Справа №760/22586/24 1-кп/760/2375/25
11.04.2025 м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні №12024100090000831, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 189 КК України, -
Під часу судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченнням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 189 КК України, надійшло клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва - ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки останній на даний час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні, зокрема особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а тому, на думку прокурора, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: переховування від суду та вплив на потерпілого і свідків в даному кримінальному провадженні.
Крім того, прокурор зазначив, що на даний час триває судовий розгляд, тому обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу може переховуватися від суду та вчиняти інші дії, направлені на затягування розгляду справи.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, а також заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 або на домашній арешт з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання прокурора та захисника, суд приходить до наступного.
19.02.2025 року ухвалою суду продовжено строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою, строком до 19 квітня 2025 року, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Під час судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 189 КК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.
До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Під час судового засідання прокурором було доведено існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, оскільки останній з моменту надходження до суду обвинувального акта набув нового процесуального статусу - обвинуваченого та, на даний час, розпочалася нова процесуальна стадія кримінального провадження - стадія судового провадження у суді першої інстанції, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, останній, перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу зможе ухилятися від явки до суду.
Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
На переконання суду, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків/потерпілих та дослідження їх судом, а тому вважає ризик доведеним. Отже, ОСОБА_4 з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин, може впливати на свідків та потерпілого, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, поєднаного з насильством, що може свідчити про схильність останнього до вчинення дій насильницького характеру, зокрема, і до інших учасників провадження.
Що стосується клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисту поруку або домашній арешт суд дійшов до наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали , якими обгрунтовують доводи клопотання.
Зміна запобіжного заходу може полягати в зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зміні способу виконання цих обов'язків.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, суд не перевіряє обгрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин, зменшення або зміну ризиків та впливають на виконання обвинуваечних покладених на нього процесальних обов'язків. Відтак, суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином судового розгляду.
При цьому такі відомості мають бути новими, тобто які з'явилися після постановлення попередньої ухвали про застосування /продовження запобіжного заходу, або які не були відомі суду на час ухвалення таких рішень.
Проаналізувавши клопотання сторони захисту, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що стороною захисту не наведено обставин, які можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу на даній стадії судового розгляду.
Окрім того у ч. 1 ст. 180 КПК України встановлено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Суд враховує осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які надали письмове зобов'язання суду. Зокрема, з урахуванням особистих даних заявників, досліджених характеризуючих їх осіб матеріалів, які долучені до заяв, суд зазначає, що вони безперечно заслуговують на довіру та повагу, судом не встановлено даних, які б свідчили про зворотнє.
В той же час, суд враховує характер та умови їх професійної діяльності, про які повідомлено у своїх заявах, зокрема ОСОБА_6 працює у громадському формуванні з охорони громадського порядку і державного кордону «Спецпідрозділ Дельта» на посаді радника командира підрозділу, а ОСОБА_7 проходить службу, як штатний співробітник 3 ОШБ на посаді рекрутера, а також має поранення.
При цьому положеннями ст. 180 КПК України встановлено зобов'язання, які бере на себе поручитель, в тому числі і на забезпечення за необхідності доставити підозрюваного до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Беручи до уваги характер професійної діяльності, умови в яких вона здійснюється, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не зможуть на постійній основі забезпечувати дане зобов'язання.
Відтак, виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий (інші відомості відсутні) та на даний час обвинувачується зокрема у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинений із застосуванням насильства відносно потерпілого, його майновий та сімейний стан, обставини вчинення інкримінованих йому злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та відсутність доказів, які б унеможливлювали утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що на думку суду, свідчить про недостатність обрання більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, зокрема такого запобіжного заходу, як домашній арешт, про застосування (зміну) якого подано клопотання захисником обвинуваченого.
За таких обставин, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії застосованого раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 23 год. 59 хв. 09 червня 2025 року включно.
Суд, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Суд, враховуючи підстави та обставини, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за інкриміновані йому злочини, вчинені під час дії воєнного стану в Україні, а саме злочин із погрозою застосування насильства відносно потерпілого, вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню, в той же час доводи захисника не знайшли свого підтвердження, з огляду на що клопотання захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 27, 176, 177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисту поруку або домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 23 год. 59 хв. 09 червня 2025 року.
Строк дії ухвали закінчується о 23 год. 59 хв. 09 червня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора групи прокурорів в даному кримінальному провадженні.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1