02 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.03.2025 задоволено частково клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год 00 хв. до 06 год 00 хв. наступної доби.
Цією ж ухвалою покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до осіб, що здійснюють досудове слідство у даному кримінальному провадженні;
- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год 00 хв. до 06 год 00 хв. наступної доби;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт
_____________________________________________________________________________________Справа №52/24148/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2773/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали до 03.05.2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 05.05.2025 включно, із визначенням підозрюваному ОСОБА_6 застави у розмірі 65 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначала, що слідчим суддею не у повній мірі надано оцінку незаконним діям ОСОБА_6 при вчиненні інкримінованих йому 10 епізодів шахрайства, та як наслідок, не враховано наявність відомостей про можливість вчинення підозрюваним дій, передбачених ст. 177 КПК України.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину та суворість можливого покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Міцних соціальних зв'язків або утриманців підозрюваний не має, у нього відсутнє постійне джерело доходу.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному
провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 відомо місця проживання вказаних осіб, та перебуваючи на свободі, він особисто або через інших людей, шляхом погроз, вмовляння або підкупу, може схиляти свідків до дачі неправдивих показань або відмови від участі у слідчих та процесуальних діях щодо встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 раніше вчиняв різні злочини та має не зняту і не погашену судимість за вчинення тяжкого злочину. Відбуваючи покарання за раніше скоєний злочин, ОСОБА_6 , перебуваючи в місцях позбавлення волі вчинив інший корисливий злочин. Вказані обставини свідчать про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, оскільки вказане спростовується фактом відбування підозрюваним покарання з 27.05.2019 до 20.02.2025 в установі попереднього ув'язнення.
ОСОБА_6 з 11.01.2003 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 на підтримку доводів апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного, яка приймала участь в судовому засіданні режимі відеоконференцзв'язку, та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, а також посилалась на те, що ОСОБА_6 має намір відшкодувати потерпілим завдану шкоду за рахунок коштів в сумі 10 000 Євро, присуджених йому рішенням Європейського суду з прав людини, яким визнано його незаконне утримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у замаху на умисне вбивство, за яким було закрито провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Голосіївського управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12024100010002736 від 17.09.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування розслідуються обставини вчинення ОСОБА_6 , перебуваючи в установі попереднього ув'язнення, у період з липня 2022 до грудня 2024 заволодіння чужим майном потерпілих шляхом обману (шахрайство), шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
05.03.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 190 КК України; та заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 190 КК України.
06.03.2025 слідчий СВ Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 59 днів.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.03.2025 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год 00 хв. до 06 год 00 хв. наступної доби.
Цією ж ухвалою покладено на ОСОБА_6 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до осіб, що здійснюють досудове слідство у даному кримінальному провадженні;
- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год 00 хв. до 06 год 00 хв. наступної доби;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт
для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали до 03.05.2025 року включно.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому дій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про часткову доведеність існування зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваного, інші запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам, не забезпечать виконання підозрюванимпокладених на ньогопроцесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З такими висновками погоджується колегія суддів, та вважає, що слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не доведено тих обставин, що запобігти існуючим ризикам у кримінальному провадженні здатен лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, беручи до уваги процесуальну поведінку ОСОБА_6 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив усі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваної, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Посилання прокурора на тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваної виняткового запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід - у виді домашнього арешту в певний час доби не здатен запобігти вищевказаним ризикам.
Фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 з моменту застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, та спроб вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не надано.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року, -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3