07 квітня 2025 року
справа № 758/11984/24
провадження № 33/824/2053/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - Сіренка Максима Юрійовича на постанову Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Постановою Подільського районного суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік.
Стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із постановою Подільського районного суду міста Києва захисник ОСОБА_1 - Сіренко Максим Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтуванні вимог посилається на те, що згідно матеріалів відеозапису встановлено, що ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 відсутні, останній був після служби, а тому погано себе почував, виходячи з цього у працівників поліції не було на те законних підстав пропонувати водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та несвідомо відмовився від огляду у медичному закладі, а виконав наказ командира, який наказав останньому не проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. В подальшому скаржник за наказом, того ж командира, пройшов огляд на стан сп'яніння, висновок наявний в матеріалах справи. В свою чергу працівниками поліції було формально відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортними засобом, що є порушенням процедури проведення огляду водія на стан сп'яніння та оформлення результатів.
В судовому засідання захисник ОСОБА_1 - Сіренко М.Ю. не з'явився, та подав до суду клопотання про те, що договір з ОСОБА_1 розірваний та в подальшому його інтереси представляти не буде також в клопотанні зазначив, що повідомив ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через захисника Сіренка М.Ю.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 04.09.2024 року серії ААД № 853209, зазначено, що 03.09.2024 року, о 23 год. 43 хв. в м. Київ, просп. Європейського Союзу, 17-А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Peugeot 301», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп?яніння, почервоніння обличчя, нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп?яніння у встановленому законом порядку відмовився у лікаря нарколога на камеру.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, наявними в матеріалах справи:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 04.09.2024 року серія ААД № 853209;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.09.2024 року;
- роздруківкою з бази Армор;
- диском з відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, та відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.
Згідно п. 2, п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дійшов обґрунтованого висновку про порушення водієм пункту 2.5 ПДР України.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
З наявного відеозапису, вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Peugeot 301» з д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та повідомили, про те що не працює ліва фара та підсвідка заднього номера, в ході спілкування з ОСОБА_2 працівниками поліції було встановлено та повідомлено водію про наявність ознак сп'яніння та запропоновано останньому пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі на що ОСОБА_1 відмовився. В подальшому ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, про те що готовий пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі а саме у лікаря нарколога у КНП КМНКЛ «Соціотерапія». Працівник и поліції разом з водієм приїхали у КНП КМНКЛ «Соціотерапія», ОСОБА_1 заповнив документи про надання згоди на проходження огляду на стан сп'яніння та повідомив лікарю про те, що від проходження огляду на стан сп'яніння в лікарні та за допомогою приладу Драгер відмовляється.
Доводи, які зазначені в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд на стан сп'яніння, що підтверджується висновком КНП «КМНКЛ «Соціотерпія» від 04.09.2024 року, згідно якого у ОСОБА_1 не виявлено жодних ознак сп'яніння, є безпідставним, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться в провину не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, тому даний висновок КНП «КМНКЛ «Соціотерпія» від 04.09.2024 року не може бути взятий до уваги, оскільки відповідно до ст. 266 КУпАП був складений без участі працівника поліції та не звільняє ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях апелянта складу адміністративного правопорушення, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
З наведених обставин апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Кінець форми