02 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 22 лютого 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 22.02.2025 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21.04.2025, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити у задоволенні клопотання слідчого та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити підозрюваному розмір застави, який буде помірним для ОСОБА_7 і відповідатиме його матеріальному становищу.
04.03.2025 від захисника ОСОБА_8 надійшли доповнення до
Справа № 761/7608/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2298/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
апеляційної скарги, в яких останній зазначав, що оскаржувана ухвала постановлена без врахування фактичних обставин кримінального провадження, ґрунтується на припущеннях органу досудового розслідування, а викладені в ухвалі слідчого судді висновки є суперечливими.
Апелянт вказував про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри, слідчий суддя дослідив, проаналізував та фактично надав оцінку доказам, які були надані стороною обвинувачення, при цьому безпідставно не взяв до уваги заперечення та доводи сторони захисту, не зазначивши в ухвалі, чому він відхиляє такі доводи.
Повідомлення про підозру містить в собі фактично чотири різних епізоди, що не пов'язані між собою і являються подіями зі значним розривом у часі, а тому не можуть бути кваліфіковані як продовжуване кримінальне правопорушення.
Разом із цим, повідомлення про підозру ОСОБА_7 не містить юридичної кваліфікації кожного з епізодів окремо, а до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінальних правопорушень за цими окремими епізодами не вносились.
Крім того, прокурором не доведено, що внаслідок дій ОСОБА_7 дійсно була завдана будь-яка шкода інтересам України чи мала місце підривна діяльність, а також не надано доказів того, що підозрюваний надавав іноземній державі, представникам іноземної держави допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, як про це вказано у повідомленні про підозру.
Додатки до клопотання взагалі не містять доказів, що ОСОБА_7 мав спілкування з представниками іноземної держави.
Також апелянт зазначав, що окрім ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, усі інші ризики не були доведені прокурором, а їх доведеність невірно була оцінена слідчим суддею.
Ризик переховування ОСОБА_7 сторона обвинувачення та слідчий суддя обґрунтовують виключно тяжкістю кримінального правопорушення. При цьому, сама тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, встановлена КК України і доведенню не підлягає.
Приймаючи рішення про неможливість визначення ОСОБА_7 розміру застави, слідчий суддя обмежився лише цитуванням норм КПК України та належним чином не обґрунтував своє рішення.
Під час апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_7 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку із ДУ "Київський слідчий ізолятор", підтримав апеляційну скаргу свого захисника та пояснив, що він всебічно сприяє досудовому розслідуванню, під час обшуку 30.10.2024 добровільно повідомив слідчому паролі до вилученої техніки (ноутбуку і телефонів), ризики впливу на свідків відсутні, так як допитані під час досудового розслідування свідки дали показання, згідно яких він не причетний до інкримінованого злочину. Вилучені ноутбук та телефони перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, а тому відсутній ризик знищення цих речей, документи для виїзду за кордон також були вилучені.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який також приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, підтримав доводи поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_11 заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно матеріалів судового провадження, 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000770 від 29.08.2024, за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 21.02.2025, цього ж дня о 09 год. 50 хв. ОСОБА_7 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
21.02.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру в державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, на шкоду інформаційній безпеці України, шляхом надання іноземній державі, представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
22.02.2025 старший слідчий в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.02.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21.04.2025, без визначення розміру застави.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що у матеріалах судового провадження наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_13 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 21.02.2025, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки органом досудового розслідування зібрані достатні фактичні дані, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_13 .
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладені у повідомленні про підозру обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість можливого покарання, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вживати заходів на знищення та спотворення відомостей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
На переконання колегії суддів, саме такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, або визначення йому розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі захисника доводи про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, посилання сторони захисту на недостатність зібраних у справі доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 , доводи про відсутність доказів спілкування ОСОБА_7 із представниками іноземної держави, недоведеність надання ним допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, а також завдання будь-якої шкоди інтересам України, є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що у клопотанні не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.
Так, враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При цьому слід зазначити, що при визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Ураховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КПК України, та беручи до уваги положення ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Посилання підозрюваного під час апеляційного розгляду на те, що він всебічно сприяє досудовому розслідуванню, під час обшуку добровільно повідомив слідчому паролі до вилученої техніки (ноутбуку і телефонів), самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 22 лютого 2025 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3