29 квітня 2025 року м.Київ справа №320/62743/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" з позовом до Тернопільської митниці в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 10.12.2024 №UА403070/2024/000330/2 про коригування митної вартості товарів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, в результаті незаконно вчинив наступні дії, спрямовані на коригування митної вартості.
Відповідач у відзиві заперечував проти позовних вимог. Разом з тим, відповідачем не спростовано аргументи позивача. Пояснення у відзиві фактично зводяться до дублювання підстав для рішення Тернопільської митниці від 10.12.2024 №UА403070/2024/000330/2.
Також від відповідача надійшла заява про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Тернопільська митниця як підстави для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін зазначає на важливість справи та бажання надати усні пояснення додаткові пояснення по справі.
Суд відмовляє в задоволення вищевказаної заяви, оскільки відповідачем не вказано обставин, які свідчили б, що справа № 320/62743/24 не відноситься до справ незначної складності, а також не вказує перешкод для викладення та надання усних пояснень, які бажає надати, в письмовому вигляді.
Враховуючи вищевикаледене, відповідачем не доведено, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Дослідивши обставини справи судом було встановлено наступне.
14.12.2023 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією CHONGQING MEIQI INDUSTRY CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено контракт №1731.
Відповідно до пункту 1.1. контракту продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує трактори, мотоблоки, культиватори інші товари та запасні частини до них.
Пунктом 1.2. контракту передбачено, що найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість, умови та строки поставки, вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.
Згідно з пунктом 3.1. сторони за цим контрактом керуються правилами Інкотермс 2020, строки та умови поставки вказуються в інвойсах.
У пункті 5.1. визначено, що загальна сума контракту становить 5 000 000,00 доларів США. Відповідно до пункту 5.3. контракту встановлено, що платежі за товар здійснюються покупцем на умовах і в строки, зазначені у проформі-інвойсі або інвойсі, шляхом банківського переказу на банківський рахунок продавця.
Згідно з пунктом 5.4. сторони прийшли згоди, що оплата товару може здійснюватися шляхом випуску покупцем безвідкличного акредитива.
24.02.2020, попередньо для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
20.06.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт CHONGQING у Китаї правил Інкотермс 2020, а також проформу інвойc 5 №24MQBUDB30620 на товари за ціною 557 890,00 доларів США на умовах оплати 20 000,00 доларів США та 537 890,00 доларів США акредитив з відтермінуванням платежу на 180 днів з дати відвантаження товару, зазначеного у коносаменті, на умовах поставки FOB порт CHONGQING у Китаї правил Інкотермс 2020
05.07.2024 позивач на підставі контракту від 14.12.2023 №1731 платіжною інструкцією в іноземній валюті №210 перерахував на ім'я продавця грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США.
06.09.2024 позивач згідно з контрактом від 14.12.2023 №1731 та проформою інвойсом від 20.06.2024 №24MQBUDB30620 відкрив на ім'я продавця в у AT Перший український міжнародний банк акредитив № КІЕІЗ31969610 на суму 537 890,00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі.
09.09.2024 продавець з врахуванням акредитиву від 06.09.2024 № КІЕІЗЗ1969610 виписав комерційний інвойс №24MQBUDB30620-1 для відвантаження товарів за ціною 126 385,00 доларів США на умовах поставки FOB порт CHONGQING у Китаї правил Інкотермс 2020.
В цей же день, 09.09.2024 для переміщення товарів у трьох контейнерах в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію №800720240074061357 за ціною 126 385,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
19.09.2024 продавець виписав на товари, що вказані в комерційному інвойсі сертифікат походження №24С5102А1160/50003 (див. додаток 10) про походження товарів у Китаї, а також передав товари перевізнику для доставки у порт Гданська в Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №APU068492 .
Пунктом 1.2. контракту передбачено, що найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість, умови та строки поставки, вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.
Згідно з пунктом 3.1. сторони за цим контрактом керуються правилами Інкотермс 2020, строки та умови поставки вказуються в інвойсах.
У пункті 5.1. визначено, що загальна сума контракту становить 5 000 000,00 доларів США. Відповідно до пункту 5.3. контракту встановлено, що платежі за товар здійснюються покупцем на умовах і в строки, зазначені у проформі-інвойсі або інвойсі, шляхом банківського переказу на банківський рахунок продавця.
Згідно з пунктом 5.4. сторони прийшли згоди, що оплата товару може здійснюватися шляхом випуску покупцем безвідкличного акредитива.
24.02.2020, попередньо для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
20.06.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів (див. додаток 4) на умовах поставки FOB порт CHONGQING у Китаї правил Інкотермс 2020, а також проформу інвойс №24MQBUDB30620 на товари за ціною 557 890,00 доларів США на умовах оплати 20 000,00 доларів США та 537 890,00 доларів США акредитив з відтермінуванням платежу на 180 днів з дати відвантаження товару, зазначеного у коносаменті, на умовах поставки FOB порт CHONGQING у Китаї правил Інкотермс 2020
05.07.2024 позивач на підставі контракту від 14.12.2023 №1731 платіжною інструкцією в іноземній валюті №210 перерахував на ім'я продавця грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США.
06.09.2024 позивач згідно з контрактом від 14.12.2023 №1731 та проформою інвойсом від 20.06.2024 №24MQBUDB30620 відкрив на ім'я продавця в у AT Перший український міжнародний банк акредитив № КІЕІЗ31969610 на суму 537 890,00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі.
09.09.2024 продавець з врахуванням акредитиву від 06.09.2024 № КІЕІЗЗ1969610 виписав комерційний інвойс №24MQBUDB30620-1 для відвантаження товарів за ціною 126 385,00 доларів США на умовах поставки FOB порт CHONGQING у Китаї правил Інкотермс 2020.
В цей же день, 09.09.2024 для переміщення товарів у трьох контейнерах в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію №800720240074061357 за ціною 126 385,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
19.09.2024 продавець виписав на товари, що вказані в комерційному інвойсі сертифікат походження №24С5102А1160/50003 про походження товарів у Китаї, а також передав товари перевізнику для доставки у порт Гданська в Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №APU068492.
11.11.2024 позивач підготував листа про оплату товару, яким повідомив митний орган, що вантаж, який поставляється за контрактом № 1731 від 14.12.2023р. між ПП «Будпостач» та Chongqing Meiqi Industry CO., Ltd., LTD (Китай) по інвойсу № 24MQBUDB30620-1 від 09.09.2024 у сумі 126 385,00 доларів США оплачений наступним чином: попередня оплата 20000,00 доларів США згідно з платіжним доручення №210 від 05.07.2024; залишок у сумі 106 385,00 доларів США буде оплачений на умовах акредитиву з відтермінуванням в оплаті 180 днів. Термін оплати ще не настав.
19.11.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653425481 (див. додаток 13), а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси №5653425482 та №5653425483.
27.11.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №29 (див. додаток 16), згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 762 526,06 грн. та 4901,35 доларів США.
Відповідно до залізничних накладних УМВС від 29.11.2024 №№2151555979, 2151556449, №2151556464 товари були доставлені до Тернопільської митниці.
09.12.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA403070009934U0 (див. Додаток 20) для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 126 385,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA403070009934U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA403070/2023/000505, виписаної відповідачем (див. додаток 23), а саме:
- Контракт від 14.12.2023 №1731 між позивачем та компанією CHONGQING MEIQI INDUSTRY CO., LTD (Китай) з додатками;
- Прайс лист від 20.06.2024 щодо ціни товарів;
- Комерційний інвойс від 09.09.2024 №24MQBUDB30620-1 про відвантаження товарів за ціною 126 385,00 доларів США;
- Митну декларацію країни відправлення від 09.09.2024 №800720240074061357 за ціною 126 385,00 доларів США;
- Сертифікат походження від 19.09.2024 № 24С5102А1160/50003;
- Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.07.2024 №210 про оплату продавцю 20 000,00 доларів США;
- Акредитив від 06.09.2024 № КІЕІЗЗ1969610 для оплати товарів на суму 537 890,00 доларів США;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 19.09.2024 № APU068492 про доставку товарів з Китаю до порту Гданськ у Польщі;
- Рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 19.11.2024 №5653425481 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойси компанії Maersk A/S (Данія) від 19.11.2024 №5653425482 та №5653425483 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 27.11.2024 №29;
- Залізничні накладні УМВС від 29.11.2024 №№2151555979, 2151556449 та 2151556464;
- Лист позивача від 11.11.2024 про оплату товарів;
- Декларацію митної вартості.
09.12.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1124221, у якому зазначив, що «Відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару;
- якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
09.12.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що всі наявні документи надані разом з митною декларацією.
10.12.2024 Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000330/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів трактори одновісні, культиватори за резервним методом на рівні 197 доларів США/шт. (2,52 доларів США/кг.).
10.12.2024 Тернопільська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA403070/2024/000505.
10.12.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №24UA403070010025U9, по якій були надмірно сплачені митні платежі мито на 51 781.37 грн., ПДВ на 113 919,03 грн., всього платежів на 165 700,40 грн.
Правове регулювання суду.
Згідно з частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України.
Згідно статті 1 МК України, правовідносини з питань державної митної справи Документ сформований в системі регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правовими актами, виданими на основі та на виконання Митного кодексу України та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно з приписами ст.ст. 49, 50 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються серед іншого для нарахування митних платежів. При цьому, митна вартість товарів визначається безпосередньо декларантом відповідно до норм цього Кодексу
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 МК України. Зокрема декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівліпродажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідач діяв всупереч законодавства з огляду на таке.
В електронному повідомленні від 09.12.2024 №1124221 та у графі 33 спірного рішення відповідач не навів підстав для витребування додаткових документів, не вказав доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Протиправність витребування додаткових документів без зазначення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки та інших підстав, а також в подальшому прийняття спірного рішення підтверджується правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, а саме:
« 11. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
12. Обов 'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
13. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
14. Митний орган зобов 'язаний зазначити конкретні обставини, які викшкали відповідні сумнівіі причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких маже усунути сумніви у їх достовірності».
15. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
16. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
Так, у графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що «договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 де експедитором зазначено «Мерск Україна Лтд» хоча у накладних УМВС від 29.11.2024 №2151555979, від 29.11.2024 № 2151556449, від 29.11.2024 2151556464 наявна інформація, щодо перевізника «РКР CARGO CONNECT»
Інформація, яка б підтверджувала причетність «РКР CARGO CONNECT» до перевезення залізничним транспортом окрім накладної УМВС відсутня.
А саме відсутній договір про надання послуг з перевезення між експедитором та перевізником. Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов 'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України».
Про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав свідчать ті обставини, що Митний кодекс України не визначив документи, які повинні підтверджувати вартість транспортування товарів.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Позивач перевозив товари водним та залізничним транспортом.
Підпунктом «є» пункту 2 ч. 1 ст. 335 МК України визначено документи, що подаються для митного контролю при перевезенні водним транспортом, серед яких передбачено: транспорті (перевізні) документи на товари (за наявності), які містять, зокрема, відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки.
У статті 138 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що при перевезенні водним транспортом коносамент є транспортним (перевізним) документом, у якому зазначаються: найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм).
Згідно з підпунктом «а» пункту 4 ч. 1 ст. 335 МК України до документів, що подаються для митного контролю при перевезенні залізничним транспортом відносяться: транспортні (перевізні) документи.
Відповідно до Угоди про міжнародні залізничні вантажні сполучення (УМВС), укладеної 01.11.1951 із змінами від 01.07.2022, сторонами якої є зокрема Польща та Україна, встановлені єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполучені. У ст. 15 Угоди передбачено, що вантажі перевозяться на підставі накладної, у якій повинні бути зокрема такі відомості: найменування вантажу, рід упаковки, кількість місць, вага.
У пункті 6 Статуту залізниць України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 визначено, що накладна - основний перевізний документ.
Отже, Митний кодекс України не визначив документи, які повинні підтверджувати вартість транспортування товарів, з огляду на те, що транспортні перевізні документи, зокрема коносамент та залізнична накладна УМВС, що подаються митному органу, не місять відомостей про вартість транспортування.
У ч. 1 ст. 334 МК України визначено, що митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари через митний кордон України тільки ті документи, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім цього, згідно з правовою позицією Верховного суду, що зазначена у постанові від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, адміністративне провадження №К/9901/10507/21 розтлумачено, що щодо посилання суду апеляційної інстанції на те, що Товариством не подано договору на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення, то Суд вважає за необхідне зазначити, що Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що таким доказам може бути лише договір про перевезення), подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 804/9754/15.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Правильність висновку Верховного Суду підтверджується також Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23, адміністративне провадження № К/990/38865/24, розглянув питання щодо витрат на транспортування та зазначив, що суд першої інстанції установив, що надання послуг з міжнародної доставки вантажу підтверджується наданою довідкою про транспортні витрати.
Пославшись на висновок Верховного Суду, висловлений в постанові від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) та проаналізувавши положення частини другої статті 53 МК України, суд першої інстанції зауважив, що чинним законодавством не встановлено типової форми довідки про транспортні витрати та не встановлено її обов'язкових реквізитів, з огляду на що визнав належними доказами розміру витрат на перевезення надані декларантом довідки про транспортні витрати.
Таким чином, наведені судом апеляційної інстанції мотиви стосовно наявності у митного органу сумніву щодо суми витрат на транспортування не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та здійснених висновків.
27.11.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №29 (див. додаток 16), згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 762 526,06 грн. та 4901,35 доларів СІНА.
Відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо розміру вартості послуг за перевезення товарів у розмірі 762 526,06 грн. та 4901,35 доларів СІЛА, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою. А передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.
У графі 33 спірного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що «АСУР згенеровано форми митного контролю щодо контролю митної вартості за кодом МФ 105-2. У митного органу виникли обгрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою».
Про протиправність витребування додаткових документів та коригування митної вартості з вказаних підстав свідчать ті обставини, що в силу вимог ч. З ст. 53 МК України митний орган уповноважений витребувати додаткові документи виключно з трьох підстав:
- документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
- документи мають наявні ознаки підробки;
- документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, генеровані системою управління ризиками форми митного контролю не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі ч. З ст. 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
До того ж, відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, посадові особи митних органів (їх структурних підрозділів) під час застосування СУР зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти винятково відповідно до Митного кодексу України та інших законів України, інших нормативних актів та вимог цього Порядку.
Хоч і наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 зареєстрований у Міністерстві юстиції України, проте згідно з пунктом 4 загальних положень цього Порядку передбачено, що формування інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів передбачає ведення Держмитслужбою бази даних ризиків, до якої окремі посадові особи митних органів вносять інформацію про потенційні ризики недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Позиція митного органу про право витребування додаткових документів на підставі спрацювання профілів ризику АСАУР, спростовується тими обставинами, що бази даних ризиків формується посадовими особами митних органів, що не іде в порівняння з вимогами ч. З ст. 53 МК України, прийнятими Верховною Радою України. До того ж, внесені ризики не є зареєстрованими в Мінюсті України, що не виключає ймовірності протиправних дій стосовно суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності посадовими особами митних органів Держмитслужби.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, адміністративне провадження №К/9901/10914/20, звернув увагу, що колегія суддів у справі №805/2713/16-а вказала про те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 18.12.2018 у справі №826/15706/13-а, адміністративне провадження №К/9901/42579/18 встановлено: доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів.
Верховний Суд у постанові від 07.04.2020 у справі №160/5506/19, адміністративне провадження №К/9901/7625/20 зауважив, що 25.02.2020 у справі №260/718/19 Верховний Суд виходив з того, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, зазначеними у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19, адміністративне провадження №К/9901/33328/19 та у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2021 у справі № 826/16699/16, адміністративне провадження № К/9901/43831/18, виснував, що спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребування додаткових документів, не може бути самостійною підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.
Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, адміністративне провадження № К/9901/8839/19 вказав, що колегія суддів не приймає посилання скаржника на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товаррозмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Відповідач не обґрунтував застосований метод визначення митної вартості, не вказав умови поставки, обсяг партії, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості
Відповідач у графі 33 спірного рішення зазначив, що митну вартість імпортованих позивачем товарів трактори одновісні, мотокультиватори визначив за резервним методом на 197 доларів США/шт. (2,52 доларів США/кг.), джерело інформації ЕМД від 16.09.2024 № 24UA500020008082U2.
Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за№ 883/21195, визначено що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».
Верховний суд у постанові від 10.05.2023 у справі №815/1780/17, касаційне провадження №К/9901/45694/18, зазначив, що колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
При цьому, позивач на підставі комерційного інвойсу від 09.09.2024 №24MQBUDB30620- 1 імпортував товари за ціною 126 385,00 доларів США на умовах поставки FOB порт CHONGQING у Китаї правил Інкотермс 2020.
09.09.2024 продавець з врахуванням акредитиву від 06.09.2024 № КІЕІЗЗ1969610 виписав комерційний інвойс №24MQBUDB30620-1 для відвантаження товарів за ціною 126 385,00 доларів США на умовах поставки FOB порт CHONGQING у Китаї правил Інкотермс 2020. Ці дані свідчать про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту CHONGQING в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну.
Відповідач у спірному рішенні не навів обгрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов оплати, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митних декларацій, як джерело інформації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.
Також звертаю увагу, що відповідач не обґрунтував застосований метод визначення митної вартості за резервним методом.
Формальне твердження про те, що другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів; що метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни; що метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару, не свідчить про обґрунтованість методу визначення митної вартості.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «Підсумовуючи наведене, судами не досліджені підстави та правовірність застосування митним органом саме того методу визначення митної вартості, який зазначено у рішенні про корегування митної вартості.
Відсутність аналізу підстав, на яких митний орган дійшов висновку про корегування митної вартості, унеможливлює прийняття обгрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.
Судами першої та апеляційної інстанції не приділено уваги обставинам, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості, під час корегування вартості, оскільки саме дотримання такт умов в поєднанні з належним обгрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача було прийняте всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки митний орган не довів наявність у нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також, необгрунтовано застосував другорядний метод її визначення, у той час, як декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, позивачем було дотримано всіх встановлених митним законодавством вимог, а також вимог контролюючого органу. В електронному повідомленні від 09.12.2024 №1124221 відповідач не навів жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не вказав жодних обґрунтованих доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає твердження відповідача зазначені у відзиві та задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від від 10.12.2024 №UА403070/2024/000330/2 про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Тернопільської митниці на користь ПП «Будпостач», код ЄДРПОУ 0024267110, IВАN: НОМЕР_1 у АТ "Сенс Банк" у м. Києві, МФО 300346.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.