вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" травня 2025 р. Справа№ 910/8299/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Хрипуна О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Сервіс 2023"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 (повний текст складено 26.11.2024)
у справі № 910/8299/24 (суддя - Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Сервіс 2023"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКВЕР"
про стягнення 219 082,58 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Сервіс 2023" (далі - ТОВ "Зеніт-Сервіс 2023", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКВЕР" (далі - ТОВ "Асквер", відповідач) про стягнення 219 082,58 грн заборгованості за договором № 28/02/20 про відшкодування витрат від 28.02.2020 (далі - Договір від 28.02.2020).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач усупереч умовам Договору від 28.02.2020 не відшкодував (не компенсував) позивачу вартість фактично понесених витрат на оплату комунальних послуг, у частині фактичного споживання (забезпечення) нежитлових будівель відповідача електричною енергією та не відшкодував вартість послуг власника мереж щодо утримання та обслуговування інженерних мереж за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8299/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи умови пунктів 2.1, 2.2, 3.3, 3.4, 3.6, 4.1, 4.4, 9.2 Договору від 28.02.2020, суперечливі пояснення обох сторін щодо факту обліку спожитої Об'єктом електричної енергії, встановлений статтями 13, 74 Господарського процесуального кодеку України (далі - ГПК України) обов'язок доказування, позивачем не доведений належними та допустимими доказами обсяг споживання відповідачем (Об'єктом відповідача) електричної енергії у спірний період, а отже і розмір заявленої позивачем до стягнення у цій справі заборгованості з відповідача за Договором від 28.02.2020.
Також судом першої інстанції відхилено твердження відповідача про нікчемність, на його думку, Договору від 28.02.2020, у зв'язку з відсутністю у позивача на момент його укладання ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії малою системою розподілу, оскільки за висновком суду першої інстанції у відповідності до положень статей 204, 227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) такий договір є оспорюваним, а не нікчемним за законом, тому факт недійсності цього Договору відповідач повинен доводити в окремому позовному провадженні. Доказів наявності судового рішення про визнання Договору від 28.02.2020 недійсним матеріали справи не містять.
Інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом першої інстанції при вирішенні спору у даній справі розглянуті, але до уваги та врахування не прийняті, оскільки на результат вирішення спору у цій справі не впливають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Зеніт-Сервіс 2023" 11.12.2024 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8299/24 повністю; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнути з ТОВ "Аскер" на користь ТОВ "Зеніт- Сервіс 2023" 219 082,58 грн заборгованості за Договором №28/02/20 від 28.02.2020 про відшкодування витрат; стягнути з відповідача на користь позивача 2 628,98 грн і 3 943,47 грн витрат по сплаті судового збору.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає чинному законодавству України, порушує законні права та інтереси позивача та підлягає скасуванню в повному обсязі з причин неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи позивача зводяться до того, що суд першої інстанції:
-не врахував відсутності в матеріалах справи належних доказів та доводів щодо порушення позивачем прав відповідача при зазначенні підставою для проведення розрахунків у виставлених ним рахунках за період з 28.02.2020 по лютий 2024 року лише одного Договору від 28.02.2020, без посилання на інші, зокрема Договір від 01.01.2023, який був чинним у спірний період;
-не взяв до уваги надані позивачем пояснення щодо мети укладення Договору від 01.01.2023, які полягали у тому, що законодавство України не забороняло сторонам укласти договір на новий строк;
-встановивши, що відповідач визнає факт споживання ним електроенергії та заперечує визначені позивачем обсяги і має зауваження до розрахунків сум відшкодування, не врахував, що відповідачем в порушення вимог статей 13, 74 ГПК України не надано належні і допустимі докази на підтвердження інших обсягів споживання електроенергії;
- не витребував від відповідача документи щодо технічної характеристики засобу обліку електроенергії (лічильника), який встановлений у приміщенні відповідача, для дослідження правильності застосування позивачем при визначенні обсягів спожитої електроенергії коефіцієнту трансформації (величиною 120) та дійшов хибного висновку про наявність обов'язку доведення цього факту лише у позивача;
- не зважено на те, що умовами пункту 1.1 Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023 передбачено зобов'язання відповідача відшкодувати (компенсувати) вартість фактично понесених витрат на оплату послуг ТОВ "Київські енергетичні послуги" і ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на підставі виставлених рахунків, розшифровок до них на оплату за спожиту електроенергіє і її доставку (до яких належать втрати активної і реактивної енергії) та відшкодувати вартість послуг власника мереж щодо утримання та обслуговування інженерних мереж;
- помилково виснував, що не підтверджені належними доказами заперечення відповідача проти обсягу спожитої ним електричної енергії є підставою для несплати відповідачем виставлених позивачем рахунків за грудень 2023 року, січень і лютий 2024 року;
- не взяв до уваги, що відповідач частково сплатив виставлений позивачем рахунок за грудень 2023 року, що, у свою чергу, свідчить про визнання відповідачем такого рахунку і, як наслідок, підтвердження відповідачем правильності здійсненого позивачем розрахунку розміру відшкодування за грудень 2023 року.
У наданій 26.02.2025 до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив на апеляційну скаргу скаржник спростовує доводи відповідача з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, просить суд не брати їх до уваги у зв'язку з недоведеністю та необгрунтованістю.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024, апеляційну скаргу ТОВ "Зеніт-Сервіс 2023" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8299/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді - доповідача) Кравчука Г.А., суддів Хрипуна О.О., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8299/24; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Зеніт-Сервіс 2023" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8299/24 до надходження до суду матеріалів справи.
09.01.2025 матеріали справи № 910/8299/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 10.01.2025 по 19.01.2025 включно, а також 20.01.2025, процесуальні дії у справі не здійснювались.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Зеніт-Сервіс 2023" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8299/24 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 ГПК України; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 27.01.2025 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 985,86 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Зеніт-Сервіс 2023" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/8299/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.
Позиція інших учасників справи.
21.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "Асквер" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Зеніт-Сервіс 2023", а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заперечення відповідача щодо доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, полягають у такому:
- саме на позивача покладено обов'язок доведення обставин наявності заборгованості чи порушень відповідачем договірних зобов'язань, про які позивач стверджує, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі у цій справі, проте намагається перекласти цей тягар доказування на відповідача;
- відповідач у своїх заявах по суті у суді першої інстанції наполягав на тому, що є недоцільним посилання позивача на Договір від 28.02.2020 у підтвердження заборгованості за період грудень 2023 року-лютий 2024 року, оскільки цей Договір не продовжувався на 2023 та 2024 роки. Крім того, сторонами не укладалось жодних договорів або додаткових угод у 2024 році;
-відповідачем не визнавався факт наявності споживання неоплаченої електроенергії у спірний період, що встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні;
-сторони укладали Додаткові угоди до Договору та нові Договори саме у зв'язку із закінченням терміну дії попереднього Договору чи Додаткової угоди, оскільки кожний із Договорів з аналогічним предметом договору передбачав умову про те, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до кінця відповідного року, але в будь-якому випадку до моменту оформлення субспоживачем прямих договорів із компетентними органами (організаціями) щодо електропостачання об'єкту відповідача;
-позивачем не надано обгрунтованих і належних доказів дотримання умов Договору щодо фіксації показників лічильників, так само, як і не надано доказів порушення його прав на їх фіксацію та перевірку показників лічильників у порядку, передбаченому Договором;
-надані позивачем докази є одностронніми і не визнаються відповідачем;
-докази направлення позивачем претензії відповідачу щодо нібито несплати коштів за Договором свідчать про її направлення на адресу, за якою відповідач ніколи не знаходився та датою (травень 2024), коли позивачу було достеменно відомо про неможливість постачання електроенергії через демонтаж ТП у лютому 2024 року;
-позивачем не спростовано обгрунтованих висновків суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог у даній справі, викладених в оскаржуваному рішенні.
Надаючи 02.03.2025 у порядку статтей 42, 167 ГПК України заперечення на відзив на апеляційну скаргу, відповідач наголошує на тому, що, на його думку, позивач у відповіді на відзив перекручує факти і твердження відповідача, а доводи, наведені позивачем суперечать один одному. При цьому відповідач повторно акцентує увагу на тих обставинах, які ним викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, роздруківка з якого долучена до матеріалів справи, ТОВ "Зеніт-Сервіс 2023" з 03.04.2024 є правонаступником прав та обов'язків Приватного акціонерного товариства "Зеніт-Сервіс".
28.02.2020 між Приватним акціонерним товариством "Зеніт-Сервіс" (правонаступником якого є позивач), як споживачем і власником інженерних мереж, та ТОВ "Асквер", як субспоживачем, було укладено Договір про відшкодування витрат (Договір від 28.02.2020), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов'язувався відшкодувати (компенсувати) позивачу вартість фактично понесених витрат на оплату послуг ТОВ "Київські енергетичні послуги", ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (далі - комунальні послуги), в частині фактичного споживання (забезпечення) нежитлових будівель літери "А", "Б", "В" та "Д" по вул. Глибочицька, 71 в м. Києві (далі - об'єкт) та відшкодувати вартість послуг власника мереж (позивача) щодо утримання та обслуговування інженерних мереж.
Пунктом 2.1 Договору від 28.02.2020 передбачено, що облік фактично спожитих субспоживачем (відповідачем) комунальних послуг здійснюється на підставі даних лічильників, встановлених на об'єкті.
Зняття показань лічильників здійснюється представниками споживача та субспоживача таким чином: щодо електроспоживання та водоспоживання - з 01 по 03 число кожного місяця наступного за звітним (пункт 2.2 Договору від 28.02.2020).
Згідно з пунктом 3.1 вказаного Договору ціна за цим Договором включає вартість фактично спожитих комунальних послуг об'єктом відповідача та вартості послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж.
Розрахунок вартості фактично спожитих комунальних послуг відповідачем здійснюється на підставі даних лічильників (засобів обліку) та сплачуються на підставі виставлених позивачем рахунків до 5 числа місяця наступного за звітним (пункт 3.3 Договору від 28.02.2020).
Вартість послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж позивачем сплачується відповідачем кожного місяця на підставі рахунку позивача, який включає оплату комунальних послуг та становить 30% від суми, що сплачується (має бути сплачена) відповідачем за фактично спожиті комунальні послуги, у порядку пункту 3.3 цього Договору (пункт 3.4 Договору від 28.02.2020).
Відповідно до пункту 3.6 Договору від 28.02.2020 сторони підписують акти прийому-передачі наданих послуг щомісяця після проведення розрахунків. Акти прийому-передачі надаються відповідачу позивачем разом із рахунками на оплату.
Згідно з підпунктами 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 Договору від 28.02.2020 субспоживач (відповідач) зобов'язується відшкодовувати вартість фактично спожитих комунальних послуг та сплачувати вартість послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж в строки і на умовах визначених цим Договором за відповідний розрахунковий період.
Також, за умовами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 Договору від 28.02.2020 субспоживач (відповідач) зобов'язується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених осіб споживача (позивача) до систем та засобів обліку, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії.
Зазначеному обов'язку відповідача кореспондує право споживача (позивача) на безперешкодний доступ його уповноважених осіб до систем та засобів обліку, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії, що визначено у підпункті 4.4.2 пункту 4.4 Договору від 28.02.2020.
За приписами пункту 8.1 Договору від 28.02.2020 цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до моменту оформлення відповідачем прямих договорів із компетентними органами (організаціями) щодо електропостачання об'єкту, водопостачання та водовідведення.
Пунктом 9.2 Договору від 28.02.2020 встановлено, що будь-які повідомлення та заяви, що подаватимуться сторонами в зв'язку із виконанням умов цього Договору, в тому числі Акти приймання-передачі наданих послуг, будуть складені у письмовій формі і вручатись особисто (з відміткою про отримання уповноваженого представника сторони та відбитком печатки) або відправлятися поштою, цінним листом з описом вкладеного.
У позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем не виконано взяті на себе за Договором від 28.02.2020 зобов'язання з відшкодування за послуги надані за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року включно.
Зокрема, за даними позивача у відповідача за вказаний період сформувалась заборгованість у сумі 219 082,58 грн за невідшкодування спожитої електричної енергії та невідшкодування послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж.
На підтвердження розміру цієї заборгованості позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків на оплату:
- № 113 від 31 грудня 2023 року на суму 102 702,88 грн, в тому числі ПДВ 20% (відповідачем компенсовано за грудень 2023 року 20 000 грн, а тому залишок заборгованості за цим рахунком становить 82 702,88 грн);
- № 4 від 31 січня 2024 року на суму 108 288,41 грн з ПДВ 20%;
- № 14 від 29 лютого 2024 року на суму 28 091,29 грн з ПДВ 20%.
У зазначених рахунках міститься посилання на Договір від 28.02.2020 та вказано, що вони виставлені з метою відшкодування відповідачем витрат за комунальні послуги, відповідно, за грудень 2023 року, січень та лютий 2024 року.
Згідно з поясненнями позивача, на виконання умов пункту 2.2 Договору від 28.02.2020, з його боку фіксацію показників лічильників фактично спожитої відповідачем електричної енергії на об'єкті здійснював його працівник Дубченко В.Ю., який у період з 09.11.2023 до 26.06.2024 обіймав у позивача посаду головного енергетика (копія наказу № 13-к від 08.11.2023 про прийняття цієї особи на роботу та копія наказу № 8-к про припинення трудового договору долучені позивачем до матеріалів справи).
З долучених до матеріалів справи копій Протоколів фіксації показників лічильників убачається, що вказана особа - Дубченко В.Ю., як представник позивача, на виконання умов Договору від 28.02.2020 здійснював фіксацію показників лічильників (споживання електричної енергії), встановлених на об'єкті - нежитлові будівлі літери "А", "Б", "В" та "Д" по вул. Глибочицька, 71 в м. Києві.
Так, як слідує із складених даною особою в односторонньому порядку Протоколів фіксації показників лічильників від 01.12.2023, 01.01.2024, 01.02.2024, 01.03.2024, показники лічильників (споживання електричної енергії) встановлених на об'єкті, становлять:
-станом на 01.12.2023 - 1810,523 кВт.год;
-станом на 01.01.2024 - 1879,629 кВт.год;
-станом на 01.02.2024 - 1964,400 кВт.год;
-станом на 01.03.2024 - 1976,400 кВт.год.
Інших даних зазначені Протоколи фіксації показників лічильників не містять.
Відповідно до наведених у позовній заяві розрахунків заборгованості за грудень 2023 року, за січень та лютий 2024 року, позивач на різницю між показниками лічильників, зафіксованих у Протоколах на початок і кінець відповідного звітного періоду, додатково застосував коефіцієнт трансформації - 120, а отриманий результат визначав як обсяг фактично спожитої відповідачем електроенергії.
Для розрахунку вартості фактично спожитої відповідачем електроенергії позивач використовував тариф, який встановлений постачальником таких послуг - ТОВ "Київські енергетичні послуги" в наданих ним рахунках, зокрема за грудень 2023 року - 5,23193 грн/кВт.год (рахунок № 10832012/12/1 від 01.01.2024), за січень 2024 року - 4,94934 грн/кВт.год (рахунок №10832012/12/1 від 01.02.2024). за лютий 2024 року - 4,50910 грн/кВт.год (рахунок №10832012/12/1 від 01.03.2024).
Крім того, позивачем при розрахунку вартості спожитих послуг враховані втрати в мережах і трансформаторах, а також включений показник "реактив та генерація" та втрати в КЛ 04 КВ (1% від вартості спожитої об'єктом електричної енергії).
Таким чином, розмір вартості спожитих відповідачем послуг (електричної енергії) за спірні звітні періоди з огляду на здіснені позивачем розрахунки при застосуванні вищезазначених показників становив:
-за грудень 2023 року - 65 835,18 грн (43 387,43грн + 21 243,34грн + 770,53грн + 433,87 грн);
-за січень 2024 року - 69 415,64 грн (50 347,26грн + 17 725,96грн + 838,95грн +503,47грн);
-за лютий 2024 року - 18 007,24 грн (6 493,10грн +11 230,77грн +218,43грн +64,93грн).
Вартість витрат щодо утримання та обслуговування інженерних мереж, що підлягають відшкодуванню відповідачем, позивач у здійсненому ним розрахунку визначав на підставі пункту 3.4 Договору від 28.02.2020 у розмірі 30% від суми, що сплачується відповідачем за фактично спожиті комунальні послуги, яка становила:
-за грудень 2023 року - 19 750,55 грн (65 835,18 грн х30%);
-за січень 2024 року - 20 824,69 грн (69 415,64 грн х 30%);
-за лютий 2024 року - 5 402,17 грн (18 007,24 грн х 30%).
Таким чином, за розрахунками позивача відповідач мав відшкодувати (компенсувати) позивачу фактично понесені останнім витрати на оплату послуг ТОВ "Київські енергетичні послуги" та щодо утримання та обслуговування інженерних мереж у спірний період, загальний розмір яких складає 239 082,58грн, зокрема:
-за грудень 2023 року - 102 702,88 грн {85 585,73 грн (65 835,18 грн + 19 750,55 грн) + 17 117,15 грн (ПДВ 20%)};
-за січень 2024 року - 108 288,41 грн {90 240,34 грн (69 415,64 грн + 20 824,69 грн) + 18 048,07 грн (ПДВ 20%)};
-за грудень 2024 року - 28 091,29 грн {23 409,41 грн (18 007,24 грн + 5 402,17 грн) + 4 681,88 грн (ПДВ 20%)}.
Як убачається з матеріалів справи, визначені позивачем у його розрахунках суми відшкодування комунальних витрат за відповідні періоди відповідають розмірам, зазначеним у наданих позивачем до позовної заяви рахунках на оплату №113 від 31.12.2023, № 4 від 31.01.2024, №14 від 29.02.2024.
Відповідачем здійснено часткове відшкодування комунальних послуг за рахунком №113 від 31.12.2023 в сумі 20 000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №444 від 01.02.2024.
Отже, загальна заборгованість відповідача в частині відшкодування фактично понесених витрат на оплату послуг ТОВ "Київські енергетичні послуги" та щодо утримання та обслуговування інженерних мереж відповідно до Договору від 28.02.20202 за розрахунком позивача у період з грудня 2023 року по лютий 2024 року становить 219 082,58 грн (239 082,58грн - 20 000,00грн).
До матеріалів справи позивачем долучена копія Акта погодження розрахунку показників спожитої енергії від 22.04.2024, який складений і підписаний лише з боку позивача.
З огляду на те, що відповідач не погасив існуючу заборгованість за спірний період в загальній сумі 219 082,58 грн, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у суді першої інстанції посилався на відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача про здійснення фіксації показників лічильників, доступ до яких має лише відповідач, представники позивача самостійно не мали можливості знімати показники лічильників на об'єкті відповідача, не здійснювалася така фіксація і за участю представників відповідача, відповідні акти представниками сторін не складалися і не підписувалися. Відповідач не визнавав факт споживання ним послуг у заявленому позивачем обсязі та зафіксовані позивачем кількісні показники електричної енергії, спожитої у спірний період на об'єкті відповідача.
Також відповідач заявляв про відсутність у нього заборгованості за Договором від 28.02.2020, вказуючи на те, що з 01.01.2022 між сторонами було укладено на заміну останнього Договір від 01.01.2022, за умовами пункту 9.2 якого Договір від 28.02.2020 втратив свою силу з моменту підписання Договору від 01.01.2022.
З пояснень відповідача, як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, слідує, що Договір від 01.01.2022 укладено у зв'язку із тим, що ним був укладений прямий договір з ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", тим самим змінено предмет договору, а також внесені зміни в частині вартості послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж з 30% до 15%.
На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано до матеріалів справи копію Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 17.05.2021, укладеного між відповідачем (споживач) та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (виконавець).
У зв'язку з тим, що позивач заперечував факт укладення Договору від 01.01.2022, суд першої інстанції в ході розгляду справи ухвалою від 20.08.2024 витребував від відповідача у порядку частини 6 статті 91 ГПК Ураїни оригінал цього Договору, і оскільки відповідачем оригінал Договору від 01.01.2022 не було надано, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги цей доказ.
Водночас, позивачем було надано до суду першої інстанції копії Додаткової угоди від 01.01.2022 до Договору від 28.02.2020 та Договору від 01.01.2023, оригінали яких були оглянуті судом першої інстанції, що відображено в оскаржуваному судовому рішенні.
Зі змісту Додаткової угоди від 01.01.2022 до договору про відшкодування витрат №28/02/20 від 28.02.2020 (далі - Додаткова угода від 01.01.2022) убачається, що сторонами пункти 3.4 та 8.1 Договору від 28.02.2020 викладено у новій редакції, згідно із якою вартість послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж власником мереж сплачується субспоживачем (відповідачем) кожного місяця на підставі рахунку власника мереж, який включає оплату комунальних послуг (з урахуванням положень частини 3 статті 631 ЦК України) та становить у період з 01.06.2022 до 31.12.2022 - 15% від суми, що сплачується (має бути сплачена) відповідачем за фактично спожиті комунальні послуги, у порядку пункту 3.3 Договору від 28.02.2020, та вказано, що строк дії цього Договору діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до моменту оформлення відповідачем прямих договорів із компетентними органами (організаціями) щодо електропостачання об'єкту.
01.01.2023 між ПрАТ "Зеніт-Сервіс" (споживач або власник інженерних мереж) та ТОВ "Асквер" (субспоживач) укладено Договір №ГЛ/71-0101023 про відшкодування витрат за використання інженерних мереж (далі - Договір від 01.01.2023).
Відповідно до пункту 1.1 Договору від 01.01.2023 за цим Договором субспоживач (відповідач) зобов'язується відшкодувати (компенсувати) споживачу (позивачу) вартість фактично понесених витрат на оплату послуг ТОВ "Київські енергетичні послуги" та послуги ПрАТ "ДТЕК "Київські електромережі" (комунальні послуги) в частині фактичного споживання (забезпечення) нежитлових будівель літери "А", "Б", "В" та "Д" по вул. Глибочицька,71 в м. Києві (об'єкт) та відшкодувати вартість послуг власника мереж щодо утримання та обслуговування інженерних мереж.
Пунктом 2.1 Договору від 01.01.2023 сторони узгодили, що облік фактично спожитих субспоживачем (відповідачем) комунальних послуг здійснюється на підставі даних лічильників, встановлених на об'єкті.
Зняття показань лічильників здійснюється представниками споживача та субспоживача щодо електроспоживання - з 01 по 03 число кожного місяця наступного за звітним (пункт 2.2 Договору від 28.02.2020).
Згідно з пунктом 3.1 вказаного Договору ціна послуг за цим Договором включає вартість фактично спожитих комунальних послуг об'єктом субспоживача та вартості послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж.
Відповідно до пункту 3.2 Договору від 01.01.2023 відшкодування витрат субспоживача здійснюється на підставі виставлених споживачу рахунків постачальником електроенергії - ТОВ "Київські енергетичні послуги" та рахунків - ПрАТ "ДТЕК "Київські електромережі".
Розрахунок вартості фактично спожитих комунальних послуг субспоживачем здійснюється на підставі даних лічильників (засобів обліку) та сплачуються на підставі виставлених споживачем рахунків до 5 числа місяця наступного за звітним (пункт 3.3 Договору від 01.01.2023).
Вартість послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж власником мереж сплачується субспоживачем кожного місяця на підставі рахунку власника мереж, який включає оплату комунальних послуг (з урахуванням положень ч. 3 ст. 631 ЦК України) та становить 30% від суми, що сплачується (має бути сплачена) субспоживачем за фактично спожиті комунальні послуги, у порядку п. 3.3 цього Договору (пункт 3.4 Договору від 01.01.2023).
Відповідно до пункту 3.6 Договору від 01.01.2023 сторони підписують акти прийому-передачі наданих послуг щомісяця після проведення розрахунків. Акти прийому-передачі надаються субспоживачу споживачем разом із рахунками на оплату.
Згідно з підпунктами 4.1.1, 4.1.2 пункту 4.1 Договору від 01.01.2023 субспоживач (відповідач) зобов'язується відшкодовувати вартість фактично спожитих комунальних послуг в строки і на умовах визначених цим Договором за відповідний розрахунковий період.
За умовами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 Договору від 01.01.2023 субспоживач (відповідач) зобов'язується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених осіб власника мереж (позивача) до систем та засобів обліку, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії.
У підпункті 4.4.2 пункту 4.4 Договору від 01.01.2023 передбачено право власника мереж (позивача) на безперешкодний доступ його уповноважених осіб до систем та засобів обліку, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії, що кореспондує відповідним обов'язкам відповідача, визначеним у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 Договору від 01.01.2023.
За приписами пункту 8.1 Договору від 01.01.2023 цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до моменту оформлення субспоживачем прямих договорів із компетентними органами (організаціями) щодо електропостачання об'єкту.
Пунктом 9.2 Договору від 01.01.2023 встановлено, що будь-які повідомлення та заяви, що подаватимуться сторонами в зв'язку із виконанням умов цього Договору, в тому числі Акти приймання-передачі наданих послуг, будуть складені у письмовій формі і вручатись особисто (з відміткою про отримання уповноваженого представника сторони та відбитком печатки) або відправлятися поштою, цінним листом з описом вкладеного.
У суді першої інстанції представник позивача надав пояснення, відповідно до яких позивач не мав фактичного доступу до лічильників, що знаходяться на об'єкті відповідача, показники вказаних лічильників представнику позивача Дубченку В.Ю. передавав особисто директор ТОВ "Асквер" Наумкін А.В.
На підтвердження даних обставин позивачем до матеріалів справи додана заява свідка - ОСОБА_1 , який працює на посаді головного бухгалтера в ПрАТ "Зеніт-Сервіс", правонаступником якого є ТОВ "Зеніт-Сервіс 2023", і який у цій заяві вказував на те, що Договір від 01.01.2022 між позивачем та відповідачем не укладався, і що показання лічильників надавалися керівником відповідача, які фіксувались Дубченком В.Ю.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За приписами статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кокдексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами частини 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач обгрунтовує свої вимоги та стверджує, що правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору №28/02/20 про відшкодування витрат від 28.02.2020 (Договір від 28.02.2020).
Проте, у процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було надано до матеріалів справи копії Додаткової угоди від 01.01.2022 до Договору від 28.02.2020 та Договору №ГЛ/71-0101023 про відшкодування витрат за використання інженерних мереж від 01.01.2023 (далі - Договір від 01.01.2023), які прийняті та досліджені судом першої інстанції при вирішенні цього спору з оглядом їх оригіналів.
Аналізуючи положення Договору від 28.02.2020 з урахуванням внесених змін Додатковою угодою від 01.01.2022 (на підставі якого заявлено позов) та Договору від 01.01.2023 щодо визначення розміру вартості, порядку та строків оплати спірних комунальних послуг та відшкодування вартості послуг позивача щодо утримання та обслуговування інженерних мереж, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені умови цих Договорів за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року є ідентичними, а заявлені вимоги про стягнення сум відшкодування у спірний період підпадають під дію обох Договорів, оскільки при укладенні Договору від 01.01.2023 сторони не передбачили умов щодо припинення Договору від 28.02.2020 з урахуванням внесених до нього змін Додатковою угодою від 01.01.2022.
Також, суд апеляційної інстанції вважає правомірним відхилення судом першої інстанції твердження відповідача про нікчемність Договору від 28.02.2020 у зв'язку відсутністю у позивача на момент його укладання ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії малою системою розподілу, оскільки з огляду на положення статей 204, 227 ЦК України такий договір є оспорюваним, а не нікчемним за законом, тому факт недійсності цього Договору відповідач повинен доводити в окремому позовному провадженні. Доказів наявності судового рішення про визнання Договору від 28.02.2020 недійсним матеріали справи не містять.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за невідшкодування спожитої електричної енергії та невідшкодування послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж за грудень 2023 року, січень, лютий 2024 року.
Як встановлено судом апеляційної інстанції за умовами пункту 1.1 Договору від 28.02.2020 (з урахуванням Додаткової угоди від 01.01.2022) та пункту 1.1 Договору від 01.01.2023 відповідач зобов'язався відшкодувати (компенсувати) позивачу вартість фактично понесених витрат на оплату послуг, зокрема, ТОВ "Київські енергетичні послуги" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", в частині фактичного споживання (забезпечення) нежитлових будівель відповідача електроенергією та відшкодувати вартість послуг власника мереж (позивача) щодо утримання та обслуговування інженерних мереж.
Умовами пунктів 2.1, 2.2 вказаних Договорів визначено, що облік фактично спожитих відповідачем комунальних послуг здійснюється на підставі даних лічильників, встановлених на об'єкті відповідача, зняття показань лічильників щодо електроспоживання здійснюється представниками позивача і відповідача з 01 по 03 число кожного місяця наступного за звітним.
Розрахунок вартості фактично спожитих комунальних послуг відповідачем здійснюється на підставі даних лічильників та сплачується на підставі виставлених позивачем рахунків до 5 числа місяця наступного за звітним (пункт 3.3 досліджених Договорів).
До рахунку, який виставляється позивачем за умовами пункту 3.3 Договорів, включається також вартість послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж позивача, яка становить 30% від суми, що сплачується (має бути сплачена) відповідачем за фактично спожиті комунальні послуги, вартість яких визначається в порядку пункту 3.3 зазначених Договорів.
Дослідженням умов Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023 судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок вартості комунальних послуг здійснюється у відповідності до їх фактичного споживання відповідачем на підставі даних лічильників (засобів обліку), зняття показань яких повинно відбуватися представниками позивача та споживача з 01 по 03 число кожного місяця наступного за звітним.
При цьому за приписами положень пункту 3.2 Договорів від 28.02.2020 та від 31.01.2023 відшкодування витрат відповідачем здійснюється також на підставі виставлених позивачу рахунків постачальником електроенергії, оскільки предметом цих Договорів є саме компенсування відповідачем позивачу вартості фактично понесених останнім витрат на оплату послуг ТОВ "Київські енергетичні послуги" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" в частині фактичного споживання (забезпечення) об'єкта відповідача електроенергією.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на підтверження фактичного споживання відповідачем електричної енергії у спірний період (грудень 2023 року, січень, лютий 2024 року) подано копії Протоколів фіксації показників лічильників від 01.01.2024, 01.02.2024 та 01.03.2024, які складені та підписані лише представником позивача.
Зі змісту зазначених Протоколів не вбачається, що зняття показань лічильників відповідно до умов пункту 2.2 Договорів здійснювалося за участі представника відповідача, відсутні будь-які підписи з боку відповідача або відмітка про те, що представник відповідача був присутній при фіксації показників лічильників, але відмовився від підпису вказаних Протоколів.
У досліджуваних Протоколах також не вказані номери лічильників, з яких знімалися показники фактичного споживання електричної енергії, їх технічні характеристики, початкові та кінцеві значення показників окремих лічильників у конкретному звітному місяці, з урахуванням індивідуальних параметрів кожного лічильника.
Колегія суддів апеляційного господарського суду надає оцінку вказаним Протоколам фіксації показників лічильників у сукупності з поясненнями представника позивача, надані у суді першої інстанції, відповідно до яких позивач не мав фактичного доступу до лічильників, які знаходяться на об'єкті відповідача, а показники вказаних лічильників представнику позивачу ОСОБА_2 передавав особисто директор ТОВ "Асквер" ОСОБА_3 .
На підтвердження даних обставин позивачем до матеріалів справи додана заява свідка - ОСОБА_1 , який працює на посаді головного бухгалтера в ПрАТ "Зеніт-Сервіс", правонаступником якого є ТОВ "Зеніт-Сервіс 2023", і який у цій заяві вказував на те, що Договір від 01.01.2022 між позивачем та відповідачем не укладався, і що показання лічильників надавалися керівником відповідача, які фіксувались ОСОБА_2 .
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.
Оскільки показання свідка, заяву якого надав позивач до суду першої інстанції у даній справі, грунтується на показаннях інших осіб, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов обгрунтованого висновку про не прийняття зазначеної заяви свідка в якості належного і допустимого доказу, зважаючи на приписи статті 87 ГПК України.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що факт зняття показань лічильників відповідно до вимог частини 2 статті 87 ГПК України не може підтверджуватися показаннями свідка, оскільки в силу умов Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023 сторони узгодили, що такими доказами можуть бути документи складені і підписані представниками сторін.
Проте, згідно з наявними в матеріалах справи копіями Протоколів фіксації показників лічильників за спірний період такі документи так і не були підписані відповідачем.
За таких обставин, Протоколи фіксації показників лічильників від 01.01.2024, 01.02.2024 та 01.03.2024, складені та підписані в порушення умов пункту 2.2 Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023 в односторонньому порядку лише представником позивача, є неналежними та недопустими доказами щодо підтвердження обсягу фактичного споживання відповідачем електричної енергії у спірний період.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що умовами Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023 не встановленого конкретного розміру плати, яку відповідач має відшкодувати позивачу в якості компенсації витрат останнього, понесених на оплату послуг постачальника електроенергії та на утримання і обслуговування інженерних мереж. Розмір такої плати залежить від фактично спожитого обсягу комунальних послуг (електричної енергії за даними лічильників), встановлених тарифів, які зазначені у виставлених позивачу рахунках постачальником електроенергії, які мають змінний характер та не є статичними.
Умовами досліджуваних Договорів саме на позивача покладено обов'язок зі здійснення розрахунку вартості фактично спожитих комунальних послуг відповідачем і вартості послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж та виставлення рахунку, на підставі якого відповідач повинен провести оплату до 5 числа місяця наступного за звітним (пункти 3.3. 3.4 Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023).
При цьому колегією суддів апеляційного господарського суду при дослідженні здійснених позивачем розрахунків вартості фактично спожитих комунальних послуг встановлено їх невідповідність умовам Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023, оскільки позивачем за відсутності належних та допустимих доказів, визначено обсяг фактично спожитої відповідачем електричної енергії за односторонньо підписаними Протоколами фіксації показників лічильників, безпідставно застосовано коефіцієнт трансформації величиною 120, включено показники витрат в мережах та трансформаторах, показники "реактив та генерація" і втрати в КЛ 04 КВ (1%), які відсутні у рахунках постачальників електроенергії та розшифровках до них.
