не оплачені.
З огляду на неналежне виконання умов договору позивач направив відповідачу претензію №32 від 14.10.2024 року щодо виплати заборгованості з оплати послуги за договором, яка станом на 14.10.2024 року становила 601975,68 грн. Направлення та отримання відповідачем 25.10.2024 року претензії підтверджується матеріалами справи, а саме описом вкладення, рекомендованим повідомлення і накладною Укрпошти №4900000141122 з трекінгом (а.с. 20-21).
За даними позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог заборгованість відповідача за отримані послуги становить 437395,28 грн.
Враховуюче неналежне виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та в належному розмірі оплати за договором, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 482774,48 грн заборгованості, з яких: 437395,28 грн основного боргу, 8306,85 грн 3% річних від простроченої суми за період з 18.02.2024 року по 02.12.2024 року та 37072,35 грн інфляційних втрат за період з березня 2024 року по листопад 2024 року.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами даної справи договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, то оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальним правилом, встановленим ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо надання ним відповідачу протягом лютого-травня 2024 року послуг на загальну суму 601975,68 грн. У той час відповідач не спростував обставину порушення ним умов договору щодо оплати отриманих від позивача послуг не у повному обсязі та з порушенням строків, та наявність в нього заборгованості у розмірі 437395,28 грн.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати за послуги у належному розмірі та строки, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 437395,28 грн. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що вимога про стягнення суми заборгованості за договором у розмірі 437395,28 грн грн є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивачем здійснено розрахунок та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8306,85 грн за період з 18.02.2024 року по 02.12.2024 року та інфляційних втрат у розмірі 37072,35 грн за період з березня 2024 року по листопад 2024 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням норм чинного законодавства України і наявних між сторонами правовідносин (строків оплат і розміру заборгованості), встановив, що розрахунки є методологічно та арифметично вірними у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 37072,35 грн інфляційних втрат та 8306,85 грн 3% річних.
Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач в апеляційній скарзі вказує, що за договором доручення №Д0017732 про надання страхових агентських послуг (агентський договір) повірений (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного перерахування отриманих страхових премій. Разом з тим, позивач систематично порушував фінансову дисципліну та умови договору доручення, зокрема допущено не перерахування та несвоєчасне перерахування страхових премій, отриманих від страхувальників. У зв'язку з такими порушеннями з боку повіреного утворилась заборгованість у розмірі 159674,00 грн. На підтвердження наявності такої заборгованості апелянтом до апеляційної скарги додано реєстр несплачених страхових полісів та акти приймання-передачі взаєморозрахунків.
По-перше, колегія суддів відзначає, що такі доводи апелянта за своєю суттю є не запереченнями проти позовних вимог чи посиланням на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, а іншою - зустрічною вимогою відповідача до позивача у даній справі.
Зустрічна вимога, тобто зустрічний позовом є самостійним засобом захисту відповідача проти вимог позивача.
Слід відзначити, що наявність вимоги відповідача до позивача щодо прострочення зобов'язання за договором, яке виявилось, за посиланням відповідача, у не перерахуванні та несвоєчасному перерахування страхових премій повіреним, отриманих від страхувальників, не спростовує, з огляду на умови договору та встановлені у даній справі обставини, факту прострочення відповідача перед позивачем сплати за надані послуги.
По-друге, відповідач надає до апеляційної скарги документи у підтвердження своєї позиції по справі, однак такі документи та вимоги не були предметом розгляду у суді першої інстанції та не покладені в основу оскаржуваного рішення, що в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість їх дослідження та надання їм оцінки.
По-третє, матеріали справи свідчать, що місцевий господарський суд ухвалою від 18.12.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у даній справі; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
З системи вбачається, що відповідна ухвала була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку через підсистему Електронний суд до електронного кабінету користувача та доставлена відповідачу 19.12.2024 року.
Стаття 180 Господарського процесуального кодексу України визначає, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
15.01.2025 року, а саме вже після спливу визначеного в ухвалі строку, від Приватного акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" до Господарського суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Союз-Дніпро" про стягнення 159674,00 грн заборгованості.
Суд ухвалою від 20.01.2025 року повернув зустрічну позову заяву Приватного акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра", яка 22.01.2025 року доставлена відповідачу до електронного кабінету користувача у підсистемі Електронний суд. Вказана ухвала не оскаржена та на даний час є чинною.
Колегія суддів вважає, що доводи апелянта зводяться не до спростування позиції позивача та висновків суду першої інстанції, що стали підставою для задоволення позовних вимог, а до необхідності розгляду зустрічної вимоги відповідача до позивача, яка не розглядалась судом першої інстанції, не покладена в основу оскаржуваного рішення та була пред'явлена з порушенням норм процесуального права. Відповідне не є свідченням та підставою для скасування рішення суду першої інстанції згідно приписів ст.277 Господарського процесуального кодексу України, а їх розгляд та оцінка будуть суперечити основам та стадійності господарського судочинства.
При цьому, відповідач не обмежений у своєму праві ініціювати в загальному порядку питання дослідження та розгляду наявності чи відсутності заборгованості перед ним у розмірі 159674,00 грн за договором №Д0017732 від 01.06.2021 року.
Щодо посилань апелянта про порушення норм процесуального права, яке виявилось у відхиленні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку та подання відзиву, а отже і у відхиленні відзиву на позов, колегія суддів зазначає наступне.
Як вказано вище за текстом, суд першої інстанції ухвалою від 18.12.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у даній справі, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали, яка отримана останнім 19.12.2024 року. Таким чином строк для подання відзиву становив до 03.01.2025 року включно.
Відповідач надав відзив засобами електронного зв'язку 14.01.2025 року, тобто через десять днів після того, як строк для його подання закінчився.
У відзиві на позов від 14.01.2025 року у пункті 1 прохальної частини викладено вимогу - клопотання про визнання поважними причину пропуску строку на подання відзиву та про поновлення такого строку.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилався на те, що рішенням Правління Національного банку України №166-рш від 14.05.2024 року "Про застосування до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг" прийнято рішення про відкликання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг з 14.05.2024 року та рішенням Правління Національного банку України №167-рш від 14.05.2024 року "Про призначення тимчасової адміністрації в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Саламандра" та відсторонення органів управління Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" тимчасовим адміністратором призначено Шкурка Віктора Михайловича. У зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації у відповідача строк на подання відзиву було пропущено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У апеляційній скарзі відповідач вказує, що запровадження тимчасової адміністрації фактично паралізувало звичайну діяльність товариства, унеможливило своєчасне реагування на судові документи та підготовку належних процесуальних заперечень. Зміна тимчасових адміністраторів створила додаткові ускладнення в управлінні та комунікації, що об'єктивно унеможливлювало дотримання встановлених процесуальних строків.
У той час встановленим є те, що на час відкриття провадження у справі №917/2247/24 та настання строку на подання відзиву на позов, тимчасова адміністрація вже була запроваджена більш як 6 місяців, а ОСОБА_2 вже був призначений на посаду тимчасового адміністратору Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" більш як 4 місяці. Такі строки на думку суду є значним проміжком часу і свідчать, що вчинення відповідних дій в межах даної справи обумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою. Неналежна суб'єктивна поведінка не може визнаватись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку про який сторона була обізнана.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих доказів у розрізі доктрини вірогідності на підтвердження своєї позиції по справі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 року у справі №917/2247/24 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.03.2025 року у справі №917/2247/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 01.05.2025 року.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна