Номер провадження 4-с/754/38/25
Справа № 754/5232/25
Іменем України
30 квітня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючої - судді - Панченко О.М..,
при секретарі - Сарнавському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: начальник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубас Артур Михайлович на дії та бездіяльність органу примусового виконання, -
Скаржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Деснянського районного суду міста Києва із скаргою на дії та бездіяльність органу примусового виконання. Подану скаргу обґрунтовують тим, що згідно з Свідоцтвом про право власності від 23 травня 2016 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1 . Відповідно виконавчих листів за №2-6086, виданих 25 березня 2006 р. Деснянським районним судом м. Києва з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто борг в розмірі 4 347,49 грн. на користь КП «Житлорембутсервіс» На виконання виконавчих листів за №2-6086 від 25 березня 2006 р., виданих Деснянським районним судом м. Києва державним виконавцем відділу ДВС Деснянського РУЮ Григорян О.Г. було відкрито виконавче провадження і постановами державного виконавця ВДВС у Деснянському районі м. Києва Григорян О.Г. від 20 липня 2006 р. серія та номер: АА № 676717 накладено арешт на майно боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно з довідкою від 7.03.2025 р. за № 221-02-01-910/23387 наданою ліквідатором КП «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва Н. Потупало, 6орг перед КП «Житлорембудсервіс», станом на 07.03.2025 р. за адресою: Київ, вул. О.Екстер ( М.Цвєтаєвої) сплачено в повному обсязі. З цього приводу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до керівника Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиці ( м. Київ) Дубаса Артура Михайловича із заявою від 26 березня 2025 року з проханням скасувати відповідні постанови про арешт майна. Відповіддю від 26 березня 2025 року начальником відділу Дубас А.М. заявникам було відмовлено. Як, зазначено в постанові про відмову «згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 26.03.2025 зареєстрованими у відділі не значиться, та на виконанні не перебувають.» та рекомендовано звернутися до суду про вирішення питання про зняття арешту. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначені номери обтяження які виникли на підставі постанови про арешт майна боржників та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві : ОСОБА_1 номер запису про обтяження 16181659, вид обтяження - арешт нерухомого майна. ОСОБА_2 номер запису про обтяження 16181680, вид обтяження-арешт нерухомого майна. Таким чином , вирішення даного питання позасудовим шляхом є неможливим.
Учасники розгляду скарги в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
Скаржники у своїй заяві просили розгляд скарги проводити у їхню відсутність.
Від представника Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Горбатовського І.А. 16.04.2025 року надійшли додаткові пояснення у справі у яких просить у задоволенні скарги відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності від 23.05.2016 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Як зазначають скаржники, відповідно до виконавчих листів за № 2-6086, виданих 25 березня 2006 р. Деснянським районним судом м. Києва з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнено борг в розмірі 4347,49 грн. на користь КП «Житлорембутсервіс». На виконання виконавчих листів за № 2-6086 від 25 березня 2006 р., виданих Деснянським районним судом м. Києва державним виконавцем відділу ДВС Деснянського РУЮ Григорян О.Г. було відкрито виконавче провадження і постановами державного виконавця ВДВС у Деснянському районі м. Києва Григорян О.Г. від 20 липня 2006 р. серія та номер: АА № 676717 накладено арешт на майно боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою від 07.03.2025 р. за № 221-02-01-910/23387 наданою ліквідатором КП «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва Н. Потупало, 6орг перед КП «Житлорембудсервіс», станом на 07.03.2025 р. за адресою: Київ, вул. О.Екстер (М. Цвєтаєвої) сплачено в повному обсязі.
3 цього приводу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до керівника Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиці ( м. Київ) Дубаса Артура Михайловича із заявою від 26 березня 2025 року з проханням скасувати відповідні постанови про арешт майна.
Відповіддю від 26 березня 2025 року начальником відділу Дубас А.М. заявникам було відмовлено.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зазначені номери обтяження , які виникли на підставі постанови про арешт майна боржників та оголошення заборони на його відчуження ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві : ОСОБА_1 номер запису про обтяження 16181659, вид обтяження - арешт нерухомого майна. ОСОБА_2 номер запису про обтяження 16181680, вид обтяження-арешт нерухомого майна.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із положеннями статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Відповідно до письмових матеріалів справи, спір, в межах даної скарги, виник у зв'язку з тим, що на заяву скаржників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.03.2025 року про винесення постанови про зняття арешту з майна боржників в рамках виконавчого провадження за виконавчими листами №2-6086 від 25.03.2006 р., Деснянський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відмовив у знятті арешту з майна боржника.
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм ЗУ «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Письмові матеріали містять докази повного погашення боржниками заборгованості, що підтверджується довідкою від 07.03.2025 року.
Положенням ЗУ «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.
Звертаючись із скаргою про зняття арешту з майна, скаржники зазначили, що ними погашено борг перед стягувачем за зобов'язанням, ще станом на 07.03.2025 року за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за рішенням Суду від 25.03.2006 року по справі № 2-6086 відсутня.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів на території України, є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404 (далі - Закон № 1404-VIII) до нього Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Статтею 2 Закону № 1404-VIII закріплено засади згідно яких здійснюється виконавче провадження, серед яких: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності та інші.
Згідно частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Частиною третьою вищезазначеної статті Закону № 1404-VIII зазначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Крім того, пунктом 5 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII законодавцем чітко визначено, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.
Також, для приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства відповідно до Закону № 1404-VIII, розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена 02.04.2012 наказом Міністерства юстиції України № 512/5, якою визначено порядок зняття арешту у аналогічних ситуаціях, яка описана вище.
Так, аб. 3 пункту 16 Розділу VIII зазначеної Інструкції № 512/5 передбачено, що постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена).
Отже, в порушення зазначених норм Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Артуром Дубасом без правового обґрунтування заяву боржника не задоволено.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що не задоволення скарги про вилучення записів №16181680 та №16181659 про арешт майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно начальником Деснянського ВДВС ЦМУ МЮ (м.Київ) саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а порушене право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає захисту шляхом зобов'язання начальника Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Дубаса А. вилучити запис №16181680 та №16181659 про арешт майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин, суд приходить до висновку про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо відмови у задоволенні заяви про вилучення запису про арешт майна заявника, що є невиправданим втручанням у право осіб на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.
Вказане узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.11.2021 у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20 (провадження N 61-1980св21), від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 268, 447-452ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Начальник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубас Артур Михайлович на дії та бездіяльність органу примусового виконання, - задовольнити.
Зобов'язати начальника Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубаса Артура Михайловича скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 липня 2006 р. ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), номер запису про обтяження 16181659.
Зобов'язати начальника Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дубаса Артура Михайловича скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 липня 2006 р. ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві на все майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), номер запису про обтяження 16181680.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.04.2025 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя: О.М. Панченко