Справа №760/10131/25 1-кс/760/5727/25
18 квітня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верходніпровськ, Дніпропетровської області, громадянина України, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 22024101110001186 від 23.11.2024 року, у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, -
До Солом'янського районного суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні № 22024101110001186 від 23.11.2024 року, яке відповідає вимогам КПК України.
Документом, що підтверджує надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, є розписка.
Підозрюваний ОСОБА_5 доставлений до суду під вартою.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що слідчим СУ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, в ході досудового розслідування встановлено, що 24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Відповідно до зазначеного документу, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація. Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план направлений на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволене.
24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
Того ж дня, близько 05 год. 10 хв. Збройними Силами Російської Федерації, що діяли за наказом керівництва Російської Федерації та Збройних Сил Російської Федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська Російської Федерації вдерлися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим військового стану», визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану на території України неодноразово продовжено, востаннє відповідно до Указу Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024 №4024-ІХ із 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.11.2024 року, у громадянина України ОСОБА_5 якому достовірно відомо про збройний напад російської федерації на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, виник злочинний умисел на вчинення підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
Отже, ОСОБА_5 , використовуючи свій мобільний пристрій з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , в одному з телеграм каналів побачив оголошення про підробіток, та зацікавившись подав туди заявку. У відповідь на заявку, останній отримав відповідь про специфіку «роботи» та завдання від невстановленої особи, котра використовує аккаунт «ІНФОРМАЦІЯ_2» в мессенджері «Telegram», на підпал об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, за винагороду у розмірі 250 доларів США яка надійде на крипто-гаманець.
Крім того, «ІНФОРМАЦІЯ_2» надав вказівки та провів «інструктаж» щодо засобів, котрими можна вчинити підпал, та про необхідність відео-зйомки підпалу з метою підтвердження факту виконаного завдання.
В подальшому, ОСОБА_5 визначившись, що об'єктом підпалу буде релейна шафа сигнальної установки поблизу станції «Дарниця» між вулицями Березняківська та Віфлеємська у м. Києві, Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", в одному з місцевих магазинів мережі «Епіцентр» купивши засіб для розпалу вугілля, близько 22 год. 00 хв. 21.11.2024 прийшов до місця вчинення злочину, облив релейну шафу вказаним засобом та підпалив. Після чого зробив відеозапис горіння та надіслав його особі, котра використовує аккаунт «ІНФОРМАЦІЯ_2» в мессенджері «Telegram».
За виконане завдання ОСОБА_5 отримав винагороду в розмірі 250 доларів США, на свій електронний гаманець в додатку «Crypto Bot».
При цьому, ОСОБА_5 було достовірно відомо про наслідки вчинення таких підпалів, той факт що ці дії ослаблюють державу та те, що вказані дії спрямовані на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.
23.11.2024 року о 22 год. 30. хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24.11.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, а саме про те, що він вчинив з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинених в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 113 КК України
26.11.2024 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого тривав до 21.01.2025 включно.
21.01.2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_5 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24.02.2025 включно.
21.02.2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_5 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 21.04.2025
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою, оскільки встановленні під час застосування ухвалою слідчого судді ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризики, на думку прокурора, не зменшились та існують на даний час, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, досудове розслідування в даному провадженні завершити до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді, а саме до 21.04.2025р. не можливо, у зв'язку із необхідністю проведення в рамках вказаного кримінального провадження ряду слідчих дій, тому 20.02.2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження продовжено до шести місяців, а саме до 24.05.2025 року
Під час судового розгляду прокурор підтримала подане клопотання та просила його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, у вчиненні з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинених в умовах воєнного стану.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази та інші матеріали кримінального провадження, які на думку слідчого судді, обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються.
23.11.2024 року о 22 год. 30. хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24.11.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, а саме про те, що він вчинив з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинених в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 113 КК України
26.11.2024 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого тривав до 21.01.2025 включно.
21.01.2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_5 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24.02.2025 включно.
21.02.2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_5 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 21.04.2025
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладення на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Беручи до уваги, що встановленні ризики, під час застосування ухвалою слідчого судді ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, існують на даний час, а саме:
- переховування від органів досудового розслідування, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, його роль під час вчинення інкримінованих йому правопорушень, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого правопорушення, може переховуватися від слідства та суду.
- незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки перебуваючи на волі ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, з метою зміни ним показань.
Слідчий суддя враховує доводи прокурора з приводу того, що досудове розслідування завершити до закінчення дії попередньої ухвали від 21.02.2025р. неможливо, у зв'язку із необхідністю проведення в рамках вказаного кримінального провадження ряду слідчих дій, 20.02.2025 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження продовжено до шести місяців, а саме до 24.05.2025 року
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, майновий та сімейний стан, стан здоров'я, обставини вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушень проти основ національної безпеки України, що має суспільний резонанс, оскільки дане правопорушення вчинене в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам та вважає за необхідне продовжити підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 24.05 2025р. включно.
Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, які враховувалися при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вчинений ним під час дії воєнного стану в Україні злочин проти основ національної безпеки України (ст. 113), вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 199, 202, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 24 травня 2025р. включно.
Строк дії ухвали закінчується о 23 год. 59 хв. 24 травня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську міську прокуратуру.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1