Справа № 595/144/25
Провадження № 2-а/595/28/2025
01.05.2025 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Созанської Л.І.,
з участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тарчинська Леся Ярославівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тарчинська Л.Я., звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 123 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП від 11 листопада 2024 року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 123 від 11 листопада 2024 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП в розмірі 17000 грн. У постанові зазначається, що ОСОБА_1 28 вересня 2024 року під час оповіщення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав повістку (запрошення) на 9 год. 29 вересня 2024 року, щоб з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних, проте відмовився від отримання, згідно з чим матеріали справи були направленні до правоохоронних органів Національної поліції. Зазначено, що гр. ОСОБА_1 своїми діями здійснив адміністративне правопорушення в особливий період вимог Закону України "Про оборону України", враховуючи укази Президента України від 17.03.2014 №303/214 "Про часткову мобілізацію" від 17.05.2022 №342/2022, "Про продовження строку загальної мобілізації" від 12.08.2022 №574/2022, "Про продовження строку загальної мобілізації" від 07.11.2022 №758/2022, "Про продовження строку загальної мобілізації", відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", вказане правопорушення вчинене в особливий період. Вищевказана постанова винесена 11 листопада 2024 року. Про наявність цієї постанови позивач дізнався із телефонної розмови з працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зателефонувала йому 29 січня 2025 року, щоб запропонувати сплатити штраф у добровільному порядку. В цей ж день представник позивача звернулася із адвокатським запитом, у відповідь на який 30 січня 2025 року було надано копію оскаржуваної постанови, тому вважає, що процесуальний строк на оскарження постанови слід рахувати із 30 січня 2025 року. Оскаржувану постанову позивач вважає незаконною і необґрунтованою, винесеною із грубим порушенням норм чинного законодавства та такою, що підлягає до скасування, так як викладені у ній обставини не відповідають дійсності, оскільки жодна повістка позивачу не вручалася та він не відмовлявся від отримання і відповідно інкримінованого йому правопорушення не вчиняв. Окрім того, оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Постанова носить поверхневий і загальний характер, відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи (відсутні місце та час вчинення адміністративного правопорушення), відсутні відомості про наявність доказів, які б підтверджували зазначені в постанові обставини, не зазначено якими доказами керувались при прийнятті рішення, відсутні дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення, відібрання пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснення їй прав, передбачених ст. 268 КУпАП, відібрання пояснень від свідків тощо. Також, у резолютивній частині постанови не зазначено про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення та нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано, призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП. Також, в оскаржуваній постанові взагалі відсутнє посилання на конкретну норму права, яку порушив позивач і яка обумовлює об'єктивну сторону ч. 3 ст. 210 КУпАП, що суперечить принципу правової визначеності та позбавляє можливості визначити за порушення якої саме норми закону позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження.
Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 123 від 11 листопада 2024 року та закрити провадження у справі.
Ухвалою судді від 04 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тарчинська Л.Я., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ухвали суду від 13 лютого 2025 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
27 березня 2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Відзив мотивованим тим, що 05 листопада 2024 року гр. ОСОБА_1 близько 16 годин 30 хвилин прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що він під час оповіщення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 від отримання повістки (запрошення) про виклик на 29 вересня 2024 року о 09 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних, відмовився, згідно з чим матеріали справи були направлені до правоохоронних органів Національної поліції. Враховуючи вищенаведене, гр. ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги пункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, а саме не прибув по повістці 29 вересня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» вказане порушення вчинене в особливий період, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП. Тому, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 11 листопада 2024 року винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
14 квітня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача, адвокатом Тарчинською Л.Я. подано додаткові пояснення у справі, згідно яких представник позивача зазначає, що доводи, викладені в ньому, є необґрунтованими, а відтак такими, що не визнаються стороною позивача. Постанова № 123 від 11 листопада 2024 року винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням норм КУпАП, при відсутності події та складу правопорушення, відсутності доказів вчинення правопорушення, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Зауважує, що до відзиву не долучено копію протоколу про адміністративне правопорушення та відсутні дані про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи. Жодних доказів щодо повідомлення позивача про те, що розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП відбудеться 11 листопада 2024 року, немає. Наявна у матеріалах справи копія
оскаржуваної постанови та її зміст не дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП проводився за відсутності позивача, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування. Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, матеріали справи не містять та відповідачем до відзиву не долучено належних доказів вручення ОСОБА_1 повістки (запрошення) на 09.00 год. 29 вересня 2024 року, для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних, та відмови ОСОБА_1 від отримання зазначеної повістки, як це вказано у постанові. Так, згідно п. 40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Пунктом 41 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. З огляду на викладене, оскільки відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем факти порушення вимог законодавства при винесенні оскаржуваної постанови, то наведені останнім доводи у відзиві підлягають відхиленню судом. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Також, 14 квітня 2025 року до Бучацького районного суду Тернопільської області ІНФОРМАЦІЯ_6 , на виконання ухвали суду від 13 лютого 2025 року, надано інформацію про неможливість виконати ухвалу суду, так як справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до ухвали суду від 15 квітня 2025 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_8 надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
29 квітня 2025 року третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання ухвалу суду від 18 лютого 2025 року надано копію документів по справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Представник позивача, адвокат Тарчинська Л.Я. в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, згідно якої просить провести розгляд справи без її та позивача участі. Позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи.
Зважаючи на встановлені законом строки розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи провести без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом встановлено, що 05 листопада 2025 року офіцером мобілізаційного відділення ОСОБА_4 складено протокол № 400 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
11 листопада 2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , винесено постанову № 123 про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за те, що ОСОБА_1 28 вересня 2024 року, під час оповіщення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав повістку (запрошення) на 09.00 год. 29 вересня 2024 року, щоб з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних, проте відмовився від отримання, згідно з чим матеріали справи були направлені до правоохоронних органів Національної поліції. У зв'язку з вищевказаним ОСОБА_1 своїми діями здійснив адміністративне правопорушення в особливий період, згідно вимог Закону України «Про оборону України», враховуючи Укази Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», від 17 травня 2022 року № 342/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 12 серпня 2022 року № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», від 07 листопада 2022 року № 758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Перелік осіб, які підлягають взяттю на військовий облік, наведений у ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджені постановою Кабінету Міністрів України віл 30 грудня 2022 року № 1487.
Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381) (далі - Інструкція).
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Вказані положення не є формальними, а виступають важливою законодавчою гарантію об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, тому повинна ґрунтуватися на належних і допустимих доказах, отриманих у встановленому законом порядку.
У справі щодо ОСОБА_1 постанова про притягнення до відповідальності не містить посилання на конкретну норму права, яку порушив позивач.
При цьому відсутність чіткого, існуючого посилання на конкретну норму права, яку порушив позивач і яка обумовлює об'єктивну сторону ч. 3 ст. 210 КУпАП, суперечить принципу правової визначеності та позбавляють суд можливості визначити суть інкримінованого правопорушення.
Так, згідно п. 40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Пунктом 41 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Разом з тим, матеріали справи не містять та відповідачем до відзиву не долучено доказів вручення ОСОБА_1 повістки (запрошення) на 09.00 год. 29 вересня 2024 року для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних, та відмови ОСОБА_1 від отримання зазначеної повістки, як це зазначено у постанові.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідач, не подавши до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил військового обліку, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № 123 від 11 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Тарчинська Леся Ярославівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову № 123 про адміністративне правопорушення від 11 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 - скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Л. І. Созанська