Справа № 758/10407/24
Категорія 69
18 березня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
за участю
представника позивача Старікова Є.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника адвоката Старікова Євгена Олексійовича до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 в особі представника адвоката Груєнко С.О. звернулася до суду із вищезазначеним позовом.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що з 2010 по 2015 роки позивач та відповідач проживали разом, вели спільне господарство та побут, тобто проживали однією сім'єю, проте без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася спільна донька - ОСОБА_3 .
В подальшому спільне життя з відповідачем не склалося у зв'язку з різноманітними поглядами на життя та відсутністю взаєморозуміння, і з 2015 року сторони припинили спільне проживання та сімейні стосунки.
Донька проживає із позивачем, що підтверджується довідкою про її зареєстроване місце проживання.
Відповідач сплачує аліменти на доньку у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн на місяць згідно укладеної мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Подільського районного суду м. Києва по справі № 758/11358/24.
В травні 2023 року ОСОБА_4 пройшла обстеження у стоматологічному кабінеті КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва, за результатом якого лікар-ортодонт повідомив про проблему з неправильним прикусом (Діагноз - «Аномалії співвідношення зубних дуг»), яка у разі її ігнорування може призвести в майбутньому до більш серйозних наслідків для здоров'я дитини.
Отже за результатом обстеження дитині було рекомендовано ортодонтичне лікування, що підтверджується довідкою від 23.05.2023.
З метою організації для дитини комплексного професійного ортодонтичного лікування позивачка звернулася до стоматологічної клініки HappyDent (ТОВ «ХЕППДЕНТ»).
12.06.2023 між позивачем та ТОВ «ХЕППІДЕНТ» було укладено договір про надання платних медичних послуг №12/06/23 (додаток 6), а також погоджено детальний план лікування №000000447 від 12.06.2023 (додаток 7), в якому, зокрема, була розрахована й орієнтовна вартість всього курсу лікування. Згідно вказаного плану дитині мала бути встановлена на зубах брекет-система орієнтовною тривалістю носіння протягом 1 року.
Так, за період з 12.06.2023 по 26.06.2024 позивачем було сплачено вартість ортодонтичного лікування доньки на загальну суму 56 720,00 грн, що підтверджується копіями актів наданих послуг ТОВ «ХЕППІДЕНТ».
Враховуючи те, що обоє з батьків несуть однаковий обов'язок з утримання дитини та несення додаткових витрат на дитину, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню 1/2 від зазначеної суми, що дорівнює 28 360,00 грн.
Відповідач добровільно не виконує свій обов'язок по сплаті додаткових витрат, хоча позивачка неодноразово зверталася до нього з приводу компенсації половини вартості лікування дитини (як безпосередньо, так і через адвоката), на підтвердження чого надаються відповідні докази: скріншоти з месенджера Viber (додаток 9) та копія електронного листа відповідачу від адвоката позивачки (додаток 10).
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
09.10.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що не погоджується із відомостями викладеними у позові. Окрім цього, відповідачем було заявлено клопотання про витребування доказів на підтвердження понесених позивачем витрат.
15.10.2024 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
28.10.2024 від відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
18.12.2024 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.12.2024 задоволено частково клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в особі представника адвоката Старікова Євгена Олексійовича до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.
Витребувано у ТОВ «Хеппідент»: фінансові документи, що підтверджують внесення ОСОБА_2 оплати за надані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичні (стоматологічні) послуги за період з 12.06.2023 по 26.06.2024 згідно договору про надання платних медичних послуг № 12/06/2023.
25.02.2025 від ТОВ «Хеппідент» на адресу Подільського районного суду м. Києва надійшли витребуванні матеріали зі змісту яких вбачається, що за період ортодонтичного лікування з 12.06.2023 по 26.06.2024 ОСОБА_5 були надані стоматологічні послуги згідно договору про надання платних медичних послуг № 12/06/2023 на загальну суму 55 920 грн.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 1 СК України - Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Як вбачається з матеріалів справи, з 2010 по 2015 роки позивач та відповідач проживали разом, вели спільне господарство та побут, тобто проживали однією сім'єю, проте без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася спільна донька - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 виданого 22.02.2011 Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві.
Сторони припинили спільне проживання та сімейні стосунки.
Донька проживає із позивачем, що підтверджується довідкою про її зареєстроване місце проживання № 86891292 від 05.12.2022 виданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА.
Відповідач сплачує аліменти на доньку у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн на місяць згідно укладеної мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Подільського районного суду м. Києва по справі № 758/11358/24.
В травні 2023 року ОСОБА_3 пройшла обстеження у стоматологічному кабінеті КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва, за результатом якого лікар-ортодонт повідомив про проблему з неправильним прикусом (діагноз - «Аномалії співвідношення зубних дуг»), , яка у разі її ігнорування може призвести в майбутньому до більш серйозних наслідків для здоров'я дитини.
Отже за результатом обстеження дитині було рекомендовано ортодонтичне лікування, що підтверджується довідкою від 23.05.2023.
З метою організації для дитини комплексного професійного ортодонтичного лікування позивачка звернулася до стоматологічної клініки HappyDent (ТОВ «ХЕППДЕНТ»).
12.06.2023 між позивачем та ТОВ «ХЕППІДЕНТ» було укладено договір про надання платних медичних послуг №12/06/23 (додаток 6), а також погоджено детальний план лікування №000000447 від 12.06.2023 (додаток 7), в якому, зокрема, була розрахована й орієнтовна вартість всього курсу лікування.
Згідно вказаного плану дитині мала бути встановлена на зубах брекет-система орієнтовною тривалістю носіння протягом 1 року.
За період з 12.06.2023 по 26.06.2024 позивачем було сплачено вартість ортодонтичного лікування доньки на загальну суму 56 720,00 грн., що підтверджується копіями актів наданих послуг ТОВ «ХЕППІДЕНТ».
Враховуючи те, що обоє з батьків несуть однаковий обов'язок з утримання дитини та несення додаткових витрат на дитину, позивач просить стягнути з відповідача 1/2 від зазначеної суми, що дорівнює 28 360 грн. Однак, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.12.2024 позивачка просить стягнути з відповідача 27 960 грн.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, визначено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.10 ст.7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до даної норми обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий із батьків зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.
Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені ст.185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.
Верховний Суд у справі № 520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на медичні обстеження та лікування їх спільної з відповідачем доньки у лікаря - стоматолога, чим і обґрунтовує свої позовні вимоги, як вбачається з наданих позивачкою підтверджень додаткових витрат.
Отже розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, обстеження, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
В матеріалах справи наявні зокрема: копія договору про надання платних медичних документів №12/06/23 від 12.06.2023, план лікування № 000000447 від 12.06.2023, акти наданих робіт (послуг).
Окрім цього, із відповіді, наданої ТОВ «Хеппідент» вбачається, що за період ортодонтичного лікування з 12.06.2023 по 26.06.2024 ОСОБА_5 було надано стоматологічні послуги згідно договору про надання платних медичних послуг № 12/06/2023 на загальну суму 55 920 грн.
Отже загальний розмір витрачених позивачем коштів на обстеження та лікування дитини складає - 55 920 грн.
При цьому позивач просить стягнути з відповідача половину вартості понесених витрат.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 в особі представника адвоката Старікова Євгена Олексійовича до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини є такими, що підтверджені належними доказами (договором про надання стоматологічних послуг, планом лікування дитини з детальним описом наданих послуг та відповідними платіжними документами), в зв'язку чим підлягають задоволенню в розмірі половини вартості понесених витрат на лікування дитини, що становить 27 960 грн.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
На думку суду, однією із відмінностей додаткових витрат від аліментів є їх передбачуваність. Тобто при зверненні до суду позивач має довести розмір коштів витрачених або тих, які будуть витрачені періодично і їх зв'язок із існуванням особливих обставин, як позитивних (наприклад розвиток здібностей), так і негативних (витрати, пов'язані із станом здоров'я дитини).
Отже відповідно до наданих доказів у справі позивачем доведено суду, що нею було витрачено додаткові витрати на дитину зокрема на розвиток доньки, а також на її лікування на загальну суму 55 920 грн, половина яких становить 27 960 грн.
Враховуючи наведене позов підлягає задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача додаткові витрати на дитину в розмірі 27 960 грн.
За приписами ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів наявності обставин для звільнення відповідача від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину чи зменшення розміру його участі у додаткових витратах на дитину стороною відповідача суду надано не було.
Посилання сторони відповідача на те, що з відповідачем не було узгоджено необхідність лікування дитини на платній основі у обраних позивачем приватних закладах, суд вважає таким, що не виключає необхідність та можливість отримання дитиною медичної допомоги та обстежень саме в обраних позивачем медичних закладах.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 6 000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг
У відповідності до ст.141 ЦПК України якщо позивач на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 142, 206, 263-265, 274-279, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 в особі представника адвоката Старікова Євгена Олексійовича до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витати на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 27 960 (двадцять сім тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;
- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