іменем України
30 квітня 2025 рокуСправа №451/418/25
Провадження № 3/451/220/25
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Семенишин О.З., при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділення поліції №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого на АДРЕСА_1 , не є особою з інвалідністю, раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Зміст протоколу про адміністративне правопорушення
із Протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №266108 від 8 березня 2025 року, видно, що ОСОБА_1 , 8 березня 2025 року о 18 год 51 хв на вулиці Центральна, 7, у селі Тетевчиці Шептицького району Львівської області керував трактором колісним, будучи незареєстрованим, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в законному порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, в подальшому було відсторонено від керування, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Процесуальні дії у справі
14.03.2025 автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи №451/418/25 для розгляду.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Сопронюк Г.М. подав суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушеннявід 14.04.2025, яке підтримав у судовому засіданні.
У вищевказаному запереченні звернув увагу суду на те, що під час проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським було грубо порушено процедуру складання останнього, «Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Вказує, що з відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення матеріалів адміністративного правопорушення, видно, що він є не безперервним та постійно переривається, тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. В матеріалах справи знаходиться диск з матеріалами відеофіксації адміністративного правопорушення, який не є безперервним та переривається (18:54:56 - 18:57:45, 18:59:49 - 19:59:03), а тому дані відеофіксації є недопустимими, що не дає підстав використати ці матеріали, як доказ. Крім того, зазначає, що на доданому відеозаписі не видно керування транспортним засобом, а лише те, що транспортний засіб стояв на аварійці, також на це вказує і відсутність доказів, щодо порушень ПДР в результаті керування транспортним засобом, оскільки постанова складена щодо відсутності посвідчення водія. Тобто в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів правомірності зупинки транспортного засобу. У постанові Верховного Суду №686/11314/17 від 15.03.2019 чітко вказано, що у випадку незаконної зупинки транспортного засобу працівники поліції не мають жодного права вимагати від водія пред'явити посвідчення водія та вчиняти будь-які інші дії щодо водія внаслідок такої незаконної зупинки. Також, вважає, що поліцейськими фактично не було роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та зміст ст. 63 Конституції України, хоча ця дія має слідувати після встановлення особи. Вказує, що з долученого відеозапису видно тиск працівників поліції на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, о 18:58:28, не дочекавшись відповіді ОСОБА_1 , поліцейський ствердив, що особа відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, ОСОБА_1 о 18:58:50 відмовлено в наданні пояснень та о 19:59:20 інший поліцейський жестами в машині працівників поліції вказував як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має відповідати на питання напарника. Крім того, на відеозаписі зафіксовано, як поліцейський прямо вказує, що виключає бодікамеру (18:59:46), що є грубим порушенням інструкції. Також патрульний вказав на наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, тремтіння пальців рук, однак в протоколі, акті та направленні зазначено запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, що містить ознаки суперечливості доказів. Зазначення працівниками поліції у протоколі ознак алкогольного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. Таким чином, зазначає, що працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 , вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, ознак алкогольного сп'яніння. Відтак, з врахуванням наведеного вище та наявних суперечностей в матеріалах справи, відсутні належні і допустимі докази, які б з достатністю свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин, вважає, що не можна зробити висновок, що огляд водія на стан сп'яніння було проведено належним чином відповідно з чинним законодавством та й що його було проведено взагалі. Просить закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с.29-36).
Докази, подані особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення
На підтвердження винності ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду подано: Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №266108 від 8 березня 2025 року (а.с.1); акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 8 березня 2025 року (а.с.4); копія постанови про накладення адміністративного стягнення, серії ЕНА №4226771 від 8 березня 2025 року (а.с.5); довідки Відділення поліції №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 8 березня 2025 року (а.с.6,7); диск з відеозаписом (а.с.2).
Правова кваліфікація статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Оцінка суду доказів та норми права, які суд застосував
Суддя, оцінивши заперечення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Відповідно до п. 2-4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Так, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, шо знижують увагу та швидкість реакції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3, 4 розділу І вищезазначеної Інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов'язку проходити огляд на стан сп'яніння.
Статтею 266 КУпАП зазначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Наявний у матеріалах справи електронний носій (компакт-диск) містить фрагменти відеозапису, що свідчить про порушення безперервності відеозйомки, а зазначений відеозапис не є цілісним (повним) з моменту зупинки транспортного засобу до моменту оголошення протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені обставини свідчать на недотримання вимог зазначеної інструкції.
Суддя установила, що з оглянутого небезперервного диску з відеофіксацією подій, видно, що ОСОБА_1 не керував незареєстрованим трактором колісним, а сидів на місці водія зазначеного незаглушеного транспортного засобу. Службовий автомобіль зупинився, працівник поліції попросив водія заглушити транспортний засіб та пред'явити посвідчення тракториста, на що ОСОБА_1 зазначив, що залишив його вдома. Працівники поліції не вказали ОСОБА_1 причину зупинки. На відеозаписі не зафіксовано рух та зворушення з місця транспортного засобу та його належне зупинення працівниками поліції. Первісна відеофіксація закінчується о 18 год 54 хв 55 с 08.03.2025, наступна фіксація розпочинається о 18 год 57 хв 43 с 08.03.2025 (така завершилась о 18 год 59 хв 48 с 08.03.2025) та третя відеофіксація розпочалась аж через годину о 19 год 59 хв 3 с 08.03.2025. Працівники поліції вказали ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, тремтіння пальців рук (18 год 58 хв 08.03.2025). Зазначені ознаки не узгоджуються з матеріалами справи. На 18 год 58 хв 08.03.2025 працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі, на що отримали заперечення від водія. На питання працівника поліції «Скільки випили?» ОСОБА_1 відповів «150 грам», тобто не вказав чого саме і чи це був алкоголь. Крім того, на 18 год 58 хв 50 с 08.03.2025 поліцейські відмовили ОСОБА_1 в наданні пояснень. Працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 , що за відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння санкцією статті КУпАП передбачається позбавлення права керування транспортними засобами. Крім того, на 19 год 59 хв 22 с 08.03.2025 ОСОБА_1 працівник поліції жестами в службовому автомобілі вказував як йому необхідно відповісти на питання іншого працівника поліції (а.с.2).
Аналізуючи представлені суду докази, підстав вважати, що ОСОБА_1 діяв умисно, намагаючись уникнути адміністративної відповідальності, у суду немає.
Наявні матеріали справи не містять належних та достатніх даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчиняв дії спрямовані на ухилення від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посадовими особами, які складали протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не надано суду переконливих доказів винуватості особи у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
Суд зазначає, що Протокол про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №266108 від 8 березня 2025 року, стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, сам по собі, не є достатнім доказом вини останнього у вчиненні цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з ним, суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків..., а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 9 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), "Карелін проти Росії" (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання потрібно вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Висновки суду
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя доходить до висновку, що в ході розгляду справи не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддею не встановлено доказів, і такі відсутні в матеріалах справи, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, коли він керував транспортним засобом.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому даний протокол, у сукупності з іншими матеріалами, не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі, тому суд вважає, що в його діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, 247, 283, 284 КУпАП, суддя,
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Радехівський районний суд Львівської області.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
СуддяСеменишин О. З.
Постанова виготовлена 30 квітня 2025 року.