Справа №463/3827/25
Провадження №1-кс/463/3973/25
29 квітня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю скаржника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 16.04.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №12025142360000104 від 11.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,-
Скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на постанову дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 16.04.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №12025142360000104 від 11.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. Просить таку скасувати.
Скаргу мотивує тим, що в провадженні Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025142360000104 від 11.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. Вказане кримінальне провадження розпочато за зверненням ОСОБА_3 .
В межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 подав клопотання від 14.04.2025 року про визнання потерпілим у зв'язку із заподіянням йому кримінальним правопорушенням шкоди. За результатами розгляду вказаного клопотання дізнавачем винесено оскаржувану постанову від 16.04.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №12025142360000104 від 11.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Скаржник вважає оскаржувану постанову незаконною, невмотивованою, необґрунтованою та постановленою без проведення належного досудового розслідування. А тому просить таку скасувати.
А тому звернувся до слідчого судді з відповідною скаргою, яку просить задовольнити.
Скаржник в судовому засіданні подану скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, передбачених в ній, та просив оскаржувану постанову скасувати.
Представник суб'єкта оскарження - Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Письмових заперечень на скаргу не подав.
У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів. Крім того, в силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали скарги вважаю, що в задоволенні такої слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025142360000104 від 11.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. Вказане кримінальне провадження розпочато за зверненням ОСОБА_3 .
В межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 подав клопотання від 14.04.2025 року про визнання потерпілим у зв'язку із заподіянням йому кримінальним правопорушенням шкоди.
За результатами розгляду вказаного клопотання дізнавачем винесено оскаржувану постанову від 16.04.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №12025142360000104 від 11.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
Необхідно визначити, у яких випадках особа може набувати статусу потерпілого відповідно до норм кримінального процесуального закону. Так, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).
З урахуванням цих положень, потерпілим може бути 1) особа, якій завдано шкоди (моральної, фізичної або майнової), яка 2) подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 3) яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, і тому вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Слід враховувати, що слідчий має право відмовити особі у визнанні її потерпілим. Зокрема, така відмова (у формі постанови) є обґрунтованою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди (ч. 5 ст. 55 КПК України). Це - єдиний випадок, коли можна відмовити особі у визнанні її потерпілим.
Так, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Проаналізувавши постанову дізнавача, останній вважає, що в ході кримінального провадження не встановлено достатніх відомостей, які б свідчили про спричинення, або ж замаху на спричинення заявнику моральної, фізичної або майнової шкоди. З долученої до матеріалів справи копії заяви про злочин та клопотання про визнання потерпілим вказаних обставин неможливо встановити, оскільки ОСОБА_3 не зазначає про спричинення розслідуваним кримінальним правопорушенням шкоди та в чому така проявилась.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації. При вирішенні питання про встановлення процесуального статусу осіб, таким чином, необхідно чітко вказати, на підставі яких доказів в осіб виникає такий процесуальний статус
Окрім цього, звертаю увагу на те, що процесуальний статус потерпілого виникає саме з моменту, коли встановлено, що цій особі було завдано шкоди. У цьому випадку скаржник не надає будь якого підтвердження завдання йому будь-якої шкоди кримінальним правопорушенням. Більше того, у долученій до матеріалів скарги копії заяви про визнання потерпілою скаржник ОСОБА_3 не зазначає в чому проявилась спричинена йому розслідуваним кримінальним правопорушенням шкода.
Слідчий суддя критично ставиться до доводів скаржника з приводу того, що постанова є незаконною та необґрунтованою. У постанові дізнавача є мотивувальна частина з посиланням на положення КПК, яка містить мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування (у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки спричинена шкода підлягає доказуванню, а на даний момент відсутні відомості, які б свідчили про шкоду, завдану скаржнику кримінальним правопорушенням).
Слід зазначити, що сам факт внесення відомостей в ЄРДР не свідчить про вчинення кримінального правопорушення, а є підставою для проведення певних слідчих (розшукових) дій з метою перевірки обставин викладених заявником та виконання завдання кримінального провадження.
А тому у вимозі про скасування постанови дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 16.04.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №12025142360000104 від 11.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, слід відмовити, оскільки скаржником не доведено будь-якими доказами як факту спричинення шкоди, так і розміру шкоди, що була завдана, або могла бути завдана кримінальним правопорушенням. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що таким чином права скаржника не обмежуються, оскільки визнання потерпілим може відбутися на будь-якій стадії кримінального провадження, щойно буде встановлено (або належним чином доведено) вид і розмір шкоди, що була завдана кримінальним правопорушенням.
Керуючись ст.ст. 55, 110, 220,303, 306, 307, 309, 372 КПК України -
постановив:
В скарзі ОСОБА_3 на постанову дізнавача ВД Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 від 16.04.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №12025142360000104 від 11.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1