Справа № 703/2478/25
2-а/703/53/25
про залишення позовної заяви без руху
01 травня 2025 року Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за змістом якого просить скасувати постанову № 245 від 05 лютого 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання про відкриття провадження за даною позовною заявою, вважаю, що вона не в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, а тому її належить залишити без руху, з наданням позивачу достатнього строку для усунення наявних недоліків.
Положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 122, ч. 2 ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Згідно ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Приписами ч. 1 ст. 123 КАС України передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Зокрема суд звертає увагу, що у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 під час складання протоколу вину не визнав, розгляд справи проведено за відсутності позивача, в зв'язку з його неявкою, хоча про дату, час та місце розгляду був повідомлений особисто.
При цьому, в позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що про порушення його прав він дізнався лише 21 квітня 2025 року, коли звернувся до державної виконавчої служби в м. Черкаси, тож вважає, що строк на звернення до суду не пропущений.
Вказане тлумачення позивачем положень ч.ч. 1,3 ст. 122 КАС України є помилковим, оскільки ч. 2 ст. 286 КАС України та ст. 289 КУпАП чітко визначено, що 10-денний строк на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності починається саме з дня ухвалення відповідного рішення (постанови) та іншого початку обліку строку на його оскарження положення національного законодавства не містять.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (Рішення від 21.02.1975 року в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», Рішення від 27.02.1980 року в справі «Девеер проти Бельгії»).
Таким чином, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, оскільки після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно ч. 6 ст. 161 КАС України в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас позивач, в силу власного помилкового тлумачення законодавства, необґрунтовано, не дотримуючись встановленого законодавством порядку, фактично позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, отже не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Додатки до позовної заяви не містять заяви про поновлення строку звернення до суду, а зміст позовної заяви не містить інформації як про наявність поважних причин неявки позивача 05 лютого 2025 року чи не забезпечення явки його уповноваженого представника (захисника) до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно нього за ч. 3 ст. 210 КУпАП, хоча про місце, дату та час його розгляду позивача завчасно та належним чином повідомлено, так і про причини тривалої відсутності інтересу позивача щодо результатів розгляду вище вказаного протоколу з урахуванням його безпосередньої обізнаності про факт його складення та неявки у визначені місце, дату та час розгляду справи.
Крім того, позивач зазначає, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 21 квітня 2025 року у державній виконавчій службі. До матеріалів позовної заяви позивач додає копію оскаржуваної постанови. Однак жодних доказів про те, що копія постанови ним була отримана в державній виконавчій службі м. Черкаси саме 21 квітня 2025 року матеріали позову не містять.
Відповідно до змісту ст.ст. 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Таким чином позивачу слід надати до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом із зазначенням поважності причин такого пропуску та наданням відповідних доказів, які б могли підтвердити зазначені обставини.
Крім того з позовної заяви вбачається, що позивачем до матеріалів позову не додано квитанцію про сплату ним судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ.
Відповідно до статті 4 Закону країни «Про судовий збір» за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року при розгляді справи № 543/775/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачем за подання даного позову має бути сплачено судовий збір.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом п'ятим частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605,60 гривень).
Як вбачається з адміністративного позову, позивачем до позовної заяви недолучено документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605,60 гривень на наступний рахунок:
отримувач коштів - ГУК у Черк.обл./тгм.Сміла/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37930566;
банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);
код банку отримувача (МФО) - 899998 ;
рахунок отримувача - UA838999980313111206000023753;
код класифікації доходів бюджету 22030101.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Ч.1 ст.169 КАС України, передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до змісту положень ч.ч. 3, 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Позовна заява повертається позивачеві, крім іншого, у випадку якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123,160, 161, 169, 241-243, 248, 286, 294, 295 КАС України, ст. 289 КУпАП, судя,-
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Надати позивачу строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали, усунути вказані недоліки позовної заяви.
У разі не усунення недоліків, зазначених в ухвалі, у встановлений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути її позивачеві з усіма додатками до неї.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя : В.О. Прилуцький