29 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/3950/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024, (суддя суду першої інстанції Конєва С.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі, в адміністративній справі №160/3950/22 (33н-24/160/3950/22) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на роботі,
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. у адміністративній справі №160/3950/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №29 о/с від 10.01.2022р., зобов'язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -відмовити.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали матеріали службового розслідування, проведеного відповідно до наказу від 04.11.2021р., у ході якого було встановлено, що позивачеві 03.11.2021р. було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України у кримінальному провадженні №42021040000000493, а саме: вимагання і отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 10000 грн. та 200 доларів США від громадянина при зупиненні його транспортного засобу за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. Тобто відповідач пов'язував причину проведення службового розслідування, із подіями кримінального провадження № 42021040000000493, про що зазначено і у матеріалах службового розслідування і матеріалах судового розгляду у даній справі, в тому числі у відзиві на позовну заяву. Однак, суд першої інстанції не взяв вищевикладене до уваги, не взяв до уваги те, що службове розслідування відносно позивача було призначено саме з метою перевірка повної та всебічної перевірки вказаної події, а саме події кримінального провадження та безпідставно зазначив, що подія кримінального правопорушення під час задового розгляду у даній справі не досліджувалася. Судом першої інстанції не отримано жодного доказу того, що інкриміновані позивачеві дисциплінарні правопорушення у вигляді безпідставній зупинці 07.10.2021р. транспортного засобу «ВАЗ 2101, н.з., невикористанні відео реєстратора під час несення служби стали підставою для повідомленя йому про підозру у кримінальному провадженні № 42021040000000493. Судом першої інстанції вищевказані факти проігноровано, та нобгрунтовано зазначено, що відповідачем доведено правомірність та законність прийнятого рішення, що послугувало подальшому звільненню позивача із органів поліції, не зважаючи на те, що фактично в основу прийнятого відповідачем рішення, як і самого рішення суду першої інстанції стали матеріали кримінального провадження. Тобто, із викладеного слідує, що судом першої інстанції, як і відповідачем прийнято оскаржуване рішення виключно у розрізі наявності станом на час проведення службового розслідування повідомленя позивача про підозру у кримінальному провадженні № 42021040000000493. Суд першої інстанції не з'ясував питання про наявність підстав для накладення на позивача дисциплінарного стягнення, не вказав та не встановив склад дисциплінарного проступку в його діях, а лише обмежився як і відповідач проміжними офіційними результатами досудового розслідування. Водночас, Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2024 у справі № 177/488/22 кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170030000159 від 08.04.2022, за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст. 28, ст. 356 КК України та ОСОБА_1 за ч.2 ст. 28 ст. 356 КК України закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Отже, в даному випадку нововиявленими обставинами, є те, що у цій справі їй стали відомі істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути їй відомі під час звернення із позовною заявою та на час розгляду справи, оскільки інкримінованого правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України останній не вчинював, не підривав авторитет поліції в очах суспільства, що підтверджується відмовою потерпілого ОСОБА_3 від підтримання обвинувачення. Про можливе здійснення перекваліфікації інкримінованого позивачу кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 28 ст. 356 КК України та подальшу відмову потерпілого від обвинувачення не було відомо позивачу під час розгляду його позовної заяви, тобто у останнього було не лише відсутність інформації про такі ново виявлені обставини на час розгляду справи, а й об'єктивна неможливість таку інформацію під час розгляду справи № 160/3950/22. Отже, перекваліфікація інкримінованого позивачу кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 28 ст. 356 КК України та відмова потерпілого від обвинувачення є тими фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ця обставина не була і не могла бути відома позивачеві, ні суду під час розгляду справи, але очевидно впливає на правильність ухваленого судового рішення, оскільки доводить , що позивач не вчиняв дисциплінарного проступку, визначеного ст.12 Дисциплінарного статуту Національної поліції, не порушував службової дисципліни, не вчиняв дій, що підривають авторитет поліції. Вказані обставини свідчать про те, що відсутня така підстава для звільнення позивача як скоєння інших дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як носія влади, однак суд першої інстанції вказаних обставин не врахував у зв'язку із чим ухвала суду від 13.12.2024 підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.01.2022р. (згідно відомостей Укрпошта Експрес) ОСОБА_1 звернуся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та просив суд визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 10.01.2022р. №29 о/с про його звільнення з посади; зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції, за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць (а.с.1-10, том 1, а.с.198-201 том 2).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року, в задоволенні позову позивачеві було відмовлено (а.с.214-219 том 2, а.с.65-70 том 3).
10.07.2024р. через систему “Електронний суд» заявник - ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі, в якій просив: задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №160/3950/22 про відмову в задоволенні позову і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а саме:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 10.01.2022р. №29 о/с, яким позивача було звільнено з посади поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції;
- зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції, за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що підставами для перегляду даного судового рішення за нововиявленими обставинами, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи за п.1 ч.2 ст.361 КАС України, а саме: обставини щодо закриття кримінального провадження №62022170030000159 від 08.04.2022р. за обвинуваченням, зокрема, і ОСОБА_1 за ч.2 ст.28, ст.356 КК України, у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КК України згідно ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2024р. у справі №177/488/22, про що заявнику не було відомо під час розгляду його позову, у нього така інформація була відсутня, а відповідно, вважає, що у нього була і відсутня об'єктивна можливість надати інформацію про такі нововиявлені обставини під час розгляду даної справи. На переконання заявника та його представника, перекваліфікація інкримінованого позивачу кримінального правопорушення з ч.3 ст.368 КК України на ч.2 ст.28, ст.356 КК України та відмова потерпілого від обвинувачення, є тими фактичними даними, що спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення, породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення, тобто, є нововиявленими обставинами, які впливають на правильність ухвалення судового рішення, оскільки доводять, що позивач (заявник) не вчиняв дисциплінарного проступку, визначеного ст.12 Дисциплінарного статуту Національної поліції, не порушував службової дисципліни, не вчиняв дій, що підривають авторитет поліції, що підтверджено вищенаведеною ухвалою суду про закриття кримінального провадження. Також зазначена заява обґрунтована і правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.06.2024р. у справі №640/10156/22 (а.с.73-78 том 3).
Вирішуючи заяву позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та відмовляючи у її задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що викладені у заяві заявником наведені вище обставини є новими, а не нововиявленими обставинами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, та є свідченням намагання заявника домогтися повторного розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 10 березня 2021 року в справі № 826/15267/17.
Нововиявленими є обставини, які одночасно відповідають таким характерним ознакам: такі обставини є істотними, тобто можуть вплинути на результат розгляду справи, не були встановлені судами, однак існували на момент прийняття судового рішення, заяву про перегляд якого подано. В той же час такі обставини не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, та суду під час судового процесу.
Водночас частина четверта вказаної статті КАС України визначає, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Верховний Суд, зокрема, в своїй постанові від 20 липня 2019 року у справі №855/268/19 дійшов висновку, що не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Тож обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотне значення для справи мають обставини, які пов'язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об'єктивного розгляду спору.
Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.
Необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Окрім того, Верховний Суд зауважив, що збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення із зазначених підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.06.2021р. у справі №815/3451/17 та від 21.06.2024р. у справі №640/10156/22.
Так, зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. у цій справі видно, що предметом його розгляду було притягнення заявника до дисциплінарної відповідальності за порушення ним службової дисципліни - зокрема, п.1,6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Нацполіції України, абз.1 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженого наказом МВС від 09.11.2016р. №1179, Присяги поліцейського а саме: що виразилося у безпідставній зупинці 07.10.2021р. ТЗ “ВАЗ 2101» н.з. НОМЕР_1 , невикористанні відео реєстратора під час несення служби та скоєння інших дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру до нього як носія влади, що у підсумку і стало підставою для його звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Також у даному судовому рішенні судом було зроблено висновок про те, що вчинені вищеописані дії позивачем (заявником) як поліцейським при виконанні ним службових обов'язків є дисциплінарним проступком та є порушенням службової дисципліни, яка полягає у неналежному виконанні ним своїх службових обов'язків.
За текстом згаданого судового рішення також встановлено, що ні зміст досліджених судом матеріалів службового розслідування, ні зміст наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності №14к від 05.01.2022р. (який позивачем не оспорений) не містять висновків про встановлення наявності чи відсутності вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, а дисциплінарною комісією та судом надана оцінка лише діям позивача у межах дотримання ним службової дисципліна та Правил етичної поведінки поліцейського (а.с.216-217 том 3).
