вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2025 р. Справа№ 910/11487/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Каратун Т.В.;
вільний слухач: Чупахін С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про ухвалення додаткового рішення
у справі №910/11487/24 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг"
до Національного банку України
про стягнення 617 095,88 грн,
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" з позовом до Національного банку України стягнення 617 095,88 грн, з яких 599 999,99 грн заборгованості та 17 095,89 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11487/24 призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/11487/24 залишено без змін.
28.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просив ухвалити додаткове рішення стосовно позовної вимоги, з приводу якої він подав докази і давав пояснення, щодо порушення строків надання зауважень з боку відповідача відповідно до п. 4.4 договору та розгляду справи стосовно якості наданих послуг в іншій справі №910/14991/24.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/11487/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою суду від 04.03.2025 розгляд заяви призначено на 25.03.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 25.03.2025 по 28.03.2025, ухвалою суду від 24.03.2025 розгляд заяви призначено на 08.04.2025.
Ухвалою суду від 08.04.2025 розгляд заяви відкладено на 22.04.2025.
22.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій останній просить допустити до участі у справі в якості представника Чапухіна С.О. на підставі долученої довіреності.
У судове засідання 22.04.2025 з'явився належний представник відповідача та Чапухін С.О.
Колегія суддів, дослідивши долучену до матеріалів заяви довіреність від 17.04.2025, дійшла до висновку, що Чапухін С.О. не може бути належним представником позивача з наступних підстав.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах.
Відповідно до частини третьої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 18.11.2024, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Тобто, суд першої інстанції не визнавав справу малозначною та вирішив її розглядати за правилами загального позовного провадження.
А тому, згідно приписів ст. 58 ГПК України у даній справі представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Присутній у судовому засіданні 22.04.2025 Чупахін С.О., окрім довіреності, не надав доказів на підтвердження статусу адвоката, як того вимагають приписи Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. 58 ГПК України.
Стаття 57 ГПК України передбачає вичерпний перелік осіб, стосовно яких призначаються законні представники, а саме:
- інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб представляють у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом;
- інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть представляти у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Тобто, Чупахін С.О. не може вважатись законним представником у розумінні ст. 57 ГПК України при розгляді справи, учасником якої є юридична особа.
Крім того, згідно приписів ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення може взяти участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи).
Чупахін С.О. також не надав доказів на підтвердження повноважень самопредставництва юридичної особи, зокрема статуту, положення, трудового договору (контракту), які б наділяли останнього правом самопредставництва юридичної особи. Із витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та громадських формувань, наданих позивачем, повноваженнями на самопредставництво позивача наділений лише Чупахін О.С.
А тому, з цих підстав Чупахін С.О. не був допущений в якості представника як особа, яка не має згідно приписів ст.ст. 56-58 ГПК України відповідних повноважень на представництво інтересів позивача у суді апеляційної інстанції, однак був присутній у судовому засіданні 22.04.2025 як вільний слухач.
У судовому засіданні 22.04.2025 головуючим суддею було проголошено зміст, доводи та вимоги поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" заяви про ухвалення додаткового рішення.
У судовому засіданні 22.04.2025 представник відповідача проти заяви про ухвалення додаткового рішення заперечував з мотивів, викладених у своїх запереченнях, поданих через систему «Електронний суд» 13.03.2025, а саме неможливості апеляційних судів ухвалювати додаткові постанови стосовно позовних вимог, які ще не були розглянуті по суті судом першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг", дійшла до висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Аналіз положень ст. 244 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 зазначено, що неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки.
Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційному порядку переглядалась ухвала Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11487/24, якою призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 910/11487/24 залишено без змін.
У поданому клопотанні позивач просить ухвалити додаткове рішення стосовно позовної вимоги, з приводу якої він подав докази і давав пояснення, щодо порушення строків надання зауважень з боку відповідача відповідно до п. 4.4 договору та розгляду справи стосовно якості наданих послуг в іншій справі №910/14991/24.
За твердженням заявника, заявлені позовні вимоги ґрунтуються на ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач вказує, що докази з датами передавання відповідачу всієї необхідної документації в повному обсязі разом з актом про приймання-передавання наданих послуг у повному обсязі підписаним з боку виконавця та рахунку на оплату наданих послуг були надані суду, також наявні докази того, що зауваження від Відповідача надані з порушенням строків у 3 робочі дні відповідно до умов п. 4.4. Договору.
За твердженням позивача, спір між сторонами щодо обсягів та якості наданих послуг розглядається саме в справі № 910/14991/24, а не в даній, отже суд змінюючи предмет доказування зробив дані справи тотожніми, позбавляючи позивача права на справедливий суд, що декларується ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.
Відповідно до ст. 162 Господарського процесуального кодексу України зміст позовних вимог - спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Згідно приписів ст.ст. 219, 220, 232, 233, 237, 238 ГПК України за результатом розгляду позовних вимог ухвалюється рішення суду.
Водночас, частина 2 ст. 232 ГПК України передбачає, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Тобто, постановлена судом першої інстанції ухвала Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11487/24, якою призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі, не вирішує заявлені позовні вимоги, не встановлює певні обставини та факти, які є предметом доказування у справі, а направлена на вчинення відповідної процесуальної дії (призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі).
Суд апеляційної інстанції, згідно приписів ст. 269, 270, 275 ГПК України, при перегляді в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11487/24, досліджує правомірність/неправомірність постановлення судом першої інстанції відповідної ухвали, тобто законність вчинення судом першої інстанції процесуальної дії з призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі.
У постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 викладено доводи, в яких суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про доцільність призначення у даній справі судової експертизи, у зв'язку з чим ухвала Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/11487/24 була залишена в силі.
Водночас, норми ГПК України не наділяють суд апеляційної інстанції при перегляді процесуальної ухвали суду досліджувати та вирішувати заявлені позовні вимоги по суті.
Саме місцеві господарські суди, як суди першої інстанції, наділені виключною компетенцією із розгляду та вирішення заявлених позовних вимог та прийняття відповідного судового рішення за результатами такого розгляду (частина 1 ст. 24 ГПК України).
Водночас, у даному випадку відповідного судового рішення, яким розглянуто по суті заявлені позовні вимоги, судом першої інстанції ухвалено не було.
Також, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 роз'яснено позивачу, що місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції, тоді як апеляційний суд не вправі втручатися у виключну компетенцію суду першої інстанції та надавати йому вказівки щодо збирання чи оцінки доказів, призначення експертної установи, тощо, оскільки він наділений власною компетенцією на предмет їх оцінки (переоцінки) за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення, ухваленого по суті спору.
Відтак, заявником не наведено обставин та підстав, які є умовою для ухвалення судом апеляційної інстанції додаткового рішення в розумінні ст. 244 ГПК України.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11487/24.
Керуючись статтями 123, 124, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Артінжиніринг" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11487/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено 29.04.2025.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна