Справа №760/10254/25 1-кс/760/5790/25
17 квітня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Хорошів, Житомирської області, громадянки України, з вищою освітою, заміжня, не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42025100000000028 від 05.02.2025р., у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваної, -
До Солом'янського районного суду надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні № 42025100000000028 від 05.02.2025р., яке відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Документом, що підтверджує надання підозрюваній копії клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, є розписка.
Підозрювана ОСОБА_5 доставлена до суду під вартою.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що слідчим СУ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, в ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 19.05.2022, у ОСОБА_7 виник злочинний протиправний умисел на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.
Будучи громадянином України, здійснюючи свою протиправну діяльність з території України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та збройних формувань російської федерації, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вчинив злочин проти основ національної безпеки - умисні дії, спрямовані на допомогу окупаційній владі держави-агресора (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.
Так, ОСОБА_7 , маючи усталені бізнес-стосунки з керівниками російських підприємств, які у свою чергу надають послуги та виконують підрядні роботи для суб'єктів господарювання, власниками яких є рф, діючи на виконання сформованого умислу, маючи на меті передачу матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, залучив до протиправної діяльності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та інших невстановлених на даний час осіб, повідомивши останнім про свої протиправні наміри, на що останні погодились, чим вступили з ОСОБА_7 у злочинну змову.
У подальшому, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи з метою реалізації протиправного плану розподілили між собою ролі.
Після цього, ОСОБА_7 , діючи, відповідно до раніше розробленого та узгодженого між усіма учасниками плану, уклав у липні 2022 року договір від імені підзвітного йому підприємства - ТОВ «Томашівський лабрадорит» (код ЄДРПОУ 34152493, юридична адреса: Житомирська обл., с. Галинівка, вул. Центральна, 2-В, офіс 2) з німецькою організацією «Sibwood Import & Export» (DE 248954157) на поставку гранітної продукції. У подальшому, на виконання укладеного договору, придбана українська гранітна продукція транспортувалась з України на територію Литви, в адресу UAB «CUST LT» (code 302312471), після чого, використовуючи «підмінні» товаро-супровідні документи, прямувала на територію рф в адресу російського суб'єкта господарювання ООО «ТД «Ругранит» (ИНН рф 9701124642) для забезпечення будівництва однієї із станцій «Московского метрополитена» (ст. м. Кленовый бульвар).
У ході реалізації вказаної протиправної схеми підготовку відповідних експортних документів здійснювали бухгалтер ТОВ «Томашівський лабрадорит» ОСОБА_5 та інші невстановлені на даний час особи, які, діючи відповідно до раніше розподілених ролей готували контракт з німецькою організацією, відповідні специфікації під час кожної поставки та оплату грошових коштів за реалізовану продукцію. Оплата товару з території рф здійснювалась в адресу «Sibwood Import & Export», після чого вони перераховувались на розрахунковий рахунок ТОВ «Томашівський лабрадорит» № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Таскомбанк».
Разом з цим, в окремих випадках, з метою відходу від валютного контролю, оплата за українську продукції з боку підприємств рф здійснювалось шляхом «переміщення» грошових коштів із використанням при цьому транзитно-конвертаційні групи.
У свою чергу, на виконання узгодженого з усіма учасниками протиправного плану, діючи на виконання спільного злочинного умислу, ОСОБА_8 здійснював акумулювання отриманих в обхід валютного контролю грошових коштів та у подальшому розподіляв їх з ОСОБА_7 .
Контроль за переміщенням матеріальних ресурсів (гранітної продукції) через митний контроль України та їх подальше транспортування по території інших держав здійснювався ОСОБА_9 відповідно до раніше узгодженого злочинного плану.
Загалом, на виконання укладеного вище договору здійснено 13 поставок гранітної продукції до рф, а саме: 02.08.2022, 05.08.2022, 18.08.2022, 20.08.2022, 29.08.2022, 30.08.2022, 01.09.2022, 02.09.2022, 12.09.2022, 13.09.2022, 30.09.2022, 13.10.2022, 12.12.2022.
Крім цього, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, здійснюючи свою протиправну діяльність з території України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та збройних формувань російської федерації, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, ОСОБА_7 вчинив злочин проти основ національної безпеки - умисні дії, спрямовані на допомогу окупаційній владі держави-агресора (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.
Так, ОСОБА_7 , маючи давні бізнес-стосунки з керівниками російських підприємств, які у свою чергу надають послуги та виконують підрядні роботи для суб'єктів господарювання, власниками яких є рф, діючи на виконання сформованого умислу, маючи на меті передачу матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, залучив до протиправної діяльності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та інших невстановлених на даний час осіб, повідомивши останнім про свої протиправні наміри, на що останні погодились, чим вступили з ОСОБА_7 у злочинну змову.
У подальшому, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи з метою реалізації протиправного плану розподілили між собою ролі.
Після цього, ОСОБА_7 , з метою конспірації протиправних дій, додатково залучив до здійснення експортних операцій підзвітне ОСОБА_8 підприємство - ТОВ «Сімс-Плюс» (код ЄДРПОУ 34753367, юридична адреса: Житомирська обл., смт. Хорошів, вул. Героїв України, 85 кв.2) та ряд інших іноземних суб'єктів господарювання, які за окрему оплату виступають номінальними покупцями української продукції, що прямує до рф.
Отримувачем матеріальних ресурсів (гранітної продукції) на території рф є ООО «БЛСЕ-Керамика» (ИНН рф 3250057051), яка розмитнює товар відповідно до російського законодавства та передає його «ИП ОСОБА_11 » (ИНН рф НОМЕР_3) для подальшого використання у господарській діяльності, пов'язаній із ритуальними послугами. При цьому, встановлено, що за вказівкою ОСОБА_7 та за сприянням ОСОБА_8 (у вигляді наданні вказівки підзвітному директору ТОВ «Сімс-Плюс» ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянин України)), у 2023 році та у 2024 році укладені додаткові угоди на поставку товарів в рф між ООО «БЛСЕ-Керамика» і українськими компаніями: ТОВ «Томашівський лабрадорит» (в особі директора ОСОБА_7 ) та ТОВ «Сімс-Плюс» (в особі директора ОСОБА_9 ).
У ході реалізації вказаної протиправної схеми підготовку відповідних експортних документів здійснювали бухгалтер ТОВ «Томашівський лабрадорит» ОСОБА_5 та інші невстановлені на даний час особи, які, діючи відповідно до раніше розподілених ролей готують первинні фінансово-господарські документи (угоди, контракти, додатки до них), відповідні специфікації під час кожної поставки та оплату грошових коштів за реалізовану продукцію. Оплата товару з території рф здійснюється в адресу «іноземних суб'єктів господарювання, які за окрему оплату виступають номінальними покупцями української продукції, що прямує до рф.
Після цього, з метою відходу від валютного контролю, оплата за українську продукції з боку підприємств рф здійснюється шляхом «переміщення» грошових коштів із використанням при цьому транзитно-конвертаційні групи.
У свою чергу, на виконання узгодженого з усіма учасниками протиправного плану, діючи на виконання спільного злочинного умислу, ОСОБА_8 здійснює акумулювання отриманих в обхід валютного контролю грошових коштів та у подальшому розподіл їх з ОСОБА_7 .
Контроль за переміщенням матеріальних ресурсів (гранітної продукції) через митний контроль України та їх подальше транспортування по території інших держав здійснювався ОСОБА_9 відповідно до раніше узгодженого злочинного плану.
16 квітня 2025 року об 11год. 11 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
16.04.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України у вчиненні пособництва державі-агресору за попередньою змовою групою осіб, а саме вчинення громадянами України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.
У клопотанні слідчим, за погодженням з прокурором, постановлено питання про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначенням застави, оскільки остання звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років позбавленням волі, та у зв'язку із існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, схову або спотворення речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні та ризику продовження кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 та підозрювана ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання та просили відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід із визначенням розміру застави або більш м'який запобіжний захід.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України у вчиненні пособництва державі-агресору за попередньою змовою групою осіб, а саме вчинення громадянами України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої їй підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, які на думку слідчого судді, обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваної до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Під час судового розгляду клопотання встановлено існування ризику переховування від органів досудового розслідування, оскільки з моменту повідомлення ОСОБА_5 про підозру пройшов незначний проміжок часу, вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років позбавленням волі, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого їй правопорушення, може переховуватися від слідства та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, прокурор було доведено існування ризику продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрювана ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, з метою пособництва державі-агресору у ослаблені держави України, тому підозрювана з метою продовження вчинення пособництва державі-агресору, може продовжувати вчиняти аналогічне правопорушення, в якому підозрюється.
Також прокурором було доведено існування ризику знищення, схову або спотворення речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом слідства не проведено ще всі слідчі-розшукові дії, та не вилучено частину документів, які мають значення для досудового розслідування, тому підозрювана ОСОБА_5 перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході може вчиняти дії з метою знищення, спотворення чи схову даних документів.
Крім цього, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки перебуваючи на волі ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності, як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, з метою зміни ними показань.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваної ОСОБА_5 , яка раніше не судима, її вік, майновий та сімейний стан, обставини вчиненого нею кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, що має суспільний резонанс, оскільки дане правопорушення вчинене в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання ОСОБА_5 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, зокрема, передбачених ст. 111-2 КК України, може бути застосований запобіжний захід лише у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що відносно ОСОБА_5 , який звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, не може бути застосований інший запобіжний захід, крім як тримання під вартою.
За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, які враховувалися при застосуванні до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вчинені ними злочини під час дії воєнного стану в Україні у сфері проти основ національної безпеки України (ст. 111-2), вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 207, 208, 209, 211, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 16 квітня 2025 року 11 год. 11 хв.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується об 11 год. 11 хв. 14 червня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську міську прокуратуру.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваною - в цей же строк з моменту вручення їй копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1