Дата документу 28.04.2025
Справа № 501/3379/24
2/501/302/25
28 квітня 2025 року м. Чорноморськ Одеської області
Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Смирнов В.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Кочкіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Предмет та підстави позову:
- стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 8244,16 грн., моральну шкоду у розмірі 200000,0 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 27500,0 грн.
Виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
05.07.2024р., представник позивача - адвокат Станіславська А.В. звернулась від імені та в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 .
Представник позивача - адвокат Станіславська А.В. позовні вимоги мотивує тим, що 02.08.2023р. з вини відповідача сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої позивачу ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження.
Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 16.04.2024р. ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Позивачка проходила лікування вартість якого складає 18352,43 грн., витрати на таксі до лікарні, так як вона самостійно була обмежена у пересуванні, склали 6000,0 грн., таким чином загальна вартість матеріальних витрат складає 24352.43 грн.. з яких 12108,27 грн. відшкодовано страховою компанією та 4000,0 грн. відповідачем, отже розмір матеріальних витрат складає 8244,16 грн.
Внаслідок ДТП ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, оскільки протиправна поведінка ОСОБА_2 суттєво вплинула на якість та рівень її життя, після виписки з лікарні позивачка продовжує спостерігатися у лікаря - травмолога, з зв'язку з тим, що біль не припиняється, їй рекомендовано лікарями проводити подальшу дорого вартісну реабілітацію у санаторіях опорно - рухального апарату терміном не менше ніж 21 день.
Керуючи ст..ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192, 1195 ЦК України просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Оразов А.А., 01.04.2025р. через систему «Електронний суд» надав суд відзив на позовну заяву в якому просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відзив мотивує тим, що представником позивача вказана загальна сума матеріальної шкоди в розмірі 24352,43 грн., з яких страхова компанія відшкодувала 12108.27 грн., та 4000,0 грн. сплачено відповідачем, окрім того відповідачем додатково сплачено 3367.04 грн. Всі витрати позивача на придбання медикаментів становить 18352,43 грн., а сума сплачена страховою компанією а відповідачем у загальному розмірі становить 19475,31 грн.
Квитанції на оплату лікарських препаратів, вказані в позовні заяві та додані до матеріалів справи, не співпадають з призначенням лікарів, рецептів та інших медичних документів, що свідчать про необхідність придбання медикаментів. Також в чеках не вбачається ПІБ покупця та призначення для конкретної особи.
Позивачем не надано доказів того, що вона дійсно користувалася послугами таксі..
В частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200000,0 грн. позовні вимоги не підтримує так як не надано доказів, які прямо вказують на відшкодування саме моральної шкоди в такій сумі.
Заяви, клопотання.
Представник позивача - адвокат Станіславська А.В. надала суду клопотання в якому просила справу розглянути за відсутності сторони позивача (а.с.53).
20.02.2025р. представник відповідача - адвокат Оразов А.А. звертався до суду із клопотання про відкладення розгляну справи, який призначений на 25.02.2025р. на інші дату, та таке клопотання було задоволено, судове засідання відкладено на 07.04.2025р.
Представник відповідача - адвокат Оразов А.А., 07.04.2025р., через систему «Електронний суд», звернувся до суду із клопотанням в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, судове засідання відкладено на11.45 год. 28.04.2025 р..
Представник відповідача - адвокат Оразов А.А., 24.04.2025р., через систему «Електронний суд», звернувся до суду із клопотанням в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема: 1) неявка у судове засідання учасника справи щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
У свою чергу, сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утриматися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що представник відповідача повторно не прибув у судове засідання, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Процесуальні дії у справі
15.08.2025р. постановлена ухвала про відкриття провадження у справі (а.с.36).
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч.6ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Іллічівського міського суду одеської області від 16.04.2024р., ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на один рік (а.с.4-6).
Вироком встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в тому, що він, 02.08.2023р., о 20 годині 50 хвилин, при сутінках, при дрібному дощі, при мокрому дорожньому покритті, керуючи технічно справним автомобілем марки «HYUNDAI ACCENT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому, маючи при собі відповідний реєстраційний документ на вказаний транспортний засіб, здійснюючи рух по відповідній правій смузі для руху проїзної частини вулиці Олександрійська м.Чорноморськ Одеського району Одеської області, яка освітлена міським електроосвітленням, призначена для руху у двох напрямках та складається з двох смуг для руху, по одній смузі для руху у кожному напрямку, з боку вул.Шкільна, у напрямку до вул.Перемоги цього ж міста, маючи реальну і об'єктивну можливість обрати безпечну швидкість з урахуванням дорожньої обстановки, щоб зберегти контроль розташування автомобіля на дорозі, діючи з необережності у виді злочинної самовпевненості, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не вжив належних і своєчасних заходів, в порушення вимог пункту 12.1. Правил дорожнього руху України, при наближенні до закруглення дороги праворуч, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в порушення вимог пунктів 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України, перевищив максимальну швидкість, зазначену в пункті 12.4, тобто рухався зі швидкістю більше 50 км/год, яка не допустима у населеному пункті, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини, чим створив перешкоду і небезпеку для пішоходів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухались по тротуару розташованого праворуч від дороги, та допустив наїзд на них вказаним автомобілем.
Внаслідок ДТП пішоходу ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження: синець поперекової ділянки зліва; синець в області першого пальця правої стопи; садна ділянки першого пальця лівої стопи; закриті переломи лівих поперечних відростків першого-четвертого поперекових хребців та закритих переломів 11-го ребра справа із незначними зміщенням уламків та 11-го і 12-го ребер зліва із незначним зміщенням уламків.
Садна ділянки першого пальця лівої стопи; закриті переломи лівих поперечних відростків першого-четвертого поперекових хребців та закритих переломів 11-го ребра справа із незначними зміщенням уламків відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Згідно виписки із медичної карти №8953 стаціонарного хворого ОСОБА_1 (а.с.15-16), остання перебувала на стаціонарному лікування в період з 28.09.2023р. по 06.10.2023р.
Діагноз: наслідки перенесеної ЗЧМТ, струс головного мозку (02.08.2023р) у вигляді стійкої цефалгії, помірно вираженого вестибуло-атактичного, астено- невротичного синдромів, остеохондроз шийно-грудного та попереково-крижового відділів хребта, закритий перелом задніх відрізків по паравертебральній лінії 11 та 12- ребра зліва та 11-го справа із значним кутовим зміщенням дорсально, закритий перелом лівих поперечних відростків хребців L1,2,3,4 зі зміщенням летарально та ветрально. Лікувалась амбулаторно у травматолого та невролога без значного ефекту. Поступила на повторний курс лікування у зв'язку з погіршенням стану.
Згідно виписки медичної картки амбулаторного хворого №005016000 ОСОБА_1 зверталась 04.08.2023р., 14.08.2023р. 12.09.2023р., 18.09.2023 р.25.09.2023р. 06.10.2023р. , 14.09.2023р.за медичною допомогою, у зв'язку з отриманими травмами та їй були призначено лікування (а.с.20-25).
Згідно наданих позивачем товарних чеків з аптек, загальна сума на придбання ліків складає 18352,43 грн. (а.с.9-14).
Ч.1 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як представником позивача - адвокатом Станіславською А.В. у позовній заяві так і представником відповідача - адвокатом - Оразовим А.А. у відзиві на позовну заяву вказано, що страхова компанія відшкодувала ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 12108.27 грн., та 4000,0 грн. сплачено відповідачем.
Враховуючи, що сторонами вказані обставини визнані, то на підставі ч.1 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.
Ч.1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Представник позивача в позовній заяві вказує на те, що ОСОБА_3 самостійно не могла пересуватися а тому користувалась послугами таксі та витрати на нього складають 6000,0 грн., однак доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надала.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Враховуючи, що представником позивача суду не надано доказів в обґрунтування вимоги про стягнення витрат на послуги таксі у розмірі 6000,0 грн., то суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення матеріальних витрат у розмірі 8244,16 грн. підлягає задоволенню частково та стягненню підлягають витрати у розмірі 2244,16 грн. (8244,16 - 6000, 0).
Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 200 000,0 грн.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року »Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з частиною четвертою статті 23 ЦК України - моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачу були спричинені моральні страждання, які полягали у моральних стражданням з приводу спричинення їй тілесних ушкоджень а також душевних страждань перенесених під час ДТП та внаслідок ДТП, що призвело до значних порушень життєвих та ділових зв'язків позивача та нормального активного життя, однак суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. оцінені ним суб'єктивно і є завищеними, у зв'язку з чим вважає за необхідним задовольнити їх на суму 50000,0 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
П.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи що позивача звільнений від сплати судового збору, то від у відповідності до вчимо ч.6 ст.141 ЦПК України, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 1211.20 грн.
Представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 27500,0 грн.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України - до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст.134 ЦПК України - разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч.3,4 ст.137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
18.10.2023р. між адвокатом Станіславською А.В. та ОСОБА_1 укладений договір №36 про надання правничої (правової) допомоги (а.с.28 -28).
Згідно детального опису робіт від 20.04.2024р. вартість послуг адвоката складає 27500,0 грн. та складається з:
1.консультації адвоката, ознайомлення з матеріалами справи (2 години) 500,0 грн.;
2.виїзд адвоката в лікарню, виїзд адвоката на домашню адресу потерпілої для проведення процесуальних дій за кримінальним провадженням №12023162160000513 від 03.08.2023р. за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України, клопотання щодо проведення перевірок, додаткових експертиз щодо визначення ступеню тяжкості (14 годин) 9000,0 грн.;
3.ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за кримінальним провадженням №12023162160000513 від 03.08.2023р. за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України (3 години) 3000,0 грн.;
4.підготовка та складання позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, перемовини зі страховою компанією, підготовка необхідних документів для страхового відшкодування. Збір інших необхідних документів, аналіз судової практики (10 годин) 10000,0 грн.;
5.участь адвоката в судових засіданнях по вказаній справі, незалежно від кількості засідань та з урахуванням всіх транспортних витрат, визначити фіксовану вартість 5000,0 грн.
20.07.2024р. між адвокатом Станіславською А.В. та позивачем ОСОБА_1 підписаний акт прийняття-передачі наданих послуг (а.с.30 на звороті).
Згідно квитанції від 20.07.2024р. ОСОБА_1 сплатила адвокату Станіславській А.В. 27500,0 грн. (а.с.31).
Ч.2 ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи приписи ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу.
Керуючись ст..ст.2,5,10-13, 18, 258-259,263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріальну шкоду у розмірі 2244,16 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,0 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 27500,0 грн.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Смирнов