Отже, з урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за змістом судового рішення від 22.08.2022р у цій справі жодні докази (факти) щодо наявності чи відсутності вини позивача у вчиненні ним кримінального правопорушення у рамках кримінального провадження №62022170030000159 від 08.04.2022р., судом не оцінювалися, таких посилань згадане судове рішення не містить.
В свою чергу, докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені у судовому рішенні від 22.08.2022р. у цій справі, не можуть бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами з урахуванням приписів п.2 ч.4 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, в якості нововиявленої обставини для перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. у справі №160/3950/22 заявником зазначено істотні обставини, які не могли бути відомі особі на час розгляду справи за п.1 ч.2 ст.361 КАС України, а саме: обставини щодо закриття кримінального провадження за №62022170030000159 від 08.04.2022р. за обвинуваченням, зокрема, і ОСОБА_1 за ч.2 ст.28, ст.356 КК України, у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КК України згідно ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2024р. у справі №177/488/22, які були покладені в основу судового рішення, породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення, тобто, є нововиявленими обставинами, які впливають на правильність ухвалення судового рішення, оскільки доводять, що заявник (позивач) не вчиняв дисциплінарного проступку, визначеного ст.12 Дисциплінарного статуту Національної поліції, не порушував службової дисципліни, не вчиняв дій, що підривають авторитет поліції (а.с.75-76 том 3).
Зі змісту копії наведеної вище ухвали Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2024р. у справі №177/488/22 адміністративним судом встановлено, що у ході судового розгляду матеріалів згаданого вище кримінального провадження, прокурором було змінено обвинувачення стосовно ОСОБА_1 з ч.3 ст.368 КК України на ч.2 ст.28 ст.356 КК України та потерпілий ОСОБА_3 відмовився від підтримання обвинувачення, просив суд закрити кримінальне провадження та наслідком такої відмови потерпілого від обвинувачення стало закриття даного кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КК України (а.с.79-80 том 3).
Вказана ухвала суду про закриття кримінального провадження також не містить жодних висновків про те, що заявник (позивач) не вчиняв дисциплінарного проступку, визначеного Дисциплінарного статуту Національної поліції, не порушував службової дисципліни, не вчиняв дій, що підривають авторитет поліції, а, відповідно, такі аргументи заявника про відсутність в його діях дисциплінарного проступку, що нібито підтверджено згаданою ухвалою суду, є неспроможними.
Окрім того, слід зазначити, що сам по собі факт закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КК України за ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2024р. у справі №177/488/22 не свідчить про те, що ця обставина є нововиявленою, а отже, що вона має значення для вирішення цього спору з урахуванням того, що обставини наявності вини позивача у вчиненні ним кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №62022170030000159 від 08.04.2022р., судом не оцінювалися, не були обрані підставами для його звільнення зі служби в поліції, а отже, не були покладені в основу судового рішення від 22.08.2022р. у справі №1603950/22.
Тобто, обставини щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення за згаданою ухвалою суду фактів, зокрема, вчинення заявником (позивачем) дисциплінарного проступку, що були покладені в основу мотивувальної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. у справі №160/3950/22, не спростовують.
Відтак, за своєю правовою природою ухвала Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26.05.2024р. у справі №177/488/22 про закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п.7 ч.1 ст.284 КК України, яка набрала законної сили 04.06.2024р., фактично є новою, але не нововиявленою обставиною, а відповідно, не є підставою для перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. у справі №160/3950/22 за нововиявленими обставинами в силу п.1 ч.2 ст.361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведений висновок про те, що ухвала суду про закриття кримінального провадження є новою, але не нововиявленою обставиною, а тому не є підставою для перегляду судового рішення в порядку ст.361 КАС України, узгоджується і з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2020р. у справі №815/6834/15.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не навів обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, не встановлено таких обставин і судом, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. у справі №160/3950/22 за нововиявленими обставинами заявнику слід відмовити.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що доводи позивача про те, що під час розгляду справи по суті позовних вимог судом не було здійснено належної оцінки доказів у справі, фактично рішення постановлене виключно на підставі висновку службового розслідування, колегія суддів не приймає, адже суд апеляційної інстанції наразі не переглядає в апеляційному порядку рішення Днепропетровского окружного административного суду від 22.08.2022р. у справі №160/3950/22, а розглядає апеляційну скаргу на ухвалу про відмову в задоволенні заяви про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 в адміністративній справі № 160/3950/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник