30 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6594/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в адміністративній справі №280/6594/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ТЦК та СП), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невиданні відповідного наказу та нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Позивач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Апелянт зазначає, що його звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 червня 2024 року № 306 з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров'я - за наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, не отримав.
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 20.03.2024 позивач є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок війни і у відповідності до Порядку № 260 від 07.06.2018 (зі змінами) та згідно із рішенням Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд має право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Позивач звільнявся зі служби на підставі рапорту про звільнення, до якого було надано весь пакет документів, що підтверджує інвалідність внаслідок війни та, зокрема, позивач звільнився за станом здоров'я, а отже відповідач повинен був здійснити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за рік, як і здійснив усі інші виплати, що належали позивачу при звільненні. У своєму рапорті на звільнення позивач також про них нічого не зазначав.
Рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд не передбачає спеціальних рапортів для нарахування та виплати такої матеріальної допомоги, а отже, оскільки позивач подав рапорт на звільнення, то відповідно мав право на таку виплату.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 20.06.2024 № 181 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15 червня 2024 року № 306 з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров'я - за наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» наказано вважати, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 20 червня 2024 року виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та усіх видів забезпечення.
У наказі від 20.06.2024 № 181, зокрема, вказано: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2024 року № 260 не отримав.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виданні відповідного наказу та не здійсненні нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
У частині 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Так, підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони ( пункт 3 Постанови № 704).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).
У пункті 16 розділу І Порядку № 260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Пунктами 1 та 7 розділу XXIV Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктами 8 та 9 розділу XXIV Порядку №260 визначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, в поточному році не надається.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. (пункт 6 розділу XXXI Порядку №260).
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що Законом № 2011-XII не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а згідно ч. 4 ст. 9 цього Закону, Міністру оборони України надано повноваження стосовно визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі й матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Постановою № 704 і Інструкцією № 200 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення, а право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.
Отже, Законом № 2011-XII делеговано Міністру оборони України повноваження щодо визначення порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які обмежені лише граничним розміром такої виплати та розміром виділених асигнувань на утримання військовослужбовців.
Тобто, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
При цьому, Міністром оборони України прийнято Окреме доручення від 16.01.2024 № 183/уд з метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, направлених на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу.
Згідно з пунктом 5 Окремого доручення від 16.01.2024 № 183/уд витрати на грошове забезпечення військовослужбовців з 01.01.2024 здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: розрахунки зі звільненими, переведеними до нового місця служби військовослужбовцями та виплати за рішеннями судів, які набрали законної сили; щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям; індексація грошового забезпечення; додаткова винагорода на період дії воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168; винагорода за успішне виконання бойового завдання в складі військової частини (підрозділу, групи) та за знищення (захоплення) техніки противника згідно Порядку виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 № 340; грошова допомога для оздоровлення; інші одноразові обов'язкові додаткові види грошового забезпечення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до пункту 6 Окремого доручення від 16.01.2024 № 183/уд матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому цього пункту). Інші підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри будуть доведені окремим рішенням Міністра оборони України.
Отже, вказане Окреме доручення містить вичерпний перелік підстав які надають право для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри у 2024.
Таким чином, з Окремого доручення від 16.01.2024 № 183/уд убачається, що воно містить певний перелік підстав, які надають право військовослужбовцю на отримання ним матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Дане рішення не містить переліку документів, які повинен надати військовослужбовець для підтвердження ним права на отримання такої допомоги, лише встановлює підстави у разі документального підтвердження яких особа має право на отримання такої допомоги.
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_2 від 20.03.2024 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок війни.
Відповідно до довідки до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії серія 12ААБ № 460200 інвалідність пов'язана із захистом Батьківщини.
Отже, позивач має право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Окремого доручення від 16.01.2024 № 183/уд.
При цьому, як зазначалось, за приписами законодавства, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцям за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
Позивач з відповідним рапортом не звертався та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 р. йому не виплачувалась.
Проте, матеріали справи свідчать, що позивач 20.06.2024 звертався до відповідача з рапортом в якому просив виключити його зі списків частини після повного розрахунку по всім видам грошового забезпечення.
Посилання суду першої інстанції на те, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем зазначеного рапорту (відсутні вхідні дата та номер), колегія суддів вважає помилковим, оскільки наказ (по стройовій частині) від 20.06.2024 № 181 містить підстави для його прийняття, зокрема, рапорт позивача від 20.06.2024. Іншого рапорту від 20.06.2024 матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що у цьому рапорті відсутнє конкретне прохання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такий рапорт позивача, як належне підтвердження звернення позивача, як військовослужбовця, з рапортом про надання матеріальної допомоги.
05.07.2024 позивач після звільнення звернувся до відповідача з заявою щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 р.
Проте, за приписами законодавства допомога для вирішення соціально-побутових питань надається саме військовослужбовцю за рапортом військовослужбовця, отже, у даному випадку заява позивача від 05.07.2024 не може вважатися належним зверненням у відповідності до Порядку № 260.
Таким чином, позивачем не надано до суду доказів того, що він, безпосередньо під час звільнення чи під час проходження військової служби, звертався до відповідача в 2024 році із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, також не надано доказів того, що позивачем було подано до відповідача документи, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в адміністративній справі №280/6594/24 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в адміністративній справі №280/6594/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак