Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 квітня 2025 року Справа№200/2444/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії за період з грудня 2019 року по грудень 2024 року у розмірі 85588,37 гривень, відповідно до Закону № 2050-III та Порядку №159;
- зобов'язання провести перерахунок та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії за період з грудня 2019 року по грудень 2024 року у розмірі 85588,37 гривень, відповідно до Закону № 2050-III та Порядку №159.
В обґрунтування позову зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року у справі № 200/1062/23 у грудні 2024 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області стягнуто на користь позивача доплату до пенсії за період з грудня 2019 по січень 2023 у загальній сумі 169201,06 грн.
Наголошує, що ГУ ПФУ виконано рішення суду у справі №200/1062/23 від 29.05.2023 року, тому 19.02.2025 року до ГУ ПФУ було направлено запит про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати однією сумою у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», на виконання статті 2 Закону України №2000-III від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацію громадянам витрати частину доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц, суму пені за кожен місячний платіж, по якому настало прострочення виплати клієнту, всього на суму 85588,37 грн.
Однак, відповідач надав відповідь від 24.02.2025 року, у якій зазначив щодо відсутності зобов'язань виплати компенсації втрати частини доходів.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, тому звернувся до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано письмовий відзив від 28.04.2025 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі №200/1062/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління щодо невиплати позивачу доплати до пенсії за період з грудня 2019 по січень 2023 у розмірі 169201,06 грн. Стягнуто з Головного управління на користь Позивача доплату до пенсії за період з грудня 2019 по січень 2023 у розмірі 169201,06 грн.
Зазначає, що з 01 січня 2013 року механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Згідно з пунктом 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 09 грудня 2021 року по справі № 280/1446/19 «Таким чином, […]. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Пенсійний фонд України та його територіальні підрозділи не є органами, на які Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» покладено повноваження та обов'язки щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а таким органом визначена Державна казначейська служба України».
Вказує, що відповідно до пункту 8 Порядку № 845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Таким чином, судові рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників здійснюються органами Казначейства, а не Пенсійним фондом України та його структурними підрозділами.
При цьому, Порядок № 845 визначає подання відповідної заяви про виконання рішення суду до органів Казначейства за стягувачем, а не за боржником.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунку державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Звертає увагу, що у Головного управління відсутні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України, тому виплата за означеними рішеннями суду відбувається за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а не за рахунок коштів Головного управління.
Таким чином, Головне управління не проводило жодних виплат позивачу за вищеозначеним рішенням суду.
Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 . Згідно з паспортними даними позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач є одержувачем пенсії за вислугу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджено пенсійним посвідченням від 04.01.2012 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі № 200/1062/23, зокрема стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 доплату до пенсії за період з грудня 2019 по січень 2023 у розмірі 169201,06 грн.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 200/1062/23 - без змін.
Позивачу було видано виконавчий лист у вказаній справі, який позивач скерував до органу державного казначейства.
Як зазначає позивач, у грудні 2024 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Донецькій області стягнуто на користь позивача доплату до пенсії за період з грудня 2019 по січень 2023 у загальній сумі 169201,06 грн.
Адвокатом позивача 19.02.2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було направлено запит про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати однією сумою у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», на виконання статті 2 Закону України №2000-III від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацію громадянам витрати частину доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц, суму пені за кожен місячний платіж, по якому настало прострочення виплати всього на суму 85588,37 грн.
Проте, відповідач листом від 24.02.2025 року повідомив про відсутність зобов'язань щодо виплати компенсації втрати частини доходів.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 1 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18 та від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а.
Суд зазначає, що позивач просить нарахувати йому компенсацію на несвоєчасно сплачені суми пенсії за період з грудня 2019 року по грудень 2024 року, які виплачені йому органом державного казначейства у грудні 2024 року на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі №200/1062/23.
Беручи до уваги те, що сума пенсії, яка нарахована на виконання судового рішення, вчасно не виплачена, суд доходить висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати такої пенсії.
При цьому суд враховує, що питання щодо нарахування та виплати пенсій законодавством віднесено до компетенції пенсійного органу, а не органу державного казначейства, як помилково вважає відповідач, а отже, у разі несвоєчасної виплати пенсії обов'язок щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу покладається саме на пенсійний орган.
Компенсація втрати частини доходу є спеціальним видом юридичної відповідальності, який застосовується до органу, що здійснює нарахування та виплату пенсії з метою захисту майнових інтересів пенсіонера та є прямим правовим наслідком невиконання обов'язку своєчасно нарахувати та виплатити пенсію. При цьому основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Таким чином, дії Головного управління ПФУ в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була йому нарахована та виплачена на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі № 200/1062/23 є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню, проте не у спосіб, визначений позивачем - у розмірі 85588,37 гривень, оскільки нарахування суми компенсації Законом №2050-ІІІ покладено саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована та виплачена йому на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі №200/1062/23, починаючи з грудня 2019 року по день фактичної виплати пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі № 200/1062/23 відповідно до Закону № 2050-III та Порядку №159.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі № 200/1062/23 за період з грудня 2019 року по день фактичної виплати пенсії відповідно до Закону № 2050-III та Порядку №159.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 квітня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова