29 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6698/24
(суддя Лозицька І.О., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі №340/6698/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» до Головного управління ДПС в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новомиргородський цукор» 15 жовтня 2024 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Кіровоградській області згідно з яким, просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.04.2024 року: № 00038180704 та №00038160704.
Позов обґрунтовано тим, що податковим органом не доведено зазначених в акті перевірки інкримінованих підприємству порушень податкового законодавства.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем оскаржені рішення прийнято протиправно враховуючи те, що висновки відповідача щодо наявності обставин недостачі пального, що свідчить про не проведення вартості зазначеного вище пального через РРО на загальну суму 7925,85 грн., та надлишок пального, тобто реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 7347,00 грн. є безпідставними.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, не повного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі викладає фактичні обставини справи та свою позицію у справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу від 04.03.2024 року №161-п та направлень від 13.03.2024 року №891 та №892 (а.с.49-51), посадовими особами контролюючого органу у період з 13.03.2024 по 20.03.2024 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - Автозаправний комплекс (АЗК) за адресою: м. Кропивницький, вул. Автолюбителів, 14, що належить ТОВ “Новомиргородський цукор» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, введення касових операцій, обігу підакцизних товарів та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв.
В ході перевірки на АЗК за адресою: м. Кропивницький, вул. Автолюбителів, 14, оператором АЗК - Жушман Ларисою Володимирівною в присутності перевіряючих було проведено зняття фактичних залишків пального, за результатами якого встановлено розбіжність між обліковими даними залишків ПММ та фактичними залишками, а саме:
- по резервуару №1: розбіжність за межами похибки склала по ДП - 8,54 л. (облікові залишки по Х-звіту складають 15 717,54 л., а фактичні залишки ДП за результатами замірів з урахуванням похибки метр-штоку склали 15 709,00 л.);
- по резервуару №2: розбіжність за межами похибки склала по А95 - 72,99 л. (облікові залишки по Х-звіту складають 9 398,99 л., а фактичні залишки А95 за результатами замірів з урахуванням похибки склали 9 326,00 л.);
- по резервуару №3: розбіжність за межами похибки склала по А95 - 152,27 л. (облікові залишки по Х-звіту складають 8 741,73 л., а фактичні залишки А95 за результатами замірів з урахуванням похибки склали 8 894,00 л.);
- по резервуару №4: розбіжність за межами похибки склала по ДП - 92,47 л. (облікові залишки по Х-звіту складають 6 769,47,05 л., а фактичні залишки ДП за результатами замірів з урахуванням похибки склали 6 677,00 л.).
Дані знятих залишків пального наведені у Додатку до акту фактичної перевірки (а.с.8, 54).
Таким чином, в акті перевірки зафіксовано нестачу ДП (за ціною реалізації ДП - 43,60 грн./л.): по резервуару №1 у кількості 8,54 л. на загальну суму 372,35 грн., по резервуару №4 у кількості 92,47 л. на загальну суму 4 031,70 грн., та нестачу А95 (за ціною реалізації А95 - 48,25 грн./л.) на загальну суму 3 521,80 грн. Всього на загальну суму 7 925,85 гривень. Надлишок А95 (за ціною реалізації А95 - 48,25 грн./л.) по резервуару №3 у кількості 152,27 л. на загальну суму 7 908,08 гривень (а.с.6-7).
За наслідками фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області складено акт фактичної перевірки №2352/11/28/РРО/32119999 від 20.03.2024 року (а.с.6-7), висновками якого встановлено порушення п.п.1, 2, 12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У зв'язку з відмовою від отриманння другого примірника даного акту фактичної перевірки від 20.03.2024 року, ГУ ДПС у Кіровоградській області направило його поштою 20.03.2024 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу ТОВ “Новомиргородський цукор», та отримано уповноваженою особою позивача 22.03.2024 року (а.с.39, 42-43).
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області 09.04.2024 прийнято податкові повідомлення - рішення:
- № 00038180704, яким за порушення п.п.1, 2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України і п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 7 925,85 грн (а.с.10);
- № 00038160704, яким за порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача на підставі пп.54.3.3 п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України і ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 7 347,00 грн (а.с.9).
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів визначає Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція № 281), згідно з пунктом 2.1 якої облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об'єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.
Так, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватися методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією №281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
За положеннями Інструкції №281 як спеціального нормативного-правового акта способом перевірки наявності нестачі нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП, №17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є більшою, ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце нестача.
Після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації.
Таким чином, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватися методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією №281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що зняття залишків пального посадовими особами відповідача проведено з використанням повіреного метроштоку. Проте, в акті перевірки та у додатку до нього не зафіксовано, яким чином проводилось зняття залишків та скільки разів проведено вимірювання.
Доказів визначення наявності або відсутності підтоварної води, а також застосування водочутливої пасти під час проведення перевірки взагалі у акті перевірки та в додатку про фактичні залишки ПММ також не зазначено.
До того ж, в акті фактичної перевірки не зазначено інформації щодо методів, способів, за допомогою яких здійснювалось зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів як того вимагає вказана Інструкція, з огляду на що інформація щодо фактичної кількості паливно-мастильних матеріалів не може вважатись достовірною, а відповідно і твердження відповідача про те, що у позивача виявлена нестача паливно-мастильних матеріалів та на вказану нестачу не видано розрахункові документи, не є доведеним.
Таким чином враховуючи зазначені правові норми, які визначають процедуру зняття залишків пального, суд першої інстанції зробив правильний висновок проте, що зазначені в акті перевірки та додатку до акта про зняття залишків пального результати вирахування залишків паливно-мастильних матеріалів на належній позивачу АЗК відбулось не у відповідності до Інструкції №281/171/578/155.
У зв'язку з цим, висновки відповідача щодо наявності обставин недостачі пального, що свідчить про не проведення вартості зазначеного вище пального через РРО на загальну суму 7925,85 грн., та надлишок пального, тобто реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 7347,00 грн. є безпідставними.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів здійснювалось працівником позивача на ці висновки не впливає.
Крім того, вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції правильно з'ясував, що в ході перевірки, позивач для реєстрації розрахункових операцій використовує РРО (модель - АЗС POS Mini; фіскальний номер - 3000737892; заводський номер - ТN80081048; дата видачі - 30.07.2019 року, версія внутрішнього програмного забезпечення - VIA-Mini), який належним чином опломбований, наявність та цілісність пломб якого підтверджена, фіскальний режим роботи РРО - реалізований, попереднє програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості використовується, а фіскальні чеки друкуються, про що зазначено в акті перевірки. Жодних зауважень до роботи РРО, в ході проведення перевірки виявлено не було.
Водночас, як зазначено в акті перевірки та не заперечувалося позивачем, відпуск бензину А-95 та ДП здійснюється через заправні відомості автотранспорту, з метою заправки власних транспортних засобів, з реєстрацією кількості та вартості палива через зареєстрований РРО.
Проте, за твердженнями відповідача, паливо в обсязі виявленої нестачі було продано (реалізовано) підприємством без проведення цієї розрахункової операції через РРО, а виявлений надлишок пального, як продаж необлікованого у встановленому законодавством товару.
Отже враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів про те, що сам по собі факт нестачі або надлишку не свідчить про реалізацію палива, оскільки вона може бути наслідком інших обставин. Дане пальне було обліковане позивачем, що сторонами не заперечується. Позивач використав пальне на власні потреби без передачі права власності іншій особі, а отже не проводив будь-яких розрахункових операцій в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» так само не проводив операцій з реалізації палива в розуміння Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу, а тому не може бути притягнутий до відповідальності за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Враховуючи зазначені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підстави для накладення на позивача фінансових санкцій, передбачених п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР відсутні, оскільки норма передбачає відповідальність у разі непроведення розрахункових операцій через РРО та невидачу розрахункового документу, а не за те, що товарів менше, ніж вказано в облікових документах та відсутності підстав для застосування до позивача міри відповідальності у вигляді фінансових санкцій, передбачених за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання лише у випадку реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Фактів реалізації пального позивачем в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» перевіркою не встановлено, в акті фактичної перевірки не відображено.
Таким чином, за наведених обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскаржених рішень відповідача.
У відповідності з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідач вказаного обов'язку не виконав.
Відносно доводів відповідача щодо «правильності власної позиції та на необґрунтованості та невмотивованості позиції позивача» колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача та відповідача, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв'язку з їх викладенням відповідачем в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, так як суд першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі №340/6698/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов