вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2025 р. Справа № 910/1559/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Гнідая А.В.;
відповідача - Мартьянова Л.В.;
третьої особи-1 - Прокопів Н.М.;
третьої особи-2 - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 (повне рішення складене 09.12.2024)
у справі №910/1559/24 (суддя - Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Державне підприємство «Гарантований покупець»;
2. Акціонерне товариство «Херсонобленерго»
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про:
- визнання неправомірним корегування в системі Market Management System (MMS) даних комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» за період з 01.04.2023 по 14.06.2023;
- зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відобразити (поновити) в системі Market Management System (MMS) фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» з 01.04.2023 по 14.06.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як адміністратор комерційного обліку, неправомірно у червні 2023 року здійснив корегування в системі управління ринком (MMS) даних комерційного обліку електричної енергії позивача за період з 01.04.2023 по 14.06.2023 до рівня 0 кВт (з 01.06.2023 по 14.06.2023 по версії 1 релізу, за квітень, травень по версії 2 релізу), що були передані постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), яким є Акціонерне товариство «Херсонобленерго».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2024 відкрито провадження у справі №910/1559/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
01.04.2024 позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій викладено позовні вимоги в наступній редакції:
- визнати неправомірним корегування в системі Market Management System (MMS) даних комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» за період з 01.04.2023 по 14.06.2023, здійснене Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго»;
- зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» відобразити (поновити) в системі Market Management System (MMS) фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» за квітень 2023 року в загальному обсязі 437236,000 кВтг-відпуск та 759,000 кВтг-споживання, травень 2023 року в загальному обсязі 750496,000 кВтг-відпуск та 565,000 кВтг-споживання, а також 14 днів червня 2023 року в загальному обсязі 209084,000 кВтг-відпуск та 189,000 кВтг-споживання.
Ухвалою від 22.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.
Також ухвалою від 22.04.2024 залучено до участі у справі Державне підприємство «Гарантований покупець» та Акціонерне товариство «Херсонобленерго» у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 (повне рішення складене 09.12.2024) у справі №910/1559/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» задоволено частково, зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» відобразити (поновити) в системі Market Management System (MMS) фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» за квітень 2023 року в загальному обсязі 437236,000 кВтг-відпуск та 759,000 кВтг-споживання, травень 2023 року в загальному обсязі 750496,000 кВтг-відпуск та 565,000 кВтг-споживання, а також 14 днів червня 2023 року в загальному обсязі 209084,000 кВтг-відпуск та 189,000 кВтг-споживання. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Доводи відповідача зводяться до наступного:
- з моменту отримання від оператора системи розподілу інформації щодо електроустановки позивача, яка працює несинхронно з ОЕС України, обсяги електричної енергії, відпущеної його генеруючими одиницями в несинхронному з ОЕС України режимі, в систему управління ринком не передаються;
- станом на теперішній час питання обліку електричної енергії електроустановок на тимчасово окупованих російською федерацією територіях, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, та які працюють (працювали) несинхронно (асинхронно) з ОЕС України, додатково врегульовано постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №759 від 19.04.2024;
- дії відповідача є правомірними та вчинені з урахуванням роз'яснень регулятора та листів Акціонерного товариства «Херсонобленерго» №01-001280 від 01.06.2023, ПАТ «Запоріжжяобленерго» №007-63/3069 від 30.05.2023, а також АТ «Укрзалізниця» №ЕЕЦ-15/47 від 07.06.2023. Акціонерне товариство «Херсонобленерго» не сертифікувало дані комерційного обліку по об'єктах виробників електричної енергії, які не мають перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі за відповідні розрахункові періоди. При цьому, на платформу MMS, з урахуванням поточних технічних особливостей інтерфейсу системи, для забезпечення перерахунків завантажені нульові значення за 2 версією;
- обраний спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, оскільки питання обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії позивача може вирішуватися у межах спору щодо оплати за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом. Також заявлена позивачем вимога в частині визнання дій неправомірними не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення;
- ініціювання позивачем даного позову зводиться до того, що останній прагне домогтись не лише вчинення дій з боку відповідача щодо корегування даних комерційного обліку у певний проміжок часу, але і одночасно вирішити спір щодо обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії позивачем у спірний період.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/1559/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1559/24, призначено її до розгляду на 25.02.2025, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.
До суду 21.02.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, яку ухвалою від 24.02.2025 задоволено.
До суду 24.02.2025 від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких третя особа підтримала позицію відповідача, викладену в апеляційній скарзі.
25.02.2025 позивачем подано додаткові пояснення у справі.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/645/25 від 25.02.2025 у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1559/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу у справі №910/1559/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 справу №910/1559/24 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
У призначене засідання суду 25.02.2025 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1. Судом розпочато розгляд апеляційної скарги по суті та заслухано пояснення представника відповідача. Однак, у зв'язку з наявністю технічних проблем з відеозв'язком в засіданні суду оголошено перерву до 08.04.2025.
До суду 08.04.2025 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному по догляду за дитиною.
Ухвалою від 08.04.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.04.2025.
У призначене засідання суду 22.04.2025 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1, натомість представники третьої особи-2 не з'явилися.
У зв'язку з тим, що Акціонерне товариство «Херсонобленерго» належним чином повідомлене про розгляд апеляційної скарги шляхом надсилання процесуальних документів до електронного кабінету та не повідомило про причини неявки представників, судом ухвалено продовжити розгляд за відсутності представників третьої особи-2.
Надалі судом продовжено розгляд апеляційної скарги, досліджено докази та заслухано виступи представників у судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» належить сонячна електростанція у м. Каховка в межах вул. Козацької та Чаплинського шосе. Позивач здійснює господарську діяльність з виробництва електричної енергії і така діяльність здійснюється на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №824 від 28.05.2019.
Транспортування електричної енергії від електроустановок позивача здійснюється на підставі договору, укладеного між Акціонерним товариством «Херсонобленерго» (виробником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон», яке є оператором системи розподілу (далі - ОСР).
У квітні, травні та впродовж 14 днів червня 2023 року Акціонерне товариство «Херсонобленерго» завантажило в систему MMS дані комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» з такими показниками: за квітень 2023 року в загальному обсязі 437236,000 кВтг-відпуск та 759,000 кВтг-споживання, травень 2023 року в загальному обсязі 750496,000 кВтг-відпуск та 565,000 кВтг-споживання, а також 14 днів червня 2023 року в загальному обсязі 209084,000 кВтг-відпуск та 189,000 кВтг-споживання.
Завантаження в систему MMS даних комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» здійснювалося відповідно до Порядку підготовки та надання даних комерційного обліку постачальниками послуг комерційного обліку електричної енергії, який розроблено Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» як АКО (адміністратором комерційного обліку). За цим порядком постачальники мають забезпечити щоденне завантаження даних комерційного обліку електричної енергії в систему MMS. Дані комерційного обліку в систему MMS в залежності від дати надання та цільового призначення класифікуються за такими версіями та релізами:
- версія 1 останнього релізу - використовується для щодекадних розрахунків з адміністратором розрахунків за небаланси, щомісячних розрахунків з оператором систем передачі за послуги передачі та диспетчеризації, щомісячних розрахунків з оператором системи розподілу за послуги розподілу;
- версія 2 останнього релізу - використовується для щомісячних та квартальних розрахунків врегулювання з адміністратором розрахунків за небаланси, коригувальних розрахунків з оператором систем передачі за послуги передачі та диспетчеризації, коригувальних розрахунків з оператором системи розподілу за послуги розподілу.
01.06.2023 Акціонерне товариство «Херсонобленерго» звернулось до Акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» з листом №01-001280 «Щодо визначення переліку об'єктів виробників, що працюють несинхронно з ОЕС України». У листі Акціонерне товариство «Херсонобленерго» зазначило, що лівобережна частина Херсонської області є тимчасово окупованою збройними силами російської федерації, електричний зв'язок між тимчасово окупованою та деокупованою частиною Херсонської області відсутній, лінії електропередач, які забезпечують зв'язок, зруйновані, електричний зв'язок зник з 12.11.2022, тимчасово окупована частина Херсонської області з 04.09.2022 заживлена з тимчасово окупованої АР Крим, і, як наслідок, усі об'єкти виробників, які розташовані на тимчасово окупованій частині Херсонської області, а також об'єкти електроенергетики, які розташовані на частинах тимчасово окупованих Запорізької та Миколаївської областей, працюють несинхронно з ОЕС України починаючи з 12.11.2022. Лист містить перелік об'єктів виробників, які розташовані на тимчасово окупованій частині Херсонської області, серед яких є сонячна електростанція Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон».
На підставі вказаного листа 15.06.2023 Акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» як адміністратор комерційного обліку, в системі MMS скорегувало дані комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» за період 01.06.2023 - 10.06.2023 (версія 1 реліз), визначивши їх на рівні 0 кВтгод, 19.06.2023 скорегувало дані за період 10.06.2023 - 14.06.2023 (версія 1 реліз), визначивши їх на рівні 0 кВтгод, та 20.06.2023 скорегувало дані, визначивши їх на рівні 0 кВтгод, за квітень-травень 2023 року (версія 2 реліз).
03.07.2023 проведено нараду за участю представників НКРЕКП, Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Державного підприємства «Гарантований покупець» щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України. Рішення наради оформлені протоколом №48-п, одним з яких є доручення адміністратору комерційного обліку сертифікувати та передавати дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що відповідач, як адміністратор комерційного обліку, неправомірно у червні 2023 року здійснив корегування у системі MMS даних комерційного обліку електричної енергії позивача за період з 01.04.2023 по 14.06.2023 до рівня 0 кВт (з 01.06.2023 по 14.06.2023 по версії 1 релізу, за квітень, травень по версії 2 релізу), що були передані постачальником послуг комерційного обліку, яким є Акціонерне товариство «Херсонобленерго». Такі дії відповідача щодо «обнулення» даних комерційного обліку мотивовані останнім несинхронною роботою об'єкта генерації. Водночас, за доводами позивача:
- відсутні жодні дані про припинення синхронізації сонячної електростанції позивача з об'єднаною енергетичної системою України, а лівобережна та правобережна частини Херсонщини працюють синхронно;
- відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018, дані комерційного обліку, які передані ППКО до адміністратора комерційного обліку (АКО), яким є відповідач, вважаються такими, що оброблені, перевірені та валідовані, тобто дійсними і такими, що пройшли відповідну перевірку та є достовірними;
- облік даних комерційного обліку здійснювався у відповідності до постанови НКРЕКП №555 від 31.05.2022, яка врегульовує особливості забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану, протягом всього періоду тимчасової окупації території, на якій Акціонерне товариство «Херсонобленерго» здійснює ліцензійну діяльність - до квітня та після квітня 2023 року, і ці дані були сформовані відповідно до ККОЕЕ;
- ККОЕЕ та Кодекс системи передачі, що затверджений постановою НКРЕКП №309 від 14.03.2018, не передбачають можливості здійснення корегування в системі MMS шляхом зміни показників даних комерційного обліку до рівня 0 кВт, що були передані ППКО до системи. Корегування відповідачем проведено без прийняття жодного рішення, що суперечить розділу Х ККОЕЕ та Правилам ринку, затвердженим постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018.
Відповідач заперечив проти позову з наступних підстав:
- електроустановки позивача, які розташовані на тимчасово окупованих російською федерацією територіях, не працюють у синхронному з ОЕС України режимі, дані їх комерційного обліку по відповідним точкам комерційного обліку (ТКО) не можуть бути показані по ТКО, створеній в торговій зоні ОЕС для таких електроустановок, ці дані, які верифікував ППКО, не були сертифіковані відповідачем, оскільки вироблена такими електроустановками електрична енергія не може бути фізично передана, розподілена та спожита в ОЕС України;
- дії Акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» є правомірними з огляду на зміст листа Акціонерного товариства «Херсонобленерго» №01-001280 від 01.06.2023 з даними про об'єкти виробників, які працюють на тимчасово окупованих територіях не синхронно з ОЕС;
- нормативною підставою для оспорюваних дій відповідач визначає протокол НКРЕКП №48-п від 03.07.2023, обов'язковий для виконання, складений за результатами поведеної наради, яким доручено АКО сертифікувати та передавати дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, що підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС режимі;
- позивачем не надано жодних доказів спроможності виробляти товар та наявність товару, а також невірно обрано спосіб захисту прав.
Державне підприємство «Гарантований покупець», у свою чергу, також заперечило проти задоволення позову з тієї підстави, що позивач обрав неналежний і неефективний спосіб захисту, а також не довів факту порушення його права чи інтересу, оскільки не зазначив, яким чином визнання неправомірним корегування даних комерційного обліку відновить його попереднє становище. Також третя особа вважає, що відповідач діяв у межах компетенції, оскільки корегування даних комерційного обліку віднесено до його повноважень.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача відобразити (поновити) в системі MMS фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон», суд першої інстанції виходив з наступного:
- станом на час виникнення спірних правовідносин внесені Акціонерним товариством «Херсонобленерго» до системи MMS дані комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» за квітень 2023 року, травень 2023 року та 14 днів червня 2023 року є такими, що оброблені, перевірені та валідовані. До вказаних даних не вчинялись дії стосовно їх корегування, відсутні суперечки між позивачем та ППКО при формуванні даних комерційного обліку протягом квітня, червня 2023 року, не застосовувався механізм вирішення суперечок відповідно до ККОЕЕ;
- законодавство України не наділяло Акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повноваженнями на вчинення дій щодо зміни у системі MMS внесених даних комерційного обліку електричної енергії;
- протокол №48-п від 03.07.2023 складено за результатами наради, а тому цей протокол не є рішенням НКРЕКП у розумінні ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» і не набуває категорії обов'язковості відповідно до ч. 9 ст. 14 вказаного закону;
- відпуск позивачем електричної енергії у ОЕС України не суперечить Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якого ст. 13-1 якого на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
Водночас, суд також вказав на те, що неправомірність дій щодо корегування в системі MMS даних комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» за період з 01.04.2023 по 14.06.2023, здійсненого відповідачем, є обставиною, яка підлягає встановленню в межах вирішення вимоги про застосування наслідків такої неправомірності, а тому ця обставина не може бути самостійним предметом спору, що є підставою для відмови у позові в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» оскаржує рішення суду у даній справі лише в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача відобразити (поновити) в системі MMS фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон».
Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/1559/24 переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як було зазначено вище, за доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, обраний спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин. оскільки питання обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії позивача може вирішуватися у межах спору щодо оплати за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом. Також заявлена позивачем вимога в частині визнання дій неправомірними не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Ініціювання позивачем даного позову зводиться до того, що останній прагне домогтись не лише вчинення дій з боку відповідача щодо корегування даних комерційного обліку у певний проміжок часу, але і одночасно вирішити спір щодо обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії позивачем у спірний період.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з наведеними твердженнями скаржника та вважає необґрунтованими висновки місцевого господарського суду з приводу наявності підстав для часткового задоволення заявленого позову.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.
Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, 22.10.2019 у справі №923/876/16, 31.08.2021 у справі №903/1030/19 та інших.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.02.2020 у справі №923/364/19 та 16.06.2020 у справі №904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові у від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначила про те, що за ч. 2 ст. 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу.
Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред'явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.09.2019 у справі №910/6642/18 та 11.02.2020 у справі №922/1159/19.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.
Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Проте, апеляційний суд вказує на те, що обраний спосіб захисту порушеного права не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, а рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.
Так, слід зазначити, що питання обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії позивача має вирішуватися у межах спору щодо оплати за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом.
Колегія суддів також зазначає, що позивач має на меті домогтись не лише вчинення дій з боку відповідача щодо корегування даних комерційного обліку у визначений проміжок часу, але і одночасно вирішити спір щодо обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії у спірний період.
Водночас вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/3232/22.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).
Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Таким чином, суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача відобразити (поновити) в системі MMS фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності).
Водночас, обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц.
Таким чином, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є обґрунтованими.
З урахуванням усього вищезазначеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» про зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відобразити (поновити) в системі MMS фактичні передані дані комерційного обліку електричної енергії за квітень 2023 року, травень 2023 року та 14 днів червня 2023 року не підлягають задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, оскільки судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/1559/24 в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
За вказаних обставин апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон».
Як наслідок, оскаржуване рішення також підлягає скасування в частині розподілу судових витрат за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/1559/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог.
3. Ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/1559/24 в частині розподілу судових витрат.
5. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон».
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Енерджі-Херсон» (69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Антенна, будинок 8, ідентифікаційний код 38269586) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) 3633 (три тисячі шістсот тридцять три),60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 30.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко