с-ще Новомиколаївка
Іменем України
29 квітня 2025 року ЄУ № 322/546/25 (Провадження № 1-кс/322/137/25)
Слідчий суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання т.в.о. старшого слідчого СВн ВнП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 (далі по тексту слідчий), погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.04.2025 за №12025082300000054, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України про арешт майна,
встановив:
слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням зі змісту якого випливає, що 23.04.2025 о 14:06 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.04.2025 о 14:06 за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с-ще Новомиколаївка, на 59 кілометрі автодороги сполученням Запоріжжя- Донецьк, на блокпосту З-03 було зупинено автомобіль «Volkswagen Passat» червоного кольору із н.з. НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у якого при перевірці документів виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Останній за не притягнення його до відповідальності вирішив вчинити надання неправомірної вигоди службовій особі, після чого вийняв грошові кошти у кількості 8000 тисяч гривень та поклав на стіл під службовий журнал (ЄО №1664 від 23.04.2025).
В ході досудового розслідування було встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на посаді командира відділення корабельного електрообладнання у званні сержант, під приводом не притягнення до адміністративної відповідальності надав неправомірну вигоду службовій особі яке виразилось у тому, що ОСОБА_5 , витягнув з власного гаманця 8000 тисяч гривень і поклав під службовий журнал у приміщені блокпосту З-03.
В період часу з 16:27 годин 23.04.2025 по 17:09 годин 23.04.2025 в ході огляду місця події у приміщенні блокпосту З-03, який розташований на автодорозі «Запоріжжя-Донецьк» поблизу с-ща Новомиколаївка Запорізького району Запорізькій області виявлено та вилучено:
1) купюру номіналом 1000 гривень серійний номер № ЗП 0679356;
2) купюру номіналом 1000 гривень серійний номер № ЗП 0679355 ;
3) купюру номіналом 1000 гривень серійний номер № ЗП 0679354;
4) купюру номіналом 1000 гривень серійний номер № ЗП 0679357;
5) купюру номіналом 1000 гривень серійний номер № ЗП 0679358;
6) купюру номіналом 1000 гривень серійний номер № ЗП 0679359;
7) купюру номіналом 1000 гривень серійний номер № АП 6239612;
8) купюру номіналом 500 гривень серійний номер № ЕМ 6525900;
9) купюру номіналом 500 гривень серійний номер № ЕМ 6525899;
10) бодікамеру із серійним номером АР 00030;
11) бодікамеру із серійним номером АЕ 00123.
Вказане майно, відповідно до ч.7 ст.237 КПК України, набули статус тимчасово вилученого майна, та визнані у даному кримінальному провадженні речовими доказами.
З метою збереження речових доказів, запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та проведення необхідних експертиз, слідчий просив накласти арешт на перелічені грошові купюри і бодікамери із забороною користування, розпорядження і відчуження цим майном.
Прокурор, слідчий і третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт в судове засідання не з'явилися. Про час і місце його проведення повідомлялися належним чином. Слідчий (яка влючена до групи слідчих у вказаному провадженні) надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності. Слідчий у своїй заяві також вказала, що просить задовольнити клопотання. Прокурор і ОСОБА_6 причину неявки не повідомили. Неявка останніх в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання по суті.
Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов таких висновків.
Клопотання слідчого погоджене процесуальним прокурором і відповідає вимогам ст.171 КПК України.
Положеннями ч.1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (речові докази).
Згідно з витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені 23.04.20254 за №12025082300000054, з правовою кваліфікацією ч.1 ст.369 КК України.
Вказане у клопотанні майно, відповідає зазначеним у статті 98 КПК критеріям, адже грошові купюри можуть бути предметом кримінального правопорушення і можуть містити на собі сліди правопорушення, а бодікамери можуть зберігати інформацію (відеозаписи події), яка матиме доказове значення у даному провадженні.
Крім цього постановою слідчого від 23.04.2025 вказано майно визнано речовими доказами у згаданому кримінальному провадженні.
Обставини кримінального провадження та майно, у виді грошових коштів, вже самі по собі вказують на негативні наслідки, передбачені ч.11 ст.170 КК України, через можливість в будь-який спосіб ними розпорядитися і відчужити, що негативно відобразиться на ході слідства у даному кримінальному провадженню.
На теперішньому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника цього майна з метою забезпечення кримінального провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Існує висока вірогідність того, що в разі не накладення арешту на грошові купюри, можуть бути приховані або відчужені самі грошові кошти або знищені чи втрачені сліди кримінального правопорушення, які можуть збереглися на згаданих купюрах.
Водночас жоден з ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо бодікамер не доведений. Ба більше зі змісту матеріалів доданих до клопотання випливає, що вказаними технічними засобами користувалися поліцейські, які несли службу на блокпості. Ці спеціальні пристрої є власністю одного із структурних підрозділів НП. Є абсурдним навіть припускати, що хтось з правоохоронців, які є відповідальними за збереження чи користування бодікамерами можуть знищити, приховати, перетворити тощо бодікамери або інформацію, яку вони в собі містять. До того ж є очевидним, що доказове значення матимуть не блодікамери, як фізичні об'єкти, та інформація (відеозаписи), яка на них зберігається. Після документування цієї інформації, бодікамери доречно повернути відповідальним особам для їх використання за призначенням.
Отже питання щодо зберігання бодікамер має бути вирішено відповідно до положень ст.100 КПК України, для чого накладення арешту на це майно не є потрібним.
Враховуючи вказані обставини, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
клопотання слідчого, задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, а саме:
купюру номіналом 1000 гривень серійний номер №ЗП 0679356;
купюру номіналом 1000 гривень серійний номер №ЗП 0679355;
купюру номіналом 1000 гривень серійний номер №ЗП 0679354;
купюру номіналом 1000 гривень серійний номер №ЗП 0679357;
купюру номіналом 1000 гривень серійний номер №ЗП 0679358;
купюру номіналом 1000 гривень серійний номер №ЗП 0679359;
купюру номіналом 1000 гривень серійний номер №АП 6239612;
купюру номіналом 500 гривень серійний номер №ЕМ 6525900;
купюру номіналом 500 гривень серійний номер №ЕМ 6525899,
які 23.04.2025 вилучено під час проведення огляду місця події.
В задоволенні решти клопотання відмовити.
Роз'яснити, що арешт майна може бути скасовано в порядку ст.174 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Особи, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя ОСОБА_1