02 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
володільця майна ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.11.2024 задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та накладено арешт на належне ОСОБА_10 майно, а саме:
- земельної ділянки з кадастровим номером 1422088000:01:000:1560;
- садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
Справа № 757/52006/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2276/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT р.в. 2008 д.н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_2 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати арешт в частині його накладення на квартири АДРЕСА_3 та автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .
Також апелянт подала клопотання, в якому просила поновити строк на апеляційне оскарження, з тих підстав, що вона та її чоловік ОСОБА_10 не були повідомлені та не приймали участь у розгляді клопотання, а про наявність оскаржуваної ухвали їй стало відомо лише 19.02.2025.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що вона є дружиною підозрюваного ОСОБА_10 , а квартира за адресою: АДРЕСА_2 , є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вона була придбана у 2018 році в період перебування у шлюбі з ОСОБА_10 .
Крім того, автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 також був спільно придбаний в період перебування у шлюбі з ОСОБА_10 та є спільною сумісною власністю.
Апелянт вказувала, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і в тому випадку, коли право власності на майно зареєстровано лише за одним із подружжя.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто без виклику учасників судового провадження, відомості про направлення власнику майна або його представнику копії оскаржуваної ухвали у справі відсутні.
Як зазначила апелянт, копію оскаржуваної ухвали представник ОСОБА_10 отримав 19.02.2025 року.
Ураховуючи, що матеріали справи не містять інших відомостей про обізнаність власників майна або їх представників зі змістом прийнятого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана 21.02.2025 в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а відтак не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000178 від 28.02.2023 за фактами зловживання службовим становищем службовими особами правоохоронного органу, які, діючи у складі організованої групи, з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби, спільно з іншими фізичними особами організували незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення на території, на яку поширює свою діяльність відповідний правоохоронний орган, що спричинило тяжкі наслідки, а також створення злочинної організації, участі у ній, у тому числі службовою особою з використанням службового становища з метою здійснення незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення (кам'яного вугілля), захоплення злочинною організацією майнового комплексу та земельної ділянки, підробленні документів учасниками злочинної організації та їх використання для отримання в оренду земельної ділянки, та реалізації незаконно видобутого кам'яного вугілля членами злочинної організації за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 240, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 206, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України.
У даному кримінальному провадженні 04.11.2024 ОСОБА_10 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України; у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення організованою групою (злочинною організацією), що спричинило тяжкі наслідки, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 240 КК України.
Як встановлено органом досудового розслідування, ОСОБА_10 на праві власності належить наступне майно: земельна ділянка з кадастровим номером 1422088000:01:000:1560; садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT р.в. 2008 д.н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_2 .
07.11.2024 старший слідчий в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про накладення арешту на належне ОСОБА_10 майно з метою конфіскації майна як виду покарання, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 1422088000:01:000:1560; садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT р.в. 2008 д.н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.11.2024 задоволено частково клопотання слідчого та накладено арешт на належне ОСОБА_10 майно, а саме:
- земельної ділянки з кадастровим номером 1422088000:01:000:1560;
- садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
- автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT р.в. 2008 д.н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_2 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді оскаржена лише в частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT р.в. 2008 д.н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_2 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту вказаного майна.
Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно ОСОБА_10 , а саме земельної ділянки та садового будинку, у даному судовому провадженні ніким не оскаржена, а відтак колегією суддів не перевіряється.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Із висновками слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його можливої конфіскації та недопущення відчуження, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані належним чином.
Санкція інкримінованого підозрюваному ОСОБА_10 злочину за ч. 2 ст. 255 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Як встановлено органом досудового розслідування та підтверджується даними долученого до клопотання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована на праві власності з ОСОБА_10 , із зазначенням розміру частки 1.
Згідно даних реєстраційної картки транспортного засобу, автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT р.в. 2008 д.н.з. НОМЕР_1 Vin НОМЕР_2 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_10 .
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на належні на праві власності ОСОБА_10 квартиру та автомобіль, з метою забезпечення можливої конфіскації даного майна як виду покарання, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на належне ОСОБА_10 майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, та призначення йому покарання у виді конфіскації майна, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що вищевказаний автомобіль та квартира набуто ОСОБА_10 та ОСОБА_7 у шлюбі, який було укладено 18.04.2009, а відтак вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Режим спільної сумісної власності, на відміну від режиму спільної часткової власності, не передбачає виділу часток кожного власника в натурі. Даних про виділ таких часток апелянтами не надано, та в ході апеляційного розгляду представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 підтвердив, що титульним власником арештованого майна є ОСОБА_10 , виділення частки із майна кожного з подружжя у спільній сумісній власності не здійнювалось.
Сама по собі наявність режиму спільної сумісної власності майна подружжя не створює обов'язку слідчого судді при розгляді клопотання про арешт майна встановлювати, яка саме частина майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, належить підозрюваному, оскільки це не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства України, натомість, має встановлюватися в порядку цивільного судочинства. У межах кримінального провадження питання, пов'язані з правами на частку майна вказаних осіб, мають вирішуватись судом при постановленні вироку.
Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3