Справа № 320/48626/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
30 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі № 640/804/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 ;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі №640/804/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період з 06 вересня 2022 року по 27 червня 2023 року в розмірі 339 091,20 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що Відповідачем невчасно було виконано рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, у зв'язку з чим з Відповідача підлягає стягненню середній заробіток, як оплату вимушеного прогулу за затримку виконання рішення суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі № 640/804/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 .
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі №640/804/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період з 06 вересня 2022 року по 27 червня 2023 року в розмірі 339 091,20 коп.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі Офіс Генерального прокурора посилався на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року № 2038ц ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України з 21 грудня 2019 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року по справі №640/804/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 2 про визнання протиправним та скасування наказу від 21 грудня 2019 року № 2038ц, поновлення на роботі - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії № 2 від 13 грудня 2019 року № 30 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року № 2038ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 з 22 грудня 2019 року на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою Генеральної прокуратури України. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 1 096 394 (один мільйон дев'яносто шість тисяч триста дев'яносто чотири) гривні 88 копійок. Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою Генеральної прокуратури України. Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 34 716,48 (тридцять чотири тисячі сімсот шістнадцять) гривень 48 копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року по справі №640/804/20 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року без змін.
Наказом Генерального прокурора від 28 червня 2023 року № 786ц наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2038ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України з 22 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Білак М.В. зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №640/804/20 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення касаційного провадження у справі.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року по справі №640/804/20 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в справі №640/804/20 без змін.
Оскільки рішення суду від 05 вересня 2022 року у справі №640/804/20 в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 виконано із затримкою упродовж періоду з 06 вересня 2022 року по 27 червня 2023 року, позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що через затримку виконання Відповідачем рішення суду від 05.09.2022 року в частині поновлення Позивача на посаді, вимушений прогул не закінчився і тривав до 28.03.2023 року - до дня видання Офісом Генерального прокурора наказу № 786ц.
Таким чином, час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді та публічній службі (роботі) в органах прокуратури тривав у період з 06.09.2022 до 27.03.2023.
Згідно з наданою позивачем довідкою Генеральної прокуратури України від 28 грудня 2019 року №18-1388зп середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 614,72 грн.
Затримка виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2022 року у справі № 640/804/20 - 210 робочих дні.
Таким чином, середній заробіток за вказаний час - 339091,20 грн (210 дні * 1614,72 грн).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
За змістом ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набуло законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Статтею 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Колегія суддів звертає увагу, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі № 826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі № 640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, від 24 вересня 2021 року у справі № 640/755/19.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року по справі №640/804/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 2 про визнання протиправним та скасування наказу від 21 грудня 2019 року № 2038ц, поновлення на роботі - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії № 2 від 13 грудня 2019 року № 30 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року № 2038ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою Генеральної прокуратури України.
Поновлено ОСОБА_1 з 22 грудня 2019 року на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою Генеральної прокуратури України.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 1 096 394 (один мільйон дев'яносто шість тисяч триста дев'яносто чотири) гривні 88 копійок.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою Генеральної прокуратури України.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 34 716,48 (тридцять чотири тисячі сімсот шістнадцять) гривень 48 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Верховним Судом у постанові від 01 серпня 2023 року у справі № 640/34546/21 наголошено, що існування зазначеного судового рішення породжувало у Відповідача обов'язок щодо поновлення Позивача на вказаній посаді, який мав бути здійснений, шляхом видання Відповідачем відповідного наказу негайно після його проголошення.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2022 року у справі № 640/804/20 Відповідачем виконано лише 28.06.2023 року.
Враховуючи наведені вище правові положення, а також беручи до уваги те, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2022 року у справі № 640/804/20 Відповідачем виконано 28.06.2023 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про затримку з боку Офісу Генерального прокурора виконання вказаного рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення з нього на користь Позивача середнього заробітку за час такої затримки.
Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Згідно з п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
За змістом п. 10 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
Згідно з наданою позивачем довідкою Генеральної прокуратури України від 28 грудня 2019 року №18-1388зп середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 614,72 грн.
Через затримку виконання Відповідачем рішення суду від 05.09.2022 року в частині поновлення Позивача на посаді, вимушений прогул тривав до 27.06.2023 року - до дня видання Офісом Генерального прокурора наказу № 786ц.
Таким чином, час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді та публічній службі (роботі) в органах прокуратури тривав у період з 06.09.2022 до 27.06.2023, що становить 210 робочих днів.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що середній заробіток за вказаний час - 339 091,20грн (1 614,72 грн х 210 роб. день)., з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що затримка виконання рішення суду зумовлена також тим, що позивачка не з'явилась до Офісу Генерального прокурора для вирішення питання щодо виконання рішення суду в частині поновлення на її посаді
Колегія суддів, також зазначає, що предметом спору в справі, яка розглядається, є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, яке підлягало виконанню негайно, проте виконано більше ніж через дев'яти місяців, і у контексті такої справи не вирішуються питання щодо нез'явлення позивача до Офісу Генерального прокурора.
Доказів не можливості поновлення позивача на посаді за її відсутності суду не надано.
Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги вищевказані доводи Відповідача, оскільки норми Закону не містять застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненого працівника на підставі судового рішення у разі, якщо він не з'явився для вирішення питання про поновлення на посаді на виконання рішення суду.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Офісу Генерального прокурора, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма