463/3980/25
1-кс/463/4134/25
про застосування запобіжного заходу -тримання під вартою
30 квітня 2025 року місто Львів
Cлідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141360000872, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
встановила:
старший слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України у кримінальному провадженні №12025141360000872 від 28.04.2025.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 12:00 год., 27 квітня 2025 року по 10:40 год., 28 квітня 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_7 , в ході раптово конфлікту із ОСОБА_7 , знаючи про те, що здоров'я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, незаконно, протиправно, умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з мотивів неповаги та з метою завдання невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний намір, наніс останній численні удари невстановленим досудовим розслідуванням гострим предметом в область обличчя, шиї та голови, внаслідок яких ОСОБА_7 померла.
Згідно лікарського свідоцтво про смерть, причиною смерті ОСОБА_7 є гостра крововтрата; множинні колото-різані поранення шиї з ушкодженням правої сонної артерії.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється в умисному протиправному заподіяннs смерті іншій людині, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У встановленому законом порядку 29.04.2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (вбивстві), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, незаконними засобами, впливати на свідків, у кримінальному провадженні, які володіють інформацією, обставин вчинення ним зазначеного злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, для забезпечення виконання з ним процесуальних рішень. Разом з тим, відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала, навівши мотиви, зазначені у ньому, просила його задовольнити та зазначила, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, наявними є ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та обставини передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним.
Захисник ОСОБА_8 проти задоволення клопотання заперечив, просив застосувати апобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
ОСОБА_4 підозру визнав, з приводу запобіжного заходу підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку прокурора, яка вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку підозрюваного, його захисника, вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу».
Слідчою суддею встановлено, що слідчим відділом Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025141360000872 від 28.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України /а.с. 6/.
Останнє розпочато за фактом:умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині (вбивстві), тобто у, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України/.
Також встановлено, що 29.04.2025 ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України /а.с. 46-47/.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя дійшла висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_4 сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України /, про що свідчать, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 28.04.2025 /а.с.7-8/; даними протоколу обшуку в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 28.04.2025 /а.с.9-13/; даними протоколу огляду місця події - тротуару поблизу будинку №6 по вул. Романчука, в м. Львові від 28.04.2025 /а.с.14-16/; даними лікарського свідоцтва про смерть №20250414010100627 від 29.04.2025 /а.с.45/; даними протоколу огляду трупа від 29.04.2025/а.с.43-44/; показаннями свідків ОСОБА_9 від 28.04.2025; ОСОБА_10 від 28.04.2025; ОСОБА_11 від 28.04.2025; ОСОБА_12 від 28.04.2025; ОСОБА_13 від 28.04.2025; ОСОБА_14 від 28.04.2025 /а.с. 17-21, 23, 24-25, 26-27/;даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.04.2025 /а.с.31-32/; іншими матеріалами кримінального провадження, зібраними під час досудового розслідування, у їх сукупності.
Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. При цьому, слідча суддя погоджується з доводами клопотання про те, що підозрюваний має можливості для переховування від органу досудового розслідування, до чого його може спонукати, зокрема, встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину. Такий висновок слідчого судді узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду»; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) слідча суддя також дійшла висновку і про існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального права, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідча суддя враховує, що ОСОБА_4 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, батьків похилого віку чи малолітніх/неповнолітніх дітей на утриманні не має, відтак у нього відсутні міцні соціальні зв'язки.
Тому слідча суддя доходить висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним обов'язків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідча суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим у судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
А тому, слідча суддя не відхиляє доводів на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідча суддя виходить з вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, відповідно до якого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
Окрі цього відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Прокурор, покликаючись на п 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, клопотала не визначати заставу.
Відтак, зважаючи на необхідність виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, вчинити інші кримінальні правопорушення, 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, вважаю за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
постановила:
клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141360000872, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо, ОСОБА_4 , задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Визначити термін дії ухвали шістдесят днів - до 26 червня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з 28 квітня 2025 року 18 год. 55 хв.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 01.05.2025 о 10 год.00 хв.
Слідча суддя ОСОБА_1