Неправомірність здійсненого позивачем розрахунку вартості фактично спожитих комунальних послуг відповідачем у спірні періоди відповідно вплинула на визначення вартості послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж, яка становить 30% від цієї суми. Тобто, вартість послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж у спірні періоди також є необгрунтованою та такою, що не відповідає умовам укладених сторонами Договорів, що були чинними у період з грудня 2023 року по лютий 2024 року.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду акцентує увагу на тому, що сторони Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023 виконання обов'язків відповідача зі сплати відповідних платежів поставили у залежність від виконання обов'язку позивача не лише щодо розрахунку відповідної вартості послуг, а й від виставлення позивачем відповідачу відповідних рахунків (пункти 3.3, 3.4).
При цьому згідно з узгодженими положеннями пункту 9.2 досліджуваних Договорів сторони передбачили, що будь-які повідомлення та заяви, що подаватимуться сторонами в зв'язку із виконанням умов цього Договору, в тому числі Акти приймання-передачі наданих послуг, будуть складені у письмовій формі і вручатись особисто (з відміткою про отримання уповноваженого представника сторони та відбитком печатки) або відправлятися поштою, цінним листом з описом вкладеного.
Матеріали справи не містять доказів надіслання позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг за спірні періоди у порядку, визначеному пунктом 9.2 Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023.
Частиною 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Разом з цим, відповідно до положень статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
З урахуванням викладеного, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виконання кредитором (позивачем) свого обов'язку із надіслання рахунків на оплату щодо відшкодування вартості комунальних послуг, від яких ставиться в залежність обов'язок відповідача зі сплати відповідних платежів, суд дійшов висновку про відсутність прострочення боржника.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач в обґрунтування своїх вимог також посилався в позовній заяві на претензію (вимогу), адресовану відповідачу (лист від 22.04.2024 за вих.№22-04/24), про сплату заборгованості в розмірі 219 082, 58 грн за спірний період. Вказаним листом позивач пропонував відповідачу невідкладно здійснити оплату зазначеної заборгованості, у додатках до цього листа зазначено рахунки на оплату №113 від 31.12.2023, №4 від 31.01.2024, №14 від 29.02.2024.
На підтвердження надіслання відповідачу зазначеного листа (претензії) позивач надав копії поштової квитанції АТ "Укрпошта" №0305720024263 від 22.04.2024 про відправлення рекомендованого відправлення з оголошеною цінністю, опису вкладення до вказаного листа. За відомостями, що містяться у вказаних документах поштове відправлення надсилалось на ім'я ТОВ "Асквер" за адресою: 01001, Київ, вул. Госпітальна 2, кв. 57, тобто за невідповідною адресою. Згідно з довідкою про перевірку статусу відстеження поштового відправлення за №0305720024263 останнє повернуто за зворотньою адресою у звязку із закінченням встановленого терміну зберігання, що не заперечується позивачем. Відповідач підтверджує неправильність зазначення позивачем у вказаному поштовому відправленні адреси відповідача.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами направлення на адресу відповідача у порядку, встановленому умовами пункту 9.2 Договорів, рахунків на оплату комунальних послуг за спірні періоди: грудень 2023 року, січень, лютий 2024 року.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарького суду зазначає, що саме звернення позивача з позовом до господарського суду не може вважатись відповідною вимогою в розумінні частини 2 статті 530 ЦК України, оскільки за умов Договорів від 28.02.2020 та від 01.01.2023, визначення конкретних сум боргу (розміру грошового зобов'язання) залишене на розсуд позивача, однак ця обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку із доказування перед судом розміру зобов'язання, яке він просить стягнути.
Будь-які інші докази, якими підтверджувалось би повідомлення відповідача із заявленою до стягнення вартістю витрат на відшкодування (компенсацію) понесених комунальних послуг в частині фактичного споживання на об'єкті відповідача електричної енергії та на утримання та обслуговування інженерних мереж відсутні.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції констатує про недоведення позивачем належними та допустимими доказами обсягу фактичного споживання відповідачем (об'єктом відповідача) електричної енергії у спірний період, неможливість у зв'язку з цим встановлення (розрахунку) вартості послуг щодо утримання та обслуговування інженерних мереж, відсутність доказів надсилання (виставлення) відповідачу рахунків на відшкодування зазначених послуг, а отже розміру заявленої позивачем до стягнення у цій справі заборгованості і строку її виникнення.
При цьому посилання скаржника на те, що відповідач жодних доказів на спростування позовних вимог до матеріалів справи не надав, не свідчить про визнання відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості. Така процесуальна поведінка відповідача не може бути підставою для задоволення позову, оскільки суд при розгляді справи в кожному конкретному випадку має з'ясувати обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Таким чином, підстави до задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 219 082,58 грн заборгованості в частині відшкодування (компенсації) позивачу вартості фактичного споживання (забезпечення) нежитлових будівель відповідача електричною енергією та вартості послуг власника мереж щодо утримання та обслуговування інженерних мереж за період з грудня 2023 року по лютий 2024 року відсутні, про що правильно виснував суд першої інстанції.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необгрунтованості рішення суду першої інстанції у даній справі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог частини 1статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт-Сервіс 2023" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/8299/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/8299/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/8299/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
О.О. Хрипун